Натуралізм і суб'єктивізм у соціальній психології

істориків науки висловлені дослідниками живих систем: Дарвіном у біології й Марксом у соціології. В інших термінах вони прагнули пояснити процеси саморегуляції цих систем, виходячи з їхніх внутрішніх закономірностей, структури, (функціональних зв'язків і т.п.

Як нині відомо, у міру ускладнення системи міняється її підстава й системна якість. Для ілюстрації можна привести зміну підстав і розвиток системних якостей життя в процесі еволюції. Що є підставою й системною якістю соціальних систем?

Саме це питання, хоча й в інших (формулюваннях, мислителі задавали собі з незапам'ятних часів і відповідали на нього залежно від відповіді на питання про первинність духу або матерії. Ідеалісти розглядали й природу й суспільство як інобуття духу. Матеріалісти, навпроти, представляли дух, ідеальні сутності як інобуття матерії, продукт розвитку природи й суспільства.

Одна з найбільш яскравих метафор про роль психіки у цих двох іпостасей буття належить Платонові, що сказав, що душу людини ногами стоїть на землі, але головою йде в небо. На соціальну науку Західної Європи величезний, прямий і опосередкований вплив зробили ідеї Гегеля про суспільство й природу як середовищу саморозвитку й самопізнання духу. Вони дають про себе знати в різних, навіть найсучасніших концепціях суспільної й групової свідомості. За свідченням істориків соціальної психології соціальна психологія пройшла через цілий етап захоплення ідей групової свідомості.

Велике значення для розвитку цієї традиції в соціальних науках мали перші спроби описових, емпіричних досліджень того, що йменується в Гегеля областю об'єктивного духу: культури, релігії, мистецтва, мови, тобто засобів розгортання абсолютного духу. Серед найбільш фундаментальних спроб такого роду можна назвати багатотомне дослідження із психології народів В. Вундта. У ньому, зокрема, він запропонував вивчати "душу народу" через мову, мистецтво, міфи й інші продукти культури.

Паралельно цьому раціоналістичному розвивався й інший - ірраціоналістичний. У ньому акцентується інша, часто протилежна свідомості, сторона людського буття - переживання, емоції, різні глибинні, неусвідомлювані імпульси й потяги. Найкраще цей підхід виразився в знаменитій "філософії життя" В. Дильтея. Йому ж належать теза про необхідність фундаментального розподілу наук на науки про дух і науки про природу й заснований на цьому розподілі методологічний принцип розуміння. "Природа далека нам, - уважає Дильтей. - Суспільство ж - це наш мир... Гру взаємодій у ньому ми співпереживаємо силами всієї нашої сутності, тому що ми самі, зсередини в живому занепокоєнні пізнаємо стани й сили, на яких будується ця система.... Ми називаємо розумінням процеси, у якому ми зі знаків, почуттєво даних нам ззовні, пізнаємо внутрішнє... У науках про дух кожне абстрактне положення повинне одержати своє виправдання через зв'язок з духовною життєвістю, як вона дана в переживанні й розумінні".

Метод розуміння вимагав вживання в досліджуваний об'єкт, співпереживання йому, буквально становлення на його місце (дуже адекватно це передає німецьку мову, де verstehen - "розуміти" має саме цей зміст). Згодом ця ідея одержала багаторазове підтвердження в прикладній соціальній психології.

В історії західноєвропейської соціальної психології був ще один об'єкт, що наполегливо пред'являв себе науці й суспільству - поводження мас. Фундаментальний аналіз досліджень цього об'єкта нині, нарешті, доступний українському читачеві завдяки цілій серії публікацій. Тому тут можна обмежитися лише вказівкою на те, що більше століття тому назад увага науки бути притягнуто самим життям до феномена, що ніяк не вписується в яку-небудь із раціоналістичних моделей людини й суспільства й набагато більше нагадує метеорологічне, лише умовно, імовірнісне передбачуване й з'ясовне явище.

У сполученні з постійно живою традицією ірраціоналізму в європейській думці, підкріпленої до того ж розквітом психоаналізу, ця група робіт утворила потужний і впливовий інтелектуальний шар, що рано або пізно повинен був дати про себе знати.

Однак історично ситуація в Західній Європі зложилася досить парадоксально.

Колективні, над індивідуальні феномени соціального життя стали вивчатися досить раціоналістично, позитивістки орієнтованою соціологією. Найбільш яскравим проявом такого сполучення стали: теорія колективних уявлень Е. Дюркгейма, теорія харизматичного лідерства й аналіз ролі етичних факторів в економічному житті (М. Вебер), філософія грошей і теорії соціальних форм (Г. Зиммель).


Література

1. Лебедева Н.М. Введение в этническую и кросс-культурную психологию. - М.: 1998.

2.Коул М., Скрибнер С. Культура й мислення. - К., 2006

3.Ойзерман Т. І. Філософія й повсякденна свідомість. - К., 2007

4.Шибутани Т. Соціальна психологія. - К., 2005

5. Юревич А.В. Социально-психологический анализ обыденного и научного объяснения. Докт. дисс. - М., 1993.




9-09-2015, 16:47

Страницы: 1 2
Разделы сайта