Регулятивні образи людини й суспільства

дій, у тому числі й досить віддалених; самооцінка - можлива оцінка іншими; когнітивні процеси - коротше, вся та «менталістика», що і понині відкине радикальний біхевіоризм. Саме із цієї причини соціальні біхевіористи виявилися найбільш підготовленими до «психологічного» буму, характерному для США 70-х років, до того, щоб виконати роль «прикладного гуманізму». У цей час вони лідирують у бурхливо, що розвивається області, методів самоконтролю, саморегуляції й самопрограмування. При цьому прокламуються такі завдання: «Зробити людину вільною, інженером своєї долі, ученим для себе, треба уміти протистояти тиску зовнішніх обставин». Стаття А. Бандури «Теорія поводження й моделі людини» - досить яскраве свідчення еволюції біхевіоризму й того як, звертаючись до практичних потреб людини, психологія змушена ставити вічні, філософські проблеми, які вона раніше повідомляла псевдо проблемами. «Міркування про природу людини неминуче ставлять фундаментальні питання про детермінізм і людську волю», - визнає А. Бандура.

Його стаття також свідчить про те, як зміна регулятивної моделі людини веде до істотної зміни методологічних основ всієї орієнтації. У той же час не можна не помітити, що, озброюючи людини методами саморегуляції й самопрограмування, соціальні біхевіористи, за рідкісним винятком, припускають, що цей процес повинен відбуватися в умовах того ж суспільства, без зміни його основ. Незважаючи на критику ідей Скиннера й у цілому великий крок уперед, незважаючи на весь їхній гуманістичний пафос, вони також виходять із того, що зміна суспільства повинне починатися зі зміни особистості. На ділі «самопрограмування» людини без зміни програми суспільства рано або пізно обертається ще більш ефективним припасуванням особистості до діючих соціальних інститутів, хоча суб'єктивно (і ілюзорно) може усвідомлюватися як результат самостійного вибору. По суті ж це ще одна, але найбільш витончена й замаскована форма маніпуляції. Властиво, у цьому й складається глибокий задум зміни парадигми біхевіоризму.

Підводячи деякі підсумки розвитку моделей людини, суспільства і їхні взаємодії, можна, видимо, відзначити як загальне явище «повернення» у соціальну психологію людини й людського. За останні два десятиліття особливо помітно, як поступово об'єкт досліджень буквально нав'язує в соціальній психології свою логіку, позбавляючи біхевіоризм однієї опори за інший, ставлячи перед неминучістю вибору: внести в модель механічної людини вигнаний раніше «менталізм», здатність до оперування символами, організації поводження за допомогою знаків (Л.С. Виготський), пізнавальні процеси - або поступитися місцем іншої концепції, здатної інтегрувати всі ці властивості. Варіант такої моделі й був запропонований так званою когнітивною орієнтацією, що при поясненні поводження «наголошує на центральні процеси (наприклад, атитюди, ідеї, очікування)». Вся орієнтація виникла саме як антитеза необіхевіоризму й протистоїть йому, як пише Д. Озюбель, по наступних пунктах: «Біхевіоризм має справа із класичним, механічним, інструментальним і дискримінаційним научанням, у той час як когнітивну теорію більше цікавить утворення понять, мислення й придбання знання.

Література

1.Ломов Б.Ф., Носуленко В.Н. Вербальне кодування в пізнавальних процесах. - К., 1996.

2.Брушлинський О.В. Мислення й прогнозування. - К., 1999.

3.Буєва Л. П. Людина: діяльність і спілкування. - К., 2002

4.Дилигенський Г.Г. Соціально-політична психологія. - К., 2004

5.Ионин Л. Г. Понимающая социология. - М., Наука, 1979.

9-09-2015, 16:11