Таким чином, лише демократичний стиль батьківського ставлення до дітей визнається нині беззастережно педагогічно продуктивною тактикою сімейного виховання. Усі інші стилі призводять до певних порушень сімейного виховання й розглядаються як передумова виникнення різних проблем розвитку особистості дитини в сім'ї.
В узагальненому вигляді вплив деяких особливостей стилю сімейного виховання (слів, приписів, інструкцій та зразків поведінки) на формування психологічної позиції дитини у табл. .
Вплив факторів сімейного виховання на формування психологічної позиції дитини.
№ |
Зовнішні фактори виховання |
Психологічні позиції (варіанти особистості і типи долі) |
1. 2 3 4. |
Підтвердження від дорослих „негарності” дитини Відкидання дитини Суперечна поведінка батьків Жорсткі покарання Побої Розбещеність дитини Твердження дорослих про позитивні риси дитини. Прийняття її такою, якою вона є. Розвиток у дитини зусиль до самовдосконаленя, прийняття відповідальності за своє життя, соціального інтересу та продуктивного підходу до невдач: „Не вийшло, то спробуй інакше”. |
„Я –негарний, інші – гарні” (комплекс неповноцінності) Кредо: „Моє життя не багато коштує” Варіанти: пасивне переживання невдач; прагнення удосконалити себе за допомогою якихось предметів (зовнішня перевага за рахунок модного одягу, автомобіля тощо); прагнення вдосконалити себе за рахунок досягнення успіху в кар’єрі, спорті (зовнішня зверхність) „Я – негарний, інші – погані”. (повна безнадійність). Кредо: „Жити взагалі не варто! ” Варіанти: невдачі, алкоголізм, наркотики, самогубство. „Інші – погані, Я – гарний”. Кредо: „Чуже життя не багато коштує! ”. Варіанти: жертва (усі погані); Бажання робити боляче іншим: вербальна (критика інших) або фізична (побиття, убивства); бажання розпоряджатися іншими (прагнення до влади). „Я – гарний, Інші – гарні, Життя – гарне”. Кредо: „Життя варте того, щоб жити! ”. Для того, щоб стати переможцем, необхідні свідомі дії й цілеспрямованість. |
1.5 Порушення сімейного виховання
Порушення сімейного виховання в психології розуміється як стійке поєднання певних рис виховання, що призводить до негативних наслідків розвитку особистості дитини. Для аналіз порушень виховання перспективно послуговуватися такими критеріями:
рівень протекції (тобто скільки сил і часу приділяють батьки вихованню дитини); тут розрізняють:
* гіперпротекцію як надмірну увагу до проблем виховання дитини;
* гіпопротекцію як недостатню увагу з боку батьків до виховних проблем;
ступінь задоволення потреб (якою мірою діяльність батьків націлена на задоволення матеріально-побутових і духовних потреб дитини); мова йде про:
потурання – прагнення батьків до максимального й некритичного задоволення потреб дитини;
ігнорування потреб дитини, недостатнє прагнення батьків до задоволення їх;
рівень вимогливості до дитини в сім’ї виступає у вигляді заборон, покарань по відношенню до неї, а також знаходить прояв у колі її обов’язків:
надмірність вимог – обов’язків (містить ризик психотравматизму й розвитку в дитини почуття власної несвободи й залежності від батьківської родини);
недостатність вимог-обов’язків (має наслідком складність залучання дитини до будь-якої справи);
надмірність вимог-заборон (формує у дітей реакцію емансипації з захисно-агресивними проявами або, навпаки, розвиток її надмірної чутливості й тривожності);
недостатність вимог-заборон (стимулює розвиток сваволі й надмірної самостійності дитини, сприяє формуванню нестійкого типу характеру);
надмірність санкцій (бурхливе, надто суворе реагування навіть на незначні порушення поведінки дитини зазвичай призводить до формування залежної безініціативної особистості дитини або ж набутої агресивності як захисно-агресивного реагування на позицію батьків);
мінімальність санкцій, що проявляється у відсутності системи контролюючих дій з боку батьків, у їхньому ставленні на заохочування дитини та в сумнівах у результативності будь-яких покарань.
Наведені риси виховання, поєднуючись між собою, утворюють певний тип порушень сімейного виховання. Класифікація цих типів є такою:
потуральна гіперпротекція (характерна для потурального стилю виховання);
домінуюча гіперпротекція (авторитарний стиль), емоційне відкидання (авторитарний і ліберальний стилі);
підвищена моральна вимогливість (авторитарний стиль);
гіпопротекція (ліберальний стиль).
Незалежно від того, якими є особливості порушень у взаємовідносинах „батьки-дитина”, дорослі займають по відношенню до дитини неефективну виховну позицію.
Серед причин неефективного батьківського ставлення назвемо такі:
педагогічна й психологічна неграмотність батьків;
ригідні стереотипи виховання;
вплив особливостей спілкування в сім'ї на відносини батьків і дитини;
особистісні проблеми й особливості батьків, які вносяться у спілкування з дитиною;
Доволі часто батьки схильні розв’язувати особистісні проблеми за рахунок дитини. Це може виражатися у наступному:
переданні дитині своїх власних небажаних якостей;
винесенні конфлікту між подружжям у сферу виховання;
зсуві в установках батьків по відношенню до статі дитини (надавання переваги жіночим або чоловічим якостям у дитини протилежної статі);
нерозвиненості батьківських почуттів;
надмірному розширенні сфери батьківських почуттів;
виховній невпевненості батьків;
фобії (боязні) втратити дитину (особливо, якщо такі прецеденти вже були).
Подібні порушення викривають такі причини: підвищену протекцію батьків (домінуючу або потуральну) або, навпаки, їхню низьку опіку, емоційне відкидання й жорстоке поводження – проблема, яку психологові доводиться вирішувати у кожному окремому випадку. Ця робота необхідна батькам, насамперед, для того, щоб усвідомити, як не слід чинити по відношенню до дітей.
1.6 Визначення показників, рівня психокорекції
При визначенні показників до сімейної терапії
В першу чергу необхідно вирішити, чи необхідні взагалі в даному випадку сімейно-терапевтичні форми роботи;
Важче всього відповісти на ряд специфічних питань, і особливо, яким способом буде проводитися сімейна терапія. Розрізняють сімейну психокорекцію в вузькому розумінні, котра складається з сеансів з участю всіх членів сім’ї. В широкому смислі робота буде проводитися з застосуванням самих різних методик, тренінгів.
В деяких випадках, наприклад, при серйозних конфліктах між членами сім’ї, або представниками різних поколінь, вже з самого початку на першому плані знаходяться конфлікти відносин
Розділ 2. Задачі і методи сімейної діагностики
2.1 Задачі сімейної діагностики
Задача сімейної діагностики полягає в вивченні сімейних і психосоціальних умов, маючих значення для виникнення, підтримки або подолання сімейних конфліктів або психічних порушень. Сімейно-діагностичний аналіз проводиться на двох рівнях:
На рівні сімейної системи необхідно вияснити, яке значення сімї для психопатології індивіда і яке значення індивідуальних психічних проблем пацієнта. Ціль цього дослідження – вияснення проблем, що призводять до звернення за допомогою, в їх контексті.
На рівні корекційної системи одночасно з цим потрібно визначити, який вид допомоги може бути прийнятий сім’єю, який нею з самого початку не сприймається і наскільки це співпадає з нашими представленнями і можливостями.
Сімейна діагностика при цьому не обов’язково націлена на сімейну терапію, але вона повинна допомогти нам визначити, чи показана взагалі корекція, які його форми слід рекомендувати і яким способом може здійснюватися співпраця з сім’єю.
Методи сімейної діагностики можуть бути поділені на дві великі групи. Методи спостереження основані на прямому спостереженні взаємовідносин в сім'ї. Методи само звітності складаються головним чином з використання опитувальників. В ході цієї процедури всі члени сімї дають відомості про аспекти сімейного життя.
Найбільш важливим методом сімейної діагностики є сімейно-діагностичне інтерв’ю. Перелік опитувальників дуже великий. Ми наводимо лише декілька з них.
Таблиця.
Діагностичний метод |
Способи діагностики |
||
| Інтерв'ю | Опитувальники та інші способи | ||
Загальний для всієї сімї, або з деякою її частиною. |
Загальне сімейно- діагностичне інтерв’ю |
Завдання на визначення показників (наприклад, загальний тест Роршаха) |
|
Індивідуальний: з дитиною або підлітком або з одним з інших членів сімї. |
Сімейно-діагностично Орієнтоване дослідження індивіда |
Опитувальники (наприклад, GT, FACES, SFB) |
Інші способи дослідження (наприклад, FAST, проективні мет. |
2.2 Загальне сімейно-діагностичне інтерв’ю
В якості приклада проведення першого сімейно-діагностичного інтерв’ю наводимо методику, розроблену і апробовану в клініці Марбургского університету („Марбургське сімейно-діагностичне інтерв’ю”). На бесіду запрошуються, як правило, представляє мий пацієнт і його батьки, а при необхідності і інші члени його сім'ї (наприклад, брати та сестри). Сімейно-діагностичне інтерв’ю по можливості проводиться двома колегами, причому один з них проводить з сім’єю бесіду, котра продовжується коло часу, інший спостерігає цю бесіду з допомогою відеоапаратури, крім того, проходить відеозапис розмови.
Проводячи бесіду, психолог або терапевт орієнтується на слідуючи принципи.
Відкритість. Доступність для розуміння змісту психокорекційної роботи і повна проінформованість сім'ї допомагають їй почувати себе впевненіше в контакті з терапевтом. Якщо психолог, наприклад, вже має інформацію про сім’ю, він повідомляє про це; крім того він обов’язково пояснює цілі бесіди, суть застосовуємих методик і, звісно, отримує згоду учасників.
Перспективність. Підкреслюється, що кожен має право на свою точку зору, може внести свій вклад в загальну картину і тому особиста думка
Діагностично-емпатійні установки. Необхідно по можливості точно зрозуміти і прийняти те, що повідомлює сім'я, не займаючись оцінкою цього. При всіх питаннях, що стосуються психокорекції, необхідно вказувати на те, що ми на початку намагаємося уточнити проблематику, перш ніж давати поради, або що-небудь пропонувати. .
Орієнтація на розвиток. Психолог цінує довір’я, котре дарує йому сім’я. Там, де сім’я бачить тільки помилки, він використовує їх для подальшого розвитку продуктивних моментів. В питаннях і в заключному коментарії психолог знову і знову повертається до можливості позитивних змін, до сімейних ресурсів, цільових установок і можливості самодопомоги в сім’ї.
2.2.1 Тематична структура і часова послідовність сімейно-діагностичного інтерв’ю
1. Контакт і загальна інформація.
2. Попередній досвід, шляхи вирішення проблеми і прийняття рішення про звернення за допомогою до спеціаліста.
3. Використання індивідуальної проблематики дитини або підлітка:
· Сім’я: проблеми і ресурси
· Реакції на проблеми у дитини або підлітка
4.Сімейні відносини і сімейні способи подолання проблеми
5. Загальна сімейна ситуація і поза сімейні відносини;
· Представлення про терапію
· Загальне представлення про вирішення проблеми
· Представлення про спеціальну терапію
6. Заключна згода
Зміст загальної сімейної бесіди не розробляється повністю раніше, як це часто буває при проведенні дослідницького інтерв’ю. Це могло б привести до ігнорування клінічної ситуації; ми дозволяємо сім’ї вести нас в процесі бесіди, але бесіда складається з шести розділів, котрі завжди повинні бути розглянуті.
2.3 Психокорекційне заняття на тему: Як поліпшити стосунки з батьками, друзями, вчителями, оточенням
Мета: Навчити підлітків: оцінювати свої стосунки з оточуючими; розпізнавати різні види поведінки (агресивну, залежну, дружню); поважати права інших людей; поводитися відповідно до „Золотого правила” у найскладніших життєвих ситуаціях; уникати конфліктів та встановлювати добрі стосунки.
Види діяльності
*анкетування - 10 хв;
* пояснення викладача - 10 хв;
* міні-сценка – 15 хв;
* аналіз –обговорення у малих групах – 5 хв;
* перегляд фрагменту відеофільму – 5 хв.
Хід заняття
Пояснення вчителя. Майже всі люди мають певні проблеми, що виникають у стосунках з іншими людьми. Пропонуються проаналізувати та оцінити стосунки з батьками, друзями, вчителями за допомогою відповідей на анкету (додаток 5).
Анкетування. Пояснити підліткам, як заповнити анкету. Вчитель пропонує підліткам визначити, що впливає на стосунки між людьми. Записує на дошці головні фактори, від яких залежать стосунки:
Сприйняття одне одного.
Поведінка.
Принципи встановлення стосунків „Золоте правило”.
Вчитель пропонує розглянути кожен з цих факторів.
Сприйняття одне одного.
Вчитель розповідає історію „Змагання в лісі”.
У лісі проводилися змагання з різних видів спорту (кросу, стрибків у довжину й висоту та плавання). Заєць був першим у кросі, бо всім відомо, як він швидко бігає, але він не вміє плавати. Качка чудово плавала, але дуже погано стрибала у висоту. Мавпа чудово стрибала, але теж не вміла плавати, а ведмідь як не намагався, так і не зміг стрибнути і подолати планку.
Про що це свідчить? Усі звірі різні, в кожного з них свої властивості, не притаманні іншим. Не можна вимагати від ведмедя, щоб він бігав так швидко, як заяць, чи стрибав як мавпа.
Так само і люди. Кожна людина неповторна, у світі немає двох людей, схожих одне на одного. Кожна людина унікальна і має як сильні, так і слабкі сторони.
Виникає запитання, як же таким різним людям порозумітися і започаткувати стосунки? Розглянемо окремі способи встановлення добрих стосунків.
Спосіб 1. Сприймайте людину такою, якою вона є, навчіться бачити її сильні сторони, приймайте з любовю.
Поведінка.
Викладач розповідає про різні види поведінки: агресивну, залежну, асертивну.
Таблиця.
| Поведінка | Характерні риси | Ознаки |
Агресивна Залежна Асертивна (дружня) |
Повага до власних прав- неповага до прав інших людей Повага до прав інших – Зречення власних прав Повага до власних прав – повага до прав інших |
Підвищений тон голосу, погроза чи сарказм, ворожий погляд, агресія Принизливий погляд, низька самооцінка, невміння відстоювати і захищати свої права. Щире відкрите виявлення своїх почуттів без агресії, готовність захистити свої права, не принижуючи співрозмовника. |
Інформація для вчителя.
Асертивна поведінка базується на:
повазі до прав інших людей при збереженні почуття власної гідності до самих себе;
готовності виголосити й захистити власні права з одночасним прийняттям факту, що інші люди теж мають на це право.
Теорія асертивності базується на положенні, що людина має певні невідємні права.
Асертивність – це вміння людей відкрито висловлювати свої думки, почуття і переконання, не принижуючи почуттів і поглядів співрозмовника.
У конфліктній ситуації асертивна поведінка дозволяє досягти компромісу без зречення власної гідності.
Спосіб 2. Поважайте права людини, з якою спілкуєтесь, не принижуйте й не маніпулюйте нею, виявляйте асертивність.
Міні-сценки.
Мета: навчити підлітків розпізнавати агресивну, залежну та асертивну поведінки; визначити, яка поведінка дасть найкращий результат, збереже від конфліктів
Програти сценки і зробити аналіз. (Додаток 1).
Принципи встановлення стосунків. „Золоте правило”.
Поліпшити стосунки та уникнути конфліктів вам допоможе „Золоте правило”. Йог автор – Ісус Христос.
„Чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви”.
Спосіб 3. Поводьтеся відповідно до „Золотого правила” в будь-яких ситуаціях – це запорука успіху ваших взаємин.
Завдання для підлітків
Обговорення у малих групах
Мета: навчити підлітків оцінювати власні дії, поведінку та ставлення до оточуючих відповідно до „Золотого правила”.
Завдання 1. Проаналізувати та оцінити з позиції „Золотого правила” відповіді на п.2 та п.4 анкети.
Завдання 2. Проаналізувати, яка поведінка у міні-сценках відповідає „Золотому правилу”.
Підведення підсумків заняття.
Демонстрація та обговорення фрагменту з фільму „Чайник закипів”. Після обговорення підлітки перераховують фактори, що поліпшують взаємини між людьми. Записати їх на дошці.
Шляхи вдосконалення взаємостосунків між людьми
Сприймайте людину позитивно, з любовю.
Будьте асертивними (поважайте права інших людей).
Поводьтеся в будь-яких ситуаціях відповідно до „Золотого правила”.
Будуйте ваші стосунки на взаємодовірі.
Виявляйте терпимість, стриманість.
Вмійте прощати.
Розвивайте гнучкість (пристосовуйте свою поведінку до потреб оточуючих).
Протокол № 1
Обстежувані: Дата проведення обстеження: 11.04.06 р.
Місто: Марганець
Школа: сш №11час початку роботи: 10 грудня
Клас: 7-Азакінчення роботи: 20 грудня
Вік: переважно 13 років
Методика “Формування особистості підлітка.
Психологія між особистісних взаємин.
Моральні норми. Характер. ”
Розуміння обстежуваними інструкціі: учні були докладно
ознайомлені з інструкцією. Зрозуміли цілі та правила проведення опитування.
Поведінка обстежуваних: учні задавали додаткові питання, були зацікавлені темою опитування. Під час роботи вели себе спокійно, але іноді відволікались.
Обробка даних: Підраховуються позитивні відповіді на питання і у відповідності з цим робляться висновки стосовно проблемних сфер, причин конфліктів та шляхів їх розв’язання.
Інтерпретація результатів: Детальний аналіз причин конфліктів, психічної, емоційної сфери, адекватне розуміння природи відносин дає можливість вирішити проблеми, досягти розуміння з близькими.
Додаток 1
Міні –сценки.
До заняття „Як покращити стосунки”.
Сценарій 1. Агресивна поведінка.
Ситуація: одна сестра вчить уроки. Друга сестра входить, вмикає магнітофон.
1-ша сестра: Ти що, глуха? Зроби тихіше.
2-га сестра: Відчепись. Нормальний звук.
1-ша сестра: Для тебе, може, й нормальний, а в мене позакладало вуха. Мені вже набридло слухати щодня те саме. (Співає ла-ла-ла. .)
2-га сестра: А в тебе(імітує скрипку)
Сценарій 2. Залежна поведінка.
1-ша сестра: Мені потрібно дуже багато виконати домашніх завдань... Вимкни.
2-га сестра: Магнітофон мій... Репетуватимеш, не поставиш жодну свою касету.
1-ша сестра: А мені батьки обіцяли теж купити магнітофон, і я в тебе не проситиму.
2-га сестра: А! Так ти хочеш, щоб я розповіла батькам, коли ти вчора повернулася і з ким гуляла?
1-ша сестра в розпачі обхоплює голову руками.
Сценарій 3. Дружня (асертивна) поведінка.
1-ша сестра: Що за касета в тебе? Яка чудова музика.
2-га сестра: Тобі справді подобається?
1-ша сестра: Так, я закінчу читати і з задоволенням послухаю. А зараз зроби, будь-ласка, тихіше.
2-га сестра: Гаразд, потім послухаємо вдвох.
В кінці робляться висновки, що саме третя сценка відбиває правильні, дружні стосунки.
9-09-2015, 18:29