Діяльність банків у сфері міжнародних розрахунків, з одного боку, регулюється національним законодавством, з іншою - визначається практикою, що склалася, яка існує у вигляді встановлених правил і звичаїв або закріплюється окремими документами.
Від вибору форм і умов розрахунків залежать швидкість і гарантія отримання платежу, сума витрат, пов'язаних з проведенням операцій через банки. Тому зовнішньоторговельні партнери в процесі переговорів погоджують деталі умов платежу і потім закріплюють їх в контракті.
Відповідно до практики, що склалася, в даний час застосовуються наступні основні форми міжнародних розрахунків: документарний акредитив, інкасо, банківський переказ, відкритий рахунок, аванс. Крім того, здійснюються розрахунки з використанням векселів, чеків і кредитних карток.
На вибір форм міжнародних розрахунків впливає ряд чинників:
1) вид товару, що є об'єктом зовнішньоторговельної операції (форми розрахунків відрізняються при постачаннях машин і устаткування або, наприклад, продовольства);
2) наявність кредитної угоди;
3)платоспроможність і репутація контрагентів по зовнішньоекономічних операціях, що визначає характер компромісу між ними;
4) рівень попиту і пропозиції на даний товар на світових ринках.
Форми міжнародних розрахунків, які розроблені міжнародною практикою є свого роду захисними методами від валютних ризиків і відрізняються один від одного механізмом, ступенем гарантованості і формою участі в розрахунках банків. Тому необхідно вибрати таку форму розрахунку, яка незалежно від економічної і політичної стабільності країни-контрагента давала б можливість захистити інтереси як експортера так і імпортера.
Кожній формі міжнародних розрахунків властиві свої переваги і недоліки. Так, наприклад, авансовий платіж дуже привабливий для експортера, тому що він одержує гроші відразу ж, іноді навіть до виробництва товарів, тоді як імпортер для того, щоб використовувати авансовий платіж повинен знайти зайві гроші і відвернути їх з обороту. Відкритий рахунок, в свою чергу не вимагає від імпортера відвернення грошей з обороту, тому як дає можливість розрахуватися з постачальником через деякий час після реалізації товарів. Акредитивна і інкасова форма розрахунків не мають таких недоліків (є надійнішими), але проводяться за участю банківських установ, що приводить до значного дорожчання таких форм розрахунків.
З погляду експортера градація привабливості розрахунків така:
1) авансовий платіж;
2) документарний акредитив;
3) документарне інкасо;
4) відкритий рахунок.
З погляду імпортера:
1) відкритий рахунок;
2) документарне інкасо;
3) документарний акредитив;
4) авансовий платіж.
У даній роботі була розкрита суть міжнародних розрахунків, розглянуті вживані в даний час основні форми міжнародних розрахунків (акредитив, інкасо, банківський переказ, відкритий рахунок, аванс, а так само розрахунки з використанням векселів, чеків і кредитних карток), механізм їх здійснення і чинники що впливають на вибір тієї або іншої форми розрахунків. При чому основний акцент був зроблений на двох формах розрахунків - акредитиві і інкасо - як найбільш поширених формах міжнародних розрахунків, і які найбільшою мірою задовольняють вимоги проведення розрахунків як експортерів, так і імпортерів.
Так само було розглянуте положення України в системі міжнародних розрахунків. Було з'ясовано яка форма розрахунків найбільш прийнятна для України згідно її політико-економічному положенню на сучасному етапі. (Були проаналізовані основні проблеми проведення розрахунків, проблеми співвідношення національного законодавства і міжнародного законодавства по здійсненню зовнішньоекономічної діяльності, а також перспективи і шляху їх подолання)
Економічні, політичні, культурні зв'язки між країнами породжують грошові вимоги і зобов'язання, платежі по яких підлягають регулюванню. З цією метою застосовуються різні форми міжнародних розрахунків. Вибір форми розрахунків визначається поряд чинників. Деякі форми розрахунків вигідніші експортеру, інші імпортеру.
ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ
1. "Банківська справа" №5 - 1998 / "Механізм здійснення міжнародних розрахунків за експортно-імпортними операціями за допомогою документарного акредитива"
2. "Вісник НБУ" травень - 1997 / "Акредитивна форма розрахунків за експортно-імпортними операціями та перспективи її розвитку в Україні"
3. "Митна справа" №2 - 2001 / "Форми та методи міжнародних платіжно-розрахункових операцій"
4. "Предпринимательство, хозяйство и право" №8 - 1999 / "Акредитив та інкасо як форми міжнародних розрахунків"
5. "Фінанси України" №3 - 2000 / "Використання акредитива при розрахунках за зовнішньо-економічними операціями"
9-09-2015, 02:15