Зовнішньоторговельна угода

Зміст

Вступ

Розділ 1 Дослідження товарної кон'юнктури зовнішнього ринку

1.1 Аналіз світового виробництва соняшника

1.1.1 Обсяги в вартісному й натуральному вираженні, динаміка, географічна та товарна структура

1.1.2 Провідні країни та фірми виробники соняшника

1.1.3 Основні фактори, які мають вплив на виробництво соняшника

1.2 Аналіз світової торгівлі

1.2.1 Обсяги експорту та імпорту соняшника, динаміка, географічна та товарна структура

1.2.2 Провідні країни і фірми експортери та імпортери

1.3 Аналіз попиту та споживання соняшника, факторів, які визначають його споживання

1.4 Сегментація ринку соняшника

1.5 Аналіз техніко-економічних параметрів (властивостей) соняшника

1.6 Аналіз цін на соняшник

Розділ 2 Правове та економічне обґрунтування можливостей здійснення зовнішньоторговельної угоди

2.1 Тарифне регулювання

2.2 Нетарифне регулювання.

2.3 Митні процедури пов`язані з експортом-імпортом соняшника

2.4 Заборони, вимоги та стандарти, які застосовуються до соняшника при зовнішньоторговельних операціях.

2.5 Особливості та умови транспортування соняшника.

2.6 Валютне регулювання експортно-імпортних операцій та оподаткування.

2.7 Економічне обґрунтування можливостей здійснення зовнішньоторговельної угоди та розрахунок її прибутковості

Розділ 3 Розробка проекту зовнішньоторговельного контракту.

Використана література та джерела

Вступ

Міжнародне економічне співробітництво є одним із головних чинників впливу на рівень розвитку економіки кожної окремої країни і світового прогресу в цілому. Складовим елементом такого співробітництва є зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів господарювання різних країн. Для них важливим є знання особливостей комерційних операцій та правил укладання різних видів міжнародних контрактів. Саме від цих знань залежить успіх зовнішньоекономічних операцій купівлі-продажу, експортно-імпортних операцій, операцій реекспорту та реімпорту, операцій зустрічної торгівлі тощо.

З вище зазначеного витікає, що тема курсового проекту є актуальною в сучасних умовах розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України.

В міжнародній практиці контрактом називають договір купівлі-продажу товарів в матеріально-речовій формі. Контракт - це документ, який свідчить про те, що одна сторона угоди (продавець) зобов'язується доставити товар у власність іншій стороні (покупцю), яка, в свою чергу, зобов'язується прийняти його і заплатити ціну за товар. Контракт - основний комерційний документ, що визначає права й обов'язки сторін. По суті в ньому викладений комплекс дій по здійсненню зовнішньоторгового обміну.

Національне законодавство України зобов'язує суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності формалізовувати торговельні операції з іноземними партнерами шляхом укладення контрактів купівлі-продажу (договорів) виключно у письмовій формі, що є також підставою для здійснення митного, валютного та податкового видів контролю.

Необхідно пам'ятати, що норми законодавства наголошують на виключному праві укладення будь-яких договорів (контрактів) на розсуд резидента України з інопартнером, а визнання зовнішньоекономічної угоди недійсною може бути здійснено тільки за рішенням суду. Водночас норми державного регулювання визначають більш жорсткі правила щодо змісту та умов виконання угод, чим і потрібно керуватися під час планування, узгодження та здійснення торговельних операцій.

Розділ 1 Дослідження товарної кон'юнктури зовнішнього ринку олійних та рослинних олій

1.1 Аналіз світового виробництва соняшника

1.1.1 Обсяги в вартісному й натуральному вираженні, динаміка, географічна та товарна структура

На світовому ринку продукції олійних культур найважливіше місце займають: соєві боби (48,6%), насіння бавовни (15,9%), насіння рапсу (10,9%), плоди арахісу і насіння соняшника (по 10%). Основними виробниками сої у світі є США (50%), Бразилія (17%), Китай (10,8%), Аргентина (10%). Ці країни і є основними експортерами сої у світі, а основні імпортери – Німеччина, Нідерланди, Іспанія, Італія, Португалія.

Що стосується соняшника , його географія значно ширше. Країнам ЄС у цілому належить 28 – 29% його світового виробництва, Аргентині – 17 – 18%, США – 11%, Україні –10%. У розрахунку на душу населення Україна займає третє місце у світі (45 кг) після Угорщини (71 кг) і Болгарії (52 кг). Слід зазначити, що соняшникова олія і цукор для України є стратегічно важливими товарами, що крім їхнього прямого призначення вони виконують роль «твердої валюти» у зовнішньоторговельних операціях. Так, основну частку постачань енергоносіїв в Україну країна покриває за рахунок зустрічних постачань цукру і соняшникової олії.

Обсяги виробництва соняшника в вартісному вираженні й натуральному вираженні.

Згідно із прогнозом агентства Oіl World, світове виробництво насіння соняшника в 2007/08 МГ знизиться на 6,7% у порівнянні з рівнем минулого сезону 2006/07 й складе 28 млн. тонн.

По оцінках аналітиків агентства, найбільше скорочення виробництва відбулося в країнах ЄС-27 - до 4,7 млн. тонн (на 26,6% менше, ніж у минулому сезоні).

Крім того, знизився врожай олійної також у країнах Причорномор'я: у Росії - до 5,3 млн. тонн (на 13,1% нижче, ніж в 2006/07 МГ) і в Україні - до 4,5 млн. тонн (на 19% менше).

Причиною скорочення виробництва АНАЛІТИКИ називають посушливі погодні умови.

Разом з тим, агентство прогнозує збільшення виробництва соняшника в Аргентині, де на даний момент уже завершена сівба олійної.

Згідно із статистичними даними світових ринків та продовольчої і сільськогосподарської світової організації FAO вартісні обсяги світового виробництва соняшника згідно із середньо сезонною ціною у 350 дол./т зіставлять 10,5 млрд. дол.

Динаміка світового виробництва соняшника згідно опублікованих даних Департаменту сільського господарства США USDA 8 лютого 2008 року.

Географічна структура світового виробництва соняшника згідно опублікованих даних Департаменту сільського господарства США USDA 8 лютого 2008 року.

Світові показники виробництва соняшнику, опубліковані Департаментом сільського господарства США.

1.1.2 Провідні країни та фірми виробники соняшника

Основними країнами-виробниками соняшника на світовому ринку є Аргентина (21,4% від усього світового виробництва), країни ЄС (17%) (основні країни-виробники соняшника у вказаному регіоні – Іспанія, Франція та Італія), Росія (11%) і Україна (10%).

Основними фірмами-виробниками насіння соняшника провідних країн-виробників є : Лимагрен, Кассад,Евралис-(Франція), Мосанто(США, Угорщина, Румунія), Новини Сад (Сербія, Україна).

1.1.3 Основні фактори, які мають вплив на виробництво соняшника

За останні роки Україна за виробництвом насіння соняшнику та однойменної олії увійшла до трійки світових продуцентів. Вона значно зміцнила свої позиції другого, після Аргентини, світового експортера соняшникової олії, збільшивши свою частку до 22%, залишивши позаду Індію та Туреччину.

З точки зору реалізації. Соняшник в Україні являється ліквідним товаром, який користується стабільним попитом, стимулюючи аграріїв виділяти під цю культуру значну частину свої площ для посіву. Серед олійних культур в структурі посівів та зборів урожаю соняшник займає вище 90 %. В минулому сезоні площі були розширені, частково за рахунок пересіву загиблих зимових культур. Також екстенсивне щорічне використання площ вичерпали ресурси ґрунтів та можливість збільшення врожайності культури обмежується. Тому перспективи виробництва соняшника в більшому залежать від умов погоди.

Основними факторами, що впливають на виробництво, є обсяг зібраного врожаю соняшника, експортна й імпортна політика країни, попит на продукцію з боку основних споживачів, кон'юнктура світового ринку. За останні роки відзначається стійкий ріст попиту на соняшникове масло як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

1.2 Аналіз світової торгівлі

1.2.1 Обсяги експорту та імпорту соняшника, динаміка, географічна та товарна структура

Відношення попиту та пропозиції формує ціни на соняшник, при цьому значну роль відіграє конкуренція між переробниками та експортерами. Тоді як у минулому сезоні спостерігалась досить значна боротьба за товар на ринку. То зараз через високі внутрішні ціни експорт соняшника зменшився. На сьогодні на ринку основним гравцем стали посередники та олійні заводи, які є єдиними споживачами олії.

Крім того ціни на соняшник характеризуються сезонністю. Як правило на початку сезону. Коли на ринок масово надходить соняшник, продавці більш продають товар по низьким цінам у сезоні. Але покупці, особливо переробними, намагаються скупити якнайбільше. Наприкінці осені – початку зими вони досягають достатньо високого рівня та тривають до кінця сезону. Рівень цін залежить від наступних факторів:

1. розмір врожаю та відповідно пропозиція на ринку;

2. попит з боку експортерів та переробників;

3. внутрішні та експортні ціни, попит на готову продукцію – соняшникову олію та шрот.

У новому сезоні валовий збір соняшнику очікується на рівні 29 млн. т, з яких на переробку буде передано трохи більше 25 млн. т. Обсяг світової торгівлі соняшником становитиме 17–18 млн. т, соняшниковою олією — на рівні 3, соняшниковим шротом та макухою — теж близько 3 млн. т. Згідно даних USDA.

Структура світового імпорту соняшнику за 2005/06 рік відображено на рис.1.

Рис.1.

Структура світового імпорту за 2006/07 рік відображено на рис. 2.

Рис. 2.

Структура світового експорту соняшника о 2005/06 році відображено на рис.3.

Рис.3.

Структура світового експорту соняшника о 2006/07 році відображено на рис.4.

Рис.4.

1.2.2 Провідні країни і фірми експортери та імпортери

Після введення Україною та Росією експортного мита на насіння соняшнику експорт олійного насіння значно скоротився. Скоротився також експорт насіння соняшнику з Аргентини. Отже, останнім часом збільшується постачання на зовнішні ринки соняшникової олії та шроту. Європейці змушені імпортувати, зокрема, сиру соняшникову олію, яку потім доробляють на власних підприємствах, з Аргентини та, з меншим ентузіазмом, — з України (вони на цей час є найпотужнішими постачальниками соняшникової олій із обсягами річного експорту понад 1 млн. т). Провідними експортерами насіння соняшнику за таких умов стали Болгарія та Румунія (хоча лідером за обсягами відвантажень у 2005/06 МР все ж таки була Росія — внаслідок вкрай низьких внутрішніх цін).

1.3 Аналіз попиту та споживання соняшника, факторів, які визначають його споживання.

Соняшник - єдина сільськогосподарська культура, що має стійкий попит на світовому агроринку. Тому ціни на нього жорстко прив'язані до долара, і вересневий прорив гривневого коридору 2007 року відразу позначився на ціновій кон'юнктурі. На противагу імпортерам, експортери насіння не лише зберегли свої докризові активи, але й отримали певний зиск, скориставшись зі зростання світових цін на соняшник. З початком маркетингового року експортери перекрили всі рекорди зі швидкості вивезення соняшникового насіння.

Факторами, що визначають споживання соняшника є наступні :

- Зростання світових цін та зовнішнього попиту. Не зважаючи на те, що зараз ціни на насіння досягли того рівня, коли різниця в цінах внутрішнього та світового ринків на кожний даний момент не дозволяє отримувати значний прибуток від експорту (ураховуючи необхідність оплати 17% -го мита та до недавнього часу неповернення ПДВ при експорті). Стабільне зростання світових цін на соняшник дозволяє акумулювати деякі об’єми насіння. Щоб продати їх через деякий час на експорт, коли зовнішня ціна буде ще вище;

- відродження попереднього механізму відновлення ПДВ експортерам сільськогосподарської продукції. Збільшив прибуток експортер них операцій, прийняття Верховною Радою відповідного закону стрімко збільшило та внутрішній попит на насіння з боку експортерів. Значні компанії завжди були впевнені, що повернення ПДВ буде здійснюватися як і раніше. Зростання попиту завжди супроводжується зростанням цін.

1.4 Сегментація ринку соняшника

Ринок соняшника являється дуже насиченим.

Проведені маркетингові дослідження внутрішнього та зовнішніх ринків соняшнику свідчать про наступне.

Згідно аналітичним даним, обсяг перехідних залишків сировини в процентному співвідношенні виробництва до переробки цього року нижче, ніж у минулому. Отже, ми зараз спостерігаємо дефіцит сировини, що і привів до різкого підвищення цін. Крім того, внутрішні ціни підігріває експортна кон'юнктура: у світі також спостерігається дефіцит масла.

Ціна на насіння в новому сезоні буде залежати від урожаю. По досвіду минулих років ми можемо бачити, що в роки рекордних урожаїв на ринку встановлювався помірний рівень цін. Однак очікувати надврожаю в 2007/08 році не доводиться, тому різкого зниження цін на сировину у вересні, на мій погляд, не буде.

Темпи росту цін на сировину цього року значно перевищують торішні, але ми усвідомлюємо тому, що купівельна спроможність населення обмежена. І якщо ми хочемо, щоб наша продукція залишився популярною маркою, то не можемо допустити різкого подорожчання продукту.

На споживчому ринку ситуація із цінами на сировину знайде вираження в тім, що низькоцінової сегмент соняшникових масел ризикує зникнути. Швидше за все, уже в липні дешевих масел ми на полках не побачимо.

1.5 Аналіз техніко-економічних параметрів (властивостей) соняшника

Отже, соняшник однолітній (Helianthus annuus L.) - однолітня, трав'яниста рослина висотою до 2,5 м з великим верхівковим золотаво-жовтим кошиком квіток, діаметром до 25 див.

Насіння соняшника мають високу біологічну цінність - по змісту білка вони багатші, ніж м'ясо, яйця або курчата. Легко перетравлюються. Як джерело вітаміну Д насіннячка цінніше жиру печінки тріски й до того ж не дають побічних ефектів. Крім того, вони мають приблизно такі ж цілющі властивості, що й горіхи, багаті вітамінами, які зміцнюють шкірний покрив і слизові оболонки, нормалізують кислотно-лужний баланс. У насіннях соняшника втримується до 35% жирного масла, багато вуглеводів (24-27%). Є фітин (близько 2%), хлорогенова кислота (близько 2%), трохи дубильних речовин й органічних кислот, безліч фтору і йоду, кальцій, залізо й достатня кількість необхідного для костей фосфору й магнію для серця. Білки насіння соняшника містять майже всі незамінні амінокислоти.

Олія соняшника - головний його продукт - одержують шляхом пресування з очищених насінь.

Цілющі властивості соняшникового масла широко використаються в народній медицині при лікуванні тромбофлебіту, зубного болю, хронічних захворювань шлунка, кишечнику, печінки, легенів. Соняшникову олію використають у косметичних процедурах, у готуванні лазневих настойок.

1.6 Аналіз цін на соняшник

Аналіз цін на соняшник проводимо згідно отриманих даних «АПК-інформ» USD дол..т.

Умова EXW (Франко-завод) означає, що єдиний обов'язок продавця по доставці товару полягає в тому, щоб надати товар на своєму підприємстві (наприклад: на заводі, фабриці, складі й т.п.) у розпорядження покупця. Зокрема , продавець не відповідає за навантаження товару на надане покупцем транспортний засіб або за "очищення" товару для експорту, якщо не обговорене інше. Покупець має всі витрати й ризики у зв'язку з перевезенням товару від даного пункту до місця призначення. Ця умова покладає, таким чином, мінімальні зобов'язання на продавця. Це умова не може, застосовується, коли покупець не може виконати прямо або побічно (через посередників) експортні формальності. В останньому випадку повинне застосовуватися умова FCA - "Франко-перевізник". Супутні Документи. Необхідні Документи: Комерційний рахунок-інвойс. Можливі Документи:Інші Документи, необхідні для виконання формальностей по відвантаженню.

Термін CPT (Перевезення оплачене до) означає, що Продавець оплачує фрахт за перевезення товару до погодженого місця призначення. Ризик втрати, ушкодження товару, а також будь-яких додаткових витрат, що виникають після передачі товару Перевізникові переходить із Продавця на Покупця, коли товар переданий у розпорядження Перевізника. Відповідно до терміна CPT, в обов'язку Продавця входить виконання митних формальностей, необхідних для вивозу товару. Даний термін може бути використаний для будь-яких видів перевезень .

Супутні Документи. Необхідні Документи: Комерційний рахунок-інвойс, Транспортний документ, Експортна ліцензія. Можливі Документи: Інші Документи, необхідні для вивозу або транзиту товару через третю країну або для виконання митних формальностей ввозу.

Розділ 2 Правове та економічне обґрунтування можливостей здійснення зовнішньоторговельної угоди

2.1 Тарифне регулювання

Правові засади митно-тарифного регулювання закріплено в МК України та конкретизовано в Законі України «Про єдиний митний тариф» та інших правових актах підзаконного характеру. Як правило, це постанови KM України, які періодично змінюються і доповнюються відповідно до змін ринкової кон'юнктури. Втім митно-тарифне регулювання у світі поступово здійснюється на основі одних і тих самих принципів і підходів, що відображено у багатосторонніх та двосторонніх міжнародних угодах. Митно-тарифне регулювання — один із видів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який заснований на використанні цінового фактора впливу на зовнішньоторговий обіг. Його сутність полягає у стягненні мита з імпортного товару, що прямо захищає внутрішній ринок і внутрішні ціни і дає можливість національним товаровиробникам одержувати додатковий прибуток за рахунок підвищення загального рівня цін на вітчизняні товари. З метою координації такого регулювання при KM України створено Митно-тарифну раду України, на яку покладено:

1) розроблення пропозицій щодо основних напрямів митно-тарифної політики України, включаючи пропозиції щодо встановлення, скасування або зміни ставок мита, надання тарифних пільг і преференцій, а також щодо внесення змін до номенклатури Єдиного Митного тарифу України;

2) підготовка та розгляд проектів законодавчих актів України і міжнародних договорів України з питань митно-тарифного регулювання;

3) розроблення комплексу заходів тарифного регулювання, спрямованих на захист українського ринку та вітчизняного товаровиробника під час здійснення зовнішньоторговельних операцій.

Функції робочого апарату Митно-тарифної ради України здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи.

Тобто таким є ДМСУ, де створено відповідний відділ.

Під час переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, а також в інших випадках та відповідно до діючих законів України справляються такі податки:

1) податок на додану вартість під час здійснення експортно-імпортних операцій;

2) акцизний збір із товарів, що ввозяться на митну територію України;

3) мито;

4) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

5) плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом.

2.2 Нетарифне регулювання

Нетарифне регулювання - це комплекс заходів обмежено-заборонного порядку, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішній ринок країни.

Мета не тарифного регулювання полягає:

1.В покращенні конкурентних умов в імпортуючій країні;

2. І головне - в захисті національної промисловості, здоров'я населення, охороні навколишнього середовища, моралі, релігії і національній безпеці. Нетарифні обмеження являються заходами прихованого протекціонізму. На думку спеціалістів, у зовнішній торгівлі використовуються більше 50 таких заходів і


9-09-2015, 02:13