Опорно-рухова система

.

Значення опорно-рухової системи:

1.Захисна функція. Кістки скелету захищають внутрішні органи від механічних пошкоджень (кістки черепа, хребта, грудної клітки, таза).

2.Рухова функція . Виконують кістки кінцівок та хребта.

3.Підтримування тіла в певному вертикальному положенні (кістки хребта, кістки кінцівок)

4.Кровотворна – за рахунок червоного кісткового мозку (головки трубчастих кісток ребра, хребці, кістки тазу).

5.Кістки – депо для мінеральних солей і мікроелементів (Fe, Ca, P).

6.М’язи – депо глікогену.

Але має певні особливості, що зв’язано з трудовою діяльністю.

1.Тіло займає вертикальне положення і спирається тільки на нижні кінцівки.

2.Хребет має 4 вигини.

3.Грудна клітка розширена в боки і сплюснута.

4.Особлива будова рухів (кістки пальців рухомі, великий палець міститься напроти інших).

5.Пояс нижніх кінцівок (тазовий) розширений і має вигляд чаші.

6.Кістки нижніх кінцівок довші і міцніші від кісток рук, стопа ступінчаста.

7.Мозковий відділ розвинений порівняно з лицевим.

Кісткова тканина – це різновид сполучної тканини. Структурною одиницею тканини є остеон, він має від 5 до 20 кісткових пластинок, що ніби вставлені один в один у вигляді циліндра. Кожна пластинка складається з міжклітинної речовини і клітин (остеобласти, остеоцити, остеокласти).

1.Остеобласти – найбільша кількість їх в окісті, вони забезпечують ріст кістки в товщину і живлення кістки, регенерацію кістки тканини.

2.Остеоцити – утворюються з остеобластів, не здатні до поділу, з численними довгими відростками, містяться у сформованій кістці.

3.Остеокласти – містять велику кількість лізосом і здатні виділити ферменти. Ці клітини беруть участь у руйнуванні кістки, кісткової клітини, отже й кістка – це жива тканина.

Хрящова тканина – утворюється з хрящових клітин – хондроцитів .

Розрізняють:

1.Гіаліновий хрящ – міститься в суглобі і на поверхні всіх кісток.

2.Еластичний хрящ міститься у надгортаннику і вушній раковині.

3.Волокнистий хрящ – утворює міжхребцеві диски, знаходиться у місцях прикріплення зв’язок і сухожилля. Хрящі позбавлені кровоносних судин і живляться за рахунок охрястя (зовнішній шар хряща).

Будова кісток.

За формою кістки бувають різні (довгі, короткі, плоскі). Довгі кістки називаються трубчастими . Будова цих кісток надає їм міцності і легкості. Довгі кістки: головка (епіфіз), тіло (діафіз). На поздовжньому розколі видно, що стінки довгої кістки складаються з щільної речовини. У порожнині трубчастих кісток (в діафізі) знаходиться жовтий кістковий мозок – багата на жир пухка сполучна тканина. Кінці довгої кістки (епіфіз) містять губчасту кісткову речовину, в якій знаходиться червоний кістковий мозок .

1.Довгі трубчасті кістки: плечова, променева, ліктьова, стегнова та гомілкова (велика і мала).

2.Короткі трубчаті кістки зап’ястка, хребта. Ці кістки складаються переважно з губчастої речовини.

3.Плоскі кістки – черепа, лопатки, ребер, таза – теж мають губчасту будову. Губчаста будова надає кісткам міцності і легкості. Зовні всі кістки вкриті тонкою і щільною плівкою з сполучної тканини – окістя., лише головки позбавлені окистя, але вони вкриті хрящами. В окісті знаходиться багато кровоносних судин і нервів. Внутрішній шар окістя складається з клітин, що ростуть і розмножуються, забезпечений ріст кісток в товщину.

Поперекові хребці мають велике тіло, тому що вони витримують масу більшої частини тіла і побудовані з 20 дуг. В хребті виділяються 5 відділів :

1.Шийний – 7 хр.

2.Грудний – 12 хр.

3.Поперековий – 5 хр.

4.Крижовий 5 хр, які зростаються.

5.Куприковий 5-4 зрослі.

Грудна клітка утворюється грудною кісткою (груднина) 12 пар ребер і 12 грудних хребців.

Ребра – плоскі дугоподібні кістки, з’єднуються рухомо – з грудними хребцями, напіврухомо - за допомогою хрящів з грудною кісткою і тому можуть змінювати своє положення (значення для дихання). До грудей прикріплюються 7 пар ребер, 3 пари розташовані нижче, прикріплюються до ребер, розташованих вище. 8, 9, 10 пара – несправжні ребра. Кінці останніх двох пар розташовані вільно (коливні ребра).

Грудна клітка прикриває і захищає від механічних пошкоджень серце, легені, стравохід, великі кровоносні судини, трахею, нерви. Вона бере участь у дихальних рухах, завдяки ритмічним скороченням міжреберних м’язів. У новонароджених хребет прямий і тільки з розвитком прямоходіння утворюються вигини, 2 вигини вперед (шийний, поперековий) – лордози, 2 назад (грудний, крижовий) – кіфози.

Скелет верхніх кінцівок.

Плечовий пояс – скелет пояса верхніх кінцівок: 2 лопатки, 2 ключиці служать опорою для верхніх кінцівок; з’єднують з скелетом тулоба. Ключиця сполучається з грудиною. А другим кінцем – з відростком лопатки. Функція ключиці полягає в тому, що вона відсовує плечовий суглоб від грудної клітини, забезпечує велику свободу руху кінцівок.

Вільна кінцівка – плече (плечова кістка), передпліччя (променева і ліктьова кістки), кисть (зап’ясток – 8 кісток, п’ясток – 9 кісток, фаланги пальців – 14 кісток).

Скелет нижніх кінцівок.

Тазовий пояс – скелет поясу нижніх кінцівок: 2 тазові кістки з’єднані ззаду з крижовою кісткою, а спереду вона з одною. У дітей тазові кістки представлені окремими кістками – клубовою, сідничною, лобковою. З віком зростаються в одну. Таз має вигляд чаші. У жінок родовий канал. Таз підтримує внутрішні органи, служить для опори і передає вагу тіла на нижні кінцівки.

Вільна кінцівка: стегно (стегнова кістка), гомілка (велика і мала гомілкова кістка), стопа (фаланги пальців 8-14), кістки стопи сполучення.

У довжину кістки ростуть за рахунок поділу клітинних хрящів тканини, кінців кісток. Завдяки окістю зростаються переламані кістки, головки довгих трубчатих кісток.

Хімічний склад кісток.

До складу кісткових тканин входять органічні речовини 30% (основна органічна речовина – (осеїн) – білкової природи 60% - неорганічні речовини та 10% води. Органічні речовини надають кісткам гнучкості і пружності. Висока міцність кісток забезпечується поєднанням пружності осеїну і твердості мінеральних речовин. Неорганічні речовини надають кісткам твердості і міцності. При нестачі в організмі дітей вітаміну D порушується процес мінералізації кісток, вони стають гнучкими, легко викривлюються. Така хвороба називається рахітом. У старих людей кількість мінеральних солей зростає. Тому кістки стають крихкими, часто ламаються. Ріст кістки регулюється соматотропіном – гормоном росту, що виділяється гіпофізом.

Сполучення кісток.

1.Нерухоме (зрощення) кістки мозкового черепа.

2.Проміжні (напівсуглоби) тазові кістки між собою.

3.Рухомі (суглоб) за кількістю діляться на:

А) прості – утворюються двома кістками.

Б) складні – утворюються кількома кістками.

Будова суглоба : одна з кісток – головка суглоба, а кінець другої – суглобова западина. Форма головки: відповідає одна одній і рухами, які здійснюються в суглобі. Головка і западина вкриті шаром гладких хрящів в суглобі і пом’якшує поштовхи. Кістки суглоба вкриті суглобовою сумкою, в якій міститься рідина, що зменшує тертя поверхні кісток. Зовні суглобова сумка оточена зв’язками та м’язами прикріпленими до неї і переходить у окістя.

Суглоби: ліктьові, колінні, плечові, кульшові. За кількістю кісток, що утворюють суглоби: прості (2 кістки), складні (більше 2 кісток). За формою суглобових поверхонь: плоскі, кулясті, яйцеподібні, сідлеподібні, циліндричні. За об’ємом можливих рухів: одно-, два- і баготоосьові.

З’єднання кісток:

1.Нерухоме.

2.Напіврухоме.

Нерухоме з’єднання кісток утворюється за допомогою їхнього зростання (тазові кістки), або утворення швів (кістки черепа). Напіврухоме з’єднання утворюється хрящовими проміжками (ребра з грудною кісткою, хребці хребта людини між собою, за винятком крижових, у новонароджених дітей кістки черепа з’єднуються напіврухомо.

Скелет.

1. Скелет голови – череп.

а) Мозковий відділ – лобова (1), потилична (1), тім’яні (2), скроневі (2), основна (1), решітчаста (1).

б) лицьовий відділ – верхньощелепні (2), нижньощелепна (1), виличні (2), носові (2), піднебінні (2), слізні (2), леміш (1), під’язикова (1).

Єдина кістка черепа, що рухомо сполучена з іншими кістками – нижньо-щелепна.

2. Скелет тулуба .

Хребці складаються з 33-34 хребців, між хребцями знаходяться хребцеві прокладки – диски , які надають хребту гнучкості. Хребет має 4 вигини. У шийному і поперековому відділі вони опуклістю спрямовані вперед – лордози , а в грудному і крижовому назад – кіфози . Вигини хребта збільшуються розмірами грудної і тазової порожнини, завдяки їм центр маси тіла переміщується назад, що забезпечує тілу рівновагу, полегшує ходіння на двох ногах, зменшує струси і поштовхи при бігу та стрибках.

Будова хребця : тіло, дуга і відростки. Між тілом хребця і дугою є отвір. Отвори всіх хребців утворюють хребетний канал, в якому міститься спинний мозок. Всі хребці мають відмінності у формі та розмірах. Розміри хребців збільшуються.