Ведуче місце в загальному комплексі іпохондричного хвилювання і страхів хворих займає страх повторення нападу, який вони не переживуть. Порушення сну відбувається чекрез страх "заснути і непрокинутись", характерно вживання захисних заходів (судинорозширюючих засобів на ніч, боротьба зі сном, потім стійке безсоння з тривожною фіксацією на найменьших змінах пульсу і "відчутні серця") розгортається по типу "невроза очікування" повтрного інфаркту міокарда. Різке звужування інтересів хворого світ якого наче фокусується тепер в області серця, егоцентризм обумовлюють утсановлення на все більш рослинне існування. Особливе значення набуває страх різкого руху, вітальна установка на гіподинамію, постільний режим. Хворі пов’язують розвиток нападів з хвилюванням, розумовою напругою. Система захисних заходів будується на оберіганні себе від емоційних навнтажень і "шкідливих" враженью не залишаюче таких хворих відчутя постійної тривоги на фоні різкого зниження загального життєвого тонусу породжує страх найменьшої зміни розпорядку дня. Одним з яскравих прявів страху смерті від шкідливого навантаження на серце стає зміна сексуальної поведінки таких хворих, що в результаті призводить до психічної імпотенції. Розвиток стійкої кардіофобії у людей, що перенесли інфаркт міокарда, пов’язують з переморбідними особливостями особистості (тривожність, млявість, відомий егоцентримзм, відвищена навіюваність, вразливість), психопатичними або психодпатоподібними порушеннями в анамнезі. Інфаркт міокарда виступає в цьому випадку в якості своєрідного каталізатора, що виявляє переховане, закладене в структурі особистості невротичний початок. Але він не свідчить про невротичну або психопатичну структуру особистості як такої і не обо’язкове дл я розвитку невротичних порушень після хвороби. Вирішальне значення у формуванні кардіофобії мабть не тільки преморбідні особливості особистості, а й зниження загального життєвого тонуса, зумовлене або різкопісилена інфарктом міокарда, і відповідні функціональні зміни центральної нервової системи. Сенептоматично-іпохондричний синдром виникає в таких випадках впереше в житті і у енергитичніих, працездатних людей, які раптом починають постійно рахувати свій пульс і чекати смерті від повторного нападу.
Дуже частими в медичній практиці є кардиофобії, коли любе неприємне відчуття в області серця, трансформуюється у свідомості хворою в симптоми передінфарктного стану з ізохвильною загрозою зупинки чи розриву серця. Вирішальне значення в оформленні іпохондричних страхів отримують власний і опосередкований досвід хвороби. Один і той же симтом підлягає різному тлумаченню. Все більше втрачаючи довіру до лікаря і до практичної медицини взагалі, ці хворі починають активно відвідувати не лише науково-популярні лекції, але навіть анатомічні музеї, намагаються потрапити на конференції, з’їзди лікарів. Головними заннятями цих "вростаючих в себе" пацієнтів стає точне дотримання лікарських (або своїх власних) гігієнічних і лікувальних рекомендацій. Охоплені непомірним страхом за своє життя і здоров’я, ці хворі відмовляються від найменьших фізичних наватнажень або починають "загартовувати" себе вправами.
Психоматичне страждання хворого стає прірвою міжтеперешнім і майбутнім. Лише вигляд здорових людей з їх життєвими турботами викликає у них роздратування; сміх або гучна музика - лють. Напади гніву, ненависті до оточуючих можуть змінюватись слізьми з відчуттям незручності і жалкування з приводу "зриву".
Відомо, що біль в грудній клітці відчувають напрятзі життя більшість людей, але далеко не всі стають іпоходндриками. Хворих робить такими пережитий хоча б раз страх смерті, який супрводжується соматичними відчуттями. Іпохондричні страхи з постійним "самоконанням" у власних відчуттях помітно поширюють стан хворих, сприяючи виникнення анагнозних нападів не лише при фізичних навантаженнях, але й лише від одної думки про їх необхідність.
При гіпертонічній хворобі адекватно оцінюють свій стан здоров’я, правильно сприймають рекомендації і призначення лікаря. Частина хворих з тривожно-підозрилими рисами підвищення артеріального тиску сприймає як трагедію, катастрофу. Настрій у таких хворих знижений, увага фіксується на відчуттях, коло інтересів звужується, обмежується захворюванням. У іншої групи хворих ніякої реакції, вони ігнорують хахворювання, відмовлюяються від лікування. Таке становлення до хвороби спостерігається у осіб, які зловживають алкоголем.
Хворі, які тривалий час страждають від гіпертенізїї, можуть звикнути до неї, не звертати уваги на серйохність захворювання, на необхідність лікування. Прогресуючи, необхідність захворювання може зумовлювати наростання чіткого астетичного симптомокомплексу, що передує органічній зміні психологічної діяльності, яка виявляється в порушені пам’яті, коливаннях настрою, слабкодухості, стомлюваності. Хворі стають вразливими, у нихї з’являються іпохіндрична фіксація увага на різних відчуттях.
Нестерпний, вітальний страх, що його відчувають хворі у зв’язку з серцево-судинними порушеннями, не можна порівнювати із звичайними людськими відчуттями і переживаннями ні за інтенсивністю, ні за характером. Відчуття не загрози навіть, а близкості смерті, що насувається, стає для хворого єдиною існуючою реальністю. Той, здавалось б, факт, що десятки вже пережитих ним раніше подібних нападів не призвели ні до інфаркту, ні до серцевої недостатності, не має для нього ніякого значення. Відчуваючи страх за серце в період між нападами хворі постійно рахують пульс, старано аналізують будь-які зміни серцевої діяльності.
Висновки.
Розглянувши вплив соматичних, а саме серцево-судинних захворюваннь на психіку людини, я отримала підтвердження того, що немає соматичних хвороб без витікаючих з них псичних відхилень.
Я прослідкувала складність соматопсихічної кореляції.
Отже, істинно наукове розуміння соматопсихічних симтомі і успішне їх усування диктує необхідність остаточно позбутися відмежування психічного від соматичного,і йти по шляху фізиологічної обумовленості реакції цілісного організму з усіма її наслідками.
Дійсно, негативні емоції, викликані серецево-судинними захворюваннями, створюють сприятдиві умови для розвитку невротичного стану і стають однією з прични (а іноді майже єдиною) довгої непрацездатності хворих, навіть рпи повній, здавалось б, нормалізації соматичного статусу.
Тому психічну реакцію хворого визначає вже сам момент поступання в стаціонар. Переконання в гарному прогнозі хвороби, доброзиливість оточуючих, нормалізація режиму, дієти, сну і лікування у взаємозв’язку сприяють попердженню психічних порушень соматичних хворих.
І почута хворим фраза "дивись, а нам-то вже краще", іноді надає дуже вирішальний вплив на процес іидужування.
Отже, я отримала підтвердження впливу соматичних хвороб на психіку людини, в чачності серцево-судинних.
Буду продовжувати дослідження в цьому напрямку, тому що ця тема виявилася і актуальною в наш час.
Література.
1. Айвазян Т.П. Всесоюзна нарада "Психологічні методи дослідження в кардиології" (Москва, листопад 87р.)// Біол. Всесоюз. кардіол. наук. Центру АМНСРСР - М. : "Здоров’я" 1988.
2. Блейхер В.М., Крук І.В. Патопсихологічна діагностика - К. : "Здоров’я", 1983.
3. Бурлачук Л.Ф. Дослідження особистості в клінічній психології. - К.: "Медицина". 1979.
4. Вітенко І.С. Загальна та медична психологія - К. "Здоров’я", 1994.
5. Вітенко І.С., Пискун К.О. Основи загальної і медичної психології- К.: " Вища школа", 1984.
6. Губачов Ю.М., Каган В.Е., Якубзон А.М. статевий диморфізм переживання хвороби при невротичних кардіоамофобіях// Психол. Ж. - К. : "Здоров’я", 1988.
7. Гуляровський В.А. Про взаємовідношення соматичного і психічного в медицині // Лікувальна справа,47, №8.
8. Каган В.Е. Внутрішня картина здоров’я і психосоматичний потенціал індивіда.// психогенні і психосоматичні порушення. Тези наукової конференції. - М, 1988.
9. Карварський Б.Д. Медицина психологія. - Л.: "Медицина" , 1982.
10. Квасенко А.В. Зубарєв Ю.Т. психологія хворого. - : Мед. Ленінград від-я, 1980.
11. Конечний Р.М., Боухан М.В. Психологія в медицині - Авщенум. : Медичне видання Прага, 1983.
12. Лакосіна Н.Д. Ушаков Г.К. Науковий посібник з медичної психології - М. "Медицина", 1976.
13. Лобачова В.Р. Основи загальної та медичної психології - К. : "Здоров’я", 1969.
14. Ломов. Б.Ф. Проблеми взаємовпливу медичної і психологічної наук.// Філософські питання медицини і біолгії - К., 1983.
15. Лурія А.Р. психологічна наука і її місце в клінічній медицині// Вісті: Акад. Наук.СРСР, 70, №1.
16. Мяслецев В.Н., Карварський Б.Д. Основи загальної і медичної психології - М. "Медицина", 1968.
17. Романова О.Л. Дослідно-психологічні дослідження особистості хворих, страждаючих фізичними недоліками// Журн. Невропатології, психіатрії ім. Корсакова, 1982.
18. ТОполянський В.Д., Струковська М.В. Психосоматичні порушення - М."Медицина", 1986.
9-09-2015, 17:36