З міст
Вступ
1. Психологічне консультування як професійна діяльність психолога
2. Види психологічного консультування
3. Професійна компетентність психолога-консультанта
4. Етичний кодекс психолога-консультанта
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Професія "психолог" з'явилася в XX столітті. Процес формування професії психолога неоднаково протікав в різних країнах і в різних сферах соціального життя. Найбільший розвиток професія психолога отримала в США, Великобританії, Франції, Германії, Австрії, Швейцарії, Росії. Академічна психологія, пов'язана з науковою і педагогічною діяльністю в університетах, сформувалася раніше і знайшла досить міцний статус в громадській думці.
Протягом XX століття в суспільстві поступово формувалося соціальне замовлення на психологічну діяльність, вона ставала такою, що соціально визнається і, як наслідок, отримувала нормативно-правову основу (з'являлися юридичні документи, регулюючі статус, вміст і форми діяльності професійного психолога). Поступово формувалася система професійної освіти і підготовки психологів, створювалися професійні суспільства психологів, формулювалися вимоги до професійної кваліфікації і досвіду фахівців-психологів.
В даний час найбільш визнана діяльність практичних психологів у сфері педагогічної, медичної, соціальної, консультаційної психології. Активно розвиваються і інші напрями практичній психології: економічна, юридична, спортивна, військова.
Для того, щоб з'явилася яка-небудь професія, на неї повинне виникнути соціальне замовлення, тобто усвідомлена потреба суспільства у відповідному вигляді професійної діяльності. Суспільству в цілому, конкретним людям і адміністративним органам поважно усвідомити потребу у фахівцях певного профілю. Професія психолога стає необхідною лише тоді, коли в його знаннях з'являється потреба.
1. Психологічне консультування як професійна діяльність психолога
Психологічне консультування - один з поширених видів професійної роботи психолога.
До консультанта люди звертаються за психологічною допомогою, порадою для подолання труднощів в самих різних ситуаціях повсякденного життя. Мета діяльності психолога-консультанта - допомогти людям благополучно вирішити життєві кризи, підвищити їх здатність вирішувати проблеми і самим приймати рішення. До психолога-консультанта часто звертаються по питаннях міжособових стосунків, зокрема, подружніх, сексуальних, а також стосунків з дітьми. Йому доводиться мати справу з проблемами взаємин людей у сфері суспільного життя. Психолог допомагає людям здолати психологічні бар'єри, розвинути в собі певні якості шляхом відповідного психологічного тренінгу.
Психологічна допомога виявляється на основі вживання психологічних знань і умінь.
Психологічне консультування як вигляд психологічної допомоги адресовано психічно нормальним людям. Психологічна консультація покликана розширити кордони самопізнання людини, його здатність сприймати психічний світ людей ширше і на цій основі бачити більше число варіантів поведінки в тій або іншій ситуації. Цим консультування відрізняється від психокорекції і психотерапії, які направлені на вирішення глибинних психологічних проблем.
У термінологічному відношенні корисно розрізняти консультування як вид діяльності і консультацію як безпосередньо консультаційну бесіду. Консультування як форма роботи професійного психолога використовується в будь-якій сфері, де необхідні психологічні знання. Це може бути консультування в педагогічній сфері, у сфері промислового виробництва, бізнесу і управління, у сфері проблем здоров'я і так далі.
Проте не зрідка роботу психолога-консультанта виділяють як самостійну сферу професійної діяльності психолога. У вітчизняній психології професія психолога-консультанта ще не стала досить поширеною.
У міжнародній практиці ця професійна спеціалізація затвердилася з 50-х років XX століття. У США в 1951 році Північно-західна конференція рекомендувала найменування "консультативна психологія", а в 1952 році була заснована нова позиція консультуючого психолога - Американська Психологічна Асоціація змінила найменування спеціальності "Консультування і керівництво" (яке використовувалося також непсихологами) на «Консультативна психологія». Важливою причиною цього була необхідність відрізняти консультування від клінічної психології, орієнтованої на психотерапію і лікування психопатологій.
В той же час психологічне консультування і психотерапія не зрідка до цих пір розглядаються як єдина психологічна професія. У них використовуються загальні психологічні ідеї і методи. До найбільш авторитетних в світі концепцій психотерапії і психологічного консультування в даний час належать психоаналіз, аналітична психологія До. Р. Юнга, індивідуальна психологія А. Адлера, тілесна психологія Ст Рейху, гештальттерапия Ф. Перлза, бихевиоризм Би. Ськиннера, гуманістичний підхід До. Роджерса, трансперсональная психологія (С. Гроф, До. Уїлбер). Консультант в своїй роботі може спиратися на ідеї і методи, розроблені в якій-небудь одній психологічній школі або комбінувати їх самостійно при вирішенні конкретних завдань психологічної допомоги клієнтові.
Психологи-консультанти можуть працювати в установах, що мають психологічну службу або посаду психолога в штатному розкладі. Деякі з них займаються приватною практикою, інші працюють в приватних службах здоров'я або в консультаційних організаціях. Психологи-консультанти можуть також найматися фірмами у сфері бізнесу.
2. Види психологічного консультування
Основний метод консультування - бесіда, побудована певним чином. Психологічне консультування найчастіше буває короткостроковим і може включати одну консультацію або (при необхідності) більше, але рідко перевищує 5-6 зустрічей з клієнтом.
Психологи-консультанти працюють з окремими людьми або групами. Відповідно розрізняють індивідуальне і групове консультування.
Індивідуальне консультування - це бесіда консультанта з клієнтом наодинці, обговорення з ним життєвої проблеми, яка його непокоїть. Психолог-консультант допомагає клієнтові поглянути на свої проблеми з боку, обговорює з ним ті особливості його поведінки і міжособових стосунків, які стали джерелом його життєвих труднощів. В ході консультаційної бесіди клієнт дістає можливість усвідомити це, ширше поглянути на ситуацію, і на цій основі змінити своє відношення до того, що відбувається і свою поведінку.
Групове консультування може полягати, наприклад, у вирішенні якої-небудь проблеми або в заохоченні вираження пригнічених емоцій в психотерапевтичній групі. Такою групою може бути сім'я, виробнича група або група людей, не зв'язаних один з одним в повсякденному житті, але що мають загальні проблеми. Найбільш частими варіантами роботи при груповому консультуванні можуть бути родинне консультування, консультування по проблемах професійної діяльності і робота по дозволу міжособових конфліктів і проблемних ситуацій в колективах.
З метою вирішення міжособових конфліктів в трудових або інших колективах може застосовуватися так звана посередницька консультація. Використання психологічного посередництва засноване на добре відомому факті: участь в переговорному процесі третіх осіб, які займають нейтральну позицію, підвищує його ефективність.
Консультації можуть бути очними або анонімними. Традиційні консультації проходят в процесі безпосередньої зустрічі консультанта і клієнта. Проте в останні десятиліття досить поширеним став "телефон довіри" як форма анонімної психологічної допомоги і консультування. Консультація по телефону довіри" забезпечує оперативність спілкування, щадні умови для клієнта. Цей вигляд консультації характеризується наявністю допомоги, що надається, і дозволяє людині, що звернулася до психолога, уникнути ролі "пацієнта", в якій, на думку деяких, вони знаходяться при очному консультуванні.
Консультування по телефону досить привабливий для клієнта, оскільки воно забезпечує йому анонімність і пов'язану з цим особливу довірчість. При телефонному консультуванні виникає ефект "випадкового попутника", коли в звичайній дорожній бесіді незнайомі люди деколи буквально "виливають душу". Встановленню особливої довірчості сприяє і те, що, не дивлячись на відстань, абонент і психолог в певному значенні знаходяться поруч. Їх голоси звучать в безпосередній близькості один від одного, що створює відчуття довірчості і особливої інтимності бесіди. Саме по телефону довіри" клієнтові легко обговорювати особисті проблеми, у тому числі і пов'язані з сексуальною сферою міжособових стосунків.
Телефонне консультування дає клієнтові можливість звертатися з будь-якого місця, в слушний для нього час. При такому типові консультування клієнт має право на переривання контакту, тобто може у будь-який момент легко закінчити розмову - для цього досить покласти трубку. Вийти з контакту при очній консультації значно складніше. Можливість управляти контактом украй приваблива для деяких клієнтів, особливо для тих, хто чутливий до психологічної безпеки. При цьому вони мають можливість повторно звернутися до консультанта в обмежений проміжок часу.
Психолог при консультуванні по телефону представляється абонентові компетентнішим, чуйнішим, здатним допомогти, чим це могло б опинитися при особистому контакті. Це підвищує ефективність психологічної взаємодії. У свою чергу, консультантові не доводиться долати психологічні бар'єри сприйняття клієнта. У нього виникає деякий образ людини, що має потребу, що дозволяє успішніше надавати йому допомогу.
Деколи використовується і такий метод заочного консультування як консультативне листування. Необхідність цієї форми психологічної допомоги обумовлена тим, що телефонному консультуванню деколи важко із-за великого завантаження "телефону довіри" або відсутності телефону у клієнтів. Проте піти на особисту бесіду з психологом він не вирішується. До того ж деякі клієнти, що потребують психологічної допомоги, частенько знаходяться в умовах ізоляції від суспільства (наприклад, ув'язнені, що відбувають покарання в місця позбавлення волі). У містах, які не мають власних служб психологічній допомозі, листування з психологами, психотерапевтами виявляється єдиною можливістю отримати психологічну допомогу.
Термін "консультування" у практиці надання психологічної допомоги професіоналами також застосовується в декількох випадках. Наприклад, консультування можна розглядати як особливий вид допомоги, як деякий репертуар можливих дій і як психологічний процес:
- як особливий вид допомоги. Роджерс і прихильники теорії і практики особистісно-центрованого консультування вважають, що надання допомоги психологом не тільки необхідна, а й достатня умова того, щоб із клієнтами відбулися конструктивні зміни. Надати допомогу можна шляхом емпатійного розуміння, уважного ставлення до потенційної можливості клієнта самому будувати своє життя, конгруентності, чи дійсності (щирості), а також "активного слухання" чи "слухання в поєднанні з винагородою";
-як деякий репертуар можливих дій. Фактично всі консультанти погоджуються з тим, що гарні відносини допомоги необхідні для ефективної роботи з клієнтами, але більшість консультантів не вважають використання відносин допомоги досить ефективним для того, щоб у клієнта відбулися конструктивні зміни. Тому багато фахівців змушені використовувати, як правило, визначений репертуар специфічних впливів, що відбивають їхню теоретичну орієнтацію (психоаналітичні впливи, раціонально-емотивні поведінкові впливи, гештальтвпливи). Консультанти, що мають репертуари впливів, повинні визначити, які впливи варто застосовувати стосовно різних клієнтів і яка ймовірність успіху. На думку Корсіні, "у психотерапії має значення, хто робить, як і кому, — кому — як — кому фактор";
- як психологічний процес. Р. Нельсон-Джоунс вказує на основні причини фундаментального зв'язку між психологією і консультуванням. По-перше, цілі консультування мають позв'язаний зі свідомістю аспект. Різною мірою всі консультаційні підходи фокусуються на зміні почуттів, думок і дій людей таким чином, щоб люди могли жити більш ефективно. По-друге, процес консультування є психологічним. Консультування не є чимось статичним, воно має на увазі обмін думками між консультантами і клієнтами, а також проходження розумових процесів окремо в консультантів і клієнтів. Крім того, значна частина інформації, отриманої при консультуванні, виявляється у свідомості клієнтів в інтервалах між заняттями, а також у періоди, коли клієнти намагаються допомогти собі самі після закінчення консультування. По-третє, основні теорії, з яких "виростають" цілі консультування і впливи, що використовуються в ньому, є психологічними. Багато головних теоретиків консультування, наприклад Роджерс і Елліс, — психологи. Деякі провідні теоретики, як Бек і Берн, — психіатри. По-четверте, великий внесок у створення теорій консультування зробили фахівці, що проводять психологічні дослідження; крім того, результати психологічних досліджень використовуються при оцінці процесів консультування і його результатів.
3. Професійна компетентність психолога-консультанта
Основне завдання психолога-консультанта полягає в тому, аби допомогти клієнтові поглянути на свої життєві складнощі з боку, обговорити з ним ті особливості його поведінки і міжособових стосунків, які стали джерелом труднощів. Зазвичай вони не усвідомлюються і не контролюються самою людиною. В ході консультаційної бесіди клієнт дістає можливість усвідомити це, ширше поглянути на ситуацію, інакше оцінити свою роль в ній, змінити установку на інших людей і на цій основі змінити своє відношення до того, що відбувається і свою поведінку.
В той же час позиція психолога повинна вселяти реалістичний оптимізм.
Психолог-консультант не повинні давати прямих порад і рекомендацій, оскільки в цьому випадку він бере відповідальність за те, що відбувається на себе. Для розвитку особи консультованого поважно, аби він усвідомлював і проявляв особисту відповідальність і сам приймав рішення.
Взаємодія на рівних - оптимальний варіант в консультуванні. Під час консультації клієнт відчуває себе повноправним партнером психолога. В цьому випадку він активно працює і переймає на себе відповідальність за ті або інші рішення і особові зміни. Проте хороший професіонал - це багато в чому актор, який уміє у разі потреби зайняти позицію зверху, кажучи про щось з упевненістю і авторитетом, або знизу, заграючи з клієнтом, прагнучи підвищити його самооцінку, підкреслити його знання і авторитет.
Одна з поширених помилок практичних психологів - взаємодія зверху "вниз", позиція заступництва і опіки. При цьому психолог, вважаючи себе знавцем "правильного, хорошого" життя, починає впливати на клієнта так, щоб той прийняв його критерії. Це наводить до того, що психолог починає оцінювати дії людини як хороші або погані, як правильні або неправильні. Це прояв непрофесіоналізму, схильності діяти, виходячи з життєвої психології.
Звернення до психолога-консультанта часто зв'язане з використанням поняття норми - вікового психічного розвитку або норми поведінки особи. "Я не такий, як все..." - ця думка міститься в явному або неявному вигляді в словах клієнта, що звернувся за консультацією. Людина зазвичай хоче зіставлення себе з іншими людьми, хоче знайти своє місце в світі людей, знайти свою самобутність. Психолог-консультант за допомогою своїх знань і умінь допомагає йому знайти свою індивідуальність. При цьому поважно, аби консультант орієнтувався не на соціально прийняті норми, а на цінності, життєві принципи і ідеали самого клієнта. Людина в процесі консультації має бути максимально включеною в бесіду, емоційно переживати все, що обговорюється з консультантом, відчувати себе комфортно, бачити доброзичливе і безоціночне відношення до себе.
Психолог-консультант не займається постановкою діагнозу. Якщо в процесі консультації з'ясовується необхідність діагностичної роботи, то вона проводиться в спеціально призначений час.
Розглянемо найбільш типові проблеми, з якими звертаються до психолога клієнти.
Перший тип проблем - чекання соціальних або етичних оцінок за шкалою "правильно - неправильно", "добре - погано". У прямому вигляді ці переживання в словах клієнта можуть бути сформульовані таким чином: "Перевірте мене, чи нормальний я...?"; "Це ж погано, коли дитя не слухається, треба, аби він слухався з першого разу"; "Не можна ж його весь час хвалити, він же розпеститься, що тут буде хорошого..." і тому подібне Аналогічні запити клієнта по етичних критеріях добра і зла.
У цих випадках корисна зміна системи оцінок в процесі консультації, яке дозволить людині розширити свої уявлення про себе. Поважно показати клієнтові обмеженість шкали "добре-погано".
Другий тип проблем - питання "Як поступити?"; "Що робити?" Завдання психолога - не приймати рішення за клієнта, а допомогти зрозуміти психологічне єство його проблеми і на цій основі клієнт сам повинен прийняти рішення.
Лише третій тип проблем може бути названий власне психологічними завданнями. Питання стосується значення того або іншого факту, вчинку, переживання. "Як зрозуміти? Що це означає?" і так далі У практиці роботи таких клієнтів зустрічається небагато. Частіше ставляться завдання двох перших типів; справа психолога-консультанта - допомогти людині переформулироватьїх в завдання психологічні.
Консультування - досить складний вид професійної діяльності психолога. Одній з найбільш типових труднощів в роботі консультанта можна назвати бажання клієнта змінити інших і небажання міняти себе.
Не дивлячись на те, що клієнт сам звертається за допомогою до консультанта, він не зрідка опирається змінам. Це може бути пов'язано з відсутністю у людини переконаності в необхідності змін, що насаджуються ззовні, страхом перед невідомістю і можливою невдачею, небажанням порушувати стереотип поведінки, що склався, відсутністю довіри до консультанта. Звертаючись за консультацією, клієнти часто підкреслюють негативну роль інших у виникненні власних життєвих проблем. Для них характерні скарги типа: "Ми з чоловіком постійно лаємося" або "Дружина ревнує мене без жодного приводу".
Проте деколи людина при зверненні за консультацією усвідомлює роль особистих якостей і говорить про свої проблеми: "Я не можу стримати себе, дуже запальна, постійно кричу на мужа" або "Весь час не упевнений в тому, як до мене відноситься дружина, мені здається, що вона мене обманює, ревную її без жодного приводу". Це може дати основу для конструктивної роботи клієнта над собою.
Професійними якостями психолога-консультанта мають бути спостережливість і розуміння клієнта. В процесі бесіди консультант уважно слухає, а також спостерігає за поведінкою консультованого. Сенс мовного вислову, а також інша корисна інформація можуть бути виражений в інтонації мови, міміці, жестикуляції, позі людини. Успіх психологічного консультування багато в чому залежить від того, як консультант уміє виявити цікавість і вислухати клієнта. Це одна з необхідних професійних якостей психолога-консультанта.
Оскільки під час консультації чоловік повідомляє про себе особисту інформацію, психолог повинен дотримувати конфіденційність. Будь-які відомості, отримані від клієнта, не можуть бути передані без його згоди ні в які громадські, державні організації, приватним особам, у тому числі родичам і друзям.
Уміння встати на позиції людини, що прийшла на прийом, повинне поєднуватися у консультанта з умінням зберігати деяку дистанцію. При недотриманні цього психогігієнічного правила у нього може виникнути синдром згорання або комунікативного перевантаження.
У своїй діяльності консультантові поважно розмежовувати особисті і професійні проблеми. Психолог не повинен переносити свої стосунки з людьми у приватному житті, внутрішні проблеми і конфлікти на стосунки з клієнтом, на його ситуацію.
При цьому слід
9-09-2015, 16:20