МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Інститут заочного і дистанційного навчання
Контрольна робота
Основи права
Виконав: ---------------------------
-------------------------------------
------------------
м. Київ
2003 рік
Завдання №3
1. Функції науки загальної теорії держави і права.
2. Вибори в конституційному праві. Види виборів. Виборча система України.
3. Директор підприємства “Оболонь” підписав наказ про прийняття на роботу Квіткаєва І. слюсарем, з випробувальним строком 3 місяці. Чи передбачено законодавством України встановлення строку випробування при прийомі на роботу? Якщо так, то поясніть порядок прийняття на роботу працівників з випробувальним терміном.
1. Функції науки загальної теорії держави і права.
Предметом теорії держави і права є найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку й функціонування держави і права, а також система основних правових понять і категорій.
Теорія держави і права як фундаментальна теоретична наука виконує ряд специфічних функцій:
Онтологічна функція.
Виконуючи цю функцію, теорія держави і права відповідає на запитання, що таке держава й право, як вони виникли і що являють собою в даний час.
Методологічна функція.
Будучи фундаментальною наукою, теорія права й держави виконує стосовно галузевих юридичних наук методологічну функцію, задаючи їм визначений рівень, теоретичну й логічну цілісність. Узагальнюючи державно-правову практику, теорія держави і права формулює ідеї й висновки, що мають принципове значення для юриспруденції у цілому. Вони є "несучими конструкціями" галузевих і спеціальних юридичних наук, наприклад, категорії "система права", "система законодавства", "правовий інститут", "норма права" і т.д. При цьому методологія теорії права й держави формується в результаті застосування законів діалектики, філософських категорій, соціологічних закономірностей до аналізу права й держави, державно-правових явищ.
Ідеологічна функція.
Під ідеологією розуміється система поглядів і принципів тієї чи іншої групи населення, суспільства, соціального шару. Іноді для великої групи чи населення нації існує єдина ідеологія. Як приклад можна привести колишній СРСР, де існувала тільки одна ідеологія - марксистко-ленінська. Якщо взяти день сьогоднішній, то як приклад можна привести США, де існує так називана американська мрія, де кожен американець вірить, що в нього їсти шанс стати процвітаючим людиною. При втраті суспільством ідеологічного орієнтира в державі починають відбуватися смути й хвилювання, різко виростає крива злочинності. Тому теорія держави і права виробляє свого роду рекомендації, які варто застосовувати для вироблення в суспільства визначеної правової й політичної культури, не суперечній політиці, що проводиться державою. Для цієї мети держава може використовувати різні засоби й методи.
Евристична функція (від грецького слова "еврика " - відкриття).
Теорія держави і права досліджує не тільки відомі вже закономірності понять держави і права і зв'язаних із ними явищ, але і знаходить нові закономірності, породжені реаліями громадського життя.
Практично-прикладна функція.
Будь-яка держава, яким би розвитим воно ні було, чи рано пізно зіштовхується з проблемами, на які відразу відповідь важко знайти. Тоді теорія держави і права, ґрунтуючись на наявному практичному й теоретичному матеріалі, дає рекомендації як вирішити ту чи іншу виниклу проблему.
Прогностична функція.
Як нам відомо, предметом теорії держави і права є загальні закономірності виникнення, функціонування й розвитку держави і права, їхнього місця в житті суспільства і політичній системі. Вивчаючи ці закономірності, теорія держави і права прогнозує подальший розвиток цих понять, зміна державно-правової сфери, що у свою чергу дозволяє уникнути непоправних помилок.
Слід зазначити, що усі функції теорії держави і права тісно переплетені й взаємне доповнюють один одного. Лише у своїй сукупності вони дають нам повне представлення про призначення теорії держави і права.
Гносеологічна функція (функція пізнання).
Виконуючи цю функцію, теорія держави і права виробляє теоретичні прийоми й способи пізнання, що в остаточному підсумку приводить до розвитку правового пізнання.
Виявляється в тім, що в її рамках пізнаються всі державно-правові явища, у першу чергу, право й держава, процес їхнього функціонування. Важливе місце в пізнавальній діяльності належить концепціям, тобто визначеним способам розуміння, трактування державно-правових явищ. Процес пізнання права й держави лише тоді плідна, коли є не одна, а ряд концепцій по однойменних проблемах. Творчий аналіз різних концепцій, дискусії по актуальних питаннях права й держави збагачують і розвивають юридичну науку, дозволяють виробити визначений варіант по тому чи іншому питанню.
Політико-управлінська функція.
Держава і право - це політичні поняття, вони необхідні для утримання політичної влади в руках того чи іншого соціального прошарку. Для того щоб знати, як керувати державою, як користатися таким могутнім засобом впливу на маси, як право, необхідно мати наукові основи внутрішньої й зовнішньої політики, що і покликано робити теорія держави і права.
Інформаційна функція.
Виражається в передачі зведень, їхньої трансформації у знання про право й державу, правові почуття і духовні цінності на основі узагальнення отриманих даних про зміст і сутність права й держави. У свою чергу це сприяє упорядкуванню знань, приведенню їх у визначену систему по конкретних юридичних дисциплінах.
Аналітична функція.
Полягає в дослідженні діючого законодавства, у його систематичному викладі. Функція ця складається насамперед у з'ясуванні змісту закону, ретельному вивченні його змісту. Задача теорії права й держави - вивчити практику застосування закону, ефективність його впливу на ті чи інші суспільні відносини, що дозволяє з'ясувати як достоїнства, так і недоліки законодавства.
2. Вибори в конституційному праві. Види виборів. Виборча система України.
Вибори є найважливішим інститутом сучасної демократії, однієї з головних форм вираження волі народу і його участі в керуванні державними й суспільними справами, через їхнє посередництво народ визначає своїх представників і наділяє їх мандатом на здійснення його суверенних прав по реалізації влади.
Вибори можуть бути парламентськими і президентськими; органів держави і місцевого самоврядування; черговими, повторними й позачерговими (достроковими); на альтернативній основі і безальтернативними (якщо висувається тільки один кандидат) і т. д
Вибори зв'язані зі складним комплексом суспільних відносин, учасниками яких є державу в особі уповноважених на те органів державної влади, виборчі комісії, політичні партії, виборчі блоки, громадські організації, збори виборців, трудові колективи, кандидати в депутати, їхні довірені особи, виборці й ін.
Стаття 2. Види виборів
Вибори депутатів можуть бути черговими, позачерговими, повторними, а також замість депутатів, що вибули.
Виборча система - це сукупність упорядкованих суспільних відносин, зв'язаних із виборами органів держави і місцевого самоврядування.
У своїй основі ця система регулюється нормами конституційного права, але не зводиться лише до конституційних правовідносин. Вона регулюється і не правовими нормами - корпоративними, моральними й ін.
Поняття «виборча система» уживається також і в іншім значенні як спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами в залежності від результатів голосування. Основними виборчими системами в цьому змісті є мажоритарна, пропорційна і змішана.
Мажоритарна виборча система (від французького majore - більшість) передбачає голосування за персонального кандидата. Перемагає той, хто одержить більш 50% голосів виборців (мажоритарна система абсолютної більшості), чи той, хто набере голосів більше, ніж кожний з його конкурентів окремо (мажоритарна система відносної більшості).
Пропорційна (від лат. prorportio - співвідношення, визначена частина) виборча система передбачає вибори депутатів по партійних списках у багатомандатних округах. Виборці голосують за список тієї чи іншої партії. Але для проходження партії у парламент установлюється процентний бар'єр голосів виборців – 3-5%.
Змішана система передбачає сполучення мажоритарної й пропорційної систем.
В Україні змішана система виборів. Вона передбачена Законом «Про вибори народних депутатів України» від 24 вересня 1997 р. з наступними змінами й доповненнями.
Депутати обираються громадянами України на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування по змішаній (мажоритарно-пропорційної) системі. Виборчий процес здійснюється на засадах вільного, рівного висування кандидатів у депутати, гласності й відкритості, рівних можливостей для всіх кандидатів.
Участь громадян України у виборах є добровільним. Вважається, що виборці, що не прийняли участь у голосуванні, підтримують волевиявлення виборців, що прийняли участь у голосуванні.
Усього обирається 450 депутатів. З них 225 по одномандатних округах і 225 по списках кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій по багатомандатному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.
Одномандатні округи утворяться Центральною виборчою комісією з приблизно рівним числом виборців у кожнім виборчому окрузі. Територією багатомандатного виборчого округу є територія України, а його центром - місто Київ. Виборцями цього округу є всі громадяни України, що мають виборче право.
Виборче право - це система правових норм, що регулюють суспільні відносини, зв'язані з виборами органів державної влади і місцевого самоврядування.
Виборче право - один з інститутів конституційного права.
Джерелами виборчого права України, що закріплюють порядок організації й проведення виборів в Україні є Конституція, Закон України «Про вибори народних депутатів України», Закон України «Про вибори Президента України», Закон України «Про вибори депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних Рад».
Поняття «виборче право» також може використовуватися в іншім значенні (у суб'єктивному змісті) як суб'єктивне право громадянина обирати (активне виборче право) і бути обраним (пасивне виборче право) у державні органи й органи місцевого самоврядування. Активне виборче право виникає з 18 років (ст. 70), а пасивне - з 21 року (ст. 76).
При цьому виділяється активне виборче право - право обирати, тобто брати участь у виборах; і пасивне виборче право - право бути обраним в органи державної влади і місцевого самоврядування.
Основою виборчого права України є демократичні принципи загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні.
Законом України «Про вибори народних депутатів України» передбачені етапи організації й проведення виборів:
- висування й реєстрація кандидатів у депутати;
- передвиборна агітація;
- голосування;
- підрахунок голосів і визначення результатів виборів.
Кожен виборець одержує два бюлетені: один для голосування по виборам в одномандатному і другій для голосування по виборам у багатомандатному загальнодержавному виборчих округах.
У бюлетень для голосування по одномандатному виборчому окрузі вносяться за абеткою всі зареєстровані в цьому окрузі кандидати в депутати з указівкою прізвища, імені, по батькові, року народження, посади (заняття), місця роботи й проживання, партійності.
У бюлетень для голосування по багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі вносяться назви політичних партій, виборчих блоків партій у порядку, визначеному жеребкуванням, що проводить центральна виборча комісія після реєстрації списків кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій з обов'язковим переліком політичних партій, що утворили виборчий блок, а також з указівкою прізвища з ініціалами перших п'яти кандидатів із внесеного кожною політичною партією, виборчим блоком партій списку кандидатів у депутати.
Обраним по одномандатному виборчому окрузі вважається кандидат у депутати, що одержала більшість голосів виборців, що прийняли участь у голосуванні, щодо інших кандидатів, що балотувалися в даному виборчому окрузі.
Право бути обраним по багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі одержують кандидати в депутати від політичних партій, виборчих блоків партій, що перебороли 4 % бар'єр голосів виборців. Депутатські мандати між ними розподіляються пропорційно числу отриманих ними голосів.
Списки кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій, що одержали менш 4% голосів виборців, що прийняли участь у голосуванні, не одержують право на участь у розподілі депутатських мандатів.
Депутатом місцевої ради може бути обраний громадянин України, що на день виборів досяг 18 років, має виборчі права і постійно чи проживає працює на території відповідного ради
Народним депутатом України може бути громадянин України, що досяг на день виборів 21 року, що має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років
Прямі чи непрямі чи пільги обмеження виборчих прав громадян України в залежності від походження, соціального і майнового положення, расової і національної приналежності, підлоги, утворення, мови, відносини до релігії, політичних переконань, роду й характеру занять, не передбачені чинним законодавством, заборонені.
Не мають права голосу громадяни, визнані судом недієздатними.
Здійснення виборчого права припиняється на відповідний період для облич, що містяться по вироку суду в місцях позбавлення волі, а також обличчя, що знаходяться за рішенням суду в місцях примусового лікування.
Принцип рівного виборчого права означає, що кожен виборець в Україні має, на виборах Президента України і на виборах народних депутатів України один голос. Під час виборів депутатів і голів місцевих Рад виборець має один голос по виборам депутатів відповідних місцевих рад і один голос на виборах голови відповідного ради.
Усі виборці беруть участь у виборах на рівних підставах, тобто голос кожного виборця дорівнює голосу будь-якого іншого виборця і жоден виборець не має ніяких переваг перед іншими виборцями.
Наявність у кожного виборця тільки одного голосу забезпечується тим, що виборець не може бути включений більш ніж в один список виборців; він голосує особисто і для одержання виборчого бюлетеня потрібно пред'явлення документа, що засвідчує особистість виборця, а в списку виборців робиться оцінка про видачу виборчого бюлетеня.
Участь у виборах на рівних підставах забезпечується тим, що виборчі округи по кожним виборам утворяться з приблизно рівним числом виборців. Таким чином, голос виборця в одному виборчому окрузі дорівнює голосу виборця в будь-якому іншому виборчому окрузі.
Принцип прямого виборчого права виражається в тім, що Президент, народні депутати й голови місцевих рад обираються громадянами безпосередньо, а не нижчестоящими представницькими чи органами спеціальними вибірниками, тобто виборець самостійно виражає свою волю, особисто подає свій голос за той, кому він довіряє представництво своїх інтересів.
Принцип таємного голосування полягає в тому, що контроль за волевиявленням голосуючих не допускається. Таємне голосування забезпечується поруч гарантій: виборець особисто заповнює виборчий бюлетень, залишаючи в ньому прізвище того кандидата, за який він голосує Заповнений бюлетень виборець особисто опускає у виборчу урну, не проставляючи своє прізвище В приміщенні для виборів приділяються спеціальні чи кімнати обладнаються окремі кабіни для заповнення виборчих бюлетенів, у яких забороняється присутність кого-небудь, крім голосуючого, причому виборчі урни встановлюються таким чином, щоб голосуючі при підході до них обов'язково проходили через кабіни для таємного голосування.
Вибори народних депутатів України проводяться в останню неділю березня четвертого року повноважень Верховної Ради України. (Чергові вибори у Верховну Раду України будуть проведені в березні 1998 р.).
Позачергові вибори у Верховну Раду України призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесятьох днів із дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.
Проведення виборів народних депутатів України організують виборчі комісії: Центральна виборча комісія з виборів народних депутатів України; окружні виборчі комісії; дільничні виборчі комісії.
Вибори проводяться по 450 одномандатних виборчих округах на основі абсолютної більшості, тобто від кожного виборчого округу обирається тільки один депутат і тільки в тому випадку, якщо він одержить абсолютну більшість голосів виборців, що прийняли участь у голосуванні.
Для проведення голосування й підрахунку голосів виборчі округи поділяються на виборчі дільниці з числом від 20 до 3000 виборців. По кожній виборчій дільниці складаються списки виборців, у які включаються всі громадяни України, що досягли до дня чи виборів у день виборів 18 років, що проживають на момент складання списку на території даної виборчої дільниці і маючи право брати участь у голосуванні, Виборець може бути включений у список виборців лише на одній виборчій дільниці
Право висування кандидатів у депутати належить громадянам України, що має право голосу. Це право реалізується як безпосередньо, так і через політичні партії і їхні виборчі блоки, зареєстровані відповідно до законодавства, і трудові колективи
Висування кандидатів у народні депутати України проводиться у два етапи. На першому висувається претендент на кандидати - у депутати, на другому - безпосередньо кандидат у депутати.
Партії, їхні виборчі блоки, що беруть участь у виборчій кампанії, після їхньої реєстрації Центральною виборчою комісією мають право висунути лише по одному кандидаті в депутати по кожнім виборчому окрузі через свої регіональні відділення (осередку)
При висуванні претендента на кандидата в депутати виборцями необхідно, щоб не менш десяти виборців, що проживають у межах виборчого округу, по якому висувається кандидат, підписали заяву про це з указівкою прізвища, імені, по батькові, дати народження, серії й номери паспорта, домашньої адреси.
При висуванні претендента на кандидата в депутати трудовим колективом заява від імені колективу підписується обличчям, уповноваженим на те чи зборами конференцією, що висунули претендента.
На другому етапі претендент на кандидата в депутати, висунутий виборцями, партією (виборчим блоком), трудовим колективом, може бути зареєстрований як кандидат у депутати, якщо його підтримають своїми підписами не менш 300 виборців даного виборчого округу. Один виборець вправі підписатися в підтримку тільки одного претендента на кандидата в депутати по своєму виборчому окрузі. » Списки виборців, що підтримують претендента на кандидата в депутати, представляються в окружну виборчу комісію не пізніше чим за 45 днів до виборів -
Реєстрацію кандидата в депутати здійснює відповідна окружна виборча комісія .не пізніше чим на п'ятий день після представлення всіх необхідних для реєстрації документів і внесення грошової застави в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, що повертається, якщо кандидат одержить на виборах не менш п'яти відсотків голосів виборців, що прийняли участь у виборах. Те саме обличчя не може бути зареєстроване більш ніж в одному виборчому окрузі.
Усі зареєстровані кандидати в депутати з указівкою прізвища, імені, по батькові, року народження, партійності, посади (заняття), включаються за абеткою у виборчий бюлетень.
З моменту реєстрації
29-04-2015, 03:21