Коліт — запалення товстого кишечника, яке супроводжується порушенням моторної, всмоктувальної і екскреторної функцій. Основні скарги в період загострення — болі по ходу товстого кишечника, здіймання живота, бурчання і ін. Запори, як правило, змінюються поносами. З'являються головні болі, дратівливість, безсоння, знижується працездатність.
Оздоровчо-лікувальною фізкультурою можна займатися через кілька днів після ліквідації загострення хвороби. Для цього використовуються всі засоби і форми фізичного виховання, передбачені програмою, проте слід проявляти обережність у стрибках, уникати різких рухів. Обсяг та інтенсивність фізичного навантаження — середні. Спеціальними вправами є вправи в положенні лежачи на спині, стоячи рачки, вправи із втягуванням живота на видиху, на розслаблення.
Спланхноптоз — захворювання, яке характерне розташуванням органів черевної порожнини нижче звичайного рівня і супроводжується порушенням функції шлунково-кишечного тракту. Частіше він буває у людей фізично слабких, астенічної конституції й високого зросту. Скарги на загальну слабість, швидку втомлюваність, головні болі, запори, болі у ділянці живота. Рентгенологічно визначається зниження тонусу і перистальтики шлунка і кишечника, розташування їх у ділянці малого таза.
Оздоровчо-лікувальна фізична культура в даному випадку повинна змінити всі м'язові групи і особливо м'язи живота, створюючи «м'язовий корсет». Дослідниками доведено, що фізичні вправи підвищують тонус і перистальтику шлунка. Через 6 місяців регулярних занять у хворих спостерігались зміщення шлунка на 6—8 см догори і нормалізація його моторики. Особливо ефективні вправи з вираженим м'язовим зусиллям (з гантелями 2—3 кг), вправи для зміцнення м'язів черевного пресу. Деякі вправи слід виконувати у положенні лежачи на спині (піднімання ніг, таза, стійка на лопатках і ін.). Перевага при цьому віддається таким вправам, при виконанні яких органи черевної порожнини зміщуються до діафрагми, а не навпаки. При переході з положення лежачи у положення сидячи шлунок зміщується вниз. Тому дана вправа, як і нахили вперед в положенні стоячи і стрибки, не рекомендується. Слід підходити з обережністю до всіх вправ, які викликають струси тіла. Займатися краще перед їдою або не раніше 2-х годин після неї. Особливо корисне плавання.
Г е п а т и т — запалення печінки: першопричина — хвороба Боткіна, хвороба Вейля-Васильєва жовта пропасниця; вторинна — пневмонія, інтоксикація різними отрутами, серцева недостатність і ін. У студентів гепатит частіше буває наслідком хвороби Боткіна. При гострому запальному процесі спостерігаються висока температура тіла, збільшення печінки, болі у правому підребер'ї, жовтий колір шкіри, диспастичні розлади і ін., при хронічних формах захворювання — збільшення печінки, важкість і болі у правому підребер'ї, диспептичні розлади (відрижка, нудота, гіркість у роті і т. д.)
Займатися оздоровчо-лікувальною фізкультурою дозволяється через 3—5 місяців після видужування. Фізичне навантаження слід підвищувати поступово, не викликаючи неприємних відчуттів, бо-лей у правому підребер'ї. Використовувати можна всі вправи, передбачені програмою з фізичного виховання для студентів спецмедгруп, але з обмеженим обсягом і інтенсивністю фізичного навантаження.
Холецистит — запалення жовчного міхура. Загострення супроводжується сильними болями в правому підребер'ї, високою температурою тіла, блюванням. При хронічних формах холециститу хворі скаржаться на короткочасні болі у правому підребер'ї й дисептичні розлади.
До оздоровчо-лікувальної фізкультури можна приступати через 1—2 тижні після видужування. На перших порах слід уникати нахилів і поворотів з великою амплітудою, стрибків, натужувань і різких рухів, щоб недопустити появи неприємних відчуттів у правому підребер'ї. Поступово фізичне навантаження можна збільшувати. При поліпшенні загального стану треба виконувати всі вправи, які передбачені програмою для студентів спецмедгруп. Спеціальними вправами є вправи в положенні лежачи на лівому боці, на спині, на животі, стоячи рачки, нахили, повороти, колові рухи тулубом Ці вправи сприяють відтоку жовчі і активізації кровообігу в черевній порожнині. Після 5—7 вправ необхідно виконувати дихальні вправи.
Узагальнюючи вищевикладене, можна відмітити часткові особливості методики занять фізичними вправами зі студентами які страждають захворюваннями органів травлення. При запальних процесах органів травлення не можна включати у заняття вправи, що викликають різкі струси тіла. Рухи рекомендується виконувати у середньому темпі, втягуючи в роботу всі м'язові групи. Використовуються вправи для м'язів черевного пресу. Проте при появі неприємних відчуттів у ділянці живота необхідно знизити загальне навантаження і виключити рухи, що підвищують внутрішньочеревний тиск. Оптимальним вихідним положенням треба вважати горизонтальне положення тулуба (лежачи на спині, на животі, на боці, стоячи рачки і ін.). Вихідне положення доцільно часто змінювати. Вправи з вираженим м'язовим зусиллям і обтяженням необхідно чергувати з рухами на розслаблення скелетної мускулатури. Вправи на координацію, увагу і рівновагу, як і рухливі ігри (без різких струсів тулуба) створюють позитивні емоції і підвищують настрій студентів, які страждають захворюваннями органів травлення. Для зниження фізіологічної кривої, навантаження і масажуючого впливу на органи черевної порожнини необхідно застосовувати на заняттях повиє дихання з втягуванням живота на видиху. Щільність занять —середня: від 40—50% У перші дні і до 60—70% у наступні.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Белая Н.А. Лечебная физкультура и массаж. Учебно-методическое пособие для медицинских работников. – М.: Советский спорт, 2001. – 272 с.
2. Булич Э.Г., Физическое воспитание в специальных медицинских группах: Учеб пособие для техникумов. –М.: Высш.шк., 1986. – 255с.
3. Дубогай О.Д., Завацький В.І, Короп Ю.О. Методика фізичного виховання студентів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи: Навчальний посібник. – Луцьк: Надстир’я, 1995. – 220с.
4. Дубровский В.И. Спортивная медицина: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений. – 2-е изд., доп. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002. – 512 с.: ил. еологіїри, 1981 р
5. Лікувальна фізична культура: Підручник / Соколовський В.С., Романова Н.О., Юшковська О.Г. – Одеса: Одес. держ. мед. ун-т, 2005. – 234 с.
6. Мухін В.М. Фізична реабілітація. – Видання друге, перероблене та доповнене. – Київ: Олімпійська література, 2005. – 248 с.
7. Спортивная медицина. Учебник / Макарова Г.А. – М.: Советский спорт, 2003. – 480 с.
8. Физическая реабилитация: Учебник для студентов высших учебных заведений / Под общей ред. С.Н. Попова. – Ростов-н/Дону: Феникс, 2004. – 608 с.
8-09-2015, 23:29