Прояви синдрому вигорання в медицині

У дослідженні брало участь 20 чоловік медичного персоналу, з них 8 це лікарі.

Загальна характеристика випробовуваних носить наступний характер: в дослідженні брали участь в основному медичний персонал з багаторічним професійним стажем, із стереотипами поведінки і поглядами, що склалися, на життя і на свою професійну діяльність, це особливо цінне для дослідження, що проводилося. У випробуванні брали також участь молоді колеги, стаж роботи яких за фахом налічує лише декілька років. На жаль число цих респондентів склало лише 4 людини.

Зрозуміло, що люди, що пропрацювали у медицині 40 років і новоспечені лікарі, по своєму світогляду можуть мати діаметрально протилежні погляди. Число випробовуваних у вибірці з багаторічним стажем 16 чоловік, в основному це жінки. Двоє людей – молоді фахівці.

Наочно структуру респондентів дослідження за стажем професійної діяльності покажемо на рис.3.1.

Рис. 3.1. Розподіл випробовуваних по трудовому стажу

Розподіл випробовуваних по статевій приналежності в процентному відношенні має такий вигляд (рис.3.2).

Рис.3.2. Статева приналежність респондентів

По досвідченості респонденти розподілилися на групи – саме лікарів та молодшого медичного персоналу. Розподіл у цьому сенсі представлено на рисунку 3.3.

Рис.3.3. Розподіл за фахом

Таким чином, головна група опитуваних у дослідженні має такі ознаки, - більшість опитуваних це жінки з багаторічним стажем у медицині, серед них більшість це молодший медичний персонал, саме медсестри. Ця категорія дуже розповсюджена у медичних закладах, тому група респондентів має дуже виражену статистичну ознаку для працівників медичних закладів.

Але можна також засвідчити, що лікарі і медичний персонал становлять у співвідношенні 40% к 60%. Тому треба також вивчити у дослідженні особливості синдрому саме у цих двох групах.

3.2. Результати обстеження

Для вивчення у цілому по даному медичному закладі розглянемо обробні дані, що долучено з лістом по методиці В.В. Бойк (таблиця 3.1.).

Табл..3.1.

Данні дослідження по методиці ВВ. Бойк

Проведемо розгляд фаз синдрому у сенсі їх сформованості. Тому проведемо у таблиці 3.2.оценку середнього зайченя по кожній фазі для усіх респондентів.

Таблиця 3.2.

Для працівників даного медичного закладу можна зробити наступні висновки, кожна з досліджених фах знаходиться у стадії формування.

Але ці данні можуть суттєво різнитися за двома групами – лікарі і медсестри. Тому зробимо ще 2 додаткові таблиці для вивчення – у першій будуть дані по лікарям, а у другій по медсестрам.

Таблиця 3.3.

Дані по лікарям

Розглянемо перш за все сформованість і домінантність симптомів у цієї групі досліджених. Для цього сформуємо таблицю 3.4.

Таблиця 3.4.

Дослідження домінуючих сім томів і сформованості стадій у лікарів

По обробним данням можна зробити наступні висновки (табл..3.4.).

Найбільш сформованими симптомами у лікарів служать таки симптоми, як переживання психотравмуючих обставин (16,75, 6,625) і незадоволеність собою ( середне -13,875, відхілення –4,8125).

Фаза напруги у стадії формування у Ѕ опитуваних.

Також домінантними симптомами у лікарів служать неадекватне виборчне емоційне реагування (19,785, 6,625) і редукція професійних обов'язків (18,125, 8,3437).

Фаза резістенції сформувалась у 2/3 опитуваних.

У фазі виснаження домінантними симптомами служать емоційний дефіцит (20,75, 5,1875) і психосоматичні і психовегетативні порушення (16,875, 9,714286).

Фаза виснаження є місто у 1/3 опитуваних лікарів.

Таким же чином розглянемо розвиток синдрому у групі медсестер (таблиця 3.5 – ісходні дані обробки, а таблиця 3.6 – статистична обробка данних таблиці 3.5 ).

Таблиця 3.5.

Дані по медсестрам

Таблиця 3.6.

Дослідження домінуючих симптомів і сформованості стадій у медсестер

У медсестер можна зробити такі наступні висновки. По симптомам у кожній фазі тільки один симптом є домінантним (повністю сформованим) – це неадекватне виборне емоційне реагування (середнє –17,16667, середнє відхилення 5). У стадії формування можна виділити такі симптоми - Переживання психотравмуючих обставин, незадоволеність собою, емоційно-етична дезорієнтація, розширення сфери економії емоцій, редукція професійних обов'язків, і усі інши симптоми 3 фази (фази виснаження), саме емоційний дефіцит, емоційна відчуженість, особова відчуженість (деперсоналізація), психосоматичні і психовегетативні порушення.

Таким чином, фаза напруги це стадія, яка формується у ѕ опитуваних медсестер, фаза резістенції формується є у 2/3 опитуваних, фаза виснаження формується у 1/3 опитуваних).

Для того, щоб ствердити факт синдрому вигорання у медиків розглянемо також результати обробки по другій методиці в цілому для усіх опитуваних.

Таблиця 3.7.

Обробка результатів професійної мотивації

Узагальнимо одержані результати. Виділимо абсолютні або близькі до них фактори задоволеності або незадоволеності професією.

Чинник, який не задовольняє випробовуваних – це чинник №10, а саме частий контакт з людьми. І тут підтверджується процес вигорання в соціономічних професіях, адже люди, їх життя і здоров'я – це основна мета і об'єкт додатку професійних зусиль будь-якого лікаря, змінити зміст праці тут не можна, оскільки лікувати можна тільки живі істоти. Бажання менших комунікацій зрозуміле, оскільки лікар залишається лікарем всі 24 години в доба, на роботі і удома до нього звертаються люди по пораду і допомогу. Необхідність в мотиваційних стимулах для подолання цього негативного чинника очевидна. На другому місці негативних чинників - це незадоволеність винагородою за вкладену працю, за проявлену увагу до людини і його здоров'я. Бюджетна сфера не надає лікарю можливостей для відновлення своїх продуктивних сил, праця оплачується не відповідно професійному внеску. І тут має місце підтвердження першої гіпотези курсової роботи. Дослідження 13 чинника ще раз підтверджує, що робота пов'язана з дуже високою психологічною напругою, який майже 60% вибірки хотіло б компенсувати відпочинком наодинці. Четвертий чинник і значення його КЗ ще раз підтверджує останнє положення.

Перше місце займає чинник уміння роботи з людьми. Тут має місце суперечність і явний дисбаланс реальності і бажань. Привертає в професії лікаря майже всіх випробовуваних можливість самоудосконалення, підвищення своєї майстерності. Цей чинник займає друге місце в ранзі задоволеності професією. Це підтверджує постулати сучасних теорій мотивацій про те, що добре виконана робота є наймогутнішим стимулом до праці. Третє місце ділять чинники 6 і 8, які показують, що вибір професії не випадковий і респонденти вірять, що вибрали свою професію у відповідності своїх здібностей і характеру.

Загальний висновок можна сформулювати так: вкладені духовні і фізичні сили лікарів знаходяться в суперечності з умовами і оплатою праці, що проте не заважає їм як головний мотив до праці розглядати добре виконану роботу. Наочно представити вибір значущих чинників можна за допомогою наступних діаграм (рис.3.4 і рис.3.5).

Рис. 3.4. Зміст основних факторів незадоволеності професією

Рис.3.5.. Зміст факторів задоволеності професією

Висновок

У роботі зроблено наступні висновки, згідно з структурою роботи.

1. Вперше синдром емоційного вигорання був описаний американськими психологами в сімдесятих роках минулого століття. Головною причиною появи синдрому вважається психологічна перевтома. Медицина - одна з сфер людської діяльності, де питання якості і його оцінки мають особливе значення. Виконувати роботу не для особистого споживання, а на благо суспільства, соціуму – це і є основна задача професій соціального типу, до яких безумовно відноситься і професія лікаря. Професійне вигорання — це синдром, що розвивається на фоні хронічного стресу і ведучий до виснаження і особових ресурсів емоційно-енергій працюючої людини. Професійне вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» або «звільнення» від них. Професійна діяльність працівників сфери здоров'я несе в собі потенційну загрозу розвитку СЕВ. Особові риси емоційної нестійкості, боязкості, підозрілості, схильності до відчуття вини, консерватизму, імпульсної, напруженості, інтроверсії мають певне значення у формуванні СЕВ.

2. Широко відомі наступні методики: опитувальник на «вигорання» К. Маслач і С. Джексон в модифікації Н. Е. Водопьяновой, опитувальник поведінки і переживання, пов'язаного з роботою У. Шааршмидт і А. Фишер [2], методика діагностики рівня «емоційного вигорання» В. В. Бойко, методика «вибору медичної професії» А. П. Василькова.

У роботі безпосередньо використовуються дві методики. Це методика діагностики рівня «емоційного вигорання» В. В. Бойк і методика визначення загального рівня задоволеності професією (модифікація І. В. Кузьміной, А. А. Реана). Перша методика виявляє як наявність «вигорання», так і ступінь «емоційного вигорання», під яким автор розумів вироблений особою механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на вибрані психотравмуючі дії.

Друга методика визначає загальний рівень задоволеності професією лікаря. Методика вперше також була запропонована В. Л. Ядовим.

3. Висувається така гіпотеза. Професія лікаря відчуває великі психологічні навантаження, тому у більшої часті працівників медичної сфери розвивається синдром вигорання, який може бути у працівників у різноманітних фазах розвитку, але безсумнівно, що симптоми вигорання найбільш присутні у роботі молодшого медичного персоналу, тобто медсестер, які по службовим обіцянкам більш часу проводять з хворими. Крім того існує певний перелік факторів, які свідчать за незадоволеність обраною спеціальністю.

Розподіл працівників медичного закладу на лікарів і молодший медичний персонал дало можливість відокремити основні ознаки розвитку симптомів у ціх двох групп.

Найбільш сформованими симптомами у лікарів служать таки симптоми, як переживання психотравмуючих обставин і незадоволеність собою. Фаза напруги у стадії формування у Ѕ опитуваних лікарів. Також домінантними симптомами у лікарів служать неадекватне виборчне емоційне реагування і редукція професійних обов'язків. Фаза резістенції сформувалась у 2/3 опитуваних. У фазі виснаження домінантними симптомами служать емоційний дефіцит і психосоматичні і психовегетативні порушення. Фаза виснаження має місто у 1/3 опитуваних лікарів.

У медсестер можна зробити такі наступні висновки. По симптомам у кожній фазі тільки один симптом є домінантним (повністю сформованим) – це неадекватне виборне емоційне реагування. У стадії формування можна виділити такі симптоми - переживання психотравмуючих обставин, незадоволеність собою, емоційно-етична дезорієнтація, розширення сфери економії емоцій, редукція професійних обов'язків, і усі інши симптоми 3 фази (фази виснаження), саме емоційний дефіцит, емоційна відчуженість, особова відчуженість (деперсоналізація), психосоматичні і психовегетативні порушення. Таким чином, фаза напруги це стадія, яка формується у ѕ опитуваних медсестер, фаза резістенції формується є у 2/3 опитуваних, фаза виснаження формується у 1/3 опитуваних).

Головна гіпотеза підтверджена – у медичному закладі майже всі працівники відчувають на собі вплив синдрому вигорання.

Список джерел

1. Бойко В. В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других. М., 1996. 238 с.;

2. Водопьянова Н. Е. Синдром «психического выгорания» в коммуникативных профессиях //Психология здоровья/Под. ред. Г. С. Никифорова. СПб.: Изд-во СпбГУ, 2000. 498 с.;

3. Гончарова Е.Б., Формирование мотивации учебно-профессиональной деятельности//Вопросы психологии №5, 2000;

4. Зильбер А. П. Этика и закон в медицине критических состояний // Этюды критической медицины. Петрозаводск: Изд-во ПетрГУ, 1998. Т. 4. 560 с.;

5. Коган В. Е. Практическая психология: Для психологов и врачей / Психология. М.: Смысл: Академ. Проект, 1999. 407 с.;

6. Леонтьев Д.А., Профессиональное самоопределение как построение образов возможного будущего-М: Наука, 1995;

7. Матулене Г., О социальной адаптации к деятельности (обзор зарубежной литературы)/Психологический журнал//№5,2002;

8. Маслоу А., «Самоактуализация личности и образование». Киев-Донецк, 1994;

9. Орел В. Е. Феномен «выгорания» в зарубежной психологии: эмпирические исследования и перспективы // Психологический журнал. 2001. Т. 22, № 1. С. 90–101;

10. Робертс Г. А. Профилактика выгорания // Обзор современной психиатрии. 1998. № 1. С. 39–46.;

11. Рогинская ТИ., Синдром выгорания в социальных профессиях//Психологический журнал, №3, 2002;

12. Немов Р.С., Психология (психодиагностика), М: Владос, 1999;

13. Практическая психология для менеджеров. Под ред. Тутушкиной М. К. – М.: ИИД «Филинъ», 1997;

14. Синдром выгорания медицинских работников, Чумакова Г.А д.м.н., проф., Бабушкин И.Е. к.м.н., доцент, Бобровская Л.А., -М: Владос, 2003 ;

15. Слинько О. Люди в вашем деле: энциклопедия соционического менеджмента. - Киев: Трамвай, 1996;

16. Техника работы с цифрами/под общ. ред. Маслова П.П., -М: Статистика,1997;

17. Трунов. Д. Г. «Синдром сгорания». Позитивный подход к проблеме // Журнал практического психолога. 1998. № 5. С. 84-95;

18. Федоровский Н. М., Григорьева О. М. К вопросу о «синдроме профессионального выгорания» у анестезиологов-реаниматологов // Вестник интенсивной терапии. 2004. Приложение к № 5 «Современные проблемы анестезиологии и интенсивной терапии» С. 65–66;

19. Филатова Е. Соционика для Вас. - Новосибирск: Сибирский хронограф. 1999;

20. ХекгаузенХ., Мотивация и деятельность, М: Прогресс,1986.

Додатки

Додаток 1.

[1] Рогинская ТИ., Синдром выгорания в социальных профессиях//Психологический журнал, №3, 2002, стр. 89.

[2] Орел В. Е. Феномен «выгорания» в зарубежной психологии: эмпирические исследования и перспективы // Психологический журнал. 2001. Т. 22, № 1. С. 90

[3] Робертс Г. А. Профилактика выгорания // Обзор современной психиатрии. 1998. № 1. С. 39;

[4] Водопьянова Н. Е. Синдром «психического выгорания» в коммуникативных профессиях //Психология здоровья/Под. ред. Г. С. Никифорова. СПб.: Изд-во СпбГУ, 2000, с.45-49.

[5] Матулене Г., О


9-09-2015, 19:33