До третього класу змінних ставляться такі, на існуванні яких заснований афоризм: «Протилежності притягаються». У цьому зв'язку вивчалися пари взаємодоповнюючих характеристик: екстраверсія - інтроверсія, домінування - слухняність і т.п.
У цілому було встановлено, що змінні першого типу - об'єктивні - діють на початковому етапі знайомства, потім на перший план виступає подібність поглядів, інтересів і лише на самому пізньому етапі - взаємодоповнюючі характеристики. Дія всіх цих змінних розглядається в дослідженнях популярності, дружби й, нарешті, любові.
Дослідження атракції своєрідно доповнюються вивченням причин антипатії. Затверджується, що ми схильні не любити тих, хто не любить нас, оскільки люди, які нас не люблять, швидше за все, будуть перешкоджати досягненню наших цілей, блокувати наші зусилля. Роблячи це, вони викликають у нас почуття фрустрації й збуджують почуття ворожості, що знаходять вираження в агресивності.
Блокада - фрустрація-гнів - агресія - ланцюжок визрівання антипатії. Її дослідження ґрунтуються на гіпотезі про зв'язок фрустрації й агресії, висунутої Міллером, Долпардом, Дубом, Маурером і Сирсом в 1939 р. і модифікованої Міллером в 1941 р. Гіпотеза говорить: «Фрустрація викликає спонукання до якої-небудь форми агресії». У самому широкому змісті «фрустрацією уважається будь-яка умова, що прямо або побічно перешкоджає організму в досягненні шуканої мети. Агресивною реакцією вважається та, котра дійсно або потенційно припускає завдання збитків іншому організму. Сюди включається психологічний збиток, такий, як вираження незгоди, сарказм, негативна оцінка».
Ряд положень цієї теорії піддавалися експериментальній перевірці, зокрема такі: агресія буде придушуватися відповідно до можливої сили відповідного удару, якими наділене джерело фрустрації. Іншими словами, я можу дати волю своєму гніву (і зігнати фрустрацію) стосовно слабкого, але не до сильного, тому що, ризикує «одержати здачу». Агресія як наслідок фрустрації може бути більш легко виражена, якщо вона знаходить підтримку ще із чиєїсь сторони.
У великій кількості робіт вивчалося сприйняття й інтерпретація агресії, а також супровідну фрустрацію атрибутивні процеси. При цьому з'ясувалося, як корелюють пояснення агресивного поводження іншої людини внутрішніми й зовнішніми причинами з реакцією на ступінь «справедливості» агресії.
Особливий розділ досліджень міжособистісних відносин становить вивчення когнітивного балансу, умов збереження в людини логічної картини людських відносин.
Концепції когнітивного балансу є теоретичною основою при дослідженні конфліктів у міжособистісних відносинах, а точніше кажучи, відбиття цих конфліктів у свідомості. Підводячи підсумки численних експериментів, Джоунс і Джерард пишуть: «Ми одержали цілком достатню кількість фактів, що підтверджують наступні положення: 1) чоловік прагне усунути суперечливість інформації й ігнорувати або применшити негативні властивості іншої людини, особливо якщо очікується взаємодія з ним; 2) інформація також спотворюється, щоб уникнути визнання факту, що людина любить когось, хто не любить її; 3) теорія балансу дозволяє нам пророчити, що людина любить тих, хто любить приємних людей; 4) якщо людина вимушена до поводження, що суперечить відношенню до даної людини, то вона буде схильна змінити відношення у відповідності зі своїми діями». Дослідження взаємодії різних консонантних позицій, конфлікту у свідомості, симпатій і антипатій обчислюються сотнями, однак цінність їх, на наш погляд, досить обмежена.
При всій повазі до зусиль дослідників не можна не відзначити бідність висновків, - їхній схематичний характер. Адже по суті в цих дослідженнях не можна знайти того, що, на думку й самих соціальних психологів, повинна шукати наука - неочевидних фактів, що суперечать життєвому здоровому глузду.
Дослідження соціальної перцепції в цілому мають ті ж недоліки, що й роботи в області установки: теоретичний розбрід, відсутність загальної теоретичної схеми, мала цінність експериментально отриманих фактів, ігнорування в схемі міжособистісної взаємодії загального соціального контексту, здатності людини до сумарної оцінки останнього, підхід, дроблення образа людини на приватні властивості. Тому важко розділити оптимізм одного з найбільших фахівців у цій області Р. Таджури, коли він, перераховуючи всі ці недоліки, прогнозує: «Може бути недалекий той день, коли сприйняття людини (як область дослідження), відновивши тісні зв'язки з більше широкими областями психології, доможеться подальших успіхів і внесе в неї більше відчутний внесок».
Безперечно, у дослідженнях повсякденної свідомості втримується деяка кількість цікавих гіпотез і ідей. Це, у першу чергу, ставиться до ідеї дослідження повсякденної свідомості, його логіки.
Однак, як ми прагнули показати, для того, щоб зрозуміти механізми повсякденної свідомості, треба вийти не тільки за рамки умовного, але й за рамки групи, урахувати багаторівневий характер соціальної детермінації поводження.
Література
1.Юревич А.В. Социально-психологический анализ обыденного и научного объяснения. Докт. дисс. - М., 1993.
2.Коул М., Скрибнер С. Культура й мислення. - К., 2004
3.Завалова Н.Д., Ломов Б.Ф. Пономаренко В.О. Образ у системі психічної діяльності. - К., 2003
4.Введение в практическую социальную психологию // Под ред. Ю. Жукова, Л. Петровской, О. Соловьевой. - М., 1996.
5.Василюк Ф.Е. Психологія переживання. - К., 2005.
9-09-2015, 17:00