Етап підготовки і обробки інформації. Як правило, зібрана в польовому етапі інформація підлягає перевірці й упорядкуванню, особливо з точки зору точності, повноти і якості заповнення методичних документів, відповідності вибірки розрахованим параметрам. На цьому етапі математики–програмісти готують одержану інформацію до обробки на ЕОМ, складають програми обробки, здійснюється обробка на ЕОМ. Якщо збір інформації проходив на невеликому масиві і з використанням незначного за обсягом інструментарію, то обробка інформації здійснюється механічно.
Аналіз інформації і підготовка підсумкових документів /або заключний етап/. Методологією аналізу слугує програма дослідження, яка була складена на підготовчому етапі. В ході аналізу робляться висновки відносно сформульованих гіпотез, виявляються соціальні зв’язки, тенденції, протиріччя, нові соціальні проблеми, здійснюється підготовка наукового звіту за підсумками дослідження, формулюються висновки і рекомендації щодо розв’язання проблеми, вивченню якій й було присвячено дослідження.
Звертаю увагу на те, що в методологічній літературі кількість етапів різна. Так, Н. Черниш виділяє в загальному вигляді такі етапи:
- Виявлення проблемної ситуації.
- Формулювання проблеми дослідження.
- Розробка програми конкретно-соціологічного дослідження.
- Проведення соціологічного дослідження.
- Аналіз одержаної соціологічної інформації.
- Підготовка науково обґрунтованих рекомендацій за наслідками дослідження.
- Прогноз ситуації на майбутнє.
Етапи дослідження, як правило, відображаються в програмі дослідження і робочому плані. У межах кожного з названих етапів можуть бути виділені свої послідовні фази - проміжні етапи, але суть справи від цього не змінюється.
Звертаю увагу курсантів на те, що від соціологічного дослідження визначається характером поставлених мети й завдань, глибиною аналізу соціального процесу і т.д. Розрізняють три основні види соціологічного дослідження: розвідувальне /пілотажне/, описове і аналітичне.
Розвідувальне /або пілотажне, зондажне/ дослідження - найпростіший вид соціологічного аналізу, який дозволяє розв'язувати обмежені завдання. По суті йде випробування інструментарію, тобто методичних документів: анкети, бланк-інтерв’ю, опитувального листа, карток спостереження, карток вивчення документів та ін. Програма такого дослідження спрощена, як і й інструментарій. Сукупності, що обстежуються, невеликі: від 20 до 80-100 чоловік.
Розвідувальне дослідження, як правило, випереджає глибоке вивчення проблеми. В ході його уточнюються мета, гіпотези завдання, питання, їх формулювання. Проводити таке дослідження особливо важливо у тих випадках, коли проблема вивчена недостатньо або ж взагалі постає вперше. Розвідувальне дослідження дозволяє отримати оперативну інформацію.
Описове дослідження - більш складний вид соціологічного аналізу й з його допомогою отримують емпіричну інформацію, яка дає відносно цілісне уявлення про соціальне явище, що вивчається. Воно за звичай проводиться в тому випадку, поки об’єкт аналізу - відносно велика сукупність ,яка відрізняється різними характеристиками, наприклад, трудовий колектив великого підприємства, де працюють люди різних професій, статі, віку, стажу праці і т.д. Виділення в структурі об’єкта вивчення відносно однорідних груп /наприклад, за рівнем освіти, віку, професій/ дає можливість оцінити, порівняти характеристики, що цікавлять дослідника, виявити наявність або відсутність зв'язків між ними. В описовому дослідженні може бути застосовано один або декілька методів збору емпіричних даних. Поєднання методів підвищує достовірність і повноту інформації, дозволяє зробити більш глибіні висновки і обґрунтовані рекомендації.
Підкреслюю, що найвагомішим видом соціологічного дослідження є аналітичне дослідження, воно не лише описує елементи явища або процесу, що вивчається, але й дозволяє виявити причини, які лежать в його основі. Пошук причинно-наслідкових зв’язків - головне призначення цього дослідження .Якщо в описовому дослідженні встановлюється зв’язок між характеристиками явища, що вивчається, то в аналітичному з'ясовуються, чи має цей зв’язок причинний характер і що є основною причиною, яка визначає те або інше соціальне явище. Зазвичай їх класифікують як .основні і неосновні, постійні і тимчасові, контрольовані, і неконтрольовані і т.д.
Аналітичне дослідження неможливе без детально розробленої програми і відпрацьованого інструментарію. Воно переважно завершує розвідувальне і описове дослідження, в ході яких збираються відомості, які дають попереднє уявлення про певні елементи соціального явища або процесу, що вивчається. Аналітичне дослідження найчастіше носить комплексний характер. За методами, що використовуються, це дослідження багатше, різноманітніше, ніж розвідувальне і описове дослідження.
Звертаю увагу на те, що для визначення видів соціологічного дослідження використовуються й інші критерії, пов’язані з формою і характером проведення дослідження. Так, в залежності від того, чи вивчається соціальне явище в статиці або в динаміці, виділяють два види соціологічного дослідження: разове і повторне.
Разове дослідження дає інформацію про стан об’ єкта аналізу про кількісні характеристики якогось явища або процеси в момент його вивчення. Таку інформацію називають статичною, оскільки віддзеркалює нібито моментальний "зріз" характеристик об’єкта і не дає відповіді на питання про тенденції його змін в часі.
Повторне дослідження - це дослідження одного й того ж або різних контингентів, які проводяться декілька разів, через певні проміжки часу, в однакових або відмінних соціальних умовах. Головне в повторних дослідженнях. - співставленість досліджень.
Повторні дослідження також діляться на: трендові, панельні і лонгітюдні.
Трендові дослідження - здійснюються на аналогічних вибірках або і в межах однієї генеральної сукупності з інтервалами у часі з метою аналізу змін на рівні певної групі, сукупності. Розрізняють когортні тренди, коли об’ єктом дослідження є певна вікова група /когорта/, яка залишається в часі повторних досліджень, і історичні тренди, коли об’єктом дослідження є певна вікова група, яка обстежується через певні проміжки часу. В цьому випадку постійною залишається вікова група, а когорта і час проведення обстеження змінюється.
За умов панельного дослідження обстежуються одні й ті ж люди через однакові інтервали /через певну кількість років, за умов здійснення якогось соціального заходу тощо/.
Лонгітюдними називають дослідження, момент повторення якого ви-визначається з врахуванням генези сукупності, що вивчається, тобто з досягненням цією сукупністю певної стадії свого розвитку.
Звертаю увагу курсантів на те, що новою і перспективною фермою організації соціальної інформації є соціальний моніторинг. Під останнім розуміють цілісну систему, яка дозволяє фіксувати, зберігати і здійснювати первинний аналіз одержаних даних про динаміку соціальних процесів, що відбуваються в конкретному пункті, регіоні, країні в цілому. Збір даних у формі моніторингу передбачає наявність теоретичної бази і технічних засобів його здійснення.
Теоретичною базою моніторинга слугує програма збору інформації, розробка форм представлення і збереження цієї інформації. технічною - розгалужена мережа каналів зв’язку, яка охоплює всі об’єкти спостереження, крупний головний обчислювальний центр і більш дрібні/ обласні, районні, міські/ обчислювальні центри.
Як правило, в системі моніторинга виділяють дві підсистеми: соціологічний і статистичний моніторинг. Соціологічний моніторинг являє собою цілісну систему визначення змін в суспільстві на основі аналізу масових уявлень пре них. Для цього проводяться щомісячні і щоквартальні експрес-опитування з найбільш актуальних проблем. Статистичний моніторинг - це система одержання кількісних характеристик - статистичних показників і коефіцієнтів про різні сфери суспільного життя. Мова йде тут про збір набору показників соціальної, моральної і економічної статистики, необхідної для ефективного аналізу явищ в економічній, соціальній, політичній та інших сферах.
Звертаю увагу курсантів на те, що в практиці соціологічних досліджень особливо важлива увага надається складання програми досліджень.
Програма військово-соціологічного дослідження - це документ , в якому е всебічне теоретичне обґрунтування методологічних підходів і методичних прийомів дослідження.
Підкреслюю, що своєчасно підготовлена програмна за своїм призначенням виконує низку методичних функцій на різних етапах військово-соціологічного дослідження:
1. Систематизує аналіз предмету дослідження.
2. Визначає поняттєвий апарат аналізу.
3. Формує критерії складання й оцінки інструментарію.
4. Визначає методи дослідження та порядок їх використання.
5. Заздалегідь визначає вибір статистичних методів аналізу й дає змогу оцінити матеріальні витрати для обробки.
6. Формує структуру та зміст звіту.
У соціологічній процедурі загальноприйнятим вважається, що програма військово-соціологічного дослідження складається з двох розділів:
- теоретично-методологічного;
- методико-організаційного.
Перший розкривав що буде досліджуватися, другий - як.
Функції програми військово-соціологічного дослідження можна класифікувати таким чином:
- методологічна;
- методична;
- організаційна.
Методичні вказівки до другого питання: “Основні складники методологічної частини програми соціологічного дослідження.”
Розробка теоретично-методологічного розділу програми включає:
- аналіз ситуації, формулювання і обґрунтування проблеми
- визначення мети, об’єкту та предмету дослідження;
- логічний аналіз основних понять;
- пошук індикаторів та вибір шкали вимірювання;
- висунення гіпотез та постановку завдань дослідження.
Аналіз ситуації формулювання і обґрунтування проблеми.
Безпосереднім приводом для проведення військово-соціологічного дослідження є ті реальні обставини, які містять у собі проблему.
Проблема - це питальна ситуація, що пов’язана з протиріччям між соціальною дійсністю та її теоретичним у явленням, яка потребує для свого пізнання; вирішення певних методів, процедур, прийомі І дослідження.
Вирішити проблему - значить вирішити це протиріччя, добу ти знання, яких не вистачає, і на їх основі сформулювати рекомендації для зацікавлених осіб чи органів.
При постановці і обґрунтуванні проблеми необхідно керуватися наступним:
- по-перше, проблема повинна бути чіткого і відображати ситуацію, яка склалася. У мій повинно бути виражене протиріччя, яке породило її;
- по-друге, вона може бути настільки гострою, що потребує найшвидшого вирішення;
- по-третє, вона не повинна бути малозначною, а також глобальною, вирішити яку неможливо не денному рівні дослідження.
Визначення мету об’єкту та предмету дослідження.
Мета дослідження - це очікування кінцевих результатів, які визначають направленість дослідження. Загальна мета дослідження - отримання інформації для опрацювання рекомендацій, підготовки і прийняття управлінських рішень.
Об’єкт дослідження - це соціальний процес чи якась область соціальної дійсності або ті соціальні умови, що явно чи неявно містять у собі соціальні протиріччя та породжують соціальну ситуацію, на яку спрямовано процес пізнання. Об’єктом військово-соціологічного дослідження найчастіше е військові колективи, їх службова діяльність, умови життя та побуту.
Предмет дослідження - це властивості; сторони, відношення, особливості об’єкту, які найбільш випукле виражають протиріччя, що вміщені в ньому, досліджувану проблему. У предметі виражається взаємозв'язок проблеми і об’єкту дослідження.
Оскільки об’єкт - це те, що має соціальні протиріччя, остільки предмет - це ті властивості і сторони, які найбільш випукло виражають дане протиріччя.
Логічний аналіз основних понять.
Він криється в тому, що виділяються основні поняття, які розкривають об’єкт дослідження, і розташовані так, що відбивають його сторони, властивості, відношення, тобто, через їх аналіз можливо уявити як в дійсності протікають соціальні процеси.
Аналіз базується:
По-перше, на тому, що об’єкт вивчення, як правило, необхідно розчленити на складові Його елементи, які аналізуються. В результаті соціолог отримує необхідну інформацію про різні сторони об’єкту, який ним вивчається. Потім на основі отриманих даних, синтезуючи їх, він складає цілісне уявлення про об’єкт дослідження.
По-друге, на тому, що будь-які явища чи процеси можна описати за допомогою понять. Так як поняття мають різний ступінь спільності, це дає можливість за їх допомогою розчленити не сам об’єкт дослідження, а поняття, які відображають як об’єкт дослідження з цілому, так і його окремі сторони. Так можна побудувати словесну модель соціального явища чи процесу, що вивчається.
Логічний аналіз основних поняті реалізується за допомогою двох процедур: інтерпретації та операціоналізації.
Інтерпретація /визначення/ - це виділення ключових понять і розкриття їх змісту. Визначення понять та їх змісту можна знайти у довідниках, підручниках чи соціолог може сформувати самостійно, виходячи з логіки дослідження та свого практичного досвіду.
Операціоналізація понять означає розчленування отриманих у ході інтерпретації понять на складові, які можна звести до понять, що відбивають прості, конкретні факти і піддаються кількісним та якісним характеристикам.
Пошук індикаторів і вибір шкали вимірювання.
Індикатор - доступна спостереженню та вимірюванню характеристика /ознака/ об’ єкту, який досліджується. Індикатором виступають ті факти, які піддаються кількісній та якісній характеристиці, але це також можуть бути оцінки, припущення, міркування військовослужбовців, які виражають їх ставлення до різних явищ життєдіяльності військових колективів. Вони є можливими варіантами відповідей на питання.
Звертаю увагу на те, що при виборі індикаторів необхідно керуватися тим, що:
1) Вибір індикаторів зумовлений операціональними поняттями; саме вони окреслюють коло тих факторів, які можуть бути використані як індикатори.
2) Є операціональні поняття, які самі виконують роль індикаторів. Це такі як: вік, національність, військове звання тощо.
3) Є операціональні поняття, які потребують використання не одного, а кількох індикаторів. Наприклад, коли вимірюють активність військовослужбовців при виконанні ними завдань бойової підготовки, використовується кілька індикаторів.
4) У кожному випадку вибір сукупності індикаторів залежить від характеру об’єкта військово-соціологічного дослідження, умов, в яких він знаходиться.
Підкреслюю, що розміщення відповідей у певній послідовності утворює шкалу вимірювання.
У соціологічних дослідженнях для вимірювання використовуються такі типи шкал: номінальна /найменувань/, рангова /порядків/, інтервальна /метрична/.
Номінальна шкала - це така, яка відбиває лише якості об’єктів, якими вони відрізняються один від одного. Об’єкти /явища/, які аналізуються, зводяться у групи відносно якоїсь ознаки і їм присвоюються числа.
Наприклад:
стать – 1) чоловіча; 2) жіноча;
національність – 1) українець; 2) росіянин; 3) білорус…
Про міру важливості цієї властивості чи ознаки нічого не говориться, фіксується лише факт її наявності.
За допомогою цієї шкали вимірюються інтереси людей, їх думка, рід занять, сімейний стан і таке інше.
Рангова чи порядкова шкала - це така, яка відбиває ступінь вираженості вимірюваної якості. Згідно цієї шкали відповіді, які відбивають вимірювану якість, розташовуються у визначеному порядку від найбільш до найменш значимої позиції чи навпаки.
Наприклад, у межах даної шкали відповіді на питання: "В якій мірі Ви здібні керувати своїми емоціями" розташовують таким чином:
- Завжди керую своїми емоціями;
- У більшості випадків можу керувати собою;
- Бував, що зовсім не можу опанувати собою. Номери відповідей представляють собою ранги. Інтервальна /метрична/ шкала служить в основному для вимірювання кількісних характеристик, тобто, дозволяє визначити не тільки ступінь, але й міру вираження якої-небудь ознаки явища, яке вивчається. Головним чином це ті ознаки, які можна виразити числом. Це вік, строк служби, час, витрачений на той чи іншій від діяльності.
Звертаю увагу курсантів на те, що вибір шкали, в якій передбачається вимірювання, роблять виходячи з вимог, які ставляться перед нею: валідність, повнота та чутливість.
Валідність виражається у тому, що шкала, яка використовується вимірює саме ті якості чи властивості явища, які дослідник має намір виміряти.
Повнота шкали вимірювання припускає, що у варіантах відповідей на питання враховані вві значення індикатора.
Чутливість шкали - це здатність виявити відношення респондентів до явища, яке вивчається, з тією чи іншою мірою диференціації. Вона визначається кількістю позицій у варіантах відповідей на питання. Звично використовуються шкали з трьома, п’ятьма та сімома позиціями. Чим більше позицій, тим вище чутливість шкали.
Висунення гіпотез та постановка завдань дослідження.
Гіпотеза - це обґрунтоване припущення, яке висунуте для пояснення якихось фактів, явищ, процесів, що потрібно підтвердити чи спростувати.
Гіпотези виникають на стикові знання та незнання. При цьому початкові передумови для їх висунення - відсутність знань, які дозволяють дати пояснення та припущення про причини явищ, процесів, тобто, явище відоме, а причини, які породжують його, – ні. На основі відомого робиться припущення про причини даного явища, а потім у ході дослідження збираються дані, які підтверджують чи спростовують висунуте припущення.
З точки зору задач дослідження гіпотези поділяються на основні і неосновні. Перші відкосяться до центрального питання /проблеми/, до основної задачі. Другі - до додаткових задач. Тому у ході дослідження нерідко висувається не одна, а кілька гіпотез.
Підкреслюю, що при висуненні гіпотез необхідно керуватись наступними вимогами:
1) Гіпотези не повинні бути тривіальними, тобто ;такими, доказ чи спростування яких нічого не дає соціологічній науці .Вони повинні виходити за межі повсякденної свідомості.
2) Вони не повинні бути надто загальними, без строгих формулювань, тому що в цьому випадку їх не можна перевірити.
3) Вени повинні бути доступні перевірці у процесі даного соціологічного дослідження.
4) Вони не повинні - суперечити відомим і перевіреним фактам, а також одна одній /хоча і можуть бути альтернативними/.
Слід пам’ятати, що від правильного формулювання гіпотез, багато в чому залежать спрямованість та результати дослідження.
Задачі дослідження формулюються у відповідності з метою дослідження і гіпотезами. Вони, як і гіпотези, умовно розділяються на основні і неосновні /додаткові/ .
Основні задачі обумовлені метою дослідження і містяться у пошуках відповіді на центральне питання, тобто, виявлення шляхів і засобів вирішення даної військово-соціологічної проблеми.
Додаткові .задачі носять допоміжний характер. Вони сприяють вирішенню основної задачі, а їх вирішення може бути підготовкою.
Розробка методико-організаційного розділу програми включає:
- визначення сукупності, яка досліджується, та обґрунтування системи вибірки одиниць спостереження;
- характеристику методів, які використовуються при зборі первинної військово-соціологічної інформації;
- логічну структуру інструментарію для збору військово-соціологічної інформації;
- робочий план військово-соціологічного дослідження.
Визначення сукупності, яка досліджується та обґрунтування системи вибірки одиниць спостереження.
Сукупність, яка досліджується - це кількісна характеристика об’єкта, що буде досліджуватися. Якщо цей об’єкт /колектив чи соціальна група/ нечисленний, то можуть бути охоплені дослідженням усі сто відсотків його чисельності. Але якщо об’єкт численний, а це, як правило, так і буває, то стовідсоткове охоплення неможливе. У цьому випадку використовується вибірковий метод. Він полягає в тому, що з множини одиниць спостереження /підрозділу чи військовослужбовців/ відбирається обмежена кількість для . подальшого всебічного вивчення.
Цей метод заснований, по-перше, на взаємозв'язку і взаємообумовленості якісних характеристик соціальних об’єктів, по-друге, на правомірності висновків про ціле на основі вивчення його частини при умові, що по своїй структурі частини е мікромоделлю цілого.
Звертаю увагу курсантів на те, що основними поняттями при здійсненні вибірки є генеральна сукупність, вибіркова сукупність, одиниця відбору, репрезентативність.
Генеральна сукупність - об’єкт дослідження, який матеріально, територіально, виробничо у часі "локалізований" і на який розповсюджуються висновки дослідження. Наприклад, вивчається стан морально-психологічної підготовки у з’єднанні. У даному випадку
10-09-2015, 14:52