Чистяковою М.І. описана робота з Пашей, що випробовує страх темряви. При спробі підвести його до дверей у темну кімнату він давав яскраву вегетативну реакцію: з'являлася блідість, тремтіння, затримка подиху. Для Паші була намічена п’яти ступінчата програма по подоланню страху перед темрявою. Спочатку він у присутності дітей у дитячому садку в яскраво освітленому залі уявляв себе самотньо сидячим у темній кімнаті. На наступному занятті він брав участь у сюжетно-рольовій грі "У темній норі", по ходу якої двоє друзів, Каченя й Зайча попаслися в лабети до хитрої Лисиці, що заманила їх у свою нору. Хлопчик відігравав роль боязкого Каченяти. При повторенні гри Паша був призначений на роль сміливого Зайчати, що не плакав, як Каченя, а шукав вихід із ситуації. На третім занятті хлопчик виконував роль страхаючі в етюді "Нічні звуки". Паша незвично розгальмувався, став дуже голосно кричати (як сова) і енергійно розгойдуватися (як дерево в буру). Коли він повністю перевтілився в ігровий образ, його відправили за двері в темний коридорчик перед залом, де він повинен був чекати музичного сигналу, а діти в залі жваве домовлялися, як вони його будуть лякати, коли він увійде. Хлопчик настільки був поглинений тим, що діється у залі, що не усвідомив той, що йому довелося кілька хвилин стояти в повній темряві за дверима. У ході подальшої роботи Паша призначався на цю роль кілька разів і час його перебування в темному коридорі щораз збільшувалося.
ІІІ. Профілактика, психотерапія й психокорекція неврозів
Профілактика психогенних захворювань полягає в створенні умов середовища, що знижують можливість травматизації психіки. Поліпшення умов середовища, трудове виховання, загартовування, нагляд за здоров'ям учнів у навчально-виховних установах, психологічну освіту, що озброює батьків розумінням особливостей психічного розвитку дітей, правильний режим, чергування навчальної, навантаження й відпочинку, а також прищеплювання ініціативи й самостійності - все це заходу, що перешкоджають розвитку психогенних захворювань. В абсолютній більшості випадків неврози виліковні завдяки лікувально-психологічними й психолого-педагогічним заходами й потенційними можливостями дитячого організму.
Корекція психогенного захворювання передбачає, у першу чергу, усунення факторів, що травмують хворого. Такі хворі звичайно бідують із початку в лікуванні в спеціальній психоневрологічній установі, а потім у тривалій психологічній реабілітації.
Лікування неврозів представляє значні труднощі, тому що поряд із психічною травматизацією (іноді не зовсім вираженої), яку необхідно виявити, спостерігається соматичне виснаження, при якому показане загальзміцнювальне лікування. Профілактика неврозів полягає в спеціальної тренингової роботі.
З фізіологічної точки зору процес навчання й виховання є насамперед процесом утворення умовних зв'язків, стереотипів і навичок. Він забезпечує тренування нервових процесів. Необхідне формування цілеспрямованої активності, витримки й самовладання, що забезпечують стійкість і опірність організму впливу психогенних факторів.
Сполучення занять по загальноосвітніх предметах з виробничим навчанням, виховання працьовитості, почуття боргу, боротьба з тепличною обстановкою, егоїзмом, тенденцією до переваги над іншими є факторами, що тонізують кору більших півкуль головного мозку, що перешкоджають розвитку неврозів. Надмірна увага, постійна тривога про дитину, виконання всіх його бажань і примхливих спонукань позбавляють дитини самостійності, знижують витримку й культивують у ньому риси егоцентризму. Шкідливо, зрозуміло, і недооцінювати інтереси дитини, що має свій власний внутрішній мир, ігнорування якого може привести до відчуття занедбаності, самітності. Приділяючи дитині увага, батьки, вихователі не повинні йти на приводу всіх його бажань.
При лікуванні неврозів необхідно з'ясувати їхню причину й спробувати неї усунути. Даючи захворілої рекомендації, не слід фіксувати його увага на психопатологічних проявах, що спостерігаються в нього. Застосовуються методи психотерапії, спрямовані на відновлення сили коркових процесів, вироблення нових і гальмування старих зв'язків, усунення вогнища інертного застійного порушення й ін. Велике значення в лікуванні мають спокій, тривалий сон, перебування в психоневрологічному стаціонарі, школі санаторного типу або санаторії. Підхід до хворим неврозом повинен бути строго індивідуальним. Якщо, наприклад, при неврастенії основними в лікуванні є відпочинок, спокій, то при деяких інших формах неврозу він застосовується як допоміжний метод лікування й у ряді випадків стає навіть небажаним, тоді дітей, підлітків включають в активну групову діяльність.
При моносимптоматичном неврозі насамперед з'ясовується чи була причина хвороби.
Оскільки мононевроз досить часто виникає в результаті порушення педагогічного такту або неправильного виховання, те одними з ефективних методів його лікування є педагогічне втручання, психотерапія, раціональна бесіда, спрямовані на перевиховання особистості.
Дитина, підліток занурений у свій внутрішній мир, зі своїми проблемами, що мають для нього важливе значення, він має потребу в увазі навколишніх його дорослих, роз'ясненні питань, що цікавлять, задоволенні його потреб. Все це необхідно дати дитині, але не тоді, коли він домагається своєї мети обманом, лементом, судорогами, блювотою й іншими подібними реакціями. Ці реакції варто ігнорувати, щоб відучити від них дитини. При анорексії, наприклад, дитини годують насильно. Тим часом голод є кращим фізіологічним стимулятором апетиту. При відмові від прийому їжі, якщо він не обумовлений соматичним захворюванням, треба, не фіксуючи уваги забрати їжу.
При нервовому кашлі, афонії, лементі, падінні на підлогу, як протесті проти режиму, дитини краще залишити в спокої, поки в нього не припиняться ці істеричні стигми. Поза цими реакціями дитина, звичайно, має потребу в увазі навколишніх. Залежно від лікування мононевроза лікувально-педагогічне втручання має свої особливості.
При психогенній заїкуватості (логоневрозе) необхідно комплексний вплив. Воно повинне впливати не тільки на мовну функцію, але й на особистість у цілому. Дитина з гостро виниклою заїкуватістю бідує спочатку в повному мовному спокої, мовчанні. Лікування повинне бути спрямоване на відновлення нормального плину коркових процесів шляхом збільшення тривалості сну.
Логопедична корекція проводиться на ігровому або навчальному матеріалі, спрямована на вироблення плавної мови, усунення судорожної готовності, нормалізацію умовних мовних зв'язків. Ці заняття обопільного терпіння - як від учня, так і від психолога, дефектолога, учителі.
Корекція неврастенії повинна бути етиологическою. У першу чергу усувають несприятливу ситуацію, що травмує психіку, у тому числі зменшують або повністю виключають навчальне навантаження, проводять заходу, спрямовані на підвищення соматичного тонусу. Поряд зі зменшенням навантаження й введенням режиму, що щадить, застосовують засоби, що підсилюють процес гальмування в корі більших півкуль. У випадку, коли немає можливості усунути несприятливу ситуацію й перебіг хвороби приймає затяжний характер, необхідно тривале загальзміцнювальне лікування й переорієнтацію. Останнє полягає в прищеплюванні дитині, підліткові, дорослому навичок і вмінь пристосування до сформованої дійсності, подолання даної неприємної ситуації. При цьому варто враховувати як вагу ситуації, так і можливість її усунення, вік, розумовий розвиток.
Лікувально-педагогічне й психологічне втручання при неврозі нав'язливих станів повинне бути комплексним (загальзміцнювальна терапія, раціональна психотерапія, спрямована на придушення нав'язливості). Якщо при неврастенії рекомендується санаторний режим, то при неврозі нав'язливих станів він може зробити негативний вплив. Психологові й педагогові-вихователеві потрібно враховувати, що звільнення дитини з нав'язливим станом від занять, зменшення навчального навантаження, переклад на постільний режим лише підсилять у нього нав'язливість. Відпочинок, сполучаючись із неробством, приводить до збільшення вогнища порушення, фіксації іпохондричних тенденцій. Такі хворі краще себе почувають при достатнім робочому навантаженні.
Зменшення нав'язливого стану можна досягти шляхом залучення дитини в цікаву навчальну, ігрову й трудову діяльність, що створює нові вогнища порушення в корі великого мозку. При неврозі тривожного очікування й страху застосовуються методи поведінкової терапії, вітамінізація.
Велике значення має раціональна психотерапія у вигляді роз'яснення хворому необґрунтованості страхів, переконання його в тім, що їхня причина усунута, а сьогодення почуття тривоги обумовлене самонавіянням. Для подолання почуттів тривоги й нав'язливості можна використовувати тренування, поступово розширюючи поставлені завдання. Всі рекомендації повинні бути строго індивідуальними.
При корекції всіх форм неврозів важливу роль грає з'ясування ситуації, у якій виникла фрустрація, характеру фрустрації й конфлікту. Якщо ситуація, що робить психотравмуючи дію, не дозволена, варто допомогти хворому знайти вихід із цієї ситуації. Цього можна досягти або шляхом зміни зовнішніх обставин, або шляхом переорієнтації особистості, що змінює мети поводження. Така переорієнтація дозволяє ліквідувати фрустрацію, хоча обставини, у яких вона виникла, і залишаються незмінними.
Переорієнтація особистості досягається за допомогою психотерапії. Психотерапія показана не тільки при лікуванні щирих неврозів, але й при лікуванні неврозоподібних станів як важлива складова частина комплексної терапії.
неврастенія невроз психотерапія страх
IV. Психодіагностичне дослідження «Дитячий тест неврозів»
Перший етап роботи психолога з дітьми – психодіагностика. Ціль моєї роботи - виявлення дітей, підданих невротичним розладам.
Діагностичне дослідження було проведено в 8 -х класах КЗ ЛСШ I-III ст. №1 р. Луганська. У дослідженні взяли участь 70 чоловік.
Для виявлення схильності до неврозів учнем була запропонована діагностика: «Дитячий тест неврозів». Див. додаток. Твердження тесту - систематизовані в шести основних аспектах прояву невротичних розладів у дітей - депресії, астенії, порушень поводження, вегетативних розладів, порушень сну й тривоги.
Необхідно особливо відзначити, що перераховані розлади можуть бути присутнім у дитини в комплексі, депресія не виключає вегетативних розладів або порушень сну.
Були отримані наступні результати:
Таблиця 1
| Усього обстежених дітей |
Діти, у яких були виявлені невротичні порушення |
| 70 |
26 |
Таблиця 2
| 16-20 (високий рівень ризику наявності даного неврозу) |
||||||
| 15-11 (середній) |
||||||
| 1-10 (низький) |
10 |
10 |
1 |
8 |
4 |
|
| Вид неврозу |
Депресія |
Астенія |
Порушення поводження |
Вегетативні розлади |
Порушення сну |
Тривожність |
Результати: З 70 чоловік, що прийняли участь в обстеженні в 26 чоловік були виявлені невротичні порушення. В 10 чоловік - депресія, в 10 - Астенія, в 8 - порушення сну, в 4 - тривожність, в 1- порушення поводження. Як було відзначено вище, тест допомагає виявити комплексні порушення. В 5 учнів виявлені такі порушення:
Депресія - астенія 2 учнів
Депресія - порушення сну 3 учнів.
За підсумками психодіагностики була проведена бесіда з родителями учнів, що мають невротичні порушення, а також проведена бесіда із класними керівниками. Проведено ознайомлювальну лекцію серед педагогічного колективу. З дітьми, підданим неврозам, була призначена психотерапія, складена індивідуальна психокорекційна робота.
Висновок
Для успішної роботи з дітьми й підлітками підданих невротичним станам необхідно виробити чіткі рекомендації необхідні для усунення всіх форм неврозів.
Загальні принципи психотерапії й психокорекції неврозів у дітей і підлітків у психологічній службі навчально-виховних установ і дитячих психоневрологічних відділень:
1. Перший етап – психодіагностичний. Попереднє ретельне вивчення особистісних і психічних властивостей дитини або підлітка.
2. Другий етап - вивчення особистісного розвитку дітей в онтогенезі. Вивчення анамнезу й усього різноманіття міжособистісних відносин у родині, у школі, у компаніях і угрупованнях однолітків.
3. Третій етап - індивідуальний підбор методів психотерапії, складання індивідуальної програми психокорекційної роботи.
4. Індивідуальна психотерапія й корекція повинна сполучатися з роботою з родителями й всій родині. Чим менше вік, тим більше неухильно повинен дотримуватися цей принцип, тому що власні невротичні розлади батьків, атмосфера неблагополучної родини, неправильне виховання є провідними факторами походження неврозів у дітей і підлітків.
5. Паралельна робота із учителями.
Додаток
ТЕСТ «ДТН» (Дитячий тест неврозів»)
Ціль: Діагностика рівня загальної тривоги й проявів невротизації
Література: Діагностика невротичних розладів у дітей молодшого й середнього шкільного віку / Практична психологія та соціальна робота №2, 1999. - з 17 - 20
Інструкція: Прочитайте питання й постарайтеся вибрати ту відповідь («Так» або «Ні»), що найбільше до вас підходить.
Варіанти відповідей: "ТАК" або "НІ".
1. Тобі буває нудно, смутно.
2. Іноді тобі хочеться плакати просто так.
3. Тобі іноді буває страшно без причини.
4. Ти спиш добре й спокійно.
5. Хлопці не хочуть із тобою грати.
6. Часто тобі зовсім не хочеться їсти.
7. Тобі буває зовсім не цікаво грати, дивитися телевізор.
8. Ти почуваєш себе сильним.
9. Чи часто в тебе болить голова або живіт.
10. Ти утомлюєшся сильніше інших хлопців.
11. Іноді ти буваєш поганим.
12. У школі тебе не люблять.
13. Учителі до тебе чіпляються.
14. Із хлопцями тобі нудно й нецікаво.
15. Іноді в тебе бувають страшні сни.
16. Ти веселий.
17. Ти боїшся школи й учителів.
18. Тобі важко робити уроки.
19. Ти часто забуваєш те, що вивчив.
20. Тобі часто хочеться спати.
21. Ти часто відволікаєшся на уроках.
22. Ти не любиш чого - або чекати.
23. Ти не можеш довго бігати, боротися, грати.
24. Тобі говорять, що ти погано запам'ятовуєш.
25. Тобі важко довго дивитися телевізор або читати.
26. Ти став менше грати з іншими хлопцями.
27. Ти погано розумієш, що читаєш.
28. У тебе холодні ноги й руки, навіть у теплу погоду.
29. Тебе легко скривдити.
30. Іноді ти ранком почуваєш утому, після сну болить голова.
31. Іноді в тебе кружляється голова.
32. Ти часто прокидаєшся вночі.
33. Ти утомлюєшся від ігор із хлопцями.
34. У тебе часто потіють долоні.
35. Тобі важко заснути від різних думок.
36. У тебе бувають болю.
37. Буває, що тебе "заколисує" у транспорті.
38. Ти часто сваришся з родителями й друзями.
39. Тобі часто говорять, що ти не слухаєшся.
40. Ти став гірше вчитися, чим раніше.
41. Тебе іноді нудить.
Обробка результатів.
При обробці результатів кожний збіг відповіді із ключем оцінюється в один бал. Після цього дані підсумуються по шкалах, нормуються шляхом множення показників кожної зі шкал на коефіцієнти нормування по шкалах. Остаточний результат дає можливість зробити висновок про ймовірність наявності й передбачуваному профілі невротичного стану дитини.
Ключі до шкал тесту - теста.
Шкала щирості: відповідь "ТАК" 1,11, 36.
Якщо по шкалі щирості сума балів 2, то дані представляються сумнівними, 3 - недостовірними. Подальша обробка не представляється можливої.
Депресії: відповідь "ТАК" - 1, 2, 5, 7, 9, 10, 11, 14, 15, 18, 19, 20, 23, 25, 26, 35, 40.
відповідь "НІ" - 8, 16.
Астенії: відповідь "ТАК" - 10, 18, 19, 20, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 40.
Порушень поводження: відповідь "ТАК" - 21, 29, 38, 39, 40.
Вегетативних розладів: відповідь "ТАК" - 2, 6, 9, 20, 28, 31, 34, 36, 37, 41.
Порушень сну: відповідь "ТАК" - 15, 20, 30, 32.
відповідь "НІ" - 4.
Тривоги: відповідь "ТАК" - 3,12,13, 17, 22, 29, 35, 38, 39.
відповідь "НІ" - 4.
Коефіцієнт нормування по шкалах.
Депресії - 1
Астенії -1
Порушень поводження - 4
Вегетативних розладів - 2
Порушень сну - 4
Тривоги - 2
Зона від 16 -20 балів - характеризує високий рівень ризику наявності певного симптомокомплексу.
Зона від 12 -15 балів - середній рівень ризику або тенденція до підвищення, виявленню певного симптомокомплексу.
Зона до 11 балів включно - низький рівень ризику формування симптомокомплексу.
Зміст шкал.
Шкала депресії - зниження життєвого тонусу, низька самооцінка, уповільнений темп мислення, відчуття туги, пригніченості, безвихідності, увага, як правило, важко залучається зовнішніми стимулами.
Шкала астенії - виявлення найбільш типового порушення уваги, мислення, пам'яті, працездатності, характерних для вікових особливостей астенічного синдрому в дітей. Мислення - уповільнене осмислення, труднощі асоціацій (особливо в молодшому шкільному віці). Пам'ять - утруднення відтворення в сполученні зі слабким запам'ятовуванням. Спостерігається підвищена чутливість, вразливысть, загостреність реакцій.
Шкала порушення поводження - агресивність, антидисциплінарні вчинки.
Шкала вегетативних розладів - невротичні порушення. Порушення можуть проявлятися найрізноманітнішими порушеннями: сердечно - судинні, дихальні, кишкові порушення (вегетососудистая дистонія, гастрити, дуоденіти, коліти...).
Шкала порушень сну - депресивний розлад: труднощі засипання, кошмарні сновидіння, раннє пробудження. Для астенічного симптомокомплексу: сонливість, суб'єктивна відсутність почуття сну при об'єктивно більшої, ніж звичайно тривалості сну, почуття утоми при пробудженні.
Шкала тривоги - загальний стан емоційного переживання очікування неблагополуччя, передчуття погрози.
Список літератури
1 В.Франкл Людина в пошуках змісту. - К., 1990
2 А.І. Захаров Психотерапія неврозів у дітей і підлітків. - К., 1992
3. К.Леонгард Акцентуйованні особистості. - К., 2000
4. Е. Алан Психологічне консультування й психотерапія. - М., 1999
5. Посібник із психотерапії під ред В.К.Рожкова. – К., 2003
6. М.Раттер Допомога важким дітям - К., 2003
7. М.І. Чистякова Психогімнастика - К., 2005
8. Роджерс К. Погляд на психотерапію. Становлення людини -
9-09-2015, 17:19