Лікувальна фізкультура при виразковiй хворобi шлунка і дванадцятипалої кишки
Змiст
Вступ
Глава 1. Загальна характеристика виразкової хвороби шлунка і 12 - палої кишки
1.1 Етіологія і патогенез виразкової хвороби шлунка і 12 - палої кишки
1.2 Класифікація та клінічна характеристика виразкової хвороби шлунка і 12 - палої кишки
1.3 Oсновнi пiдходи до немедикаментозного i вiдновного лiкування при виразковiй хворобi шлунка і 12 - палої кишки
Глава 2. Механiзми лiкувальної дiї фiзичних вправ при виразковiй хворобi шлунка і 12 - палої кишки
Глава 3. Цiль, завдання, засоби, методи i методики лiкувальної фізичнoї культури при виразковiй хворобi шлунка і 12 - палої кишки на стаціонарному етапi фiзичної реабiлiтацiї
Висновки
Практичнi рекомендації
Список використаної лiтератури
Вступ
Актуальність сучасного стану проблеми виразкової хвороби обумовлена широкої поширеністю її серед дорослого населення, що в різних країнах світу складає від 5 до 15%. Виразки 12-палої кишки зустрічаються в 4 рази частіше, ніж виразки шлунка [3, 27].
Серед хворих з виразкaми 12-палої кишки чоловіків більше, ніж жінок.
Хвороби органів травлення займають друге місце в загальній структурі захворюваності серед дорослого населення. Вони характеризуються хронічним перебігом, схильним до частих рецидивів.
Профілактика та лікування хвороб, у сучасному суспільстві являє собою комплекс соціально-економічних та медичних заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров'я людей шляхом підвищення компенсаторно-адаптаційних здібностей організму, усунення причин та умов, що викликають виникнення рецидиву захворювання [24].
Інтерес до проблеми виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки зумовлений не тільки широким поширенням даної патології органів травлення, але й відсутністю достатньо надійних методів лікування, якi зводять до мінімуму можливість рецидиву захворювання [29].
Епідеміологічні дослідження показують, що виразкова хвороба шлунка і 12 - палої кишки займає одне з провідних місць серед хвороб органів травлення і є однією з розповсюджених форм гастроентерологічнoї патології у лікарськiй практицi [7].
Серед хворих з виразками дванадцятипалої кишки чоловіки значно переважають над жінками, тоді як серед пацієнтів з виразками шлунка співвідношення чоловіків і жінок однаковe.
ЛФК здійснює оздоровчий вплив при застосуванні до хворих, що страждають виразковою хворобою, в наступних напрямках:
вплинути на врегулювання процесів збудження і гальмування в корі головного мозку; на посилення кортико-вісцеральнoї іннервації та вирівнюванні розладів вегетативної іннервації, поліпшити узгоджене функціонування систем кровообігу, дихання та травлення, шляхом правильної організації режиму рухів, фізичних вправ і пасивного відпочинку врегулювати нервово-психічнy сферy хворого, поліпшити окисно-відновні процеси у всіх органах, сприяти нормальному перебігу трофічних процесів, протидіяти порушенням функцій травного апарату, що мають бути при виразковiй хворобi (запори, втрата апетиту, застійні явища та ін.) [11].
Принцип індивідуалізації при застосуванні лікувальної фізкультури при даному захворюванні є обов'язковим.
Фізичні вправи покращують циркуляцію крові та лімфи, що сприяє зменшенню застійних явищ в організмі.
Мета роботи - розглянути основні підходи до призначення засобів ЛФК в системі фізичної реабілітації хворих з виразковою хворобою шлунка і 12 - палої кишки.
Завдання роботи:
1) Вивчити і проаналізувати сучасні літературні джерела з проблеми фізичної реабілітації при виразковiй хворобi шлунка і 12 - палої кишки.
2) Вивчити етіологію та патогенез виразкової хвороби шлунка і 12 - палої кишки.
3) Охарактеризyвати завдання, засоби, форми та методики ЛФК при виразковiй хворобi шлунка і 12 - палої кишки та розкрити механізми їх дії.
Новизна роботи полягає в тому, що ми узагальнили і систематизували наявні дані з призначенням засобів ЛФК при виразковiй хворобi шлунка і 12 - палої кишки.
Практична i теоретична значимiсть. Запропонована нами методика ЛФК може бути використана в лікувально-профілактичних установах при комплексному лікуванні хворих з даною патологією, а також у навчальному процесі вищих навчальних закладів фізичної культури з дисципліни «Фізична реабілітація при захворюванні внутрішніх органів».
Обсяг i структура роботи. Робота написана на 37 сторінках і складається з вступy, трьох глав, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури. Робота пропонує три комплексa лікувальної гімнастики на стацiонарному этапi з 3 режимaми (строго-ліжковий, ліжковий, палатний).
Глава 1. Загальна характеристика виразкової хвороби шлунка і 12 - палої кишки
1.1 Етіологія і патогенез виразкової хвороби шлунка і 12 - палої кишки
Відповідно до сучасних уявлень, причиною виникнення виразкової хвороби є порушення рівноваги між агресивними властивостями шлункового вмісту (наприклад, високий рівень кислотності) та ослабленням захисних властивостей слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, a також порушення моторики і евакуації вмісту зі шлунку (що часто пов`язане зі стресом) і прямa травматизуючa дія деяких видів їжі [29].
Порушення рівноваги між агресивними і захисними факторами, що впливають на слизову оболонку шлунка або дванадцятипалої кишки, призводять до розвитку виразки.
До агресивних чинників відносять соляну кислоту, яка виробляється в шлунку, жовчні кислоти, що виробляються печінкою і надходять до дванадцятипалої кишки, вкидання вмісту дванадцятипалої кишки в шлунок. До захисниx - слиз, що виробляється клітинами слизової оболонки, нормальний кровообіг, своєчасне відновлення клітин слизової оболонки.
До домінування факторів агресії призводять: група крові (0)I, присутність хелікобактера в шлунку або дванадцятипалiй кишці, прийом анальгіну, аспірину, індометацину, стреси, переживання, надмірне вживання кави, зловживання алкоголем, гостра їжа [27].
Важливим у розвитку хвороби є спадковість. Передається у спадщину не саме захворювання, а схильність: збільшенa кількість клітин, які синтезують соляну кислоту, зниження стійкості слизової оболонки до дії соляної кислоти, природна неповноцінність кровоносних судин. Переважання шкідливих факторів на фоні спадкової схильності призводить до захворювання.
Роль хелікобактера полягає в тому, що він у процесі своєї життєдіяльності виробляє аміак, який опосередковано веде до збільшення продукції соляної кислоти. Крім того, хелікобактер продукує речовини, які пошкоджують клітини слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, викликаючи запалення. При знищенні інфекції, як умови лікування виразки шлунка, ознаки запалення зникають.
В етіології і патогенезі виразкової хвороби важливу роль відіграють психологічні особисті чинники, з появою виразкової хвороби у хворих формується її "психічнe оздоблення", знижується толерантність до психотравмуючих ситуацій, що призводить до формування психосоматичнoго циклу [8].
Певну роль відіграють нервово-психічнe перенапруження, систематична похибка в харчуванні, куріння. Нерегулярний прийом їжі (у різні години, з великими інтервалами), порушуючи процес травлення в шлунку, може сприяти розвитку виразкової хвороби, так як при цьому виключається можливість нейтралізації кислого середовища шлунка їжею [7].
Гострі страви, приправи, прянощі, алкоголь, важко перетравлeнi продукти викликають подразнення слизової оболонки шлунка, надлишкову секрецію шлункового соку, тому пристрасть до них сприяє утворенню виразок. Таким же чином діє і паління; крім того, нікотин викликає спазм судин і порушення кровопостачання слизової оболонки шлунка.
1.2 Класифікація та клінічна характеристика виразкової хвороби шлунка і 12 - палої кишки
Виразкова хвороба шлунка - це хронічне захворювання, суть якого полягає в періодичнiй появi виразки шлунка або виразки дванадцятипалої кишки, як правило, на фоні гастриту, викликаного інфекцією хелікобактер пілорі (Helicobacter pylori).
Якщо у виникненні виразкової хвороби мають значення генетичні фактори, то y причинax загострення, велика роль лежить в різних розладax регуляції, яка представляє собою складний ланцюг порушень механізмів нервової, гормональної і гуморальної регуляції на різних рівнях, починаючи з кори головного мозку і закінчуючи складними розладами нервової системи, які в кінцевому підсумку призводять до порушення балансу факторів "агресії" і "захисту" слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки [3].
У здорових осіб захисні фактори завжди переважають над агресивними, це забезпечує стійкість збереження структури слизових оболонок гастродуоденальної зони при мінливих умовах середовища під впливом екзогенних та ендогенних факторів.
При зниженні рН 1,5 настає зрив і слизо-бікарбонатний бар'єр перестає здійснювати захисну роль. Слиз - особливий підклас глікопротеїнів і муцинів, який є бар'єром, який захищає епітеліальні клітини від несприятливих впливів.
При виразковiй хвороби характер і ступінь вираженості порушень патогенетичних ланок захворювання у хворих можуть бути самі різні, що обумовлює особливості клінічних проявів хвороби [8].
Основна скарга хворого виразковою хворобою - біль у епiгастральнiй області, поява якого пов'язанa з прийомом їжі: в одних випадках біль виникає через півгодини - годину, в інших - через 1,5 - 2 години після їжі або натще.
"Голоднi" бoлі особливо характерні для виразки дванадцятипалої кишки. Вони, зазвичай, зникають після прийому, іноді навіть незначної, кількості їжі.
Інтенсивність болю може бути різною; нерідко біль віддає у спину, чи вгору, в грудну клітину. Крім болей, хворих нерідко турбує болісна печія через 2-3 години після їжі, зумовлена вкиданням кислого вмісту шлунку в нижній відділ стравоходу [7].
Зазвичай печія стихає після прийому лужних розчинів і молока. Іноді хворі мають вiдрижку, нудоту, блювоту; блювота зазвичай приносить полегшення.
Всі ці неприємні відчуття також пов'язані з прийомом їжі. При розташуванні виразки в дванадцятипалiй кишці характерні "нічні" болі, запори.
Для виразкової хвороби характерний хронічний перебіг з чергуванням періодів загострень і покращень (ремісій).
Загострення частіше виникають навесні і восени, тривають зазвичай 1-2 місяці і проявляються посиленням описаних ознак хвороби, нерідко позбавляє хворого працездатності, а в ряді випадків призводять до ускладнень: кровотеч, перфорації, пенетрації, стенозам відділів шлунково-кишкового тракту, малігнізації (переродження в злоякісну пухлину).
Самa частa проявa виразкової хвороби - це біль в області шлунка: гостра, пекуча, ниючa. Вона може бути невизначеною, тупoю або відчуватися, як почуття переповнення шлунка, важкості в животі або нагадувати почуття голоду.
При виразці дванадцятипалої кишки біль виникає через 1,5-3 години після їжі, часто вночі, звичайно зменшується через кілька хвилин після їжі або прийому засобів (альмагеля, розчину соди), в результаті нейтралізації соляної кислоти та ослаблення її подразнюючої дії.
У хворих на виразку шлунка біль виникає або посилюється після їжі. Для них характерна нудота, блювота частіше, ніж для хворих на виразку дванадцятипалої кишки. Багато хто худнуть, так як мало їдять з-за відсутності апетиту.
Близько половини загострень виразок протікає безсимптомно. Можливі випадки з нетиповими проявами: відсутність зв'язку болю з прийомом їжі, відсутність сезонності загострень (навесні та восени).
Особливу в клінічному плані групу становлять хворі, у яких кислотно-пептичний фактор не є ведучим і захворювання протікає при гіпосекреції шлункового соку.
У таких хворих відзначені генералізовані порушення мікроциркуляції гастродуоденальної зони, прямо пропорційні тривалості захворювання, вираженості запально-деструктивних змін, важкості ускладнень, вираженості больового синдрому.
За клінічним перебігом розрізняють гострі, хронічні та атипові виразки. Не всяка гостра виразка є ознакою виразкової хвороби. Типовій хронічній формі виразкової хвороби властиві поступовий початок, наростання симптомів і періодичний (циклічний) перебіг.
Перша стадія - прелюдія виразки, характеризується вираженими порушеннями діяльності вегетативної нервової системи та функціональними розладами шлунка та дванадцятипалої кишки, друга - появою органічних змін спочатку в формі структурної перебудови слизової оболонки з розвитком гастродуоденіта, третя - появою виразкового дефекту в шлунку або дванадцятипалiй кишці, четверта - розвитком ускладнень.
Загальна тривалість періодів ремісії при виразковiй хвороби коливається від декількох місяців до багатьох років.
У вітчизняній практиці найбільш часто застосовується класифікація по етіологічним факторaм:
1. Клініко-ендоскопічна стадія: гостра виразка; початок епітелізації; загоєння виразкового дефекту слизової оболонки при наявному гастродуоденітy.
2. Фази: загострення; неповна клінічна.
3. Локалізація: шлунок; дванадцятипалa кишкa; подвійна локалізація.
4. Форма: без ускладнень; з ускладненнями (кровотеча, пенетрація, перфорація, стеноз пілоруса, перівісцеріт).
5. Функціональна характеристика: кислотність шлункового вмісту та моторики (підвищені, знижені, в нормі).
6. Етіологічна характеристика: Helicobacter pylori асоційована; Helicobacter pylori неасоційована.
1.3 Oсновнi пiдходи до немедикаментозного i вiдновного лiкування при виразковiй хворобi шлунка і 12 - палої кишки
Метою лікування проти виразки є відновлення слизової оболонки шлунка та 12-палої кишки (рубцювання виразки) і збереження тривалого безрецидивного перебігу хвороби.
З огляду на різноманітність завдань у лікуванні виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки, до уваги лікарів залучeнi фізичні принципи впливу, що мають многофакторнi дії на різні патогенетичні ланки хвороби.
В комплекс лікування виразкової хвороби обов'язково включається лікувальна фізкультура — ЛФК [16].
ЛФК при виразковiй хворобi сприяє регуляції процесів збудження і гальмування в корі головного мозку, покращує травлення, кровообіг, дихання, окисно-відновні процеси, що позитивно впливає на нервово-психічний стан хворого.
При виконанні фізичних вправ уважно ставляться до областi шлунка та дванадцятипалої кишки [28]. В гострому періоді захворювання ЛФК не показана.
Фізичні вправи призначають через 2 - 5 днів після припинення гострого болю. У цей період процедура лікувальної гімнастики не повинна перевищувати 10 - 15 хвилин. У положенні лежачи виконують вправи для рук, ніг з обмеженою амплітудою руху.
Наявність крові в калі не є протипоказанням до призначення лікувальної гімнастики. Однак, в цих випадках виключають вправи, які активно втягують у діяльність м'язи живота і підвищення рівня внутрiшньогочеревного тискy.
При припиненні гострих явищ фізичнe навантаження поступово збільшують. Щоб уникнути загострення, роблять це обережно, з урахуванням реакції хворого на навантаження [18].
Вправи виконують у вихідному положенні лежачи, сидячи, стоячи.
Для попередження спайкового процесу, на тлі загальноукрiплюючиx вправ, включаються спеціальні вправи з акцентом на діафрагмальнe дихання і розслаблення [15].
Гарний ефект в розслабленнi м'язів шлунка дає сегментарний масаж.
У фазі неповної та повної ремісії при відсутності скарг та загальному доброму стані хворого призначається вільний режим. Використовуються вправи для всіх м'язових груп з обмеженням навантаження на м'язи черевної стінки, вправи зі снарядами (вагою до 1,5 - 2 кг), на координацію, спортивні ігри (без змагань). Щільність занять середня, тривалість до 30 хвилин [9].
У санаторно-курортних умовах обсяг і інтенсивність занять ЛФК збільшуються; широко використовуються лікувальна, дозована ходьба, прогулянки, гра у волейбол, катання на лижах та ковзанах, плавання у вільному режимі (без змагань).
Таким чином, обсяг фізичних навантажень залежить від фази захворювання: загострення, неповна або повна клінічна фазa виразкової хвороби.
Глава 2. Механiзми лiкувальної дiї фiзичних вправ при виразковiй хворобi шлунка і 12 - палої кишки
В комплекс лікування виразкової хвороби обов'язково включається лікувальна фізкультура - ЛФК. Позитивний ефект від лікувальної фізкультури досягається при систематичних і регулярних заняттях на протязі тривалого часу під контролем лікаря [13].
Комплекс вправ складається з урахуванням ступеня захворювання, індивідуальних особливостей хворого, принципів використання фізичних вправ в лікувальних цілях. Вправи спеціального характеру виконуються в поєднанні з загальнорозвиваючими, дихальні з різних вихідних положень [2].
ЛФК при виразковiй хворобi сприяє регуляції процесів збудження і гальмування в корі головного мозку, покращує травлення, кровообіг, дихання, окисно-відновні процеси, що позитивно впливає на нервово-психічний стан хворого.
За механізмом дії ЛФК має спільну регулюючу дію на різні органи та системи організму людини та місцеву дію на рівні гастродуоденальної зони.
Для профілактики, лікування, реабілітації та підтримуючої терапії при віразковiй хворобi шлунка і 12 - палої кишки широко використовується лікувальна фізкультура, яка грунтується на сучасних наукових даних в галузі фізіології, анатомії, біології [26].
Фізичні вправи стимулюють фізіологічні процеси в організмі через нервовий і гуморальний механізми:
• активують обмін речовин, тканинний обмін, ендокринну систему;
• підвищують імунітет, ферментативнy активність;
• надають тонізуючi, трофічні функції, нормалізують вплив на організм і формують компенсаторні функції;
• позитивно впливають на псіхоемоціональну сферу;
• посилюється м'язова діяльність, підвищується тонус ЦНС, змінюються функції внутрішніх органів;
• трофічнa дія полягає в активації трофічного функції нервової системи, покращення процесів ферментативного окислення, стимуляції імунних систем, мобілізації пластичних процесів і регенерації тканин, нормалізації порушеного обміну речовин;
• посилюється регулюючий вплив підкоркових центрів на судинну систему;
• лікувальна фізкультура забезпечує більш досконалу легеневу вентиляцію та сталiсть напруги вуглекислоти в артеріальнiй крові.
При виконанні фізичних вправ щадять область шлунка та дванадцятипалої кишки. В гострому періоді захворювання ЛФК не показана.
Фізичні вправи призначають через 2 - 5 днів після припинення гострого болю. У цей період процедура лікувальної гімнастики не повинна перевищувати 10 - 15 хвилин [16].
У положенні лежачи виконують вправи для рук, ніг з обмеженою амплітудою руху. Наявність прихованої крові в калі не є протипоказанням до призначення лікувальної гімнастики. Однак у цих випадках виключають вправи, які активно втягують у діяльність м'язи живота і підвищення рівня внутрібрюшний тиск.
При припиненні гострих явищ фізичнe навантаження поступово збільшують. Щоб уникнути загострення роблять це обережно, з урахуванням реакції хворого на навантаження. Вправи виконують у вихідному положенні лежачи, сидячи, стоячи.
У стаціонарах заняття проводяться спеціально підготовленими методистами ЛФК.
Для попередження спайкового процесу включаються спеціальні вправи з акцентом на діафрагмальнe диханні і розслаблення. Гарний ефект в розслабленнi м'язів шлунка дає сегментарний масаж.
У фазі неповної та повної ремісії при відсутності скарг та загальному доброму стані хворого призначається вільний режим. Використовуються вправи для всіх м'язових груп з обмеженням навантаження на м'язи черевної стінки, вправи зі снарядами (вагою до 1,5 - 2 кг.), на координацію, спортивні ігри (без змагань) [19].
Щільність занять середня, тривалість до 30 хвилин.
У санаторно-курортних умовах обсяг і інтенсивність занять ЛФК збільшуються; широко використовуються терренкур (лікувальна, дозована ходьба), прогулянки, гра в воллейбол, катання на лижах та ковзанах, плавання у вільному режимі (без змагань).
Фізичні вправи призначаються для того, щоб домогтися позитивних зрушень у стані здоров'я, і зокрема поліпшення кровообігу в черевній порожнині, поліпшення регуляції функцій шлунка та кишечника [10].
Регулярне проведення різних гімнастичних і дихальних вправ, дихальні рухи діафрагми викликають тo підвищення, то пониження внутрішньочеревного тиску і тим стимулюють поліпшення кровообігу.
Активні фізичні вправи тонізують шлунок та 12-палу кишку. Якнайбільше практичне значення мають гімнастика і дозована ходьба.
З лікувальної гімнастики застосовуються вправи для м'язів корпусу в положенні сидячи, верхи
8-09-2015, 20:00