Середовище міжнародного маркетингу

Існує ще одна група нетарифних обмежень, що заслуговує на увагу. Це різні види валютно-фінансових обмежень. Іноді уряд блокує власну валюту чи забороняє її переведення у будь-яку іншу. Крім валютних обмежень, великий ризик для продавця на закордонних ринках пов'язаний з коливаннями обмінних курсів валют.

При розгляді політико-правового середовища в міжнародному маркетингу, перше на що варто звертати увагу – це форма правління. Аналіз політико правового середовища пов'язаний з розглядом політичного режиму у вигляді форм правління і вивченням ступеню державного втручання в рішення економічних проблем країни.

Види політичних систем (форм правління) зустрічаються в таких формах:

1) демократичні (радикалізм, лібералізм і консерватизм);

2) недемократичні (авторитаризм, тоталітаризм).

При розгляді навколишнього середовища в міжнародному маркетингу розглядається ступінь державного втручання (централізація доходів і витрат). Ступінь централізації доходів і витрат у різних країнах світу можна побачити в табл. 3.

Мірою приступності закордонних ринків може служити склад і твердість торгових бар'єрів. Під вхідними бар'єрами, звичайно, розуміються будь-які міри правового, організаційного, технічного, економічного, фінансового та ін. характеру труднощі, що створюють, для входу на товарний ринок. Основні види торгових бар'єрів наведено на рис. 1.

Таблиця 3 – Ступінь централізації доходів і витрат

Найбільш розповсюдженим видом бар'єра упереждаючого вихід на ринок є мита. Розрахунок мита може здійснюватись різними способами на основі встановлених нормативів.

1 Розрахунок мита виходячи з вартості товару (ad valorem)

, (1)

де М_вмп1 - розмір мита з імпорту;

В – вартість товару (звичайно за контрактом);

К - нормативний коефіцієнт мита.

Наприклад, В=700000 у.е.; К=20%, тоді М_імп1 =700000*0,2=140000 у.е.

2 Специфічний спосіб розрахунку мита з урахуванням кількості одиниць товару, що поставляється.

, (2)

де М_імп2 – величина товару;

К – мито з одиниці товару (звичайно в євро);

В – кількість одиниць товару;

Кє – курс євро;

Квк – курс валюти контракту;

Кє/Квк – перекладний коефіцієнт.

3 Змішаний спосіб розрахунку мита.

Етапи:

· розраховується мито, виходячи з вартості товару,

· розраховується мито, виходячи з кількості товару,

· стягується мито за тим варіантом, за яким його величина більша.

Приклад 4

Митні тарифи США рівні

тариф на ввіз норкових шуб = 0%;

тариф на дитячі товари = до 35%;

тариф на дитяче харчування = 18%;

тариф на ввіз омарів = 0% і ін.

Особливу роль серед нетарифних бар'єрів відіграють квоти на імпорт і експорт товарів.

Експортна квота – це відношення обсягу експорту в натуральному (вартісному) вираженні до обсягу виробництва даного товару в країні за певний період

. (3)

Імпортна квота – це відношення імпорту товару до обсягу споживання цього товару в країні за певний період часу

. (4)

Рисунок 1 – Види торгових бар'єрів

Статистика свідчить про те, що в малих країнах квоти звичайно вищі, ніж у великих державах, тому що вони мають обмежений внутрішній ринок (табл. 4).

Таблиця 4 – Розміри експортно-імпортних квот у країнах світу

Дуже великий вплив на зовнішньополітичні зв'язки створюють економічні співтовариства (зокрема, ЄС).

У складі торгових бар'єрів виділяються бар'єри об'єктивного і суб'єктивного характеру.

До числа об’єктивних відносять вхідні бар'єри структурного характеру, висота яких залежить від загальної економічної ситуації в країні, на конкретному товарному ринку при обліку досягнутого організаційно-технологічного рівня виробництва. До числа цих бар'єрів можна віднести:

1) Обмежений попит, пов'язаний з невисокою місткістю ринку, насиченістю його товарами при низькій платоспроможності споживачів . На регулювання цього бар'єра спрямована державна політика по стимулюванню попиту, створенню умов для вільного переміщення товарів, стабілізації цін. Стратегія окремих фірм полягає в проведенні політики стимулювання попиту, диверсифікованості виробництва, агресивній збутовій політиці.

2) Бар'єри пов'язані з розмірами первісних інвестицій , що приводить до різної привабливості ринків для потенційних інвесторів. На регулювання цього бар'єра спрямовані державні заходи для стимулювання інвестицій і обмеженню інфляції, розвиток тендерів і лізингу.

3) Розходження в рівнях питомих витрат . Бар'єри цього виду виникають у разі, коли витрати у вхідних на ринок фірм вище присутніх там виробників.

4) Економічні й організаційні обмеження . Вирішальне значення тут має інвестиційна, кредитна, податкова, цінова політика уряду, а також загальноекономічні показники (норма прибутку, строки окупності, цінова динаміка). Певне значення має організованість і відкритість ринків праці, капіталу, інвестиційних товарів і технологій.

5) Ступінь розвитку ринкової інфраструктури . Нерозвиненість інфраструктури у вигляді необхідних засобів комунікації і підприємств ділових послуг ускладнює вступ на ринок нових суб'єктів господарювання.

До числа бар'єрів суб'єктивного характеру належить стиль поведінки суб'єктів, що хазяйнують. Це ступінь виконання ними законів, норм і правил поведінки. До цієї групи бар'єрів можна віднести наступні:

1) Стратегія виробників , що діють на ринку, що виражається в їх ціновій і збутовій політиці, у розпорядженні належної їм інтелектуальної власності у вигляді патентів, ліцензій, товарних знаків. Їхня економічна сила дозволяє їм вести тверду цінову конкуренцію і першими займати вільні ринкові ніші.

2) Вертикальна(горизонтальна) інтеграція діючих на ринку виробників дозволяє їм використовувати переваги внутрішньокорпоративних зв'язків, доступ до різних видів ресурсів і налагоджених збутових мереж.

3) Адміністративні бар'єри складаються в ускладненні порядку ліцензування, квотування, реєстрації підприємств, застосуванні мір неправового, часто криміногенного характеру.

Вплив цих бар'єрів робить негативні наслідки для економіки країни у вигляді:

· утрати конкурентоспроможності;

· скорочення робочих місць внаслідок відтоку капіталу;

· відтоку висококваліфікованих кадрів;

· утрати ринкової інформації;

· політичні та інші ризики.

Вигоди, що приносить вихід на закордонні ринки, складаються з:

· одержання більшого прибутку;

· зростання об'єму знань;

· стимулюванні персоналу;

· підвищення конкурентоспроможності;

· скорочення витрат виробництва.