На оральній стадії фіксації лібідо у людини, по 3. Фрейду, формуються деякі риси особистості: ненаситність, жадність, вимогливість, незадоволеність всім пропонованим. Вже на оральній стадії, згідно його уявленням, люди діляться на оптимістів і песимістів.
2. Анальна фаза
За оральним періодом слідує анальний (з 12-18 місяців до 3 років), під час якого дитина вперше научається контролювати свої тілесні функції. Лібідо концентрується навколо анусу, який стає об'єктом уваги дитини, що привчається до охайності, акуратності.
При дозріванні, протягом другого року, за Фрейдом, анальна ерогенність все більше виступає на перший план. Він пише: "Тепер уже легко помітити, що дитина одержує задоволення від анального і уретрального функціонування. Тепер дитяча сексуальність знаходить предмет свого задоволення в оволодінні функціями дефекації, виділення. І тут дитина вперше зустрічається з багатьма заборонами, тому зовнішній світ виступає перед нею як бар'єр, який вона повинна подолати, а розвиток набуває конфліктного характеру. Соціальне примушення, покарання батьків, страх втратити їх любов примушують дитину в думках уявляти собі, інтеріорізувати деякі заборони. Таким чином починає формуватися Супер-Его дитини як частина його Его, де в основному закладені авторитети, вплив батьків і інших дорослих, які виконують дуже важливу роль як вихователів, социалізаторів дитини" [8; с. 68].
Особливості характеру, що формуються на анальній стадії, на думку психоаналітиків, – акуратність, охайність, пунктуальність.
3. Фалічна фаза
Між трьома і шістьма роками інтереси дитини, обумовлені лібідо, зсовуються в нову ерогенну зону, в область геніталій. Фрейд вважає, що цю стадію краще всього характеризувати як фалічну, оскільки в цей період дитина або помічає свій пеніс, або усвідомлює, що у нього такий відсутній. На цій стадії діти вперше усвідомлюють сексуальні відмінності.
Фрейд намагається зрозуміти напругу в дитячому досвіді, коли дитина відчуває "сексуальне" збудження, тобто задоволення від стимуляції області геніталій. Це збудження зв'язане в думці дитини з близькою фізичною присутністю батьків. Прагнення до контакту з ними дитині стає все важче задовольняти; дитина бореться за інтимність, яка існує між самими батьками. Ця стадія характеризується бажанням дитини лягти в ліжко разом з батьками і ревнощами до уваги, яка батьки приділяють один одному, а не їй.
4. Латентний період
Після п'яти років наступає тривалий період латентної дитячої сексуальності (5-12 років), коли колишня цікавість відносно сексуальних проявів поступається місцем цікавості по відношенню до всього навколишнього світу. Лібідо в цей час не фіксовано, сексуальні потенції дрімають, і у дитини є можливості для ідентифікації і побудови Я-ідентічності.
Фрейд вважав, що протягом цього періоду сексуальні імпульси пригнічуються реактивною формацією моралі, сорому, огиди, а також естетичними ідеалами. Він розглядав цю фазу як поєднання біологічних процесів, вплив культури, утворення і реорганізації захисної структури Его, на яку частково впливає розвиток Супер-Его.
Наше нинішнє розуміння латентного періоду базується на фрейдівському положенні про те, що цей період зовсім не є уніфікованим станом. Дитина проходить через безліч змін в розвитку протягом цих років, і сексуальна латентність швидше відносна, чим абсолютна. В деякій мірі дитина відмовилася, дозволила або подавила лібідні бажання едіпової фази через розвиток Его і Супер-Его. Тепер батьківські очікування і заборони сприймаються їй більш послідовно, як вимоги, направлені до її свідомості, а хворобливі дії сорому і вини обмежують пошук лібідного задоволення і підсилюють придушення Едіпових інцестуозних бажань. До того ж Его, яке зміцнилось в цей час, здатне тримати під контролем дії інстинктів і сублімувати їх, як тільки знайдеться прийнятний засіб задоволення.
5. Генітальна фаза
Фрейд відзначав, що після генітального інтересу і цікавості в анальній фазі, сфера уваги дитини в даній фазі "зміщується до геніталій, до їх дії, і набуває домінуючого значення, яке до зрілості вже не має такої актуальності". Тому він спочатку назвав це "інфантильною генітальною організацією".
Впродовж інфантильної генітальної фази через дитячу ідеалізацію і ідентифікацію з батьком своєї статі, а також встановлення статевої ідентичності бувають абсолютно очевидні лібідні бажання по відношенню до цього ж батька. У разі негативного або інвертованого Едіпова комплексу лібідні бажання направлені на батька тієї ж статі. Батько протилежної статі бачиться як суперник. Звичайно дитина вирішує цей негативний Едіпов конфлікт шляхом прийняття батька тієї ж статі як об'єкту Его-ідеалу і шляхом здійснення ідентифікації з цим ідеалом як частиною формування Супер-Его.
ВИСНОВКИ
Психоаналітична теорія зіграла важливу роль не тільки в формуванні сучасних концепцій особистості і терапевтичних методів, але й у становленні усієї культури ХХ ст., запропонувавши людству новий світогляд.
Фрейд розділяв свідомість людини на три складових: свідоме, підсвідоме і несвідоме. Якщо свідоме і підсвідоме, це те, що людина ще може збагнути, то несвідоме відноситься до ірраціональної сфери розуміння. Це глибинні таємничі світи людської психіки. Несвідоме можна визнавати, а можна і не визнавати. Довести за допомогою звичайних наукових методів постулати Фрейда неможливо. Тому на сьогоднішній день вони є недоведеними, але й неспростовними.
Головним елементом несвідомого, за Фрейдом, є "лібідо". За його допомогою вчений намагався пояснити динаміку психічного життя людини. Це він робить на базі аналогії з енергією, як вона трактується у фізиці. Лібідо позначає специфічну психічну енергію – енергію сексуального ваблення, що має також несвідому форму. Лібідо, власне, рухає людиною, тому що все її життя від народження пронизане еротичністю. Воно є основою двох основних ваблень людини – Ерос і Танатос. Опір людини своїм основним інстинктам викликає в неї неврози і інші психічні захворювання.
За допомогою теорії Фрейда можна пояснити багато явищ психічного життя людини: проблеми вікового розвитку, взаємовідносини осіб протилежної статі, психічні і нервові захворювання, деякі релігійні і культурні феномени. Крім того, на основі фрейдизму був розроблений і активно використовувався в практиці психодинамічний напрям психотерапії. Він був дуже популярний до середини ХХ ст. – і не просто популярний, а такий, що при правильному використанні надавав реальну психотерапевтичну допомогу пацієнтам.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. История психологии в лицах. Персоналии / Л.А. Карпенко (ред.). – М. : ПЕР СЭ, 2005. – 783с.
2. История философии: Энциклопедия. – Мн., Интерпрессервис; Книжный Дом, 2002. – 1376 с.
3. Корольчук М.С., Криворучко П.П. Історія психології: Навч. посіб. – К. : Ельга; Ніка-Центр, 2004. – 246с.
4. Марцинковская Т.Д. История психологии: учебник. – М. : Академия, 2008. – 544с.
5. Матеуш В.О. Фрейд і дорога до психоаналізу. – Хмельницький : Видавництво Алли Цюпак, 2007. – 39с.
6. Роменець В.А. Історія психології ХІХ-початок ХХ століття: навч. посібник. – К. : Либідь, 2007. – 832c.
7. Словник психологічних термінів з глибинної психології. – К. : Держсоцслужба, 2006. – 260с.
8. Фрейд З. Основные принципы психоанализа. – М. : Рефл-бук, 1998. – 288с.
9. Фрейд З. Психология бессознательного. – М. : Просвещение, 1989. – 447с.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
Варіант №9
1. Вчення про процес історії як зміну цивілізацій розробив:
а) А. Тойнбі;
б) К. Ясперс;
в) П. Сорокін.
Правильна відповідь: а.
Арнольд Джозеф Тойнбі (1889 – 1975) – британський історик, культуролог, автор «Розуміння історії» (рос. «Постижение истории») – твір з дванадцяти томів з аналізом народження і занепаду цивілізацій.
2. Перші давньогрецькі міфи були записані:
а) у VI ст. до н. е.;
б) у VIII ст. до н. е.;
в) у VII ст. до н. е.
Правильна відповідь: б.
Вперше старогрецькі міфи були записані в VIII ст. до н.е. З авторів, що записали міфи, як правило, виділяють двох, чиї варіанти стали найбільш популярні і зробили найбільший вплив на розвиток старогрецької і світової культури – це Гомер і Гесіод.
3. Давні греки були переконані, що боги жили:
а) у безповітряному просторі;
б) на горі Олімп;
в) у Тартарі.
Правильна відповідь: б.
Олімп – гора в Греції (в області Фессалія), де, за уявленнями давніх греків, На Олімпі знаходилися палаци Зевса і інших богів, побудовані і прикрашені Гефестом.
4. Поняття “буття” і “небуття” ввів у філософію:
а) Фалес;
б) Геракліт;
в) Парменід.
Правильна відповідь: в.
Парменід або Парменід Елейський (540 – 480 pp. до н.е.) – давньогрецький філософ і політичний діяч; вважається творцем онтології у філософії. Саме йому, на думку сучасних вчених, належить заслуга введення у філософський та науковий обіг поняття "буття".
5. Розкол церков на православну і римо-католицьку відбувся:
а) у 988 р.;
б) у 1215 р.;
в) у 1054 р.
Правильна відповідь: в.
Розкол християнської церкви на католицьку та православну відбувся у 1054 році (так звана «Велика схизма»).
6. Еразм Роттердамський своє вчення назвав так:
а) “філософія Христа”;
б) “апологія насолоди”;
в) “загальна релігія”.
Правильна відповідь: а.
Еразм Ротердамський (1466/1469 – 1536) – мислитель епохи пізнього Відродження. Його критика церковних установ була зумовлена не сумнівом у релігійній доктрині, чи неприязню до церковних інституцій, як таких, а радше боротьбою проти середньовікового формалізму й за лібералізацію мислення. Своє вчення в цілому Еразм найчастіше іменував "філософією Христа".
7. Вчення про сенс життя людини з позиції уявлень про стан “абсурду” розробив:
а) Ст. Цвейг;
б) Л. Толстой;
в) А. Камю.
Правильна відповідь: в.
Альбер Камю (1913 – 1960) – визначний французький романіст, філософ. Саме завдяки творчості А.Камю філософське вчення екзистенціалізму стало популярним у Франції. В його основі у варіанті А.Камю є твердження абсурдності буття.
8. Фундатором психосинтезу в сучасній психології прийнято вважати:
а) Р. Ассаджолі;
б) П. Феруччі;
в) П. Рікера.
Правильна відповідь: а.
Прийнято вважати, що психосинтез як напрям трансперсональної психології існує з 1910 року. Саме у той час почав свої дослідження італійський учений, психіатр Роберто Ассаджіолі (1887 – 1976).
9. Вчення про “осьовий час” як ключовий момент людської історії створив:
а) Ж. Політцер;
б) Г. Маррей;
в) К. Ясперс.
Правильна відповідь: в.
Осьовий час – термін, введений німецьким філософом Карлом Ясперсом для позначення періоду в історії людства, під час якого на зміну міфологічному світогляду прийшло раціональне, філософське, сформувало той тип людини, який існує понині. Ясперс датує осьовий час 800-200 роками до нашої ери.
10. Когнітивна психологія як самостійний напрям сформувалася під впливом таких учених:
а) Л. Фестінгера;
б) У. Найсера;
в) Г. Маркузе.
Правильна відповідь: б.
Ульрік Найсер вигадав термін «когнітивна психологія» у своїй книзі, що була опублікована в 1967, де Найсер дає визначення когнітивній психології, роблячи наголос на тому, що це – точка зору, яка постулює, що мозок має певну концептуальну структуру.
9-09-2015, 16:07