Вплив комунікативних здібностей на соціометричний статус дитини старшого дошкільного віку в груп

· ампліфікація (збагачення) дитячої творчості, уяви на всіх етапах навчання та виховання дошкільників. Його важливість обумовлена тим, що творчість – найбільш змістовна форма психічної активності, яку спеціалісти розглядають як універсальну здібність, яка забезпечує успішне виконання різних видів діяльності;

· суб’єктивності – означає обов’язкову спрямованість педагогічної діяльності на виявлення, збереження та розвиток індивідуальності, стимулювання процесів саморозвитку та самовиховання; гармонійного поєднання розвитку дитини й саморозвитку зі створенням відповідних психолого-педагогічних та організаційних умов;

· культуровідповідності – передбачає опору в освіті обдарованих дітей на універсальні й національні культурні цінності, у виховному процесі – перш за все, на національні традиції, культуру народу;

· оптимальної педагогічної взаємодії, співпраця з батьками вихованців. Цей принцип проявляється у зацікавленості вихователя в розкритті своїх вихованців, у створенні сприятливих для цього умов.

Значущою характеристикою принципів особистісно-орієнтованої педагогіки є те, що вони не диктують і не вказують, а пропонують можливі варіанти дій, виступають орієнтирами при визначенні педагогом своєї творчої педагогічної діяльності. Що стосується стратегії навчання, то в роботі з дошкільниками з ознаками обдарованості застосовують прискорення, поглиблення, збагачення, проб лематизацію. В останні роки популярності набуває підхід з різними рівнями ” (ЛОС). Даною стратегією пропонується чотири рівня послуг, мета яких знайти відповідний освітній рівень будь-якої дитини й надати їй відповідну даному рівню допомогу.

Критеріями й показниками ефективності освітньо-виховного процесу виступають підвищення рівня не лише комунікативних здібностей вихованців, а й розвиток їх загальних здібностей; збільшення кількості дітей, які проявили здібності й ознаки комунікативної обдарованості, зростання інтересу дітей до творчості.

1.3 Поняття соціометричного статусу

Поняття "соціометричний статус" ввів Я. Морено, розуміючи під ним - положення людини в соціальній групі, а саму систему міжособистісних відносин виділяв з емоційних, ділових та інтелектуальних зв’язків членів цієї групи.

Статус - становище людини в системі внутрішніх відносин, що визначає ступінь його авторитету в очах решти учасників групи. На відміну від позиції, статус індивіда в групі - це реальна соціально - психологічна характеристика його положення в системі внутрішньо відносин, ступінь дійсної авторитетності для інших учасників.

Внутрішня установка людини в системі внутрішньо відносин - це особисте, суб’єктивне сприйняття їм свого власного статусу, то, як він оцінює своє реальне положення, свій авторитет, ступінь впливу на інших членів групи. Дійсний статус і його сприйняття людиною може збігатися або розходитися [9]

Кожен конкретний учасник групи оцінює інших і оцінюється ними. Згодом виникають переваги і встановлюється шаблон відігнаного. Різні комбінації міжособистісних ролей розвиваються з реакцій окремих особистостей один на одного. Вивчення показує, що шаблони домінування не обов’язково беруть порядок рангів, як в «порядку клювання» серед курчат. А домінує над Б, який домінує над В і Г, а В і Г домінують над А. Чим триваліший період контакту, тим виразніше оформляються такі шаблони. У кожному випадку виникає унікальна мережа взаємин.

Соціометричний статус характеризує індивідуальні властивості особистості в якості члена групи [16]. Це кількість виборів (уподобань) яке отримує кожен член групи за результатами соціометричного опитування. Позитивний соціометричний статус характеризує лідерські позиції члена групи [7].

Лідери - це люди або соціальні ролі, здатні надавати більше ніж інші вплив на колектив. Як правило вони займають центральне місце в структурі комунікаційної групи, і виявляти ними ініціативи більш ефективні, ніж ініціативи інших членів групи, тобто вони намічають план дій, направляють їх і керують членами своєї групи, які прямують за наміченим ними шляхи і виконують їх рекомендації. Їм належить найважливіша роль у виборі напрямку руху групи, в збереженні її традицій і звичаїв, і вони вселяють у інших членів групи впевненість у досягненні поставлених перед ними цілей.

Функціями лідерів є функція фахівця в конкретній області (експерта), тривало ініціюючого структуру відповідно стоїть перед нею завдання і функція фахівця в області міжособистісних відносин, що регулює психологічний мікроклімат у групі. Негативний Соціометричний статус характеризує дезорганизуючи тенденції в поведінці члена групи. Спеціальною методикою вимірювання соціометричного статусу є соціометрія [7].

У процесі вибору можуть виявлятися такі внутрішньо-освіти, як вінців (виникають всякий раз, коли існує обопільний вибір) і тріади (можуть виникати коли всі три людини подобаються один одному, коли один залучає двох інших, які не особливо подобаються один одному, або коли дві людини залежать від третього, який експлуатує їх). Морено говорить також про утвореннях, зірок, які складаються з природного лідера та його послідовників [16].

Значення статусу для людини велике, отже й важливість вивчення даного феномена переоцінити не можна. Неофіційні кодекси, що існують у багатьох закритих групах ефективні тому, що дії більшості людей спрямовані на збереження або підвищення свого особистого статусу в групі.

Люди дуже чутливі до думок тих, кого вони знають як індивідів, і, щоб зберегти їхню довіру, вони приносять значні жертви, іноді ризикуючи накликати на себе обурення офіційних осіб або навіть смерть (людина не має права зробити нічого такого, що не відповідало б персоніфікації , яку створили про нього інші, бо будь-яке порушення викличе зміна взаємовідносин).

Представлення кожної людини про самого себе підтримується переважно реакціями людей, яких він знає особисто. Кожне переживання людини якимось чином пов’язане з іншими людьми, і його Я-концепція чітко вплетена в цю тканину взаємин.

Питання про статус, який займає дитина в системі міжособистісних відносин, і фактори, що його визначають, досліджувався вітчизняними та зарубіжними психологами.

Так в роботі Walker (2004) описано дослідження поведінки дітей 4-5 років (близько 200 дітей) в залежності від їх соціометричного статусу.

У роботі Braza було показано, що в соціальних взаємовідносинах дітей найбільші відмінності виявляють два показники: лідерство і готовність слідувати за лідером , тобто бути відома. Непряме підтвердження ролі дорослого у встановленні Соціометричного статусу дитини було отримано в дослідженнях Krantz.

Виявилося, що соціометричний статус дитини-дошкільника позитивно корелює зі ступенем його участі в просоціальній діяльності. Просоціальна активність дітей дошкільного віку цілком організується і підтримується дорослим, тому дані Krantz свідчать на користь впливу оцінок дорослого на соціометричний статус дитини-дошкільника. Також виявилося, що дети, залучені до соціальної взаємодії, можуть передбачити свій соціометричний статус точніше дітей, не беруть участь у просоціальній діяльності.

Цікаві дані були отримані в дослідженні Sandstrom і Coie, в якому вивчалася зв’язок між соціометричним статусом і агресивністю.

З вітчизняних психологів питаннями статусу займалися Т. А. Репина, Я. Л. Коломінскій, В. В. Абраменкова.

РОЗДІЛ 2.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ НА СОЦІОМЕТРИЧНИЙ СТАТУС ДОШКІЛЬНИКА В ГРУПІ

Дослідження проблеми впливу комунікативних здібностей на соціометричний статус дитини в групі старшого дошкільного віку проводилось на базі ДНЗ № 29 „..” м. Хмельницького.

Вивчалась частина дітей старшої групи вищеназваного ДНЗ у складі 14 чоловік (Додаток А). Отже, дана курсова робота, а саме її ІІ розділ – експериментальна частина, будується на вивченні 14 дітей старшої групи ДНЗ № 29.

Дослідження носить в собі реальні факти діагностики даної групи дітей, воно проводилось за допомогою певних методів збору та аналізу фактів, передбачало створення штучної, експериментальної ситуації для їх виявлення.

У процесі дослідження використовували такі методи: спостереження; тести; опитування усне (бесіда); опитування письмове (анкетування); експеримент.

Наше дослідження проходило в декілька етапів.

Етап 1. Інформаційний - визначення рівня розвитку комунікативних здібностей дітей старшого дошкільного віку. Для цього у межах комунікативної компетенції нами були виокремлено такі критерії: ініціативність спілкування; наявність контактно-встановлюючих засобів спілкування.

До критеріїв були підібрані відповідні показники. Ініціативність спілкування з показниками: наявність навичок спільної діяльності, товариське відношення один до одного. Наявність контактно – встановлюючих засобів спілкування з показниками: виразність інтонацій, наявність засобів невербального характеру. До кожного критерію і показника були розроблені завдання на з’ясування відповідних умінь і навичок.

Етап 2. Діагностичний. Виявивши рівні розвитку комунікативних здібностей нами було проведено соціометричне дослідження з метою виявлення соціометричного статусу дітей.

На першому етапі ми збирали індивідуальні відомості про дітей: вік, родинні відносини. Проводився констатуючий експеримент, за допомогою якого ми дізналися про взаємини дітей у групі, їх статусне положення і комунікативні здібності; про залежність статусу дитини від рівня розвитку комунікативних здібностей.

Спочатку ми спостерігали за дітьми в групі, за їх відносинами під час різних . видів діяльності: як вони граються, чи з радістю працюють, чи вміють вони гратися разом з іншими дітьми, чи входять у якісь мікрогрупи, які в них стосунки Дані спостереження дали змогу виділити дітей, які завжди граються, працюють наодинці і тих , які ініціативні, займають ведучу позицію в грі, користуються великою популярністю у ровесників.

Через чотири дні ми провели бесіду з вихователем про статус дитини в групі (Додаток Б) і отримали такі результати:

Таблиця 2.1

Отже, з бесіди ми можемо зробити висновок, що на думку вихователя, клімат взаємодій дітей у групі добрий. В групі 2 “лідери”, 4 “бажаних”, 6 “прийнятих” та 2 “ізольованих” дитини.

Провівши бесіду з батьками про статус їх дітей у групі (Додаток Б) ми отримали такі результати:

Таблиця 2.2

Для отримання більш достовірних даних ми використали метод соціометрії. Однією з його форм є гра “Секрет”. Для цієї гри ми підготували перевідні картинки – по 3 для кожної дитини. Склали список групи: окремо хлопчиків, окремо – дівчаток. Кожній дитині присвоїли порядковий номер.

Дослідження почали з вступної бесіди з групою:

· Діти, сьогодні ми з вами пограємо в дуже цікаву гру. Але ви повинні вміти зберігати таємницю, дотримуватися порядку і дисципліни.

Помічник дослідника вивела усіх дітей в інше приміщення (до спортзалу), де читала їм книжку. Діти по одному заходили до групи, а після дослідження ішли на вулицю. Таким чином діти, котрі вже брали участь в експерименті, не зустрічаються з тими, хто чекає своєї черги – до приходу в групу дитина не знає, в чому полягає гра. Таким чином забезпечувався індивідуальний підхід.

Коли дитина заходила до групи, їй повідомляли правила гри:

· Ось тобі три картинки (на звороті поставлено номер, присвоєний цій дитині в експерименті). Поклади їх по одній на столик трьом товаришам з групи, кому хочеш. Виграє той, у кого виявиться найбільше картинок. Ніхто не знатиме, кому ти поклав, навіть мені можеш не казати, якщо не хочеш (як правило, всі діти самі називали ровесників, яким вони клали картинки, крім того, на них проставлені їхні порядкові номери).

У результаті експерименту ми отримали таблицю (Додаток В), з якої видно, скільки виборів отримав кожен член групи. Це число визначає положення дитини в системі стосунків або, за прийнятою в соціометрії термінологією, її “соціометричний статус”.

Після перегляду шаф, ми відмітили пусті і доклали в них картинки, щоб діти не переживали негативних емоцій. Далі всіх дітей запросили підрахувати, в кого скільки картинок, на цьому гра закінчилась.

Ми підрахували результати за такою схемою:

6-7 подарунків отримали діти – зірки;

3-5 подарунків отримали бажані діти;

1-2 подарунки отримали прийняті діти;

нічого не отримали ізольовані діти.

Виходячи з цих результатів ми оформили соціограму у вигляді трьох кіл. З правої сторони ми розмістили хлопчиків у вигляді трикутників, а з лівої – дівчаток у вигляді кружечків.

Розміщення дітей на соціограмі відповідає кількості отриманих ними виборів. Отже, в першому колі розмістили “зірок”, тобто дітей, які мають високий статус (набрали 6 – 7 подарунків). Це Березюк Катя – 6 подарунків, Демидюк Дмитро – 6, Кредич Андрій – 6, Плюта Алла – 7.

В другому колі – “бажані” діти: Андрущак Сергій – 4, Бридка Світлана – 3, Курсевик Микита – 3, Лобода Артем – 3.

В третьому – “прийняті” діти: Матусяк Георгій – 2 та Переда Надія – 2.

В центрі – “не прийняті” або “ізольовані” діти (усі – 0 виборів): Гвіздок Тетяна, Крутій Антон, Орел Тетяна, Трач Артем (Додаток В).

Діти, що відносяться до 1 – 2 кола займають сприятливе положення в групі. З ними завжди із задоволенням граються, запрошують у свої ігри, вони веселі, емоційні, товариські, активні, самостійні.

І навпаки – дітей, що набрали 1 – 2 вибори не завжди приймають у свої ігри, іноді ігнорують їх, не хочуть з ними спілкуватися, але буває, що вони також проявляють ініціативу, активність, самостійність і тоді з ними залюбки граються.

Але в групі є і діти, які не набрали жодного подарунка. Таких дітей взагалі уникають, не приймають в ігри, вони граються наодинці, тобто ізольовані. Вони безініціативні, іноді набридливі, іноді озлоблені, іноді тривожні.

Так як гра “Секрет” не може дати на 100% достовірних результатів, то через тиждень ми провели ще один варіант соціометричного дослідження – гру “Вибір в дії”, розроблену Я.Л. Коломінським.

Для цієї гри ми підібрали по три привабливі речі для кожної дитини. Це – іграшки, картинки, цукерки, книжечки тощо.

Дитина отримувала таку інструкцію: “Оціни три цих предмети за ступінню їх привабливості, по тому, наскільки інші діти хотіли б мати їх у себе. На перше місце постав найбільш бажаний для дітей предмет, на друге – трохи менше бажаний, а на третє – той, що залишився. Тепер вибери із своєї групи трьох дітей, яким би ти хотів(ла) подарувати ці предмети, назви їх і віддай їм ці предмети. Самий привабливий предмет ти повинен(на) віддати тому, кого любиш найбільше, менш привабливий – тому, хто у тебе стоїть на другому місці, а останній – тому, хто за симпатією до нього ти поставив би на третє місце.”

Після того, як всі діти роздали предмети, що у них були, товаришам по групі, ми визначили, хто, скільки і яких предметів отримав. У відповідності з кількістю отриманих предметів, визначили соціометричний статус дитини в групі за формулою:

,

де С – статус дитини в групі у системі взаємовідносин з ровесниками; к – кількість привабливих предметів, отриманих дитиною від товаришів по групі; п – кількість дітей у групі, що тестується.

Чим більше найбільш привабливих предметів отримала дитина в процесі експерименту, тим ближче її взаємовідносини з ровесниками, тим вищий її статус в групі. Основою для висновків про статус дитини в групі слугують кількісні дані, тобто показник С .

Оцінка результатів проводилась за такою шкалою:

9 – 10 балів – показник С дитини в межах 90 – 100 %;

4 – 8 балів – показник С дитини в межах 40 – 89 %;

1 –3 бали – показник С дитини в межах 10 – 39 %;

0 балів – показник С дитини в межах 0 – 9 %.

Висновки про рівень статусу:

9 – 10 балів – зірки;

4 – 8 балів – бажані;

1 –3 бали – прийняті;

0 балів – ізольовані.

З цього ми також зробили соціограму і побачили майже такі ж результати, як і в попередньому дослідженні (Додаток В).

Отже, зіставивши результати бесід та соціометричних досліджень, ми отримали наступну картину:

Таблиця 2.3

Отже, тепер ми маємо точні результати вивчення взаємовідносин дітей у групі. Знаємо, що в групі є 4 дітей, які мають дуже низький статус, тобто “ізольовані”. В чому причина такого до них відношення дітей у групі? Що визначає низький статус дітей?

ВИСНОВОК

Працюючи над дипломним дослідженням, опрацювавши теоретичні засади да­ної проблеми, ми розкрили шляхи поліпшення статусу дітей старшого дошкільного віку у групі шляхом зменшення рівня емоційної тривожності. При цьому проведення дослідження було спрямоване на забезпечення психічного розвитку особистості дошкільника, поліпшення його статусу в групі у процесі зменшення рівня емоційної тривожності шляхом встановлення її причин та особливостей проявів.

У роботі здійснено аналіз психолого-педагогічної літератури з даної проблеми, для чого розкриваються такі питання, як:

● проблема взаємозв’язку статусного положення дитини у групі та емоційної тривожності у психолого-педагогічній літературі;

● причини виникнення тривожності і особливостей її проявів у старших дошкільників.

Крім того, розкрито основні теоретичні положення проблеми, посилаючись при цьому на науково-психологічну спадщину у визначені й проблемі. В роботі використано праці Аркіна С.А., Залужного О.С., Артемової Л.В., Маркової Т.О., Рояк А.А., Славіної Л.С., Рєпіної М.О., Антонової Т.А., Приходько Ю.О., Коломенського Я.Л., Цінціпер А.Б., Кононко О.Л., Штернера В., Котирло В.К. тощо.

Дослідницька частина роботи базується на теоретичних висновках і містить результати відповідно діагностичного та формуючого експериментів. Заходи, що проводились на базі ДНЗ № 29 включали в себе ряд діагностичних обстежень, які поступово розкривали фактичний стан проблеми, а саме залежність статусного положення старших дошкільників від розвитку комунікативних здібностей.

Констатуючий експеримент дав можливість зібрати, проаналізувати та систематизувати дані по групі дітей; підготувати матеріал для діагностування, а також аналіз та


9-09-2015, 19:01