Відношення до партнерів по спілкуванню багато в чому визначається
соціальними установками підлітка. Залежно від них він може виявляти цікавістьдо всіх оточуючих або тільки до тих партнерів, які володіють певнимисоціальними, віковими, статевими або особистісними характеристиками. Він можесприймати потенційних або реальних партнерів по спілкуванню як явно ціннихдля себе або як неприємних і навіть небезпечних. Він може відноситися дооточуючих з тією або іншою мірою зацікавленості, щирості, може чекати відпартнерів альтруїстської або егоїстичної поведінки по відношенню до себе. Всеце багато в чому залежить від ступеня сформованості в підлітка установки натовариськість.
Товариськість можна визначити як сильно розвинуте, стійке прагнення особи до контактів з оточуючими, яке поєднується з швидкістю їх встановлення.
Важливою соціальною установкою підлітка по відношенню до партнерів по спілкуванню є готовність до емпатії, тобто до співпереживання і співчуття. Високий рівень готовності до емпатії пов'язаний з щедрістю, оптимістичністю, щирістю, емоційністю, виявом інтересу до інших людей. Людина з низьким рівнем емпатії виявляє непохитність, егоїстичність, вимогливість, зосередженість на самому собі, схильність несподіваним спалахам, схилення до умоглядного підходу до оточуючого життя.
На кожному віковому етапі життєдіяльність людини складається з багатьох сфер. Серед них можна виділити домінуючі, тобто ті, в яких людина певного віку має потребу і можливість реалізувати свою активність. Для підлітка такими і життєдіяльності є пізнання, наочно-практична діяльність, гра, спілкування, спорт.
Спілкування підлітків – це обмін духовними цінностями, який відбувається у формі діалогу підлітка як з «іншими Я», так і в процесі взаємодії з оточуючими людьми. Цьому обміну властиві вікові особливості, і він надає як стихійний, так і до певної міри цілеспрямований вплив, що педагогічно спрямовується, на ставлення і життєдіяльність груп, колективів і особистості підлітка, Спілкування не тільки самостійна сфера життєдіяльності підлітків, воно охоплює всі інші сфери його життя. Цим визначається та сама найважливіша роль, яку спілкування відіграє у процесі становлення і життєдіяльності особистості. Цим пояснюється і інтерес педагогіки до цього феномена, прагнення виявити його роль у формування особистості, його виховні можливості. В основі розробленої педагогічної класифікації виховних функцій спілкування (вона враховує і психологічні класифікації) лежить уявлення про те, що вони, з одного боку, продовжуються спілкуванням як стихійним соціальним процесом, а з іншого відображають заданість спілкування соціальними умовами і певний ступінь регулювання через педагогічний процес.
Ми виділяємо наступні виховні функції спілкування підлітків: нормативну (відображає освоєння підлітків норм соціально-типової поведінки тобто спілкування як нормативний процес), пізнавальну (відображає придбаннями індивідуального соціального досвіду в процесі спілкування, тобто спілкування як пізнавальний процес), емоційну (відображає спілкування як ефектний процес), актуалізуючу (реалізацію, що відображає, в спілкуванні типовихі індивідуальних сторін особи підлітка, тобто спілкування як спосіб і засіб соціального затвердження особистості).
Суть спілкування як нормативного процесу подвійна. З одного боку, спілкування підлітків регулюється певними нормами, з іншого – саме вміщує цілий спектр норм, регулюючих життєдіяльність особи в суспільстві, її поведінка в різних колективах і групах, її участь в пізнанні, діяльності, грі і т.д. Основним каналом, через який підлітки пізнають поліфонічність навколишнього світу, є їх суспільна практика. Визначальну роль в цьому кінець кінцем, безумовно, відіграють норми і цінності суспільства і їх реалізація в суспільномужитті, але вони засвоюються кожною людиною через призму її безпосереднього оточення.
Спілкування робить великий вплив на сприйняття інформації і засвоєння її підлітком. Це пов'язано з тим, що найближче оточення спілкування впливає на вибірковість сприйняття і засвоєння інформації підлітком. Ті групи, в яких спілкується підліток, сприймають, оцінюють і відбирають всю інформацію в межах своєї компетенції, з точки зору найбільш значущих для них норм і цінностей. В результаті навіть інформація, джерелами якої є учбово-виховний процесі засоби масової інформації, сприймається і засвоюється не в чистому вигляді, а в більшій або меншій мірі трансформованому, тобто спілкування в процесі життєдіяльності в різних колективах і групах доповнює, розширює, заглиблює або, навпаки, звужує і обідняє цю інформацію,
«Спілкування – сама найважливіша детермінанта емоційних станів людини, Весь спектр людських емоцій виникає і розвивається в умовах спілкування людей.Цими умовами визначається рівень емоційної напруженості, в цих умовах здійснюється і емоційна розрядка». Емоційна функція реалізується як у сфері спілкування, так і в процесі спілкування підлітків в інших сферах життєдіяльності. Інтенсивність її реалізації обумовлена багатьма обставинами: змістом спілкування, емоційною близькістю партнерів, їх емоційною залученістю в спілкування і т.д. Актуалізуюча функція спілкування підлітків (спілкування як спосіб і засіб соціального затвердження особистості) відображає потребув соціальному твердженні, яка з'являється в людини дуже рано і реалізується в різних формах і з різним ступенем усвідомленості і інтенсивності у різному віці.
Сфера спілкування займає в процесі соціального затвердження особистості підлітка самостійне і дуже важливе місце. Саме в ній виявляється його самостійність, заохочується прагнення до дорослості, приймаються або не приймаються погляди, знаходять підтримку настрою і переживання. В спілкуванні кожному підлітку хочеться обов'язково знайти свою індивідуальну позицію. Пошуки свого місця в навколишньому середовищі для нього репетиція і одночасно перший етап знаходження себе в житті взагалі. Прагнення знайти індивідуальність і зайняти адекватну їй позицію у жодному випадкуне суперечить колективізму. Соціальний характер інтересів, цілей особистості не виключає індивідуальних шляхів їх задоволення і досягнення. Виховні функції спілкування відіграють саму найважливішу роль у формуванні, розвитку і вихованні особистості підлітка. Якщо провідним видом діяльності молодшого школяра є навчання, і істотні зміни в психічному розвитку були пов'язані з ним, то у підлітка основна роль належить системі взаємостосунків, що встановлюються з тими людьми, які оточують. Саме система взаємостосунків з соціальним середовищем і визначає спрямованість його психічного розвитку. Своєрідність розвитку підлітка полягає в тому, що він включається в нову систему відносин і спілкування з дорослими і товаришами, займаючи серед них нове місце, виконуючи нові функції.
І батьки, і вчителі, повинні будувати свої взаємостосунки виходячи з почуття дорослості підлітка, що розвивається. Якщо враховують його збільшені можливості, відносяться до нього з повагою і довірою, створюють умови, допомагають долати труднощі в навчанні і суспільно-корисній діяльності, допомагають у встановленні взаємостосунків з товаришами, то тим самим створюються сприятливі умови для психічного розвитку.
Підліток включається в різні види суспільно-корисної діяльності, що розширює сферу спілкування, можливості засвоєння соціальних цінностей, формуванню етичних якостей особистості.
Хоча навчання і залишається головною справою підлітка, але основні
новоутворення в його психіці обумовленісуспільно-корисною діяльністю. Це пов'язано з тим, що суспільно-корисна діяльність найбільшою мірою задовольняє домінуючі для цього віку потреби в спілкуванні з однолітками і потреба в самоствердженні. Задовольняючи ці потреби, підліток виробляє погляди на різні явища природи і суспільства, засвоює соціальні цінності, мораль, правила поведінки. Саме з суспільно-корисною діяльністю пов'язані резерви виховання підлітка як громадянина.
На психічний розвиток підлітка, його поведінку значний вплив має громадська думка товаришів. У всіх своїх діях і вчинках він орієнтується перш за все на цю думку. Вчитель для підлітка не є таким незаперечним авторитетом, як для молодших школярів. Підлітки ставлять високі вимоги до діяльності, поведінки, особистості вчителя. Встановлюючи відносини з багатьма вчителями, вони постійно їх оцінюють. На основі цих оцінних думок підліток і будує своє відношення до вчителів.
Відбувається зміна положення підлітка в сім'ї: із зростанням фізичних і розумових можливостей йому починають більше довіряти і доручати виконання складної домашньої роботи, включати в обговорення сімейних проблем.
Труднощі в роботі з підлітками обумовлені психологічними
особливостями віку: підвищеною збудливістю, відносною нестійкістю
нервової системи, швидкими змінами в організмі, завищеними
домаганнями, які часто переходять в нахабство, переоцінкою можливостей,
самовпевненістю і ін.
Підлітки самі просять, щоб написали про підлітковий період якомога страшніше, щоб всі зрозуміли, як жахливо себе відчуває підліток в період статевого дозрівання. Коли хочеш і не хочеш, коли можеш і не можеш, коли весь час зайнятий пошуком відповіді на безглузде питання: «Дорослий ти чи ні?».
Д.І. Фельдштейн встановив, що процес соціального розвитку особистості в підлітковий період проходить через три стадії які закономірно чергуються між собою.
1-а стадія характеризується появою нових тенденцій розвитку діяльності, коли раніше накопичені смислові навантаження вичленять нові можливості функціонування дитини, створюючи відповідне поле для її розгорненої діяльності.
2-а стадія відрізняється максимальною реалізацією, акумуляцією розвитку провідноготипу діяльності.
3-а стадія – насиченням провідного типу діяльності при неможливості подальшої реалізації його потенціалів, що веде до актуалізації іншої сторони діяльності.
Соціальний розвиток йде від усвідомлення підлітком своїх соціальних можливостей, через становлення особистісних новоутворень, до прояву, зміцнення, якісної зміни соціальної позиції в результаті власної творчої • діяльності.
Вміру дорослішання у підлітка змінюються характер і особливості виділення себе в суспільстві, розуміння суспільства, ієрархія суспільних зв'язків, змінюються його мотиви і міра їх адекватності суспільним потребам.
Підлітком розв'язується не просто завдання заняття певного місця в суспільстві, але і проблема взаємостосунків, визначення себе в суспільстві і через суспільство, тобто розв'язується завдання особистого самовизначення, ухвалення активної позиції щодо соціокультурних цінностей і тим самим визначення сенсу свого існування. За твердженням Д.І. Фельдштейна певний рівень соціальної зрілості випереджає інтелектуальний розвиток підлітка. Згідно концепції А.В. Петровського розвиток особистості людини можна уявити як процес входження в суспільно-історичне буття, представлене в житті людини, її участь в діяльності і спілкуванні різних груп, в яких вона освоюється і які активно засвоює тобто як процес входження в нове соціальне середовище і інтеграцію в ньому. Міра стабільності цього середовища різна, тому, необхідно побудувати 2 моделі розвитку особистості. 1-а розрахована на відносно стабільне соціальне середовище, 2-а – на становлення особистості в середовищі, яке змінюється. Етапи розвитку особистості у відносно стабільній спільності називається фазами розвитку особистості.
Наприклад, підліток, що потрапив в нову для нього компанію ровесників, спочатку прагне нічим не виділятися, засвоює прийняті в ній норми спілкування, лексики, стиль одягу, загальноприйняті інтереси і смаки – адаптується.
Справившись з труднощами адаптації, підліток починає усвідомлювати, що він як особистість втрачає себе, оскільки інші не можуть в ньому розгледіти індивідуальності. І підліток шукає засоби і способи для позначення своєїіндивідуальності.
Ровесники придивляючись до особливостей підлітка, підтримують лише ті, які сприяють успіху спільної діяльності, що сприяє інтеграції особистості у спілкуванні. ,
Розвиток особистості підлітка відбувається в умовах розвитку групи статевого дозрівання, істотної перебудови організму, який змінюються
і нерівномірно протікає ухлопчиків і дівчаток тим самим створює усередині класу дві статевовікові групи.
Різноманіття завдань в різних видах діяльності веде до диференціації школярів, утворюючих в одному випадку просоціальні групи (як результат роботи в суспільних організаціях, турпоходах, спортивних секціях і т.д.), а в іншому – асоціальні групи, які гальмують, а іноді і спотворюють розвиток особистості підлітка.
Статистичні дані про конфлікти підлітків з батьками в різних країнах приблизно однакові: не дивлячись на те що близько 70% підлітків відзначають наявність яких-небудь проблем, які предметом суперечок і взаємних скарг, серйозні конфлікти підлітків з батьками зустрічаються приблизно в 15–20% сімей, приблизно 5–10% знаходяться в постійних гострих конфліктах, заявляють про нерозуміння з боку батьків і глибокі розбіжностям з багатьох питань. В цілому ж більше 60% підлітків вважають, що зустрічають розуміння з боку батьків і отримують задоволення від їх наявності. З цим узгоджуються і цілий ряд даних: більшість підлітків мають емоційно позитивне відношення до своєї сім'ї, упевнено себе відчувають в сім'ї і люблять спілкуватися з членами своєї сім'ї. Конфліктують з батьками постійно – 3%, часто – 10%, іноді – 26%, рідко – 38%, не мають конфліктів 22% опитаних.
Проблеми взаємостосунків з батьками починають турбувати підлітків вже з 11 років, але досягають найбільшої гостроти у віці 13 і 14 років.
2 . Експериментальне вивчення особливостей спілкування у підлітковому віці
З метою вивчення особливостей спілкування у підлітковому віці ми провели серію досліджень. Експериментальною базою була ЗОШ с. Ладанці, Перемишлянського району, Львівської області. У дослідженні взяли участь 50 учнів, з них 16 осіб – учні 7-го класу (9 дівчаток і 7 хлопчиків), 14 осіб – учні 8-го класу (9 дівчаток і 5 хлопчиків), 20 осіб – учні 9 – го класу (12 дівчаток і 8 хлопчиків). Основними методами дослідження слугували спостереження, бесіда, усні опитування й анонімне анкетування учнів.
В ході дослідження ми вивчали, які особистісні якості можуть перешкоджати налагодженню спілкування в підлітковому віці; характер спілкування підлітків з батьками; значення школи і вчителя в житті підлітка; виникнення конфліктних ситуацій у спілкуванні з однокласниками; наявність друзів у підлітків; мотиви вибору друзів; ставлення до дружби як життєвої цінності; особливості взаємин з особами протилежної статті. Для дослідження цих аспектів комунікативної діяльності підлітків ми розробили анкету, яка включала 14 запитань (див. Додаток А). Анкетування проводилось анонімно, що дало можливість одержати більш об'єктивні дані.
Зупинимось детальніше на аналізі одержаних даних. Для зручності сприймання кількісних результатів подаємо їх у вигляді кругових діаграм.
Нами було виявлено, що однією з якостей, яка нерідко спричинює перешкоди у спілкуванні підлітків, є сором'язливість. Для перевірки цього припущення в анонімному анкетуванні досліджуваним пропонувалося відповісти на запитання: «Чи вважаєш ти себе сором'язливим?».
42% підлітків вважають себе сором'язливими, причому з рисунку видно, що показник сором'язливості з віком зменшується, а збільшується кількість тих, хто подолав у собі цю рису. Так, у 7-му класі сором'язливими вважають себе 56,25% підлітків, а в 9-му лише 25%.
7 клас 8 клас 9 клас загальне
Рис. 1. Кількісний показник сором’язливості підлітків
Сором'язливість має різні причини і тісно пов'язана з іншими рисами особистості, які не завжди піддаються корекції і самі по собі не можуть розглядатися як негативні. За допомогою спостереження зясувалось, що ті, які вважають себе сором'язливими, дійсно відрізняються зниженим рівнем екстраверсії, менш здатні контролювати і спрямовувати свою соціальну поведінку, більш тривожні, схильні до невротизму (це стосується більше хлопчиків) і переживають більше труднощів комунікативного характеру.Також ми досліджували, як складається спілкування з батьком і матір'ю у підлітковому віці. Досліджуваній групі адресувалось запитання: «З ким би ти хотів проводити свій вільний час?». Відповіді підлітків засвідчують, що перевага надається друзям. А відповідаючи на запитання «З ким би ти порадився у складній життєвій ситуації?» – підлітки поставили на перше місце матір. Інакше кажучи, з друзями прийнято розважатись, але у важку хвилину краще звернутися до близької людини. Тобто з питань, пов'язаних з особистісними, соціальними, учбовими і навіть світоглядними проблемами, підлітки схильні частіше звертатися до матері, рідше до батька.Підліткам також пропонували проаналізувати і оцінити спілкування з батьком та матір'ю. З цією метою їм адресувались наступні запитання: «Чи задоволений ти спілкуванням з матір'ю (батьком)?»
Отже, спілкуванням з мамою задоволені в загальному 31% підлітків. На нашу думку, це досить низький показник, тому цей аспект спілкування потребує оптимізації.
Загалом, спілкуванням з батьком задоволені лише 9% підлітків. Це надзвичайно низький показник. Можна сказати – це глобальна проблема.
Батько має перевагу перед матір'ю в інформаційній сфері, обговорюванні політики, спорту. Можна припустити, що психологічні причини цього явища у підлітків полягає у жорсткості та інструментальності чоловічого характеру, що роблять більш складними розуміння, взаєморозуміння та компроміси, а також у тому, що батьки проводять з дітьми набагато менше часу, ніж матері.
Також, одним із завдань дослідження, було вивчення ставлення підлітків до школи і до вчителів. Досліджуваній групі пропонувалося «поставити оцінку» своїй школі. Встановлено, що 28% опитаних учнів дуже позитивно ставляться до школи, 57% зазначають, що в школі досить цікаво, але є і багато негативних моментів, і 15% визнали, що школа їм не подобається.
28% учнів, яким подобається школа, вважають, що у них є можливість отримати у школі хороші знання. 57% вважають, що вимоги до них низькі: контрольні роботи повинні бути складніші, предмети цікавіші. 15% вважають, що в школі до них висувають надто високі вимоги.
Досліджуваній групі пропонувалося також скласти образ ідеального вчителя. Для цього вони повинні були врахувати інтелектуальні та емоційні якості, які на їх думку, є найбільш значущими в особистості вчителя. Список якостей включав у себе наступні характеристики:
· інтелектуальні: допомагає в навчанні, цікаво пояснює, оцінює самостійність і творчість, часто хвалить, має великий педагогічний досвід роботи;
· емоційні: розуміє учнів, чесний, справедливий, щирий, тактовний, веселий (оптиміст).
На перше місце серед особистісних якостей учні поставили чесність, а наступні місця займають інтелектуальні якості в певному порядку: цікаве пояснення матеріалу, допомога в навчанні та оцінка самостійності і творчості. Досвід педагогічної діяльності для підлітків великого значення не має.
Нами було встановлено, що, оскільки підлітки проводять багато часу в школі, то спілкування з однокласниками і ставлення до них відіграє важливу роль в житті підлітка, а також впливає на розвиток його особистості. Групі досліджуваних нами учнів пропонувалось охарактеризувати своїх однокласників (Чи вважаєш ти своїх однокласників хорошими (поганими)?). Поганими своїх однокласників вважають 4 учні (6.5%), хорошими – 9 учнів (18%), а 37 учнів (75.5%) вважають, що однокласники є різні – і хороші, і
9-09-2015, 18:29