- створення розвинутої та функціонально виправданої структури управління міжрегіональним співробітництвом;
- обґрунтованість у прийнятті управлінських рішень;
- забезпечення достатньої фінансової бази механізму;
- підвищенні економічної зацікавленості прикордонних регіонів у залученні до процесів міжрегіонального та транскордонного співробітництва;
- ефективне використання експортного потенціалу регіону.
Основними принципами фінансування міжнародного міжрегіонального співробітництва повинні вважатись:
- концентрація (концентрація фондів з метою їх найефективнішого використання);
- адиціоналізм (додаткове фінансування за рахунок місцевих джерел);
- комплементарність (взаємодоповнення).
Вирішення проблеми фінансування міжнародного міжрегіонального співробітництва, на нашу думку, повинно відбуватись через використання наступних можливостей.
1. Емісія цінних паперів з державною гарантією під конкретні проекти та програми.
2. Акумуляція частини податкових відрахувань суб'єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність в рамках міжрегіонального співробітництва.
3. Залучення іноземного капіталу, особливо в межах спеціальних (вільних) економічних зон.
4. Залучення коштів міжнародних фінансових організацій та фінансування програми ЄС TACIS.
5. Амністія тіньового капіталу.
6. Застосування лізингу.
Фінансування повинно ґрунтуватись обов'язково на принципі адресності.
Наступним напрямком вдосконалення економічного механізму регулювання міжнародного міжрегіонального співробітництва є активізація економічного та фінансового стимулювання. Дане питання тісно пов'язане із питанням розподілу фінансових ресурсів.
В межах міжрегіонального співробітництва Західного регіону України із прикордонними регіонами країн Центральної та Східної Європи прикладами таких спільних програм можуть бути:
- розвиток транспортних коридорів, що проходять через вказані території;
- розвиток інфраструктури прикордонних територій;
- вирішення проблеми взаєморозрахунків між суб'єктами міжрегіонального співробітництва;
- спільні програми природокористування і охорони довкілля;
- спільні програми оптимізації використання трудових ресурсів;
- спільні програми проведення науково-дослідних робіт.
Вказані сфери міжрегіонального співробітництва забезпечують подвійний ефект - з одного боку, вони спрямовані на вирішення проблем міжнародного обміну товарами, послугами, технологіями, інвестиціями, людськими ресурсами, розширення "вузьких" місць міжрегіональної співпраці, а з іншого, дають змогу використовувати потенціал прикордонних регіонів.
При реалізації спільних програм необхідно дотримуватись таких принципів:
- завдання спільних програм в переважній своїй більшості повинні мати індикативний характер: відхилення в той чи інший бік відповідно викликають ті чи інші економічні санкції чи заохочення через економічні важелі;
- учасники програм повинні визначатись на конкурсній основі (із залученням закордонних учасників);
- повинна бути повна фінансова та юридична відповідальність сторін (учасників) за результати своєї діяльності, а також розподіл отриманих доходів у відповідності до внеску кожного учасника спільної програми.
Пріоритети інвестиційно-виробничої співпраці на транскордонному рівні:
- впровадження проектів з удосконалення прикордонної і транспортної інфраструктури;
- створення дієвої регіональної інноваційної системи;
- розв'язання екологічних та соціальних проблем;
- розбудова туристичної інфраструктури;
- розвиток інвестиційних відносин в сфері малого та середнього бізнесу.
Реалізація вказаних пріоритетів інвестиційно-виробничої співпраці потребує розробки стратегії трансрегіонального маркетингу і на її основі оптимізації важелів стимулювання інвестиційного механізму в межах транскордонного регіону (фіскальних, інфраструктурних, організаційних, інструментів диверсифікації ринкового середовища).
Найефективніше співпрацюють суб'єкти міжрегіонального співробітництва, якщо воно здійснюється в таких організаційних формах як єврорегіони чи спеціальні економічні зони (СЕЗ). Тому, для регулювання міжрегіонального співробітництва важливо врахувати проблеми, які не дозволяють ефективно реалізуватись даним формам міжрегіонального співробітництва.
В останні роки транскордонне співробітництво України із сусідніми державами набуло ознак зростаючої динамічності, що знайшло своє відображення як на вищому державному рівні, так і на регіональному щаблі. Завдяки цьому, протягом останніх років сформовано належне законодавче поле для взаємовигідної співпраці.
На пожвавлення взаємних контактів спрямовуються численні промоційні заходи на регіональному рівні за підтримки територіальних органів влади, зокрема Економічні форуми з питань транскордонного співробітництва в м. Львові, які вже стали традиційними.
Сьогодні Львівщина розвиває активне міжрегіональне співробітництво з більшістю воєводств Польщі. На сьогоднішній день обласними та районними органами влади підписано понад двадцять п'ять документів про співпрацю з польськими партнерами. І робота у цьому напрямі нами продовжується.
Важливою складовою транскордонного співробітництва є формування і розбудова прикордонних переходів і транспортних коридорів. Тому надзвичайно важливим тут є узгодження міжнародних, державних та регіональних інтересів, особливо, у прикордонних областях.
Слід відзначити, що і Україна, і Львівська область зокрема, вже має значний доробок у рамках єврорегіональної співпраці. Уже майже 9 років ми активно співпрацюємо в рамках міжрегіональної асоціації "Карпатський єврорегіон" та єврорегіону "Буг". Співпраця ведеться і в рамках діяльності міжнародних організацій - Асамблеї європейських регіонів, Конгресу Регіональних та Місцевих Влад Європи.
Слід також відзначити, що за час свого існування в рамках "Карпатського Єврорегіону" здійснено низку проектів транскордонного характеру. Реалізовано цілий ряд місцевих ініціатив двостороннього співробітництва країн-учасниць. В тому числі розширення мережі прикордонних переходів із сусідніми державами, зокрема, будівництво транспортного моста через р. Тису на українсько-угорському кордоні; численні проекти із захисту довкілля, зокрема, спільний проект України, Словаччини, Угорщини та Румуни із створення системи гідроспоруд у прикордонних регіонах тощо; ініціатива будівництва міжнародного автомобільного пункту пропуску "Смільниця–Кросценко", де проробляється питання відкриття спільного пункту пропуску європейського зразка з єдиним прикордонним та митним контролем.
Важливим завданням вважаємо прискорення розбудови прикордонної інфраструктури з української сторони. З цією метою вже понад п'ять років нами проводиться робота з формування спеціальних (вільних) економічних зон у прикордонних районах. Здійснюються заходи з пошуку та залучення інвестицій для реалізації проекту будівництва євроколії від українсько-польського кордону (ст.Мостиська-2) до Львова, міжнародного залізничного вокзалу та комплексу обслуговуючої інфраструктури. Реалізація цього проекту відкриває значні перспективи для розвитку українського-польської співпраці і, в першу чергу, транскордонної.
Не менш важливими є і проекти реконструкції аеропортів Львів-1 (м. Львів) та Львів-2 (м. Стрий).
Подальша інтеграція України до європейських структур неможлива без вироблення та реалізації такої моделі управління регіонами, яка б відповідала принципам регіональної політики Європейського Союзу, сприяла б становленню нових форм співпраці між центром і регіонами, внутрішньому міжрегіональному співробітництву та міжнародній співпраці територій. Для цього необхідно розробити механізми передачі частини функцій центральних органів влади у регіони.
ВИСНОВКИ
Єврорегіони відіграють роль мостів у процесі європейської інтеграції. Так було у Західній, Північній та Південній Європі на межі шістдесятих й сімдесятих років, і так є від початку дев'яностих років на кордонах країн Центральної та Східної Європи, а особливо на кордонах з Європейським Союзом і з країнами-кандидатами до ЄС.
На Україні єврорегіони почали діяти відносно недавно, хоча деякі з них ("Карпати", "Буг") вже мають свої власні надбання, хоча й невеликі. З часів заснування єврорегіонів не реалізовано жодного великомасштабного проекту (будівництва транспортних, інформаційних магістралей, очисних споруд тощо), головною мірою через брак коштів та правової компетенції.
Крім географічних, геополітичних чинників, наявності відповідної інфраструктури та виробничих передумов для розвитку прикордонного співробітництва мають значення чинники суб'єктивного порядку — інституційні інструменти нормативного та організаційного, передусім правового характеру. Так, однією з головних причин, що гальмує розвиток прикордонного співробітництва з участю України, а також інших трансформаційних країн, є недосконалість законодавства.
Аналіз проведеного нами дослідження організаційно-економічних засад єврорегіонів України дозволяє сформувати наступні висновки.
Транскордонне співробітництво як форма кооперації є обов'язковою для європейської інтеграції. Для його успішного здійснення потрібні партнерство та зміни у розширенні співпраці на регіональному рівні, яка є джерелом цього співробітництва. Транскордонне співробітництво на європейському континенті є мостом між сусідами.
Вплив міжнародного поділу праці на формування структури транскордонної діяльності є вторинним. Серед первинних факторів виступає потреба в одержанні додаткового прибутку в економіці, в демографічно-соціальних контактах.
Тобто, транскордонне співробітництво виступає необхідним фактором соціально-економічного розвитку прикордонних територій, визначає економічні пропорції розвитку, розміщення продуктивних сил, розвиток господарської інфраструктури. Транскордонна інтеграція сприяє вдосконаленню галузевої структури господарства, підвищенню продуктивності праці і якості матеріальних продуктів та послуг, інтенсифікації економічної та розвитку прикордонних територій.
З метою активізації процесу прикордонного співробітництва з участю України ми пропонуємо вжити таких заходів:
- встановити спрощений транскордонний режим руху товарів та послуг у межах прикордонних зон, які вироблені та споживаються в цих зонах;
- забезпечити більш ліберальний режим пересування громадян прикордонних зон, що спростить не тільки гуманітарні контакти, а й трудову сезонну, тимчасову міграцію, умови найму на роботу на прилеглих територіях сусідньої держави;
- встановити взаємну пільгову систему щодо окремих видів міжнародної економічної діяльності на прикордонних територіях;
- розробити законодавчу, нормативну базу прикордонного співробітництва на базі методологічних критеріїв Євросоюзу;
- спростити регулюючі, документарні процедури для юридичних та фізичних осіб, які здійснюють транскордонні контакти та операції;
- розробити механізми спільного використання природних ресурсів, а також охорони навколишнього середовища на прикордонних територіях;
- створити реєстри видів та суб'єктів підприємницької діяльності на прикордонних територіях, сприяти поширенню відповідної ділової інформації;
- фінансування та стимулювання розвитку транспортної інфраструктури на прикордонних територіях, підключення до відповідних європейських трансконтинентальних транспортних коридорів;
- підтримати формування спрощеного механізму надання банківських кредитів, страхувальних послуг суб'єктам підприємницької діяльності, які функціонують на прикордонних територіях.
Таким чином, вищезазначені заходи сприятимуть становленню регіональної економіки, відкриють можливість активізації діяльності місцевих органів самоврядування, які шляхом використання вдосконаленого центральними органами правового поля та вдосконалюючи створені власні організаційні структури, сформують такий господарський механізм регіональної економіки, який буде здатний забезпечити економічні інтереси регіонів в контексті загальнонаціональних економічних інтересів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Клімчук Б.П., Луцишин П.В., Луцишин Н.П., Федонюк С.В. Єврорегіон "Буг": зовнішньоекономічна діяльність Волинського суспільно-територіального комплексу. – Луцьк.: Волинський державний університет ім. Лесі Українки, 1998. – 198 с.
2. Лендьєл М. Досвід Карпатського Єврорегіону: поштовх до переосмислення моделі транскордонного співробітництва // На шляху до Європи. Український досвід єврорегіонів. – К.: Логос, 2000. – 224 с. – С.49-70.
3. Петренко З. Прикордонні регіони як нова форма міжнародної інтеграції // Економіка України. – 1999. - №12. – С.66-72.
4. Сторонянська І.З. Міжнародне міжрегіональне співробітництво: На прикладі Західного регіону України. – Львів: ІРД НАН України, 2002. – 210 с.
5. Федан Р. Регіональні фактори активізації транскордонної співпраці Польщі та України. Монографія. – Львів: ІРД НАН України, 2003. – 336 с.
9-09-2015, 01:33