Форми та об'єкти міжнародної торгівлі

приймаючих країн (куди спрямовується капітал), на становище різних соціальних груп у цих країнах, так і на стан та динаміку розвитку світового господарства в цілому та окремих його регіонів.

Вплив ПЗІ на приймаючі країни і країни-інвестори звичайно розглядається за такими напрямками: накопичення капіталу; оволодіння сучасною технологією та управлінськими ноу-хау; стан платіжного балансу; рівень зайнятості та заробітної плати; реалізація національних економічних планів; культурні зміни; урядова соціальна та економічна політика тощо.

По всіх цих напрямках вплив зарубіжних інвестицій може бути як позитивним, так і негативним, різним для приймаючих країн і країн базування, для розвинутих країн, країн що розвиваються, країн з перехідною економікою. А відтак, знаючи загальний характер потенційних наслідків того чи іншого напрямку ПЗІ, потрібно мати на увазі, що це "загальне" — не завжди обов'язкове для всіх країн. Інакше кажучи, загальні положення про вигідність чи невигідність ПЗІ не можуть бути застосовані до будь-якої країни. Конкретна ситуація у конкретній країні, супровідна ПЗІ (а саме: розміри інвестицій та їх використання, рівень зайнятості, стан платіжного балансу, розподіл доходу від застосування ПЗІ, вплив на навколишнє середовище та соціально-політичний клімат тощо) визначає як приватний, так і загальний характер ефекту від прямих зарубіжних інвестицій.

Більшість економістів поділяють думку, що потенційна вигідність ПЗІ найбільш очевидна для промислово розвинутих країн, виступають вони в ролі інвесторів чи в ролі приймаючої країни. Як країни базування вони отримують доходи у формі відсотків, дивідендів, ліцензованих платежів та платежів за управлінські послуги, що збільшує можливість накопичення капіталу, кількість робочих місць, надходження податків до бюджету і т. ін. ПЗІ для цих країн означають розширення експортних ринків, доступ до сировини та дешевої робочої сили, можливість реалізації специфічних переваг фірм-інвесторів в технології та управлінні, мінімізації оподаткування та, як наслідок, підвищення конкурентоспроможності.

Країна-інвестор може зазнавати і збитки внаслідок відпливу капіталу. Це відбувається в тому випадку, якщо дохід від ПЗІ не надходить в країну базування. Але головний негативний момент для країни базування стосується зайнятості: експорт ПЗІ — це експорт робочих місць. Реальною є і така небезпека: ноу-хау, які супроводжують зарубіжні інвестиції, можуть бути використані в приймаючій країні проти цієї фірми.

Якщо країна (фірма) базування не може повністю реалізувати свої переваги, пов'язані з ПЗІ, і багато з них можуть бути привласнені іншими суб'єктами, то виникає потреба або припинити відплив ПЗІ, або обмежити його встановленням оптимального оподаткування на відплив ПЗІ.

В якості приймаючих промислово розвинуті країни також мають незрівнянно більші (ніж країни, що розвиваються) можливості реалізувати такі потенційні вигоди від прямих зарубіжних інвестицій, як збільшення робочих місць, стимулювання внутрішньої конкуренції, структурна перебудова економіки, переважне інвестування у високо технологічні галузі, НДЦКР і особливо у розвиток фундаментальних досліджень.

Що стосується країн, що розвиваються, а також країн з перехідною економікою, то безумовно більшість з них потребують ПЗІ. Більше того, для деяких з цих країн зарубіжні інвестиції є єдиним шансом вийти із "зачарованого кола бідності".

Для країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою ПЗІ це:

робочі місця і, отже, зростання добробуту, почасти як наслідок навчання і підвищення кваліфікації робочої сили;

залучення невикористовуваних ресурсів в економічний обіг;

можливість оволодіння новою технологією і новими методами управління, підготовки кадрів, що відповідають вимогам ринкової економіки;

можливість брати участь в міжнародному поділі праці, скоротити імпорт та розширити експорт.

Сукупний ефект від ПЗІ може призвести до участі країни в міжнародній конкуренції, до загального зміцнення становища її на світовому ринку.

ПЗІ впливають і на платіжний баланс. Заміщення імпорту внутрішнім виробництвом, доходи від експорту, субсидування імпорту технології та менеджменту — все це сприяє розширенню торгівельної частини платіжного балансу приймаючої країни. ПЗІ можуть не лише зменшити залежність від імпорту даного продукту за рахунок збільшення внутрішнього виробництва, а й сприяти отриманню доходу від його експорту. Деякі країни, як, наприклад, Бразилія, в якості умов ПЗІ ставлять експорт продуктів, вироблених в результаті їх капіталовкладень.

З позицій платіжного балансу ПЗІ з самого початку є сприятливими для приймаючої країни, але вони виявляються несприятливими в довгостроковому плані, якщо відбувається репатріація доходів. Для країни базування відплив капіталу погіршує, в принципі, стан платіжного балансу в короткостроковому плані, але поліпшує — в перспективі, коли починають надходити платежі по відсотках і дивідендах із-за кордону.

Негативний вплив ПЗІ на країни, що розвиваються, може відбуватись в таких напрямках:

Технологічна залежність.

Порушення економічних планів.

Культурні зміни.

Втручання ТНК в діяльність уряду приймаючої країни.

Значна частина громадськості багатьох країн вважає, що ПЗІ можуть завадити реалізації національних планів економічного і соціального розвитку, оскільки створюється реальна небезпека несприятливого впливу на місцеву економіку, можливість лоббірування місцевих політиків в інтересах іноземних інвесторів, а також фінансування змов проти уряду.

Аналіз впливу ПЗІ на добробут окремих груп населення показує, що від прямих зарубіжних інвестицій:

виграють:

а) іноземні фірми-інвестори;

б) робітники приймаючої країни (робочі місця);

в) населення приймаючої країни від можливого збільшення соціальних послуг за рахунок податків на доходи від ПЗІ.

програють:

а) робітники країни-інвестора, оскільки ПЗІ означають експорт робочих місць;

б) конкуруючі фірми приймаючої країни;

в) платники податків країни-інвестора, оскільки прибутки ТНК складніше оподатковувати і уряди або перекладають недоодержану суму податкових надходжень на інших платників, або скорочують фінансовані за рахунок бюджету соціальні програми.

Загальний висновок економістів, що аналізують ПЗІ, такий:

Країна-інвестор в цілому виграє, оскільки вигоди для інвесторів більші ніж витрати робочих місць та інших категорій осіб в країні базування;

Приймаюча країна також в цілому виграє, тому що виграш для робітників та інших категорій осіб більший, ніж втрати для інвесторів приймаючої країни, змушених конкурувати з фірмами, що мають технологічні, управлінські та інші переваги.

Одночасне існування як витрат, так і вигод породжує розбіжності в ділових колах, серед політиків, вчених-економістів з приводу іноземних інвестицій. В багатьох країнах ПЗІ породжують націоналістичні почуття. В США, наприклад, згідно з опитуванням, нині 48% американців виступають проти японських інвестицій і тільки 18% — за. Позиція країн, що розвиваються, також двоїста. З одного боку, вони побоюються надмірного іноземного впливу і експлуатації, а з іншого — скорочення інвестицій як засобу доступу до новітніх технологій, розширення експорту тощо.

В багатьох країнах у сфері інвестиційної політики діють потужні суперечливі лоббістські групи, які добиваються у своїх інтересах або обмеження припливу ПЗІ, або їх широкого залучення.

В країнах базування ТНК лоббістський вплив цих корпорацій на зовнішню політику урядів нерідко призводить до міжнародних військових конфліктів з метою захисту інтересів фірм-інвесторів, котрі не співпадають з інтересами нації в цілому.

Загальновідомо, що в глобальному масштабі ПЗІ, обсяг яких досяг у 1995 р. 2,6 трлн. дол., відіграють позитивну роль. Їх розподіл по країнах, секторах економіки, галузях промисловості набагато визначає структуру світового господарства, відношення між його окремими частинами. Головними інвесторами є промислово розвинуті країни. Ініціюючи понад 95% прямих зарубіжних інвестицій, вони ж і отримують близько 75% цих інвестицій. В 90-і роки істотно зросли ПЗІ в країни, що розвиваються, з промислово розвинутих країн. У 1994 р. вони становили 74 млрд. дол. Переважна частина цих інвестицій була спрямована в Азіатські та Латино-Американські НІК. На долю найбільш слаборозвинутих країн припадає всього 5-6% загального обсягу ПЗІ.

Найбільший потік зарубіжних інвестицій спрямовується в обробну промисловість та сферу послуг, на яку сьогодні припадає понад 50% щорічного обсягу нових капіталовкладень.


Список використаної літератури

1. Багрова, І.В. Міжнародна економічна діяльність України [Текст] : навчальний посібник / І. В. Багрова, О. О. Гетьман, В. Є. Власюк ; Дніпропетровський ун-т економіки та права. - К. : ЦНЛ, 2004. - 384 с.

2. Дахно, І.І. Світова економіка [Текст] : навчальний посібник / І. І. Дахно. - К. : ЦНЛ, 2006. - 264 с.

3. Дахно, І.І. Світова економіка [Текст] : навчальний посібник / І. І. Дахно. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К. : ЦУЛ, 2008. - 280 с.

4. Карбау, Р. Міжнародна економіка [Текст] : підручник : пер. с англ / Р. Карбау. - 7-е вид. - Суми : Козацький вал, 2004. - 652 с.

5. Козик, В.В. Міжнародні економічні відносини [Текст] : навчальний посібник / В. В. Козик, Л. А. Панкова, Н. Б. Даниленко. - 6-тє вид., стереот. - К. : Знання, 2006. - 406 с.

6. Международная экономика [Текст] : учебное пособие / Т. Н. Гоголева, В. Г. Ключищева, Ю. И. Хаустов. - М. : КНОРУС, 2005. - 304 с.

7. Мировая экономика [Текст] : учебное пособие для вузов / ред. И. П. Николаева. - 3-е изд., перераб. и доп. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2007. - 510 с.

8. Міжнародна економіка [Text] : підручник / Мін-во освіти і науки України ; ред.: Ю. Г. Козак, Д. Г. Лук`яненко, Ю. В. Макогон. - 3-тє вид., допов. і переробл. - К. : ЦУЛ, 2009. - 560 с.

9. Міжнародна економіка [Текст] : навчальний посібник / ред. Ю. Г. Козак. - 2-ге вид., перероб і доп. - К. : ЦУЛ, 2008. - 1118 с.

10. Міжнародна економіка [Текст] : навчально-методичний посібник / Мін-во освіти і науки України, КНЕУ ; ред. Поручник. - К. : КНЕУ, 2005. - 160 с.

11. Міжнародна економіка [Текст] : підручник / КНУ ім. Тараса Шевченка ; ред. А. П. Румянцев. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К. : Знання, 2006. - 479 с.

12. Міжнародна економіка [Текст] : підручник / Мін-во освіти і науки України, Нац. металургійна академія України ; ред. В. М. Тарасевич. - К. : ЦНЛ, 2006. - 224 с.

13. Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях [Текст] : навчальний посібник / Мін-во освіти і науки України ; ред. Ю. Г. Козак. - К. : ЦНЛ, 2004. - 676 с.

14. Одягайло, Б.М. Міжнародна економіка [Текст] : навчальний посібник / Б. М. Одягайло. - 2-ге вид., випр. і доп. - К. : Знання, 2006. - 407 с.

15. Передерій, О.С. Міжнародні економічні відносини [Текст] : навчальний посібник / О. С. Передерій ; Мін-во освіти і науки України, Закарпатський держ. ун-т. - К. : ЦНЛ, 2006. - 274 с.

16. Романчиков, В.І. Міжнародні економічні відносини [Текст] : навчальний посібник / В. І. Романчиков, І. О. Романенко. - К. : ЦУЛ, 2008. - 256 с.

17. Руденко, Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції [Текст] : підручник / Л. В. Руденко. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К. : ЦУЛ, 2007. - 632 с.

18. Цыпин, И.С. Мировая экономика [Текст] : учебник / И. С. Цыпин, В. Р. Веснин. - М. : ТК Велби : Проспект, 2007. - 248 с.

19. Шевчук, В.О. Міжнародна економіка: теорія і практика [Text] : підручник / В. О. Шевчук. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К. : Знання, 2008. - 663 с.




9-09-2015, 01:59

Страницы: 1 2
Разделы сайта