затримана інволюція – впродовж 22 – 28 днів (2 бала);
тривала інволюція – 29 – 35 днів (3 бала).
Гришко Д.С. [8] стверджує, що ще за 7 днів до отелення у корів, які захворіли на субінволюцію матки, було встановлене підвищення температури тіла до 40,2 ± 0,22 С, частоти пульсу до 88,4 ± 4,18 ударів за хвилину і дихальних рухів до 40,4 ± 2,53 за хвилину.
Підвищення температури тіла корів на 21 – 25 день після отелення є ознакою охоти. Інший дослідник зазначає, що виділення лохій з матки протягом 20 – 30 і 45 днів після отелення є характерною ознакою субінволюції матки [16].
Виділення кров'янистих лохій і вібрація середніх маточних артерій більше 4 днів після отелення є реальною ознакою субінволюції матки.
У корів з неускладненим отеленням і післяотельним періодом 12 – 18 годин у шийці матки утворюється слизова пробка. Виділення лохій розпочинається з 3 – го дня після отелення і завершується за 15,4 ± 0,78 днів [8].
Окремі автори підкреслюють, що не всі випадки патологічного стану органів розмноження після отелення можна діагностувати клінічними дослідженнями [23, 39].
1.8 Роль адсорбентів у раціоні корів
Вивчення обміну речовин у корів показало, що мінеральні речовини в організмі беруть активну участь у найрізноманітніших життєвих функціях організму [7]. До таких мінералів належать цеоліт, глауконіт, вертикуліт, клиноптилоліт, модерніт, сапоніт та інші кремнеземи [35].
1.8.1Сорбенти та їх природні властивості
На значних територіях України та інших держав після аварії на ЧАЕС склалася ситуація, яка характеризується підвищеним рівнем радіонуклідів, особливо цезію. Вони тривалий час надходять в організм і призводять до внутрішнього малоінтенсивного опромінення. За таких умов найбільш доцільним є використання засобів і харчових добавок природного походження, що мають виражені сорбційні властивості. Вони характеризуються відсутністю токсичної дії і їх застосування може продовжуватися тривалий час. Ними можуть бути комплексони, іонообмінники, альгінати, пектини. Серед природних сорбентів поширеного застосування набули високодисперсні шарувальні силікати (бентоніт, сапоніт, нонтроніт, гідрослюда) та шарувально-стрічковий силікат – палигорськіт.
Сапоніт – (мильний камінь) – лужний алюмосилікат, що має високі зв'язуючі, адсорбційні і катіонообмінні властивості. В основі його кристалічної решітки знаходиться магній.
Фізико – хімічні властивості сапоніту: бентонітове число – 10 – 11 од., рН водної суспензії (при розведенні 1:20 ) - 7,2, набрякання – 1,0 – 1,8 рази, калоїдність – 20,0 – 25,3 од., сумарна швидкість обмінних катіонів становить 19,5 мг, екв. На 100 г сухої маси, що свідчить про здатність сапоніту до адсорбції і катіонообміну. За сумарною ємкістю обмінних катіонів та хімічним складом сапоніт є природним джерелом ряду макро- і мікроелементів для сільськогосподарських тварин [22].
Сапонітову глину добувають у Славутському районі Хмельницької області у родовищі Ташківське. Хімічний склад сапоніту: Mg[SiO10 ](OH2 )nH2 O, алюміній у вигляді ізомерних домішок Al2 O3 , Fe2 O3 , Cr2 O3 , NiO, FeO.
Сапоніт за особливостями будови кристалічної структури належить до триоктаедричних смектитів і містить у своєму складі рухомі форми багатьох мінералів: скандію ,берилію, молібдену, необію, вісмуту, барію, лантану, цирконію, літію, кобальту, марганцю, йоду, фосфору, сірки, натрію, кальцію, азоту, кисню, вуглецю, водню, галію, хрому, олова, ітрію, ванадію, германію, нікелю [14, 22, 27]. Отже, такий склад дає підстави розглядати важливу роль препарату для організму тварин і людини. Враховуючи показники сорбційної ємкості сапоніту, добове його надходження до організму людини не повинне перевищувати 35 г.
Природні мінерали – сапоніт, клиноптилоліт, хумоліт, глауконіт у рубцевій рідині мають відносно нижчу здатність сорбувати радіонукліди, ніж у розчині кальцію хлориду, а сорбційні властивості фероцину і інпрегнованої глини були досить високими в обох розчинах.
Встановлено, що при застосуванні анальгіну натрію та фероцину спостерігається вибіркове виведення радіонуклідів: для анальгіну натрію – Sr – 85 на 48% (Р<0,01), цезію 137 – на 18%, фероцину цезію 137 – 90%, (Р < 0,001), Sr 85 на 38%.
Цеолітова мука зменшує перехід радіоцезію від корів до молока на 27 – 30 добу в 2,3 – 2,8 раза. Ряд дослідників [31,33] вказують, що протягом перших годин після поїдання раціону з цеолітовою добавкою рівень аміаку в рубці знижується на 15 – 30 % та на 10 – 15 % зростає вміст пропіонату. Автори вважають, що цеолітове борошно тонкого помолу під час скорочень рубця і румінації перебуває більше у завислому стані порівняно з великими частинами, які швидше сидементують, поглинаючи азот аміаку, що є позитивною його дією на загальний обмін речовин.
Введення до раціону поросят 5% бентоніту зменшує рівень цезію 137 у м'язах на 65%.
Підвищення в 1,5 – 2 рази вживання кальцію (8 – 10 г на добу) сприяє зменшенню накопичення радіоцезію на 30 – 70% [25].
Грищук Г.П. [9] вказує, що згодовування гумінату сприяє поліпшенню росту і розвитку тварин, підвищення стійкості при вирощуванні їх в умовах радіаційного забруднення.
Встановлено, що овоче-зернова суміш та продукти бджільництва, що містять компоненти рослинного і тваринного походження, при сумісному застосуванні мають радіозахисні властивості високої ефективності.
Дослідження захисних властивостей олій з насіння кавуна, гарбуза та кропу підтвердили їх виражену мембранотропну дію.
Препарат “Нирка-інь” попереджує розвиток післястресової каталазної активності та знижує рівень гемоглобіну. Ці результати дозволяють розглядати цей преперат, як речовину з протистресовими властивостями антиоксидантного механізму дії.
Отримані результати досліджень не дають підстав розглядати ентеросорбенти силарид – П і амарант як препарати з вираженою радіопротекторною дією.
Зручними для використання природних і синтетичних сорбентів є препарати у вигляді порошків, солі-лизунців, комбікорму, болюсів [33]. Під їх впливом забруднення основних продуктів тваринництва знижується в 2 – 8 разів.
Також встановлено, що класичним сорбентом є альгінова кислота, яка міститься в ламінаріях (морській капусті). Радіопротекторну властивість мають фенольні сполуки або дубильні речовини: таніни і катехіни чаю, особливо зеленого. При використанні препарату з морської капусти спостерігається вірогідне зменшення радіоактивного забруднення тварин як по відношенню до Cs 137 (на 59 %, р < 0,05) так і до Sr 85 (на 85%, р < 0,001) [45].
Як свідчать наведені літературні дані, відносно дії на організм низько інтенсивного радіаційного опромінення в малих дозах існують різні погляди.
1.9 Заключення до огляду літератури
Більшість авторів вважає, що низькоінтенсивне радіаційне опромінення не є індеферентним для організму. Це доведено в експериментальних дослідженнях на лабораторних тваринах.
Зміни в організмі свійських тварин, які тривалий час перебувають на територіях забруднення радіонуклідами внаслідок аварії на ЧАЕС, ще не повністю розкриті. Недостатньо вивчені реакції тканин, за різного стану організму. Мало вивчено реакцію організму на тривалий вплив низько інтенсивного радіоактивного забруднення за час плодоношення, родів і післяродового періоду.
Заслуговують подальшого вивчення використання радіопротекторів і адсорбентів для тварин в зоні радіоактивного забруднення.
Наведені літературні данні є свідченням того, що з метою профілактики і корекції тільності, отелу та післяотельного періоду необхідно здійснювати введення до раціону корів сапоніту в дозі 200 г на добу для однієї тварини.
Розділ 2
2.1 Матеріали і методи дослідження
Дослідження проводили з27.01.05 р. по 04.03.05 р. на коровах чорно-рябої породи віком 5 – 7 років, середньою живою масою 480 кг кожна.
Дослідження проводили на двох групах корів по 5 голів у кожній. Перша група тварин була контрольною, друга – дослідною. Умови догляду та утримання обох груп тварин були однаковими. Вранці до дачі основного раціону, разом з концентрованим кормом згодовували сапоніт у кількості 200 г на одну тварину для дослідної групи.
За 2 доби перед початком проведення досліду і одразу після отелення від корів обох груп брали проби крові із яремної вени для біохімічного і цитологічного досліджень. Кров, що відбирали для цитологічних досліджень стабілізували 5% розчином лимоннокислого натрію.
Вивчення загальної морфології крові здійснювали в лабораторних умовах. Визначення кількості еритроцитів та лейкоцитів проводили шляхом мікроскопії та підрахунку в лічильній камері із сіткою Горяєва.
Визначення кількості еритроцитів. У суху чисту пробірку Флоринського вливали 4 мл 0,9%-ного розчину хлористого натрію і капілярною піпеткою вносили по 0,02 мл крові. Попередньо кінчик піпетки витирали, кров видували на дно пробірки, піпетку промивали верхнім шаром рідини. Вміст пробки перемішували, обертаючи її між долонями. Так одержували розведення крові 1 : 200.
Звертали увагу, щоб камера і покривні скельця були чистими і сухими. Покривне скельце притирали до камери так, щоб появились райдужні кільця. Розведеною кров'ю за допомогою піпетки заповнювали камеру. Через 1 хв після заповнення камери при великому збільшенні мікроскопа у п'яти великих квадратах, розміщених по діагоналі сітки, підраховували еритроцити. Враховували тільки ті еритроцити, що лежали в середині малого квадрата, а також на лівій і верхній його лініях. Клітини, що знаходились на правій і нижній лінії квадрату, не рахували.
Кількість еритроцитів у 1 мкл крові визначали за формулою:
| х | = | а*4000*200 |
| 80 |
де х – кількість еритроцитів в 1 мкл крові;
а – кількість еритроцитів в 80 малих квадратах;
80 – кількість малих квадратів, в яких підраховували еритроцити;
200 – ступінь розведення крові;
4000 – множник для перерахунку результатів у 1 мкл крові. Практично підраховану кількість еритроцитів множили на 10000.
Визначення кількості лейкоцитів. Підрахунок лейкоцитів: у пробірку вносили по 0,4 мл рідини Тюрка. Капіляром набирали 0,02 мл (20 мм3) крові, ватою витирали кров із зовнішньої поверхні капіляра і повільно видували її на дно пробірки з розчином Тюрка. Вміст пробірки змішували легким постукуванням пальця по основі пробірки (8 – 10 разів). Отримували кров розведену у відношенні 1 до 20.
Попередньо знежирену камеру Горяєва промивали дистильованою водою і висушували. Притирали сухе покривне скельце. Кров у пробірці знов перемішували скляною паличкою, брали одну краплю і заповнювали камеру, починаючи від краю покривного скельця. Підрахунок лейкоцитів при малому збільшенні мікроскопа починали через 1 хв після заповнення камери, коли осідали клітини крові. Розрахунок проводили за формулою:
| х | = | а*4000*20 |
| 1600 |
де х – кількість лейкоцитів в 1 мкл крові;
а – кількість лейкоцитів підрахованих у 100 великих квадратах;
1600 – кількість малих квадратів;
20 – розведення крові;
4000 – множник для перерахунку результатів у 1 мкл крові.
В кінці одержану кількість лейкоцитів у 100 великих квадратах множили на 50.
Лейкоцитарну формулу виводили шляхом підрахунку клітин білої крові в мазках, фарбованих за Романовським-Гімза [108], абсолютний вміст лімфоцитів у периферійній крові – розрахунковим методом.
Для впливу сапоніту на біохімічний склад крові у проведеному досліді визначали вміст загального білку. загального кальцію, неорганічного фосфору, каротину, глюкози, білірубіну, АлАТ, АсАТ.
Загальний білок визначали за допомогою рефрактометра. На поліровану поверхню вимірювальної призми наносили 2 краплі дистильованої води і наводили шкалу з поділкою на точку перетину двох ліній – початкове положення. Скло протирали і наносили на нього 2 краплі сироватки крові. Точку перетину ставили на межу переходу світлого поля в темне і дивилися на шкалу рефрактометра; за допомогою таблиці визначали кількість білка.
Для визначення загального кальцію користувались трилонометричним методом з мурексидом: в склянку наливали 25 мл води, 1 мл сироватки, 1 мл натрію гідроокису і 1 – краплі мурексиду (колір рожевий, цегельно-червоний). Титрували 0,01 н розчином трилону Б до зміни рожевого кольору в бузковий.
Розрахунок:
Х = а х 20,
де Х – кількість міліграмів кальцію, вмістимого в 100 мл сироватки крові;
а – кількість трилону, використаного на титрування.
Неорганічний фосфор визначали за Дусе [108], використовуючи такі розчини:
1) 20%-ний розчин трихлороцтової кислоти;
2) реактив на фосфор, який приготовляли змішуючи 50 мл 0,234%-ного розчину ванадієвокислого амонію, і 1000 мл 3,53%-ного розчину молібденокислого амонію;
3) основний стандартний розчин фосфору; (4,394 г однозаміщеного фосфорнокислого калію розчиняли в 1 мл дистильованої води, 1 мл розчину містить 1 мг фосфору);
4) 5 мг%-ний робочий стандартний розчин фосфору (5 мл основного стандартного розчину фосфору доливають в мірній колбі на 100 мл дистильованою водою до мітки).
У центрифужну пробірку наливали 2,5 мл дистильованої води, 0,5 мл сироватки, 2 мл 20%-ного розчину трихлороцтової кислоти, перемішували і через 10 хв центрифугували при 3000 об/хв 10 хвилин (після центрифугування суміш зливали в пробірку, щоб не було пластівців). Брали 2,5 мл прозорого центрифугату і 2,5 мл реактиву на фосфор, перемішували їх і через 10 хв колориметрували на ФЕК з синім світлофільтром в кюветі глибиною шару 1 см проти дистильованої води. Паралельно готували стандартну пробу: до 0,5 мл робочого 5 мг%-ного стандартного розчину фосфору добавляли 2,5 мл дистильованої води і 2 мл розчину трихлороцтової кислоти, змішували. Потім відбирали 2,5 мл суміші, додавали 2,5 мл реактиву на фосфор і через 10 хв колориметрували в тому ж режимі, що й на пробу сироватки.
Розрахунок вели за формулою:
| х | = | А*5 |
| Б |
де х – кількість міліграмів фосфору, вмістимого в 1 мл сироватки;
А – оптична щільність дослідна;
Б – оптична щільність стандартна;
5 – коефіцієнт переводу в мг%.
Вміст каротину визначали екстрагуванням петролейним ефіром і фотометруванням. У пробірку наливали 1 мл сироватки крові, 3 мл 96% етилового спирту, добре перемішували скляною паличкою і доливали 6 мл авіабензину, струшували на протязі 2 хвилин і обережно по стінці доливали 0,5 мл дистильованої води.
Суміш залишали на 1 – 2 години до чіткого розділення рідини на шари. Просвітлений верхній шар обережно зливали і колориметрували на ФЕК (фотоелектроколориметрі) при синьому світлофільтрі (№4) в кюветі з товщиною шару 10 мм. Паралельно колориметрували робочий стандартний розчин. Розрахунк проводили за формулою:
| х | = | Еоп | * 1,248 |
| Ест |
де х – кількість каротину в сироватці крові, мг %;
Еоп – оптична щільність досліджуваної проби;
Ест – оптична щільність стандартного розчину;
1,248 – коефіцієнт для переводу каротину в мг, %.
Визначення білірубіну в сироватці крові. У чотири пробірки наливали по 0,5 мл розведеної у 2 рази сироватки крові. Перша пробірка була контролем для визначення загального білірубіну. У неї наливали 0,25 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і 1,75 мл кофеїнового реактиву.
У другій пробірці визначали вміст загального білірубіну: наливали 0,25 мл діазореактиву і 1,75 мл кофеїнового розчину. Третя пробірка – контроль для прямого (кон'югованого) білірубіну. У неї вносили 2 мл ізотонічного розчину.
У четверту пробірку вносили 1,75 мл ізотонічного розчину та 0,25 мл діазосуміші і визначали кон'югований білірубін.
Дослідження проводили через 5 хв після додавання діазосуміші при визначенні кон'югованого білірубіну та через 20 хв – загального при довжині хвилі 560 мл, у кюветах з товщиною робочого шару 5 мм проти дистильованої води.
Від показників оптичної щільності проб з визначення загального та кон'югованого білірубіну віднімали показники оптичної щільності відповідних контролів і за калібрувальним графіком визначали вміст загального та кон'югованого білірубіну у мг на 100 мл сироватки крові, або в мкмоль/л, а за різницею між ними – вміст вільного (некон'югованого) білірубіну.
Визначення глюкози у плазмі крові. Визначення глюкози проводили на фотоелектроколориметрі (довжина хвилі 500-546 нм) у кюветі з товщиною оптичного шару 10 або 5 мм згідно схеми, поданої у таблиці. Якщо вміст глюкози у плазмі крові більше 27,7 ммоль/л, то її розводили ізотонічним розчином у 5 разів і повторити визначення.
Розрахунок вмісту глюкози у плазмі крові проводять за формулою:
| С | = | 10* | А | * К |
| В |
де С – концентрація глюкози, ммоль/л;
10 – стабільна величина;
А – поглинання дослідної проби;
В – поглинання калібрувального розчину;
К – коефіцієнт розведення плазми крові.
Визначення аспартат – амінотрансферази і аланін – амінотрансферази проводили за методом Райтмана – Френкеля згідно інструкції по виявленню їх активності в сироватці крові, що затверджена головою фармакологічного комітету МОЗ України Даниленко В.С. 30.01.1998 р.
2.2 Характеристика господарства
Дочірнє підприємство “Рогачівське” відноситься до Ружинського району Житомирської області і розташоване за 120 км від Житомира та 15 км від районного центру с.м.т. Ружин. Найближча залізнична станція знаходиться в селі Чорнорудка на відстані 47 км. На відстані 8 – 9 км проходить автомагістраль Ружин – Сквира – Біла Церква.
Клімат в зоні розміщення господарства помірно-континентальний з достатньою кількістю атмосферних опадів. Середня річна температура складає +9,1 0 С. Середня температура теплого місяця року – липня + 28 0 С, а найбільш холодного місяця – січня – 18 0 С.
Середньорічна кількість опадів за даними багаторічних спостережень 750 мм.
ДП “Рогачівське” розташоване в південно-східній частині Ружинського району. Орендовані землі господарства межують із землями с. Морозівка Погрибищанського району Вінницької області, із землями сіл Березянки, Чехової, Мовчанівки, Топорів Ружинського району.
Грунти господарства переважно чорноземи, важкі суглинки.
Загальна земельна площа ДП “Рогачівське” становить 1998 га, із них:
- садок плодових дерев – 11 га;
- сіножаття – 22 га;
- ріллі - 1945 га;
З агротехнічних культур в господарстві вирощують зернові: пшеницю, жито, овес, ячмінь, кукурудзу, гречку; із бобових: горох, картоплю, гірчицю, коренеплоди, кормовий і цукровий буряк. Також займаються вирощуванням лікарської рослини – ехінацеї пурпурової на земельній площі 25 га.
В 2004 році господарству було присвоєно статус племінного репродуктора з розведення великої рогатої худоби чорно-рябої породи.
Основна діяльність ДП “Рогачівське” у тваринництві – молочно-м'ясний напрямок. Крім великої рогатої худоби в господарстві утримують свині і коні.
В ДП “Рогачівське” утримується 450 голів великої рогатої худоби з них:
- 120 голів корів;
- 122 голови молодняка;
- 128 голів нетелі і телиці;
- 80 голів відгодівля.
В господарстві за рік на одну корову
8-09-2015, 23:24