Курсова робота
Застосування водолікувальних процедур в реабілітації хворих при захворюваннях травної системи
Содержание
ВСТУП
РОЗДІЛ 1.Фізіологічні основи механізму дії мінеральних вод
1.1 Критерії оцінки лікувальних мінеральних вод, внутрішнє вживання, фізіологічне і лікувальне значення окремих їх елементів
1.2 Механізм дії мінеральних вод при внутрішньому їх вживанні
РОЗДІЛ 2. Методи і методика внутрішнього вживання мінеральних вод
2.1 Показання лікування мінеральними водами при внутрішньому вживанні
2.2 Методика внутрішнього вживання мінеральних вод
2.3 Спеціальні методи внутрішнього вживання мінеральних вод
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність
Проблема реабілітації хворих з захворюваннями травної системи на даний момент є актуальною, тому що спостерігається тенденція до збільшення випадків захворюваності. Так «виразковим колітом щорічно в Європі і США хворіють 10 людей із 100 тисяч» [1,с.159] і це лише статистика в розвинених країнах Європи , де рівень життя вищій ніж в нашій країні. «Вважаеться , 80-90% населення всього світу мають хронічний гастрит, але не завжди діагноз ставиться, в зв’язку з нечіткою картиною»[15,с.6].Хронічний гастрит дуже часто виникає у дітей «у більшості ніж 80% дітей хронічний гастрит пов,язаний з персистекцією у слизовій оболонці переважно вихідного відділу шлунку h.pilori і перебіг захворювання такий, як при гелікобактерасоційованному астральному гастриті»[7,с.386].
Перенесення деяких інфекційних захворювань травної системи може викликати виникнення виразкової хвороби шлунку, так вважається, що одним із факторів виникнення є збудник h.pilori.За статистикою «виразкову хворобу шлунку діагностують в 11-13% пацієнтів, подвійної локалізації (у шлунку і 12-ти палій кишці) у 4-6%» [8,с.155].»Поширеність виразкової хвороби у дітей в Україні становить 1,5-2,8%,її у 7 разів частіше виявляють у дітей шкільного віку, у 2 рази частіше у містах, поширеність виразкової хвороби у школярів останні 10 років збільшилась втричі»[3,с.215].
Окрім захворювань шлунку збільшилась кількість випадків захворювання тонкого та товстого кишечника. Так «слизова коліка товстої кишки зустрічається у 20% населення, із них половина жінки віком 20-30 років»[10,с.343].В наш час на першому місті за летальністю стоять онкологічні захворювання .Спостерігається збільшення кількості випадків виникнення раку органів травлення, так «до передракових станів шлунку відносять атрофічний гастрит після його резекції з приводу виразкової хвороби»[11,с.7].
Збільшилося число випадків захворювань печінки і жовчного міхура. За статистикою «захворювання жовчного міхура та жовчовивідних шляхів спостерігаються з частотою 4-5%»[5,с.504].Також збільшилась частота аномалій та вад травної системи. Так, наприклад, «аномалій та вади розвитку жовчовивідних шляхів та жовчного міхура становить 6-8% всіх аномалій внутрішніх органів»[2,с.412].
Виникнення інфекційних захворювань травної системи, незважаючи на суспільний прогрес, не лише не зменшилося, а й почастішало. «За даними ВООЗ, понад 33% населення світу інфіковані вірусом гепатиту В, сьогодні 5% з них, тобто, понад 350 млн. є хронічними носіями цієї інфекції» [9,с.4].
Мета дослідження – визначити і обґрунтувати фізіологічну і лікувальну дію різних видів водолікування на систему травлення.
Завдання наукового дослідження:
1.Проаналізувати і опрацювати методику застосування водолікування при захворюваннях травної системи,
2.Визначити і обґрунтувати механізм дії, фізіологічну і лікувальну дію водолікування на систему травлення.
Об,ект наукового дослідження – система водолікувальних заходів при захворюваннях системи травлення.
Предмет наукового дослідження – зміст водолікувальних процедур в реабілітації хворих при захворюваннях травної системи.
РОЗДІЛ 1. ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МЕХАНІЗМУ ДІЇ МІНЕРАЛЬНИХ ВОД
1.1 Критерії оцінки лікувальних мінеральних вод внутрішнього застосування, фізіологічне і лікувальне значення окремих їхніх елементів
мінеральна вода лікування травна система
По загальній мінералізацій (сума всіх аніонів і катіонів, недисоційованих молекул у грамах на 1 л.)мінеральні води розділяють на води малої мінералізації (1,5-2,5 г/л),середньої мінералізації (5-15 г/л), високої мінералізації (15-35 г/л),розсоли (води з мінералізацією понад 35 і до 150 г/л) і міцні розсоли (з мінералізацією понад 150 г/л).
Води з більш низькою мінералізацією (менш 1,5-2 г/л) також можуть бути віднесені до лікувальних, якщо вони містять специфічні біологічно активні інгредієнти. Загальна мінералізація визначається геохімічними закономірностями і залежить від ступеня розчинності різних солей при вилужуванні гірських порід різними по хімічному складі мінеральними водами.
Для питного лікування використовують мало мінералізовані води і води середньої, але частіше останні. Води високої мінералізації застосовуються (у розведенні) як проносний засіб, наприклад мінеральна вода Баталінська (М=21,44 г/л), що також використовується для дренажу жовчних шляхів, при ожирінні. Мінеральна вода Лугела з мінералізацією 52 г/л призначається усередину як десенсибілізуючій засіб.
Води високої мінералізації і розсоли використовуються тільки для зовнішніх процедур, для внутрішнього застосування – у розведенні з прісною чи мало мінералізованою водою.
Для оцінки фізіологічної і терапевтичної дії мінеральних вод крім загальної мінералізації велике значення має іонний склад, це найчастіше аніони гідрокарбонати (НСО-3),хлор (СІ-), сульфати (SО4 2-), а також катіони – натрій (Na+),кальцій (Ca2+),магній(Mg+),калій (Ka+).
З гідрокарбонатів у мінеральних водах частіше зустрічаються двовуглекислі солі натрію, магнію і кальцію, що утворяться при вилужуванні доломітів, вапняків, мергелів. Гідрокарбонати гальмують кислотворення в шлунку (перша фаза дії). Реагуючи зі шлунковим соком, вони утворюють двоокис вуглецю (друга фаза дії), трохи стимулюючу шлункову секреція. Під впливом гідрокарбонатно-натрієвих вод зменшується кількість водневих іонів, що разом з іонами хлору є складовими частинами хлористоводневої кислоти. Нейтралізація кислого секрету шлунку цими водами обумовлює більш швидке спорожнювання шлунку і, отже, зменшення секреції гастрична, тому їх рекомендують при підвищеному рівні кислототворення, при наявності спазму воротаря, явищ ацидозу. Доведено їхній сприятливий вплив на жовчотворну і жовчовидільну функції. Протизапальна дія лугу мінеральних вод обумовлює розрідження (видимої) поверхні слизу при підвищеному утворенні її в шлунку і кишках. Показано дані води і при цукровому діабеті, тому що вони поліпшують вуглеводний обмін і нормалізують кислотно – основний стан в організмі. Сприятлива дія зазначених вод на нуклеїновий обмін дозволяє рекомендувати їх при сечокислих діатезах.
Гідрокарбонати поліпшують засвоєння мікро- і мікроелементів, підвищують окисні процеси, підсилюють діурез, заповнюють недолік карбонатів крові, чим підвищують лужні резерви організму.
До гідрокарбонатних вод відносяться Боржомі, Саірме, Луганська, Поляна Купіль, Поляна Квасова (Закарпатська область) і багато інших.
Хлор у підземних водах утворюється з хлориду натрію і сильвініту. При питному лікуванні іон хлору стимулює секреторну і моторну функції шлунка, жовчовиділення і панкреатичну секрецію, видільну функцію нирок. Він є вихідним субстратом утворення хлористоводневих кислот шлункового соку і стимулює утворення її в шлунку. Хлоридні води показані при хронічних гастритах із секреторною недостатністю, при ряді інших захворювань травного апарата (хронічні коліти і ентероколіти, хронічні холецистити, гепатити та ін.).
З хлоридів у мінеральних водах зустрічаються хлориди натрію (найчастіше),кальцію, калію, значно рідше – хлорид магнію.
До хлорид них вод відносяться: мінеральні води джерела № 2 курорти Трускавець, Друскининкай, Миргородська Куяльник і інші; розсольні джерела №6 курорту Моршин, джерела Усольє, Мальта (Іркутська область), Бар бара (курорту Трускавець).
Сульфати в підземних водах утворюються в результаті вилужування порід, що містять гіпс, і при розщепленні органічних речовин, багатих з,єднаннями сірки. Ряд анаеробних бактерій редукують іони сульфату до сірководню. Сульфати в мінеральних водах зустрічаються у виді сульфатів кальцію (Країнка, Кисловодський сульфатний нарзан, Слов,янське і Смирновське джерела), натрію (Феодосія), магнію (Баталінська в Ставропольському краї).
Сульфатні мінеральні води впливають на функціональний стан печінки, вони сприяють відновленню функції гепатоцитів, підсилюють моторику жовчного міхура, сприяючі його спорожненню, попереджаючи застій жовчі, поліпшують холестериновий білковий обміни. Варто особливо підкреслити, що холекінетичний ефект настає поступово, не викликаючи больових відчуттів. Сульфатні мінеральні води сприяють процесам усмоктування в кишках, перистальтику і секрецію, що обумовлює проносну дію.
Натрій відіграє важливу роль у регуляції водяного обміну й осмотичного тиску в тканинах, робить стимулюючу дію на секреторну функцію залоз травної системи, підсилює перистальтику кишок, стимулює жовчотворну і жовчовидільну функції гепатобіліарної системи.
Калій є основним мінеральним катіоном, що міститься в кожній живій клітці. Гідрокарбонати калію відіграють важливу роль у регуляції осмотичного тиску. Іон калію активізує ряд ферментів, підсилює тонус і моторну функцію шлунку і кишок, бере участь у процесі синтезу глікогену в печінці, що є одним з основних депо калію. Важлива роль належить калію і у регуляції секреції хлористоводневої кислоти.
Зниження вмісту калію в організмі супроводжується порушеннями з боку харчового каналу – зниженням апетиту, блювотою, зниженням перистальтики кишок.
Мінеральна вода, що містить калій, надходить зі скважини №6 курорту Моршин, джерела Келечін.
Магній у мінеральних водах зустрічається рідше і у менших кількостях, чим інші катіони. Він є складовою частиною рідин тканини організму. Іони магнію всмоктуються в шлунку й у початкових відділах тонкої кишки, попадають у печінку, де частково депонуються. Сприятливий вплив магнію на функціональний стан гепатобіліарної системи пов,язано з його жовчогінною дією і здатністю знижувати рівень холестерину в крові і у жовчі. Солі магнію володіють спазмолітичною дією на жовчний міхур і сфінктер Одді. Магній бере участь у всіх важливих для клітинного метаболізму ферментативних процесах, зокрема відкладаючись в м,яза, активізує анаеробний обмін вуглеводів. Розчини солей магнію каналізують діяльність ряду ферментів травного каналу – трипсину і ери псина, знижують збудливість центральної нервової системи, роблять виражений послаблюючий ефект.
З вод, що містять понад 20 мг/л магнію, відзначимо Баталінську, Кримський нарзан, Московську, води типу кисловодських.
Кальцій у підземних водах утворюються з вапняку і порід, що містять хлорид натрію і сильвініт.
При захворюваннях травної системи показані мінеральні води, що містять кальцій, лікувальна дія якого багато в чому пов,язана з анти спастичним ефектом. Відіграють визначну роль і в,язкі властивості кальцію, його зневоднюючи дія. Мінеральні води, що містять кальцій, активізують ряд ферментів, знижують проникність клітинних мембран за рахунок їхнього ущільнення, перешкоджаючі утворенню ексудату. Вони також підвищують діурез. До вод, що містять кальцій, відносяться: Краінка (Тульська область), Буковинська, Амурська (Амурська область), Железноводські води, Іжевські мінеральні води.
Мінеральні води, що містять мікроелементи, відносяться до спеціальних вод. Незважаючи на те що у водах мікроелементи присутні в невеликих кількостях, фармакодинамічна дія їх значна. Виділено дві групи мікроелементів, що по характеру фармакологічної дії чітко відрізняються. До першого відносять миш,як, залізо, кобальт, мідь, марганець, і інші важки метали, до другого – йод і бром.
Марганець виявляється у всіх тканинах організму, він бере участь в окисно – відновних процесах і регуляції кровотворення, білковому і вуглеводному обмінах, сприяє виділенню азотистих речовин, впливає на вміст таких вітамінів, як аскорбінова і нікотинова кислоти. Мають дані про сприятливий вплив його на статевий розвиток. Терапевтичний ефект мінеральних вод, що містять марганець, при патології травного апарата обумовлений і тим, що він входить до складу протеолітичних ферментів.
До мінеральних вод, що містять марганець, відносяться води курортів Кваси, Шаян, Келечін (Закарпатська область).
Як відомо, бор знижує окисні процеси, що варто враховувати при призначенні мінеральних вод, що містять цей елемент. З мінеральних вод, що містять цей елемент. З мінеральних вод, що містять бор, слід зазначити такі, як Поляна Квасова, Драговська, Свалявська (Закарпатська область).
Кремнієва кислота в мінеральних водах знаходиться в калоїдній недісоційованій формі, чим підрозуміваються адсорбційні, в,язкі, протизапальні властивості цих вод. У слабомінералізованих термальних водах прийнятий критерій змісту кремнієвої кислоти – 50 мг/л. Вони показані при патології травної системи.
До кременистих мінеральних вод відносяться Березовська, Харківська №2, води курортів Рай – Єлєновка (Харківська область), Шаян, Кваси (Закарпатська область), Капал – Арасан.
В оцінці лікувальної дії мінеральних вод велике значення належить газовому складу і їх газонасиченості. В усіх мінеральних водах містяться природні гази.
Найчастіше зустрічаються вуглекислі води (містять вугільний ангідрид СО2), сульфідні (містять сульфіди Н2S – НS), сірководневі при рН <6,5 (при рН 6 практично всі сульфіди знаходяться у формі молекулярного сірководню, при рН 8,0 – у виді гідро сульфідного іону). Азотні (містять N2).
Для питного лікування основне значення мають води, що містять двоокис вуглецю; використання радонових вод обмежено.
В оцінці лікувальної дії мінеральних вод особливу роль грає ступінь газонасиченості мінеральних вод - вміст газів у 1 л даної води. Так, вода вважається сульфідною, якщо кількість сульфідів у ній не нижче 10 мг/л.
Критерії вмісту двоокису вуглецю у водах для питного лікування – не менше0,5 г/л. Кількість вуглекислого газу в шлунку збільшується за рахунок гідрокарбонатних іонів, що майже завжди знаходяться у вуглекислих водах. Пляшкові мінеральні води газують, насичуючи їх двоокисом вуглецю, що дає можливість протягом тривалого часу зберігати хімічний склад води і підвищувати їхні смакові якості (двоокис вуглецю обумовлює велику розчинність солей і запобігає випаданню їх в осад). При прийомі усередину вуглекислі води стимулюють секреторну функцію шлунку, підвищують рухову функцію шлунку і кишок. Тому при хронічних гастритах із секреторною недостатністю показані вуглекислі хлоридно-натрієві води. При підвищеному рівні кисло утворення показані лужні мінеральні води.
Вуглекислі води численні і різноманітні. Води типу Нарзан (сульфатно – гідрокарбонатно – магнієво – кальцієві і магнієво – кальцієві) – курорт Кисловодськ (Ставропольський край); джерела Аршан №6 (Читинська область). Води типу Боржомі (гідрокарбонатно – натрієві) – Поляна Квасова, Свалява, Лужаньська, Плосковська (Закарпатська область). Води гідрокарбонатно – сульфатно – натрієві – кальцієві – Смирновська, Слав,яновська. Води типу Єсентуки (гідрокарбонатно – хлоридно – натрієві) – Єсентуки №4, №17, джерела №14 П,ятигорська (Ставропольський край), джерела Істі – Су (верхній), Драговська. Води джульфінського типу (вуглекислі мишковисті – Квасовська (Закарпатська область); Авадхара. Води типу Арені (хлоридно – гідрокарбонатно – натрієві) більш високої мінералізації – Яворницька (Закарпатська область) Анкаван, Сойми (Закарпатська область).
Фізіологічна і терапевтична дія мінеральних вод визначається характером активної реакції (рН) мінеральних вод, що має особливе значення при призначенні їх усередину.
Важливе значення в лікувальній дії мінеральних вод мають температурний фактор, газовий склад, вміст сірководню, радіоактивності та ін. Температура мінеральної води є обов,язковим критерієм її оцінки. Температура підземних мінеральних вод залежить від умов формування і циркуляції їх у надрах земної кори – вони можуть бути на глибині від декількох метрів до декількох кілометрів. Генетично з високою температурою пов,язаний ряд властивостей мінеральних вод і їх склад – висока лужність, збагачення кремнієвою кислотою, перенасиченість азотом і ін.
З великої кількості мінеральних вод для питного лікування, зрошень, промивань шлунку і кишок, крім мінералізованих вод, що містять фізіологічно активні елементи й органічні речовини, застосовуються найчастіше лужні, солоно-лужні, солоні, сульфатно-кальцієві води.
1.2 Механізм дії мінеральних вод при внутрішньому їх застосуванні
Мінеральні води відносяться до числа складних фізико-хімічних подразників і підкоряються загальним і фізіологічним закономірностям, установленим вітчизняною фізіологічною школою.
При прийомі мінеральної води у середину спостерігається реакція цілісного організму, що виявляється значними зрушеннями в різних системах і органах. Виділяють три фази в дії мінеральних вод на організм: 1) складно-рефлекторну, 2) нервово-хімічну, 3) фазу післядії. Разом з тим рефлекторний механізм має місце при здійсненні всіх трьох фаз так само, як складно-рефлекторна фаза пов,язана з участю гуморальних факторів. У реалізаццції рефлекторного акта беруть участь ацетилхолін і катехоламін, гістамін та ін.
Мінеральна вода, прийнята усередину, впливає безпосередньо на інтерорецептори всього харчового каналу, визначає зміну секреторної, моторної, всмоктувальної і інших функцій. Потрапивши в кровоносне русло, інгредієнти мінеральних вод впливають на інтерорецептори судин. У механізмі дії мінеральних вод при внутрішнім застосуванні їх має значення цілий ряд факторів – нервові, гуморальні, гормональні.
Характер впливу мінеральних вод на травну систему багато в чому визначається особливостями реакції інтерорецепторів на зовнішній подразник, а також фізико-хімічними особливостями даної мінеральної води і методикою її прийому. Виниклі під впливом мінеральних вод рефлекторні і нейрогуморальні процеси викликають функціональні зрушення травних залоз. Цікаво, що мало мінералізовані води підвищують рефлекторні реакцій хеморецепторів внутрішніх органів, високомінералізовані – знижують їх чи навіть псують. Установлено також, що мінеральні води, що містять органічні речовини, стимулюють кислотоутворюючу, секреторну, протеолітичну функції шлунку, підвищують холерез.
Значення рефлекторних реакцій у механізмі лікувальної дії мінеральних вод при їхньому внутрішнім застосуванні підтверджується численними фактами. Насамперед це швидкість реакції всього харчового каналу у відповідь на введення мінеральної води. Установлено також, що при зіткненні мінеральної води зі слизистою оболонкою одного з органів у відповідну реакцію включаються і інші органи системи травлення. Новокаїнизація чи атропінізація, порушуючи рефлекторну дугу, обумовлює чітку зміну реакції даного органа у відповідь на введення мінеральної води.
Вивчення умовно – рефлекторної діяльності тварин при впливі мінеральної води на слизову оболонку харчового каналу підтверджує роль кори великого мозку в механізмі фізіологічної і лікувальної дії мінеральної води. Участь кори великого мозку в рефлекторному механізмі дії мінеральних вод доведено дослідами на тваринах, у яких під впливом мінеральної води підвищується умовно – рефлекторна діяльність.
Зміни у функціональному стані центральної нервової системи обумовлюють зрушення в характері відповідних реакцій органів травлення при впливі на них мінеральних вод. Мінеральні води рефлекторним шляхом впливають на багато фізіологічних процесів в організмі – хімічні, біохімічні, ферментативні, окиснювально – відновні. Підтверджена також роль вегетативної нервової системи в механізмі лікувальної дії мінеральних вод.
У розвитку складно – рефлекторної фази дії мінеральних вод велика роль належить гормональній ланці. В даний час не викликає сумнівів, що стимуляція секреторної діяльності шлунка (пілоричний ефект) при прийомі мінеральних вод за 30 хв. до їжі багато в чому обумовлена виділенням гормону гастрична.
Надходження великої кількості різних аніонів і катіонів істотно змінює водно – сольовий обмін, впливає на кислотно – основний стан. Ці
8-09-2015, 19:10