- розробити законодавчу, нормативну базу прикордонного співробітництва на базі методологічних критеріїв Євросоюзу;
- спростити регулюючі, документальні процедури для юридичних та фізичних осіб, які здійснюють транскордонні контакти та операції;
- розробити механізми спільного використання природних ресурсів, а також охорони навколишнього середовища на прикордонних територіях;
- створити реєстри видів та суб’єктів підприємницької діяльності на прикордонних територіях, сприяти поширенню відповідної ділової інформації;
- фінансування та стимулювання розвитку транспортної інфраструктури на прикордонних територіях, підключення до відповідних європейських трансконтинентальних транспортних коридорів;
- підтримати формування спрощеного механізму надання банківських кредитів, страхувальних послуг тощо.
Особливий інтерес для України становить розвиток взаємовідносин з країнами Європейського Союзу. Це було передбачено ще Угодою про партнерство та співробітництво від 16 червня 1994 року, яка стала основою для двостороннього співробітництва України.
На частку ЄС припадає понад 18% зовнішньоторговельного обороту товарами та послугами України. Але, хоча ЄС і посідає друге після СНД місце в переліку основних торговельних партнерів України, наявні здобутки у співробітництві з Співтовариством все ж незначні.
Крім лібералізації і взаємного наближення торговельних та інвестиційних режимів України та блоку ЄС, предметом особливої уваги для нашої країни можуть бути численні галузеві напрями співробітництва, особливо ті, які пов’язані з високотехнологічним виробництвом, запровадженням передових досягнень науки і техніки. Серед науково - технічних пріоритетів найбільш важливими у сфері співробітництва з ЄС вважаються наступні: розвиток мікроелектроніки та робототехніки; взаємодія в галузі біотехнологій, зокрема генної та клітинної інженерії; розвиток оптроніки та лазерної техніки; розроблення нових матеріалів та прогресивних технологій обробки матеріалів; створення та запровадження в практику нових засобів комунікації та зв’язку; спільні дії, спрямовані на поліпшення енергозаощадження, перехід на використання нових та поновлюваних джерел енергії.
Важливим напрямком співробітництва з європейськими структурами для України є кредитно – фінансова взаємодія у банківський сфері, а основний партнер – Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), рада директорів якого в 1997 році затвердила стратегію дій стосовно України. Метою стратегії стало сприяння розвитку фінансової сфери, зокрема комерційного експортного кредиту, а також кредитування малого та середнього бізнесу, аграрного виробництва, взагалі приватизованого сектору економіки.
Таким чином, коли йдеться про відносини Україна – ЄС, слід враховувати, що мета широкої інтеграції в європейський господарський простір не є реальною на найближчі роки. Необхідним є підготовча робота , і передусім у середині самої України щодо зближення з євроструктурами, що є стратегічним геоекономічним напрямом для України. Одним з прикладів того, як Україна може забезпечувати для себе певні тактичні переваги в міжнародному співробітництві, є визнання з боку ЄС України державою з ринковою економікою, що дає змогу додатково поліпшувати для неї умови економічного співробітництва на континенті [12].
Висновки
Дослідження показують, що світові зміни на початку XXI століття будуть іти шляхом формування багатополюсного світу. Політичні переваги буде мати лише той, хто впишеться в них. Унікальне географічне розташування України в Євразії в поєднанні з політикою економічної безпеки надасть їй можливість відігравати важливу стабілізуючу роль у глобальному середовищі.
Зважаючи на це, процес відкривання національної економіки повинен відповідати стану її конкурентоспроможності, інакше під тиском сильних іноземних конкурентів вітчизняні виробники будуть усунуті з внутрішнього ринку. Для забезпечення економічної безпеки також важливо визначити перелік продукції, що повинна вироблятися в Україні з будь-якої кон'юнктури на світових ринках і незалежно від конкурентного середовища на внутрішньому ринку.
Значної шкоди економічній безпеці України завдає приховування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютної виручки за кордоном, а також експорт товарів за демпінговими цінами. Ці втрачені кошти стали б важливим інвестиційним ресурсом для реформування української економіки, її структурної перебудови і виключили б необхідність іноземних кредитів, що надаються на жорстких умовах і посилюють боргову залежність України.
Водночас потужним притягальним чинником підвищення економічного інтересу в західних інвесторів до національного ринку України стане вихід на світовий ринок сильних українських підприємств і активний пошук ними форм міжнародного економічного співробітництва. В міру економічного зростання в Україні об'єктивно й неминуче відбуватиметься процес включення українських підприємств у систему міжнародної господарської кооперації.
Отже, вирішення проблем виходу з економічної кризи — створення ефективного механізму соціального захисту населення. Стабілізація політичних процесів неможлива без вироблення цілісної державної політики у сфері економічної безпеки України та забезпечення її реалізації. На перехідному етапі становлення нової економічної системи потрібно провести глибокий системний аналіз і визначити економічний напрямок руху нашого суспільства, щоб не допустити негативних і кризових явищ у майбутньому. Це означає — правильно виявити точки прикладання зусиль, визначити пріоритети та загальний вектор розвитку, і на цих засадах розробити Державну програму забезпечення економічної безпеки України.
Зрозуміти проблеми України і спрогнозувати перспективи її розвитку можливо лише в межах глобальних тенденцій загальносвітового розвитку, формування нового порядку, системи світової безпеки.
Необхідність гарантій економічної безпеки вимагає здійснення наукових досліджень у цій сфері й створення нового наукового напрямку — економічної безпеки України.
Список використаної літератури
1. Конституція України. К.: Видавництво “Право”. Українська Правнича Фундація. – 1996. – 54 с.
2. Авдокушин Е. Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие. — М.: ИВЦ «Маркетинг», 1999.
3. Булатов А. С. Мировая экономика: Учебник. — Москва: Юрист, 2002.
4. Економіка зарубіжних країн: Навч. Посібник / за ред. Ю. Г. Козака, В. В. Ковалевського, К. І. Рженішевського. — К.: ЦУЛ, 2003.
5. Жуков Е. Ф. Международные экономические отношения. — Москва: ЮНИТИ, 1999.
6. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», 1991.
7. Кириченко О. А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. — К.: Знання-Прес, 2002.
8. Козик В. В., Панкова Л. А., Даниленко Н. Б. Міжнародні економічні відносини. — К.: Знання-Прес, 2002.
9. Кудров В. М. Мировая экономика: Учебник. — Москва: БЕК, 1999.
10. Кузнецов В. Что такое глобализация // Мировая экономика и международные отношения. — 1998. — № 3.
11. Павловський М. А. Стратегія розвитку суспільства: Україна і світ (економіка, політологія, соціологія). — К.: Техніка, 2001.
12. Солонінко К. С. Міжнародная економіка. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2008. Електронна бібліотека Князева.
9-09-2015, 02:03