Рис. 3.1 - Стандартне відхилення обмінного курсу національної валюти до рубля й до євро

Насамперед відзначимо, що для одних країн меншої виявляється волатильність курсу стосовно рубля, тоді як для інших - до євро. Країни СНД можна умовно розділити на три групи. Перша група - це країни, що характеризуються досить високої волатильністю обмінного курсу національної валюти стосовно рубля, серед яких Азербайджан, Вірменія й Туркменістан. У другу групу з відносно низкою волатильністю курсу входять такі країни, як Бєларусь, Грузія, Казахстан, Киргизстан і Молдова. В інших країнах волатильність обмінного курсу близька до середнього. Якщо розглянути курс до євро, то розбивка країн по групах практично не міняється. Виключення становлять Узбекистан (низька волатильність) і Україна (відносно висока волатильність).

За рівнем волатильності обмінного курсу до рубля формально виділяється група країн, що характеризуються найменшої волатильністю курсу. Як критерій ранжирування використалося значення показника, що становить половину від середнього по всіх країнах, що для волатильності курсу до рубля склало 0,247. До числа таких країн за результатами розрахунків можна віднести Бєларусь, Грузію, Казахстан і Молдову. Таким чином, для цих країн, очевидно, процес валютної інтеграції з Росією буде сполучений з відносно меншими витратами, ніж для інших країн СНД.

На основі мал. 3.1 слід зазначити ще два факти. По-перше, відповідно до класифікації політики обмінного курсу в різних країнах, що запропонували Рейнхарт і Рогофф, валютна політика в країнах СНД із початку 90-х років минулого сторіччя була різної, але ці відмінності в цілому не були значні. Так, приблизно до кінця 1999-х років країни використали політику змінного курсу, тоді як протягом наступних 4-6 років вони перейшли до політики регульованого плавання курсу або корректуємого фіксованого курсу. Виявленого ж розходження у волатильності номінального двостороннього обмінного курсу не є лише слідством розходжень у проведеній політиці курсоутворення, а відображають фундаментальні макроекономічні розходження цих країн, при яких виникаючі шоки впливають на дані країни. Для таких країн витрати валютної інтеграції з Росією в термінах втрати гнучкості обмінного курсу можуть виявитися більше. По-друге, орієнтиром при проведенні курсової політики залишався й залишається дотепер долар США. Тому відносно більша волатильність курсів національних валют до євро може бути обумовлена впливом саме цього фактору.

Реальні шоки. Для аналізу асиметричності реальних шоків необхідно враховувати не тільки їхню взаємну кореляцію, але й розходження по абсолютній величині. Для оцінки корельованості реальних шоків використався коефіцієнт кореляції по Пірсону для логарифмів темпів росту реального ВВП і індексу промислового виробництва (ІПВ). Високе значення коефіцієнта кореляції для пари країн може свідчити про те, що на економіку цих країн впливають симетричні шоки, що викликають сонаправлену зміну показників реальної економічної активності. Тому стабілізація економіки в таких країнах у випадку валютного об'єднання буде вимагати схожих мір економічної політики, а відмова від змінного обмінного курсу як інструмента стабілізації не буде сполучений з високими витратами.

Абсолютне значення різниці стандартних відхилень логарифмічних темпів росту реального ВВП (RGDP) або промислового виробництва для країн i иj (SD(Yij) або SD(IPij)) використався як показник, що характеризує розходження у волатильності реальних шоків:

(3.2)

Аналогічна формула використається й для промислового виробництва. Високе значення даного показника буде свідчити про значну асиметрію реальних шоків, що роблять вплив на економіку розглянутої пари країн.

Асиметричність реальних шоків, таким чином, буде характеризуватися низьким значенням коефіцієнта кореляції й високим значенням показника волатильності. У випадку об'єднання у валютний союз або введення єдиної валюти країни, задовольняючі цим умовам, будуть нести відносно більше високі витрати з погляду неможливості використання обмінного курсу як механізм протидії асиметричним реальним шокам.

Розраховані значення коефіцієнтів кореляції для країн СНД стосовно показників країн зони євро й Росії представлені на мал. 3.2. При розрахунках використався ряд річних значень темпів росту реального ВВП у країнах СНД за період з 1999 по 2008 р. [12, с.119]

Рис. 3.2 - Кореляція темпів росту реального ВВП для країн СНД (стосовно країн зони євро й до Росії)

Згідно мал. 3.2 кореляція між темпами росту реального ВВП у країнах СНД і Росії істотно вище, ніж аналогічний показник для країн зони євро. Практично такі ж висновки можна зробити на підставі мал. 3.3: для переважного числа країн темпи росту індексу промислового виробництва більшою мірою корелюють із темпами росту ІПВ у Росії, ніж на території країн Європейського валютного союзу. Виключення становлять Бєларусь і Киргизстан, для яких динаміка індекса промислового виробництва більшою мірою корелює з динамікою ІПВ у зоні євро. Очевидно, такого роду відмінності можуть бути обумовлені як значним впливом інших складових, які враховуються у ВВП, так і випадковим збігом. На основі отриманих даних можна виділити країни, що мають найбільш високу кореляцію темпів росту ВВП і ІПВ із аналогічними показниками Росії (перевищуючу середнє значення коефіцієнта кореляції для всіх країн СНД - 0,796). По темпі росту ВВП у їхнє число ввійшли Азербайджан, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Україна й Узбекистан. По темпі росту індексу промислового виробництва - Вірменія, Азербайджан, Казахстан, Молдова, Таджикистан і Україна. [12, с.124]

Рис. 3.3 - Кореляція темпів росту індексу промислового виробництва для країн СНД (стосовно країн зони євро й до Росії)

Розглянемо тепер інший показник, що характеризує реальні шоки - розходження у волатильності шоків для пари країн. Розраховані значення даного показника для реального ВВП і індексу промислового виробництва представлені на мал. 3.4 і 3.5. [12, с.126]

Для розрахунків були використані дані за період з 1999 по 2008 р.

Рис. 3.4 - Показник волатильності темпів росту реального ВВП для країн СНД (стосовно країн зони євро й до Росії)

З мал. 3.4 можна помітити, що значення розрахованого показника для реального ВВП помітно більше у випадку, коли базою порівняння виступає ВВП країн зони євро, ніж ВВП Росії. За результатами розрахунків лише для Узбекистану рівень асиметричності реальних шоків стосовно країн зони євро й до Росії практично збігається, для всіх інших країн СНД рівень асиметричності реальних шоків у цих країнах стосовно Росії помітно нижче, ніж стосовно країн зони євро. При цьому найменше значення розглянутого показника за критерієм половини від середнього значення (у цьому випадку не більше 0,024) було отримано для Бєларусі, Казахстану й України.

Рис. 3.5 - Показник волатильності темпів росту індексу промислового виробництва для країн СНД (стосовно країн зони євро й до Росії)

Практично ідентична картина спостерігається для цього ж показника, розрахованого за даними про динамік індексу промислового виробництва в країнах СНД, стосовно зони євро й до Росії (див. мал. 3.5). У першому випадку значення розрахованого показника виявляється більше, що відображає існуючі розходження в структурі економіки країн зони євро й країн СНД. У другому випадку значення показника виявляється помітно меншим (для деяких країн істотно меншим). Виходячи з того ж критерію (половина від середнього значення показника склала також 0,024), у групу країн, для яких показник волатильності темпів росту індексу промислового виробництва приймає мінімальні значення, увійшли Вірменія, Бєларусь, Грузія, Казахстан і Україна.

На основі розрахованих показників, що характеризують коливання реальної економічної активності й побічно волатильність реальних шоків, можна зробити висновок: для тих країн, у яких значення показника реальних шоків виявлялося нижче, очевидно, економічні цикли більше погоджені між собою (по наших розрахунках, це Бєларусь, Казахстан і Україна), що, ймовірно, може свідчити про схожі шоки, що впливають на економіки даних країн. Тому для протидії цим шокам необхідно використати близькі інструменти економічної політики, зокрема, не будуть потрібні зміни двостороннього обмінного курсу, які можуть виявитися корисними у випадку асиметричних шоків.

Вище були представлені результати порівняльного аналізу показників, що характеризують той або інший критерій теорії оптимальних валютних зон. Сумарні показники по кожній із країн, що задовольняють обраним критеріям, представлені в табл. 3.1 і ранжирувані по числу влучень у цільову групу.

Таблиця 3.1 - Сумарні показники по країнах СНД

На основі результатів можна сформулювати висновки для країн СНД щодо економічної привабливості утворення єдиного валютного союзу з Росією за критеріями теорії оптимальної валютної зони. Найбільше значення індексу ОВЗ мають такі країни, як Молдова й Казахстан, які по 10 показникам з 13 потрапили в цільову групу. Таким чином, дані країни більшою мірою готові до утворення єдиної валютної зони за участю Росії з погляду розглянутих економічних критеріїв. Трохи менше значення індексу ОВЗ мають Україна (8), Азербайджан і Таджикистан (обидві по 7). Ця група країн у відносно меншому ступені готовий до об'єднання своїх валют з російським рублем, оскільки за багатьма показниками спостерігаються істотні розходження, які в процесі валютного об'єднання можуть викликати певні витрати. Індекс ОВЗ для Бєларусі й Киргизстана склав 6, для Вірменії й Грузії - 5, тоді як для Узбекистану - 2, а для Туркменістану - 0. Іншими словами, по більшості розглянутих показників ці країни істотно відрізняються від Росії, тому й витрати від валютної інтеграції будуть значно більше, ніж у країн з високим значенням індексу ОВЗ.

Висновки

У даній роботі був проведений аналіз можливості створення єдиної валютної зони в країнах СНД із погляду критеріїв теорії ОВЗ. Були проаналізовані такі критерії, як асиметричність реальних і монетарних шоків, асиметричність інфляції, відносний розмір економіки, інтенсивність зовнішньоторговельних операцій, рівень розвитку фінансового сектора й частково ступінь диверсификованості економіки. Отримані результати дозволяють зробити наступні висновки.

По-перше, отримані результати підтверджують, що досвід європейської інтеграції застосуємо для аналізу можливих варіантів утворення єдиної валютної зони на території країн СНД. Це доводить як порівняльний аналіз показників, що характеризують основні критерії теорії ОВЗ, так і отримані регресійні оцінки.

По-друге, розглянуті в роботі емпіричні результати показують, що на момент утворення Європейського валютного союзу не всі країни Європи повною мірою відповідали не тільки теоретичним критеріям ОВЗ, але й маастрихтським критеріям. Однак все-таки вони стали членами Європейського валютного союзу в чинність високої ролі політичних факторів, що підтверджує необхідність обліку політичних аспектів валютної інтеграції. Разом з тим необхідно відзначити, що емпірично неможливо оцінити значимість цих факторів, але їм, особливо у випадку із країнами СНД, повинне приділятися особливе значення. Країни, що вирішили утворити валютний союз, повинні ясно усвідомлювати роль політичної складової процесу, оскільки перехід до єдиної валюти зажадає знаходження взаємовигідних рішень, при яких першочергову роль буде грати благополуччя всього союзу, а не його окремих учасників. У цьому випадку особи, відповідальні за прийняття рішень, повинні бути готові взяти на себе весь тягар відповідальності за прийняті рішення, навіть якщо вони будуть мати короткострокові негативні наслідки для економіки.

По-третє, необхідно виділити ряд країн, для яких валютна інтеграція з Росією відповідно до описаного критерію буде більше привабливої з погляду більше низьких витрат, або, інакше кажучи, більшого виграшу. Якщо як граничне значення вибрати половину від загального числа обраних у нашій роботі показників (усього 13), то в числі країн, більшою мірою готових до валютної інтеграції з Росією, можна виділити Азербайджан, Казахстан, Молдову, Таджикистан і Україну. Розраховані в роботі показники свідчать на користь того, що економіка цих держав СНД по багатьом обраних критеріях схожа з економікою Росії. Більше того, практично всі висунуті в роботі гіпотези про зв'язок різних показників, що є «проксі» для критеріїв теорії ОВЗ, і волатильності номінального двостороннього обмінного курсу були підтверджені емпірично на основі регресійного аналізу (за винятком волатильності інфляції й рівня розвитку фінансового сектора). Якщо розглянути тільки ті показники, які одержали підтвердження за результатами регресійного аналізу 12 (усього 9), то більшу готовність до валютної інтеграції з Росією по макроекономічних характеристиках проявляють Азербайджан, Бєларусь, Грузія, Казахстан, Молдова й Україна. Всі ці країни потрапили в підвибірку країн по більш ніж 4 показникам з 9.

По-четверте, отримані результати дозволяють висунути ряд припущень щодо прийнятності для Росії валютної інтеграції із країнами СНД. Якщо розглядати тільки ті країни, які були виділені вище як найбільш готові до утворення валютного союзу, то інтеграція з ними буде характеризуватися відносно меншими витратами. Це пояснюється тим, що всі ці країни по багатьом з обраних макроекономічних показників досить схожі з Росією. Якщо при утворенні цільові макроекономічні характеристики союзу будуть визначатися на основі характеристик країн-учасниць, то й витрати Росії для досягнення цих орієнтирів будуть менше, ніж у випадку союзу з іншими країнами. Разом з тим економіка Росії істотно більше економіки кожної із країн СНД, тому відносний розмір виграшу від валютного об'єднання для РФ може виявитися нижче, ніж для інших країн-учасниць.

Нарешті, окремо хотілося б відзначити результати нашої роботи в рамках ув'язненого між Росією, Казахстаном, Бєларуссю й Україною угоди про ЄЕП. Дві із трьох країн (Казахстан і Україна) як по загальному, так і по скоректованому числу показників входять у групу держав, потенційно готових до валютного об'єднання з Росією. Навпроти, Бєларусь увійшла до числа таких країн лише після коректування набору показників. Таким чином, наші результати не вказують на чистий виграш як для Бєларусі, так і для Росії від валютного об'єднання цих країн.

Отримані нами дані дозволяють провести первинний поділ країн СНД на ті, які потенційно готові до валютної інтеграції за участю Росії, і ті, котрим потрібно почати певні зусилля для підвищення ступеня уніфікації макроекономічних показників у тому випадку, якщо вони претендують на участь у єдиній валютній зоні на території СНД. Існуючі для таких країн розходження вимагають подальшої синхронізації економічних циклів і, таким чином, зближення значень відповідних економічних характеристик. Виконання цих умов поряд з ростом політичної інтеграції дозволить знизити потенційні витрати від валютної інтеграції разом зі збільшенням потенційних вигід і зможе підвищити стабільність валютного союзу в майбутньому.

Список використаної Літератури

1. Анализ деятельности Европейского центрального банка по регулированию денежного обращения в зоне евро// Тез. докл. II межвуз. конф. асп. и докт. 5-6 дек. 2005г «Теория и практика финансов и банковского дела на современном этапе» - СПб.: СШГИЭУ, 2005.

2. Бабинцев В., Валиулин Х. Особые экономические зоны// Российский экономический журнал. – 1999г., № 9

3. Березовская И. Свободы не видать// Бизнес, 2004г., № 7.

4. Буторина О. Международные валюты: интеграция и конкуренция. - М.: Деловая литература, 2008.

5. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини. – К.: Знання, 2005.

6. Валютно-фінансові проблеми ринкової трансформації (приклад України). – К., 2004р.

7. Дробышевский С., Козловская А., Левченко Д., Пономаренко С., Трунин П., Четвериков С. Сравнительный анализ денежно-кредитной политики в переходных экономиках. Научные труды ИЭПП. № 58Р. - М.: ИЭПП, 2008.

8. Методология исследования валютно-финансовой интеграции//Интеграция России в мировую экономику. Сборник научных статей. — СПб: Изд-во «Миф», 2005.

9. Методы прогнозирования экономического роста как основного показателя изменения общехозяйственной конъюнктуры на примере стран зоны евро // Тезисы докладов 3-й Всероссийской научно-практической конференции «Прогнозирование экономической конъюнктуры в системах маркетинга» - Ульяновск: Издательство УлГУ. 2005.

10. Платежная система ТАРГЕТ - основа создания единого денежного рынка стран зоны евро //Финансовый рынок России: проблемы формирования и функционирования: Сборник научных трудов- СПб: Изд-во СПбГУЭФ, 2005.

11. Роль государства в интеграции финансовых рынков//Материалы докладов научно-практической конференции «Система методов и рычагов регулирования социально-экономических процессов через государственное и муниципальное управление» - СПб.: Изд-во Института Управления и Экономики, 2005.

12. Семенов А. Евро - дитя Манделла? Теория оптимальных валютных зон. Сборник статей. - М.: Дело, 2007.

13. Філіпенко А.С. Економіка зарубіжних країн. – К., 2001р.

14. Тенденции развития европейского рынка корпоративных ценных бумаг после введения ЕВРО//Материалы межвуз. конф. асп. 7-8 дек. 2004г «Теория и практика финансов и банковского дела на современном этапе»-СПб.: СПбГИЭА, 2004.