Емоції страху

з більшою або меншою ймовірністю передбачати майбутнє й відповідно до нього підготуватися. Раптова поява несподіваного викликає страх. Страх буде тим більше, ніж більше виняткова дана ситуація. Більше буде, наприклад, коли в залі зробиться темно внаслідок затьмарення сонця, ніж у результаті вимикання струму. Страх переходить у веселість, якщо несподіване здивування виявиться не небезпечним. Це один із часто використовуваних способів викликання комічного ефекту, як наприклад, коли змінена особа виявляється маскою.

Життя увесь час створює нові ситуації, кожна з яких викликає здивування. У кожному орієнтовному рефлексі є елемент здивування, звідси - короткочасне почуття занепокоєння й вегетативна розрядка, що йому в більшому або меншому ступені супроводжує.

Крайнім прикладом дезінтеграційного страху є страх, що виникає при шизофренії, коли раптово всі навколо хворого й у ньому самому змінюється. Дезінтеграційний страх дозволяє зрозуміти одну з основних рис життя, а саме, що в процесі обміну із середовищем старе безперестану підлягає знищенню, а на його місці створюється нове. Руйнування старих структур зв'язується зі страхом, але це страх творчий, котрий змушує до побудови нового, до подальшої експансії в навколишній світ, до пошуку в ньому нових шляхів. Необхідною умовою при цьому є, однак, воля руху, вільність; без її розвиток неможливо.

На закінчення уривчастих міркувань відносно великої області психопатології страху варто було б відповісти на найважливіше питання: як досягати розрядки напруги страху, що доставляє мучення, а іноді служить причиною потужних, необдуманих реакцій не тільки в житті індивідів, але й цілих суспільств. Питання, однак, занадто важке, щоб дати на нього однозначну відповідь. Незважаючи на те, що страх неможливо повністю усунути з життя, кожна людина прагне його зменшити в себе, а іноді також у своєму оточенні. Обов’язком лікаря, а особливо психіатра, є зм'якшення його у своїх пацієнтів. У кожного тут є свої способи, звичайно незалежні від волі, часто неусвідомлювані й пов'язані з особливостями його особистості. На три моменти, однак, варто звернути особливу увагу, тому що вони особливо часто в контактах із хворим мобілізують у нього страхо-агресивні установки. Це: власна негативна установка, прийняття відносно хворого ролі судді й обмеження його волі. Вироблення в себе більше позитивного й терпимого відношення до інших людей, як представляється, можливе, і це було б уже більшим досягненням у розрядці атмосфери страху, що, на думку багатьох, характерна для сучасної епохи.

Список літератури

1. Вилюнас В.К. Психологія емоційних явищ. - К., 2000

2. Ізард К.Е. Емоції людини. - К., 1997

3. Селье Г. Стрес без дистресу. - К., 2006

4. Валлон А. Психічний розвиток дитини. - К., 2004

5. Фромм Е. Мистецтво любити. - К., 2001




9-09-2015, 15:45

Страницы: 1 2
Разделы сайта