ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………..
РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГО – ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ТА СОЦІОМЕТРИЧНОГО СТАТУСУ ………………………………………………………………..
1.1. Здібності як індивідуально-психологічні особливості людини……..
1.2. Особливості прояву та розвитку комунікативної обдарованості у дошкільному віці……………………………………….
1.3. Поняття соціометричного статусу...............................………..
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ НА СОЦІОМЕТРИЧНИЙ СТАТУС ДОШКІЛЬНИКА В ГРУПІ……………………………………
2.1. Виявлення рівня соціометричного статусу дітей старшого дошкільного віку………………………………………………………….
2.2. Умови покращення соціометричного статусу у дітей старшого дошкільного віку………………………………………………
ВИСНОВОК…………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………..
ДОДАТКИ…………………………………………………………..
ВСТУП
В умовах розбудови української державності, становлення України як демократичного суспільства на міжнародній арені, все актуальнішою постає проблема розвитку творчої особистості її громадян. У зв’язку з цим, виявлення і розвиток творчої обдарованості особистості має велике значення як для державотворення, так і для самореалізації конкретної людини.
Кардинальні зміни, що спричиняють потребу у розвитку і використанні творчих здібностей особистості, диктують необхідність оновлення системи освіти. Пріоритетними її напрямами, відповідно до Державної національної програми „Освіта” (Україна ХХІ століття), Указу Президента України “Про програму роботи з обдарованою молоддю на 2001-2005 роки”, є створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу українського народу, пошуку, підтримки і стимулювання інтелектуально і творчо обдарованих дітей та молоді, самореалізації творчої особистості в сучасному суспільстві.
У відповідності до Конвенції про права дитини (1989) “освіта дитини має бути спрямована на розвиток особистості, талантів, розумових, фізичних здібностей дитини в їх найповнішому обсязі...” (стаття 29). Під здібностями розуміються, як правило, такі особливості людини, які забезпечують високі досягнення в діяльності, визначають придатність до її конкретного виду. Зараз обдарованість нерідко визначається як здатність до видатних досягнень у певній соціально-значущій сфері людської діяльності.
Проблема розвитку дитячих творчих здібностей є досить актуальною на сучасному етапі. Дослідження дозволяють відзначити необхідність та можливість розвитку мовленнєвих творчих здібностей вже з дошкільного віку.
Дитинство передусім дошкільне - єдиний період життя, коли творчість дитини може стати універсальним і природним способом буття людини. Численні наукові дослідження різних часів свідчать про безкрайні креатині можливості дошкільного дитинства, тому провідна психолого–педагогічна проблема виявляється в тому, щоб створити ці сприятливі умови стимулювання і спрямування розвитку особистості.
Більшу частину свого життя особистість проводить в групі. І велике значення має положення, яке дитина займає в групі Виходячи з цього виникає питання: чому одні люди легко йдуть на контакт, добре приймаються в групі, інші - навпаки. Якщо особистість зможе адаптуватися в колективі, якщо кожен знайде «ключі до успіху», у світі стане на порядок менше депресій, стресів і розчарувань. Це оздоровить кожну націю окремо і населення Землі в цілому.
Питання про розвиток особистості дитини в дошкільному навчальному закладі (ДНЗ), про формування його особистісних якостей і психічних процесів, а також про те, наскільки комфортно почуває він себе в групі ДНЗ, нам здалися дуже важливими й актуальними, оскільки група дитячого садка - це перша ланка в системі суспільного виховання й утворення дітей. [1]. Тут дитина проводить 8-12 годин на день, тобто третину свого дитинства. Не тільки від батьків, але й від ДНЗ залежить те, наскільки дитина виявить [1].
Проблема розвитку соціальної компетентності дошкільника, формування соціометричного статусу дитини належить до однієї з найважливіших у дитячій психології. Це пояснюється багатьма причинами: ставлення малюка до дійсності соціальне за своєю суттю; перші шість років життя – сензитивний період для соціалізації особистості, засвоєння нею суспільно цінних еталонів поведінки, важливим надбанням дошкільного дитинства є прихильність до людей, уміння їм співпереживати; соціальна активність реалізує потребу зростаючої особистості бути суб’єктом світу природи, культури, людей, самого себе. У законі України “ Про дошкільну освіту та виховання” зазначається, що одним з основних завдань дошкільної освіти та виховання є морально – соціальний розвиток дитини з перших років її життя. У “Національній доктрині розвитку освіти” вказано, що основна мета національного виховання – виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин, формування у молоді потреби та уміння жити в громадянському суспільстві.
Виходячи з актуальності проблеми, співзвучної із загальнодержавною метою освіти, і нагальних потреб розвитку України, нами обрана тема курсової роботи: „Вплив рівня комунікативних здібностей на соціометричний статус дитини старшого дошкільного віку в групі”. Означеній проблемі присвячені монографії, створені відомими психологами Л.С.Виготським, О.В.Запорожцем, В.К.Котирло, М.І.Лісіною, Я.З.Неверович, які лишаються класичними, базовими і визначають методологічні підходи до розв’язання питання.
У той же час психолого-педагогічні дослідження переконливо показують важливу роль спілкування з однолітками у формуванні особистості дитини та її взаємин з іншими дітьми, необхідність знання того, якими повинні бути контакти з ровесниками у дітей різного віку і що має лежати в їх основі. Недостатньо розроблена ця важлива наукова проблема, а також потреби практики виховання дітей роблять актуальним вивчення у дошкільників розвитку змісту потреби у спілкуванні з однолітками як для розуміння природи та особливості комунікативної діяльності з ровесниками у дітей різного віку, так і для розробки науково обґрунтованих методів їх виховання. [3]
Мета дослідження – дослідити вплив комунікативних здібностей на соціометричний статус в групі.
Відповідно до мети визначено завдання роботи:
1. З’ясувати поняття „здібності” як індивідуально-психологічні особливості людини в психолого-педагогічній літературі.
2. Визначити сутність комунікативної обдарованості, особливості її прояву та розвитку у дошкільному віці.
3. Обґрунтувати поняття ”соціометричного статусу” .
4. Виявити рівень соціометричного статусу дітей старшого дошкільного віку.
5. Визначити, впровадити та експериментально перевірити умови покращення соціометричного статусу у дітей старшого дошкільного віку.
РОЗДІЛ 1
ВПЛИВ КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ НА СОЦІОМЕТРИЧНИЙ СТАТУС ДОШКІЛЬНИКА
1.1 Здібності як індивідуально-психологічні особливості людини
Успішність оволодіння тією чи іншою професією, ефективність трудової діяльності великою мірою залежать від здібностей.
Коли ми намагаємося зрозуміти і пояснити, чому різні люди обставинами життя поставлені в однакові або приблизно однакові умови, досягають різних успіхів, ми звертаємося до поняття “здібності”, вважаючи, що різницю в успіхах можна цілком достатньо пояснити ними. Це ж поняття використовується нами тоді, коли потрібно усвідомити, у силу чого одні люди швидше і краще, ніж інші, опановують знання, уміння і навички. Що ж таке здібності?
Термін “здібності”, незважаючи на його давнє і широке застосування в психології, наявність у літературі багатьох його визначень, неоднозначний. Якщо сумувати його дефініції і спробувати уявити їхню компактну класифікацію, то вона буде виглядати так:
1. Здібності - властивості душі людини, що розуміються як сукупність усіляких психічних процесів і станів. Це найбільш широке і найстаріше з існуючих визначень здібностей. На даний час ним уже практично не користуються в психології.
2. Здібності являють собою високий рівень розвитку загальних і спеціальних знань, умінь і навичок, що забезпечують успішне виконання людиною різних видів діяльності. Дане визначення з’явилося і було прийняте в психології XVIII-XIX ст., почасти використовується і зараз.
3. Здібності - це те, що не зводиться до знань, умінь і навичок, але пояснює (забезпечує) їх швидке набуття, закріплення й ефективне використання на практиці. Це визначення прийняте зараз і найбільше поширене. Водночас воно є найбільш вузьким і найбільш точним з усіх трьох.
Здібності, вважав Б.Теплов, не можуть існувати інакше, як у процесі постійного розвитку. Здібність, що не розвивається, якою людина перестає користуватися на практиці, згодом втрачається. Тільки завдяки постійним вправам, пов’язаним із систематичними заняттями такими складними видами людської діяльності, як музика, технічна і художня творчість, математика, спорт тощо, ми підтримуємо в себе і розвиваємо відповідні здібності.
Здібності — це індивідуально-психологічні особливості людини, які забезпечують успішне оволодіння знаннями, навичками, вміннями та ефективну їх реалізацію в трудовій діяльності, зазначає С.Рубінштейн. Виявляючись в оволодінні знаннями, навичками і вміннями, здібності, проте, до них не зводяться. Вони виступають лише як можливість розвитку цих необхідних компонентів діяльності і характеризуються динамікою оволодіння останніми — швидкістю, легкістю, глибиною, міцністю.
Здібності виявляються тільки в діяльності, притому в тій діяльності, яка не може здійснюватися без наявності цих здібностей. Проте будь-яка конкретна діяльність характеризується поліфункціональністю психічних процесів — пізнавальних і психомоторних.
Тому здібності співвідносяться з відповідними психічними функціями — особливостями пам’яті, мислення, сприймання, емоційними властивостями, рисами характеру, тобто виступають як синтез властивостей особистості, який відповідає вимогам діяльності і забезпечує високі досягнення в ній. Якщо певна сукупність якостей особистості відповідає вимогам трудової діяльності, якою вона оволодіває протягом визначеного часу, то можна вважати, що людина має здібності до цієї діяльності. При відсутності здібностей процес засвоєння знань і вмінь затягується, потребує значних зусиль і напруження при порівняно скромних результатах.
Таким чином, здібності — це властивості функціональних систем, які реалізують пізнавальні і психомоторні процеси, відзначаються індивідуальною мірою розвитку і виявляються в успішності та своєрідності виконання діяльності.
Відмінності в здібностях різних людей можуть бути якісними і кількісними. Якісні характеристики здібностей — це такі індивідуально-психологічні властивості особистості, які є обов’язковою умовою успішності конкретної трудової діяльності. Саме від них залежить вибір сфери діяльності. Кількісна оцінка здібностей виявляється в ступені їх розвитку.
Разом з тим в основі однакових досягнень працівників можуть бути поєднання дуже різних здібностей, коли окремі з них виступають компенсаторами недостатньо розвинутих здібностей. Властивість компенсації одних здібностей за допомогою розвитку інших розширює можливості вибору професії і самовдосконалення в ній працівника.
Слід також мати на увазі, що одна психологічна якість особистості, навіть коли вона досягає дуже високого рівня розвитку, не може забезпечити високу продуктивність діяльності і бути еквівалентом здібностей. Здібності являють собою сукупність психічних якостей, яка має певну структуру. Структура ця визначається вимогами конкретної діяльності і є різною для різних видів роботи. У структурі конкретних здібностей виокремлюються провідні і допоміжні, які забезпечують успішність діяльності та її індивідуалізацію.
Здібності, які сприяють досягненню високих результатів у певній сфері діяльності, називаються спеціальними. Прикладом їх можуть бути математичні, літературні, музикальні, підприємницькі, організаторські та інші здібності. Основне завдання особистості в цьому випадку полягає в розвитку цих здібностей, у формуванні вольових якостей для їх реалізації. Спеціальні здібності органічно пов’язані із загальними здібностями. Чим вищий рівень розвитку загальних здібностей, тим кращі внутрішні можливості для розвитку спеціальних здібностей.
Стосовно трудової діяльності прийнято виділяти:
· теоретичні здібності, пов’язані з абстрактно-логічним мисленням;
· практичні здібності, що виявляються в конкретно-практичних діях;
· комунікативні здібності, які забезпечують ефективність спілкування, адекватне сприйняття і оцінку інших людей, соціально-психологічну адаптацію працівника[6].
Б.Додонов у своїх дослідженнях доводить, що рівень розвитку здібностей людини залежить від конкретних умов її життя і діяльності, методів формування знань і умінь, необхідних у тій чи іншій діяльності, а також від наявності природних задатків.
Задатки — це морфологічні та функціональні особливості будови мозку, органів чуттів і рухів, які виступають природними передумовами розвитку здібностей. Природні задатки багатозначні. На основі одних і тих самих задатків можуть розвинутися різні здібності, залежно від вимог діяльності. Задатки виявляються у схильності до певного виду діяльності, що є першою ознакою прояву здібностей.
Здібності не статичні, а динамічні утворення, формування і розвиток яких відбувається в процесі навчання, праці, спілкування. Розвиток їх проходить комплексно, тобто одночасно вдосконалюються кілька взаємодоповнюючих здібностей.
Виокремлюють два рівні здібностей:
· репродуктивний, який забезпечує успішне засвоєння готових знань, оволодіння трудовими навичками як способами виконання трудових операцій і процесів;
· творчий, який забезпечує створення нового, оригінального.
Репродуктивні і творчі здібності взаємопов’язані і виявляються на різних етапах розвитку. Основним критерієм оцінки здібностей людини в тій чи іншій сфері професійної діяльності є відношення результатів праці до зусиль, затрачених на їх досягнення.
Отже, можна говорити про потенційні здібності людини до певної діяльності, які можуть бути виявлені порівнянням її властивостей з вимогами діяльності, і актуальні здібності, які вже виявилися в процесі виконання відповідної діяльності. Високий рівень розвитку здібностей називають талантом.
Талант — це таке поєднання здібностей, яке дає людині можливість успішно, самостійно, оригінально виконувати складну трудову діяльність. Як і здібності, він є лише можливістю формування високої професійної майстерності і досягнення значних успіхів у творчості. Реалізація його залежить від конкретних умов, вольових якостей працівника і натхнення у праці. Натхнення супроводжується величезною зосередженістю уваги, мобілізацією пам’яті, уяви, мислення при розв’язанні складних завдань.
Суттєвими факторами розвитку і реалізації здібностей працівника є стійкі професійні інтереси, які стимулюють оволодіння новими знаннями, прийомами і способами діяльності, ефективна мотивація, оцінка та організація роботи як творчого процесу.
Передумовами успішного виконання будь-якої трудової діяльності є не просто сума необхідних властивостей особистості, а певна структура здібностей, їх функціональний склад, своєрідне поєднання сенсомоторних, мнемічних, логічних, емоційно-вольових компонентів. У різних видах діяльності ці компоненти розвиваються нерівномірно. Найбільшого розвитку вимагають професійно важливі якості, під якими розуміють індивідуальні якості суб’єктів діяльності, які впливають на її ефективне освоєння та виконання.
Оцінка здібностей проводиться на основі вивчення кількісних і якісних показників роботи та порівняння їх з існуючими критеріями. Проте важливіше завчасно прогнозувати здібності людини до успішного виконання тієї чи іншої роботи, що зробить більш обґрунтованим вибір нею професії та підвищить конкурентоспроможність на ринку праці.
Для оцінки успішності діяльності залежно від здібностей застосовують такий критерій, як перенесення високих результатів на нові завдання, схожі з раніше виконуваними не за послідовністю способів дії, а за вимогами до тих же психічних функцій працівника.
Поєднання здібностей характеризує творчий рівень особистості і зумовлює потенціали її розвитку. Важливою умовою реалізації потенціалів особистості є гармонія між людиною і професією.
Отже, кожна людина є носієм свого індивідуального творчого потенціалу. Під творчим потенціалом розуміють сукупність творчих можливостей і здібностей, реалізація яких характеризує розвиток особистості. Творчий потенціал складають такі властивості особистості, як мислення, пам’ять, воля і знання, що знаходяться у певному взаємозв’язку, визначають спрямованість і здатність людини оригінально вирішувати проблеми і вдосконалювати свою діяльність.
1.2 Особливості прояву та розвитку комунікативної обдарованості у дошкільному віці
Прийнято вважати, що обдарована дитина – це дитина, яка володіє очевидними, інколи видатними досягненнями в певному виді діяльності, інтенсивність вираження, яскравість яких виділяє її серед однолітків.
Не виключено, що ознаки обдарованості, які проявляються в дошкільному дитинстві, можуть поступово згаснути, й навпаки, обдарованість може проявитися на нових етапах. Тому більш доцільно, правильно з психологічної та педагогічної позицій у практичній роботі з обдарованими дошкільниками замість поняття „обдарована дитина” застосовувати поняття ознаки „обдарованості дитини”.
Як правило, коли мова йде про обдарованих, то зазвичай мають на увазі та проявляють турботу по відношенню до дітей з ознаками обдарованості в інтелектуальній сфері, інколи – в галузі мистецтва. Між тим останнім часом виявлено вже досить значне розмаїття видів людської обдарованості. У їх числі загально-інтелектуальна, художня, творча, психомоторна, а також соціальна, які проявляються вже в дошкільному періоді. Останній різновид обдарованості – соціальний (лідерський, комунікативний) – поки ще мало вивчений.
Спеціальні дослідження доводять: кінець раннього дитинства, дошкільний період – роки, коли соціальна обдарованість і комунікативні здібності починають проявлятися й розвиватися. У дошкільному віці для цього є багато передумов. У цей період активно розвиваються самосвідомість, потреба у спілкуванні, виникають нові його види, в тому числі позаситуативно-особистісні (М.Лісіна, А.Рузська, Е.Смірнова); розвиваються пізнавальні процеси (в тому числі соціальна перцепція – значуща складова у структурі соціальних здібностей). У ці роки відбуваються й інші суттєві зміни в емоційній сфері: розвиваються соціальні емоції та почуття, з’являється емоційне захоплення ” (А.Запорожець, Я.Неверович) і пов’язана з ним діяльність емоційної уяви.
Ще однією передумовою розвитку комунікативних здібностей та обдарованості в дошкільному дитинстві виступає і сама дошкільна група, яка являє собою первісну соціально-психологічну спільноту, перше дитяче товариство ” (А.Сова), в якому складається та розвивається спілкування дітей і різноманітні види дитячої діяльності, відбувається оволодіння новою соціальною роллю – члени дитячого товариства, формуються відносини з однолітками.
До критеріїв комунікативно-мовленнєвих здібностей дошкільника, згідно з дослідженнями Т.Піроженко, Г.Арушанової, можна віднести:
· стійкість сформованості мотивів спілкування з дорослими та однолітками;
· ініціативність спілкування;
· самостійність; активність взаємодії з оточуючими людьми;
· особистісне проникнення у зміст бесіди;
· емоційно-оціночне реагування;
· мовленнєве вміння (різноманіття в побудові мовленнєвих висловлювань у діалозі та монолозі, їх відповідність партнерському оточенню)[10].
Складовою частиною успішної комунікації є культура мовленнєвого спілкування, мовленнєва етика. У дошкільній педагогіці розроблено методи розвитку культури мовленнєвого спілкування:
· етичні бесіди,
· читання художньої літератури,
· ігри,
· доручення,
· створення проблемно-мовленнєвих ситуацій та ін.
Для забезпечення сприятливих умов для проявів природних задатків вихованців дошкільних закладів, формування особистості, здатної до оптимального розвитку й саморозвитку власного творчого потенціалу в процесі розвитку соціальної обдарованості дітей для педагога важливою є опора на такі принципи:
· системності й цілісності – передбачає, з одного боку, що освітня робота з обдарованими дітьми має відбуватися з урахуванням системної специфіки дитячої обдарованості і конкретного її виду, з іншого боку, даний принцип означає, що обдарованість дитини розвивається на фоні конкретної особистості;
· природовідповідності означає ставлення до дитини як до частини природи, що передбачає її освіту з урахуванням вікових та індивідуальних психологічних особливостей. Реалізація даного принципу полягає в урахуванні педагогом специфіки мотивації діяльності дошкільника, в прийнятті до уваги при розвитку дитячої обдарованості особливої чутливості дошкільників до
9-09-2015, 19:01