Судження, що складаються з кількох простих суджень, називають складними (наприклад: «Сьогодні мій день народження, мама готує святковий стіл, запрошено гостей – отже, я буду з друзями веселитися») [1, с.362]. Залежно від того, стверджуємо ми чи заперечуємо наявність певних ознак і відношень в об’єктах, судження бувають ствердними або заперечними. Істинність наших знань чи суджень ми можемо з’ясувати шляхом розкриття підстав, на яких вони ґрунтуються, зіставляючи їх з іншими судженнями, тобто розмірковуючи.
Міркування – це низка пов’язаних суджень, скерованих на те, щоб з’ясувати істинність якоїсь думки, довести її або заперечити. Прикладом міркування є доведення теореми. У міркуванні ми з одних суджень виводимо нові шляхом умовиводів.
Умовиводом називають таку форму мислення, в якій ми з одного або кількох суджень виводимо нове. В умовиводах через уже наявні в нас знання ми здобуваємо нові. Умовиводи бувають індуктивні, дедуктивні і за аналогією.
Індуктивний умовивід – це судження, в якому на підставі окремих фактів, посилань, конкретного, часткового роблять узагальнення. Наприклад: «Срібло, залізо, мідь – метали; срібло, залізо, мідь при нагріванні розширюються: отже, метали при нагріванні розширюються» [1, с.363].
Дедуктивний умовивід – це судження, в якому на підставі загальних висновків і положень здобувають знання про часткове, конкретне. Наприклад: «Усі метали при нагріванні розширюються; срібло – метал: отже, срібло при нагріванні розширюється» [1, с.363].
Умовивід за аналогією ґрунтується на подібності окремих істотних ознак об’єктів, і на цій підставі роблять висновок про можливу схожість цих об’єктів за іншими ознаками. Умовиводи широко використовують у науковій та практичній діяльності, зокрема в навчально-виховній роботі з дітьми.
Дані, отримані в процесі мислення, фіксуються в поняттях.
Поняття – це форма мислення, за допомогою якої пізнається сутність предметів та явищ дійсності в їх істотних зв’язках і відношеннях, узагальнюються їх істотні ознаки.
Істотні ознаки – це такі ознаки, які належать об’єктам за будь-яких умов, виражають їх природу, сутність, відрізняють ці об’єкти від інших об’єктів, тобто це їх найважливіші властивості, без яких вони не можуть існувати. Наприклад, істотна ознака всіх літальних апаратів полягає в тому, що вони здатні підніматися в повітря.
Поняття завжди існує і виявляється в слові, через слово воно повідомляється іншим людям. Поняття і слово становлять собою єдність, але не тотожність. Слово не утворює поняття, воно є лише знаряддям його утворення. Поняття – елемент думки, слово – елемент мови. Немає поняття без слова, але не кожне слово – це поняття. Одні й ті самі поняття в різних мовах передаються різними словами. Кожне поняття характеризується обсягом і змістом.
Обсяг поняття – це відображене в ньому коло об’єктів.
Зміст поняття – це відображення в ньому сукупності їх істотних ознак.
Поняття з більшим обсягом називаються родовими. Щодо понять із меншим обсягом ознак, то вони є видовими. Поняття, що мають ширший обсяг, мають назву категорії. Поняття поділяють на загальні та одиничні. Ті поняття, які відображають істотні ознаки одиничних об’єктів, називають одиничними. Поняття, які відображають ознаки цілих класів предметів, є загальними. Поняття поділяють на конкретні та абстрактні.
У конкретних поняттях відображаються певні предмети, явища та зв’язки між ними.
В абстрактних поняттях відображаються істотні ознаки та властивості відокремлено від самих об’єктів. Поділ понять на абстрактні та конкретні є відносним, оскільки абстракція має місце в утворенні кожного поняття.
Предметом мислення людини є пізнавальні завдання, які мають різне змістовне підґрунтя і зумовлюють різне співвідношення предметно-дійових, перцептивно-образних і поняттєвих компонентів у їх розв’язанні. Залежно від цього розрізняють три головних різновиди мислення.
Наочно-дійове мислення – розв’язання завдання безпосередньо включається в саму діяльність. Особливо необхідне воно в тих випадках, коли найбільш ефективне розв’язання завдання можливе саме в процесі практичної діяльності.
Наочно-образне мислення виявляється в тому, що людина оперує образами предметів та явищ, аналізуючи, порівнюючи чи узагальнюючи у них істотні ознаки. Основна характеристика наочно-дійового мислення відображена в назві: розв’язання завдання здійснюється внаслідок реальної видозміни ситуації за допомогою рухового акту, який спостерігається.
Функції образного мислення пов’язані з уявленням ситуацій і змін в них, які людина хоче одержати в результаті своєї діяльності, конкретизуючи загальні положення. За допомогою образного мислення повніше відтворюється вся різноманітність різних фактичних характеристик предмета. В образі може бути зафіксовано одночасно бачення предмета з кількох точок зору. Дуже важлива особливість образного мислення – встановлення незвичних, неймовірних поєднань предметів та їх якостей. На відміну від наочно-дійового мислення, при наочно-образному мисленні ситуація змінюється лише в плані образу.
Наочно-образне мислення значно розширює пізнавальні можливості особистості, дає змогу їй змістовніше і різноманітніше відображати реальність. Розвиток наочно-образного мислення відбувається в діяльності, характер якої вимагає оперування образами різного ступеня узагальнення, схематичного зображення предметів та їх символічного відображення.
Словесно-логічне мислення відбувається у словесній формі за допомогою понять, які не мають безпосереднього чуттєвого підґрунтя, властивого відчуттю і сприйняттю. Саме цей різновид мислення дає змогу виявляти загальні закономірності природи й суспільства, на рівні найвищих узагальнень розв’язувати завдання, будувати наукові теорії і гіпотези.
Це мислення сьогодні виокремлюють як один з основних видів мислення, для якого притаманне використання понять, логічних конструкцій, що існують і функціонують на основі мови, мовних засобів.
Наочно-дійове, наочно-образне і словесно-логічне мислення є щаблями розвитку мислення в онтогенезі та філогенезі.
На сьогодні у психології розрізняють теоретичне і практичне мислення за типом розв’язуваних завдань і залежних від цього структурних та динамічних особливостей.
Теоретичне мислення – це пізнання законів, правил.
Відкриття періодичної системи Менделєєва – продукт його теоретичного мислення. Основне завдання практичного мислення – підготовка фізичної зміни дійсності: постановка мети, створення плану, проекту, схеми. Теоретичне мислення найбільш послідовно вивчається в контексті психології наукової творчості.
Одна з важливих особливостей практичного мислення полягає в тому, що воно розгортається в умовах гострого дефіциту часу. У практичному мисленні дуже обмежені можливості для перевірки гіпотез. Усе це робить практичне мислення інколи ще складнішим, ніж мислення теоретичне.
Теоретичне мислення інколи порівнюють із мисленням емпіричним. Тут використовують такий критерій: характер узагальнень, з якими має справу мислення, в одному разі це наукові поняття, в іншому – побутові, ситуативні узагальнення.
Існує також відмінність між інтуїтивним та аналітичним мисленням. Переважно використовують три ознаки: часову, структурну, рівень перебігу. Аналітичне мислення розгорнуте у часі, має чітко виражені етапи, значною мірою представлене у свідомості самої мислячої людини. Для інтуїтивного мислення притаманна швидкість перебігу, відсутність чітко виражених етапів, воно мінімально усвідомлене.
У психології існує ще один важливий поділ мислення – на реалістичне та аутистичне. Перше спрямоване в основному на зовнішній світ, регулюється логічними законами, а друге пов’язано з реалізацією бажань людини. Інколи використовують термін егоцентричне мислення, і для останнього характерна насамперед неможливість прийняти думку іншої людини.
Важливим є поділ мислення на продуктивне і репродуктивне. Дослідниця Калмикова З.І. базує цю відмінність на ступені новизни, яку одержуємо в процесі мисленнєвої діяльності продукту щодо знань об’єкта. Необхідно також розрізняти невимушені мисленнєві процеси від вимушених. Наприклад, невимушені трансформації образів сну і цілеспрямоване розв’язання мисленнєвих завдань. Зазначені різновиди мислення перебувають і виявляються в певному співвідношенні. У розвинених формах вони можуть виявлятись як індивідуальні особливості мислення людей, зумовлені характером їх діяльності, професійними чинниками, співвідношенням першої та другої сигнальних систем та іншими причинами.
Наприклад, Калмикова З.І. виокремлює словесно-логічні та інтуїтивно-практичні компоненти практичного мислення. Загалом співвідношення між різними видами мислення ще не виявлено. Проте зрозуміло головне: терміном мислення у психології позначають якісно різнорідні процеси.
1.5 Процес мислення і розуміння
Мислення часто розгортається як процес розв’язання завдання. Процеси аналізу, прогнозування та передбачення досліджував учений Брушлінський О.В. Учений зазначав: «Мислення – це завжди пошук і відкриття суттєво нового»[1, с.366]. Ці завдання можуть належати до сфери природи, громадського життя або до самої людини, до її власного мислення. Завдання можуть виникати під час виконання тієї чи іншої практичної діяльності чи бути навмисно створеними: навчальні та ігрові завдання. І в тому і в іншому разі завдання постає як об’єкт, як предмет розумової роботи людини. Завдання має певну об’єктивну структуру, одним із параметрів якої є складність. Завдяки мисленню особистість здобуває розуміння предметів і явищ, обов’язку, честі, гідності, відповідальності, політики, економіки, сенсу свого життя.
Розуміння – це складна аналітико-синтетична діяльність інтелекту, яка скерована на розкриття внутрішньої сутності предметів, процесів і явищ, на усвідомлення зв’язків, відношень, залежностей, які в ній відображаються.
Мислення починається там, де перед людиною постає щось нове, невідоме, коли вона починає аналізувати, порівнювати, узагальнювати. Такі питання виникають за умов проблемної ситуації. Проблемна ситуація характеризується наявністю суперечностей між реальним рівнем знань та об’єктивно необхідним для успішного розв’язання поставленого завдання. Одна з популярних у літературі схем організації стадій розв’язання завдання припускає виокремлення чотирьох стадій: підготовка, дозрівання рішення, натхнення, перевірка знайденого рішення.
Процес розв’язання пізнавального завдання починається з формулювання питання, яке потрібно визначити, виходячи з конкретних умов проблемної ситуації.
Формулювання питання – один з найскладніших етапів у процесі розв’язання завдання.
Формулювання гіпотез дає людині змогу передбачити напрями розв’язання завдання й можливі результати.
Розв’язання завдання – завершальний етап процесу – може відбутися по-різному. Можливі випадки, коли людина діє методом проб і помилок.
Розв’язання завдання може ґрунтуватися на таких стратегіях: використання відомих способів розв’язання завдання; застосування аналогій у нових умовах проблемної ситуації; творча побудова нової стратегії розв’язання, шляхом подолання інертності мислення. Розв’язання завдання іноді виникає раптово після попередніх напружених, але безрезультатних зусиль, як інсайт, здогад, відкриття. Тут має місце інтуїтивне, не до кінця усвідомлене в процесуальному аспекті знаходження рішення. Розв’язання завдання часто полягає у виборі певного елемента з багатьох і виборі певної дії з цим елементом. Характеризуючи об’єктивне значення, варто розрізняти значення, яких набув елемент за певних змін ситуації, оскільки це значення може бути як явним, так і неявним, прихованим. Задум виражає деяке можливе перетворення наявної ситуації, встановлення певної визначеної взаємодії. Без цієї взаємодії завдання не можна розв’язати. Розв’язуване завдання завжди зумовлює певне ставлення суб’єкта до нього, певну його оцінку, має для суб’єкта особистісний зміст, у ньому і виявляються особливості мотивації мислення. Під час розв’язання завдання пізнавальні мотиви не просто взаємодіють із зовнішніми мотивами, але мають свою власну логіку розвитку. До структури завдання, яке розв’язує суб’єкт, входять не лише словесно сформульовані вимоги, а й ті потреби, які не опредмечені в словесно сформульованих знаннях. Вербалізоване і невербалізоване психічне відображення впливає на організацію пошуку розв’язання завдання. Вони різною мірою можливі для переміщення з однієї ситуації в іншу.
1.6 Індивідуальні особливості мислення
Кожна людина мислить неповторно. Алгоритм її мислення індивідуальний. Тому говорять про індивідуальні особливості мислення, а саме:
- самостійність мислення, яку характеризує вміння людини ставити нові завдання й розв’язувати їх, не вдаючись до допомоги інших людей;
- критичність мислення, яка виявляється в здатності людини не підпадати під вплив чужих думок, об’єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища чи факту, виявляючи цінне та помилкове в них;
- гнучкість мислення, що виявляється в умінні людини швидко змінювати свої дії при зміні ситуації діяльності, звільняючись від залежності закріплених у попередньому досвіді способів і прийомів розв’язку аналогічних завдань;
- глибина мислення, яка виявляється в умінні проникати в сутність складних питань, розкривати причини явищ, приховані за нашаруванням неістотних виявів, бачити проблему там, де її не помічають інші, передбачати можливі наслідки подій і процесів;
- широта мислення, що виявляється в здатності охопити широке коло питань;
- послідовність мислення, яка виявляється в умінні дотримуватися логічної наступності при висловлюванні суджень;
- швидкість мислення – це здатність оперативно розібратися в складній ситуації, швидко обдумати правильне рішення і прийняти його.
Усі якості мислення людини формуються і розвиваються в діяльності. Змістовна і відповідним чином організована діяльність сприяє всебічному розвиткові цінних якостей мислення особистості.
мислення пізнавальний розуміння
Розділ 2. Експериментальні вивчення особливостей мислення
2.1. Описання використаних методик
У своїй роботі я використовувала дві методики для вивчення особливостей мислення.
1. Тест «Логічно-понятійне мислення. Утворення складних аналогій»
Хід опиту. В «Зразки» розміщені 6 пар слів, кожній з яких притаманні певні відношення, наприклад, «Вівця – стадо» - частина і ціле, «Малина – ягода» - визначення, «Море – океан» - розрізняються в кількісному співвідношенні і т.д. У частині «Матеріал» розташовані пари слів, принцип зв’язку яких досліджувані повинні порівняти з одним із цих зразків, наприклад, «Глава – роман» аналогічно «Вівця – стадо» (указати номер аналогічного зразка: «Глава – роман» - 1).
Зразок: 1. Вівця – стадо
2. Малина – ягода
3. Море – океан
4. Світло – темрява
5. Отруєння – смерть
6. Ворог – неприятель
Матеріал:
1. Переляк – утеча
2. Фізика – наука
3. Правильно – вірно
4. Грядка – огород
5. Пара – два
6. Слово – фраза
7. Похвала – лайка
8. Бадьорість – в’ялість
9. Свобода – незалежність
10. Помста – підпал
11. Десять – число
12. Святковість – неробство
13. Глава – роман
14. Спокій – рух
15. Радість – печаль
16. Крапля – дощ
17. Спів – мистецтво
18. Обман – недовіра
Ключ дивіться в кінці опитів (таблиця 3).
2. Тест «Логічність»
Хід опиту. Досліджуваним зачитуються завдання. У них два зв’язаних між собою судження і вивід. Деякі ствердження вірні, а інші неправильні. Треба визначити, які виводи правильні, а які помилкові. Час на роздум кожного завдання – 10 секунд.
Матеріал:
1. Всі метали проводять електрику. Ртуть – метал. Отже, ртуть проводить електрику.
2. Усі араби смугляві. Ахмед смуглявий. Отже, Ахмед – араб.
3. Деякі капіталістичні країни – члени НАТО. Японія – капіталістична країна. Отже, Японія – член НАТО.
4. Всі герої Радянського Союзу нагороджувались орденом Леніна. Іванов нагороджений орденом Леніна. Отже, Іванов – Герой Радянського Союзу.
5. Особи, які займаються шахрайством, притягуються до уголовної відповідальності. Петров шахрайством не займався. Отже, Петров не притягувався до уголовної відповідальності.
6. Всі студенти вищої школи вивчають логіку. Смірнов вивчає логіку. Отже, Смірнов – студент вузу.
7. Деякі працівники 2-го управління – юристи. Фомін – юрист. Отже, Фомін – працівник 2-го управління.
8. Всі громадянине Росії мають право на труд. Іванов громадянин Росії. Отже, Іванов має право на труд.
9. Всі метали куються. Золото – метал. Отже, золото кується.
10. Коли йде дощ – криши домів мокрі. Криши домів мокрі. Отже, йде дощ.
11. Всі комуністи виступають проти війни. Джонс виступає проти війни. Отже, Джонс – комуніст.
12. Всі корінні жителі Конго – негри. Мухамед – негр. Отже, Мухамед – житель Конго.
13. Всі студенти 3-го курсу виконали норми ГТО другого ступеня. Володя виконав норму ГТО другого ступеня. Отже, Володя – студент 3-го курсу.
14. Деякі капіталістичні держави входять до складу Загального ринку. Австрія – капіталістична держава. Отже, Австрія входить до складу Загального ринку.
Ключ дивись в кінці опитів (таблиця 4).
2.2 Результати дослідження особливостей мислення
В результаті тестування п’ятьох людей у мене вийшли такі результати. У таблиці 1 наведені результати тестування рівня розвитку логічно-понятійного мислення, а у таблиці 2 результати логічності умовиводів. У додатках 5, 6 результати цих досліджень наведені у вигляді діаграм, щоб краще було зрозуміти відсоткове співвідношення рівнів проявлення розвитку понятійного мислення та рівня логічності. Додатки у вигляді діаграм дивись в кінці опитів.
1) Тест «Логічно-понятійне мислення»
Результати дослідження понятійного мислення
Таблиця 1
| Рівень розвитку понятійного мислення | Кількість респондентів, чол. | Відсоткове співвідношення,% | Рівень проявлення |
| 4 | 1 | 20 % | Вище середнього |
| 3 + | 3 | 60 % | Середній |
| 2 | 1 | 20 % | Нижче середнього |
| Разом | 5 | 100 % |
2) Тест «Логічність умовиводів».
Результати дослідження рівня логічності мислення
Таблиця 2
| Рівень логічності | Кількість респондентів, чол. | Відсоткове співвідношення,% | Рівень проявлення |
| 4 | 1 | 20 % | Вище середнього |
| 3 | 2 | 40 % | Середній |
| 2 | 2 | 40 % | Низький |
| Разом | 5 | 100 % |
2.3 Аналіз результатів дослідження особливостей мислення
В результаті аналізу двох тестів виходить, що логічність вище середнього рівня лише у 20 % респондентів. Середній рівень коливається між 60 % і 40%, що свідчить про нормальний результат розвитку мислення. Низький рівень між 40 % та 20 %. Проте низький рівень може свідчити про велику перевтому, або коли українська мова не являється рідною і респондент не розрізняє різниці між поняттями. Має перевагу середній та низький рівень логічності, таким чином можна зробити висновок, що більшість респондентів здатні логічно думати, виконуючи незначні помилки. Рівень вище середнього зустрічається рідше, тому як на вирішення завдань впливають індивідуальні особливості процесу мислення та накопичений досвід респондентів.
Висновки
Мислення – вища форма відображення мозком навколишнього середовища, найбільш складний пізнавальний психічний процес, властивий лише людині. Людина відображає у свідомості не тільки предмети та явища, а ще й закономірні зв’язки між ними. Можливість глибокого та широкого вивчення світу відкриває людське мислення. Мислення дає можливість міркувати та знати про те, чого людина не спостерігає, не сприймає. Воно дозволяє передбачити наставання тих явищ, які в даний момент не існують. Мислення переробляє інформацію, яка міститься в відчуттях та сприйманнях, а результати мисленнєвої роботи перевіряються та застосовуються на практиці. Рівень його розвитку визначає, якою мірою людина здатна орієнтуватися в навколишньому світі.
В цій роботі мислення було розглянуто
9-09-2015, 18:54