Підготовка і проведення конкретно-соціологічних досліджень

Звертаю увагу курсантів на те, що повсякденний життєвий досвід свідчить про те, що в процесі сумісної діяльності індивідів завжди є наявними почуття симпатії і антипатії один до одного .Одні індивіди прагнуть /позитивний вибір/ співпрацювати з певними людьми в якійсь конкретній ситуації, в процесі якогось досить визначеного виду діяльності, інші індивіди, навпаки, висловлюють небажання /негативний вибір/ взаємодіяти з цими особами. Процес інтерперсональних позитивних або негативних виборів є невід'ємною характеристикою повсякденної життєдіяльності групи. Соціометричний тест якраз і має своєю метою виміряти почуття симпатії або антипатії що проявляються у міжособистісних відносинах.

Підкреслюю, що цей тест являє собою специфічну техніку виміру досить конкретного виду міжособистісних відносин, які виражаються в різних і оцінках і судженнях одних членів групи відносно інших в плані бажання або небажання взаємодіяти один з одним. Соціометричний тест дозволяє дати кілі кісну оцінку виборів індивідів стосовно один одного в процесі виконання певного виду діяльності. Він є достатньо ефективним методом опису і оцінки соціально-психологічного стану міжособистісних відносин, психологічної структури групи і її загального психологічного клімату.

За допомогою соціометричного тесту можна одержати оптимальну І інформацію про позиції індивідів в групі /наприклад, про ступінь популярності, про типи міжособистісних відносин, про наявність підгрупи, неформального лідера в групі, про групову згуртованість і т.д./ і на їх основі виявити позитивні, конфліктні, напружені або індиферентні ділянки, що має дуже і велике значення для корегування міжособистісних відносин в групі.

Звертаю увагу, що інтерперсональні вибори можуть вивчатися на двох рівнях:

- поведінковому, коли дослідник безпосередньо спостерігає поведінку індивідів в якихось конкретних ситуаціях, реєструючи дані своїх спо­стережень, потім аналізуючи їх;

- вербально-прожективному, коли дослідник за допомогою опитування на основі спеціальної анкети-питальника виявляє бажані типи відносин і між індивідами, ті, яким вони надають перевагу.

Соціометричний тест формулюється у вигляді запитань, відповіді на які і слугують підґрунтям для встановлення структури взаємовідносин. Вибір того чи іншого способу конструювання тесту визначається як завданнями дослідження, так і характеристиками групи, що вивчається. Згідно Я.Морено, тест має відповідати таким, вимогам:

- межі групи, в якій проводиться тест, мають бути чітко визначеними;

- індивіди невинні робити необмежене число виборів;

- індивіди повинні бути опитані з метою виявлення їх вибору в термінах певного критерію;

- результати соціометричного тесту повинні бути згодом використані для того, щоб реконструювати групу;

- всі вибори членами групи повинні здійснюватися самостійно;

- питання повинні формулюватися таким чином, щоб вони були в рівній мірі зрозумілими всім членам групи.

Підкреслюю, що найчастіше соціометричний тест застосовується до вивчення малих груп /до 10-25 чоловік/, де він дає найбільший ефект, хоча з його допомогою іноді вивчають і структури відносин та зв’язків у великих групах. Соціометричне опитування можна проводити лише в колективах які мають деякий досвід сумісної діяльності три і більше місяців /на основі якої вже виникли певні сталі взаємовідносини між його членами. В іншому випадку дослідження зафіксує випадкову структуру.

Процедура соціометричного опитування складається з декількох етапів:

- визначення проблеми, вибору об’єкта дослідження, ознайомлення з величиною і різними соціально-демографічними характеристиками групи;

- входження дослідника в прямий контакт з членами колективу і вияву довір^’ я до себе, а також з встановлення змісту соціометричних тестів;

- власне опитування /інструктування респондентів, роздача соціометричних карток, заповнення їх респондентами, збір карток/;

- обробка інформації і представлення її в аналітичному вигляді;

- формулювання висновків і рекомендацій.

Звертаю увагу курсантів на те, що соціометричне опитування може проводитися як у формі роздавального анкетування на місці, так і у формі своєрідної анкети-інтерв’ю. В першому випадку дослідник просто роздає респондентам анкети, контролює їх заповнення, а потім збирає їх. У другому; випадку дослідник зачитує питальник респондентам, кожний з яких на чистому аркуші паперу, нумеруючи черговість запитань, відразу ж відповідаючи на них.

Соціологи використовують чимало різних методів обробки даних соціометричного опитування, які можна поділити на дві групи: 1) графічні методи /соціограми/; 2) кількісні методи /індекси статистичний аналіз, факторний аналіз/.

Соціограма являє собою графічне зображення структури міжособистісних відносин в групі. При її побудові користуються такими графічними волами:

А↔Б - взаємний позитивний вибір;

А→Б - однобічний позитивний вибір; 22.

А--->Б - взаємний негативний вибір;

А--->Б - однобічний негативний вибір;

А-->Б -. несумісний вибір /В заперечує А, А вибирає Б/;

А Б - взаємна байдужість.

Першим етапом обробки результатів соціометричного опитування є побудова соціоматриці, тобто зведення всіх результатів опитування в таблицю:

Позначення:

- + – позитивний вибір;

- - – взаємний позитивний вибір;

- Ο – негативний вибір

- Ο – взаємний негативний вибір.

Стан байдужого ставлення індивідів один до одного зазвичай позначається нулем або взагалі не позначається /тоді клітинка в таблиці залишається порожньою/. На основі даних соціоматриці визначають індивідуальні і групові індекси, за допомогою яких здійснюється характеристика статусу індивіда в групі і його ставлення до інших членів групи, а також групова інтеграція, групова стійкість і групова експансивність.

Соціометричний статус військовослужбовця в групі

/Sї/

де а /+/, в /-/ - кількість позитивних та негативних виборів, отриманих даним індивідом;

n - чисельність групи; m - кількість використаних критеріїв.

Індекс групової згуртованості - індекс згуртованості або щільність соціальних зв’язків у групі:

Р = АД/ + А/-/

де А/+/, А/-/ - кількість позитивних та негативних взаємовиборів в групі.

Отже, за допомогою соціометричного опитування можна досить швидко зробити моментальний знімок з динаміки внутрішньогрупових відносин - встановити типи взаємовідносин, виявити підгрупи, охарактеризувати позицію кожного члена групи, соціально-політичний клімат в групі і т.д.

Звертаю увагу курсантів на те, що достатньо розповсюдженою формою соціологічних опитувань є інтерв’ю. Найбільш характерна його особливість як специфічного виду опитування полягає в тому, що інтерв’юер /той, хто опитує/ і респондент /той, кого опитують/ зводяться обличчям в обличчя, що інформація, яка цікавить дослідника, міститься у відповідях індивіда на за дане йому в усній формі запитання.

Інтерв’ю - це метод одержання необхідної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтерв^’ юера з респондентом. Напрям бесіди визначається тією проблемою, яка цікавить інтерв'юера і є предметом прикладного соціологічного дослідження.

Широкою є сфера застосування інтерв’ю:

- воно може бути використано на ранній стадії дослідження з метою уточнення загальної проблематики і формулювання дослідницьких гіпотез;

- інтерв^’ ю часто використовується для розробки методики великих опитувань-обстежень;

- воно може бути застосовано в якості основного методу отримання інформації при обмеженій або малій вибірці;

- інтерв^’ ю застосовують в якості додаткового методу одержання інформації разом з анкетуванням, спостереженням і т.д.;

- нарешті, воно використовується в так званих контрольних дослідженнях для уточнення і перевірки даних, отриманих іншими методами.

За формою розрізняють декілька видів інтерв’ю:

- вільне інтерв^’ ю, коли як правило, немає плану і завчасно сформульованих запитань. Його проводять не інтерв'юери, а соціологи, які самі визначають тему бесіди, формулюють запитання, їх послідовність, уточнюють тему і т.д. Таке інтерв’ю є незамінним методом на ранніх розвідувальних стадіях дослідження;

- глибинне інтерв’ю має за мету отримати інформацію, яка засвідчує не лише наявність того чи іншого соціального факту, явища, але й пояснює причини появи даних фактів, явищ;

- фокусоване спрямоване інтерв’ю - вивчення громадської думки відносно конкретної події, факту, ситуації;

- -стандартизоване (формалізоване) інтерв’ю, коли формулювання запитань, їх порядок, кількість і перелік можливих альтернативних відповідей, їх кодування і форма запису передбачаються заздалегідь і суворо фіксуються в своїй одноманітності. Цей вид інтерв’ю - найбільш поширений, найчастіше його застосовують при перепису населення.

В залежності від мети, інтерв’ю ділять на:

- інтерв’ю думок і відносин стосовно актуальних подій, явищ;

- документальне інтерв’ю – мета відтворення яких не будь минулих фактів, соціальних подій шляхом опитування їх свідків, безпосередніх учасників.

За типом суб’єктів, що опитуються:

- з відповідальною офіційною особою;

- експертом;

- респондентом буквально - представником певної групи населення.

За процедурою проведення відрізняють такі типи інтерв'юю:

- панельне (повторне) інтерв’ю - спрямоване на вивчення трансформації відносин і думок якоїсь групи людей протягом певного проміжку часу (від декілька місяців до двох років);

- групове інтерв’ю – запланована бесіда в колі сім^’ ї, групи студентів, виробничої бригади, в процесі якої дослідник прагне викликати дискусію;

- багаторазове інтерв’ю - один із варіантів повторного інтерв'ю для всебічного і глибокого вивчення особистості респондента протягом тривалого проміжку часу;

- неспрямоване інтерв’ю - різновид неформалізованого /вільного/ інтерв’ю, виконує яскраво виражену психотерапевтичну функцію. Вся ініціатива ведення бесіди знаходиться в руках респондента. Завдання інтерв’юера-уважно вислуховувати висловлювання респондента на певні теми, що його хвилюють.

Звертаю увагу курсантів на те, що успіх інтерв’ю багато в чому залежить від підготовки інтерв’юерів. Вона передбачає:

- ознайомлення їх із загальними принципами вимірювання, роз’яснення їм ролі і значення збору первинної соціологічної інформації;

- засвоєння інтерв'юерами основних принципів поведінки в процесі опитування;

- навчання їх техніці інтерв'ювання;

- надання їм можливості пройти практику проведення інтерв’ю;

- набуття інтерв'юером вміння ретельно аналізувати і оцінювати процедуру інтерв'ю.

Звертаю увагу курсантів на ще один метод збирання соціологічної інформації як спостереження.

Спостереження як метод збирання інформації не можна віднести до специфічних методів соціології. Остання запозичила його ще з часів перших соціологів із раніше сформованих галузей емпіричного знання і в кінцевому рахунку із природничих наук.

В соціолого-природничому симбіозі спостереження можна в першому наближенні визначити як планомірне цілеспрямоване сприйняття явищ, результати якого в тій або іншій формі фіксуються дослідником і потім перевіряються. При цьому збирається і фіксується за допомогою технічних приладів /кінокамера, фотоапарат, магнітофон, телевізійна та інша техніка/ лише та інформація яка може бути використана для опису, а потім і пояснення проблемної ситуації, яка досліджується.

Звертаю увагу на те, що застосування соціологічного спостереження має три особливості:

- воно зазвичай застосовується в комплексі з іншими методами збору інформації, такими, як аналіз документів, опитування і т.д.;

- його специфіка в порівнянні з іншими методами полягає у здатності давати багаті конкретними деталями, живі, безпосередні відчуття про об’єкт, що досліджується, а не в їх спогадах і інтерпретації;

- спостереження дає можливість одержати дані незалежно як від вміння респондента описати словами свою поведінку, так і від того, чи бажає він взагалі щось говорити про свою поведінку.

Суттєві види спостереження:

- включене/формалізоване/ спостереження /спостереження зсередини) ,коли спостерігач стає повноправним учасником групи, яку він спостерігає. Перевага такого спостереження полягає в тому, що воно дає можливість розкрити приховані для зовнішнього ока сторони об’єкта, що досліджуються. Разом з тим, йому притаманні певні негативні моменти: 1) спостерігач, адаптуючись до групи, яку він спостерігає, сам починає реагувати у відповідності з її стандартами, втрачаючи тим самим об'єктивний кут зору; 2) дуже важко знайти виконавця цього методу.

- невключене /неформалізоване/ спостереження - це спостереження ззовні, коли дослідник не стає рівноправним учасником спостережної групи. Невключене спостереження значно простіше, але воно дає в деякому сенсі більш поверхову інформацію, ніж включене. В ньому відсутній ефект самоспостереження дослідника.

Розрізняють також відкрите спостереження, яке характеризується тим, що членам досліджуваної групи факт спостереження за ними відомий, від групи він не приховується, і спостереження інкогніто, коли члени спостережної групи не підозрюють, що за ними ведеться спостереження.

Можна також виділити спостереження:

- нестандартизоване, у якого немає чіткого плану дій, приписуваних ззовні;

- стандартизоване, якого є чітко фіксовані приписи відносно предмету і процедури спостереження.

Можлива також класифікація спостереження, виходячи з тих або інших особливостей його організації:

- лабораторне спостереження, коли об’єктом спостереження є більш або менш наближена до реальності модель;

- польове спостереження, коли об^’ єктом спостереження є реальний со­ціальний процес, той або інший аспект соціальної дійсності.

Спостереження бувають систематичні, які проводяться заздалегідь суворо розробленим планом вивчення об’єкта протягом певного часу, і несистематичними /короткочасовими/, коли вони проводяться іншими способами/із документів, за допомогою опитувань і т.д./. Кожний вид /тип/ спостереження має свої позитивні і негативні сторони.

Спостереження називається надійним якщо, будучи повтореним в тих же умовах з тим же об’єктом, воно зможе дати один і той же результат незалежно від того, ким спостереження повторюється - первинним спостережувачем або будь-яким іншим.

Спостереження /спостережувальна процедура, результати спостереження/ називаються обґрунтованими, якщо вони фіксують саме те, що повинно фіксуватися згідно мети соціологічного дослідження. З метою одержання об’єктивної інформації про явище, соціальний факт, що вивчаються, використовуються такі способи контролю: 1) спостереження за спостереженням; 2) контроль іншими методами; 3) звернення до повторного спостереження; 4) виключення із списків оціночних термінів і т.п.

Звертаю увагу курсантів на те, що як основний метод збирання первинної інформації метод спостереження є досить ефективним в монографічних дослідженнях тобто дослідженнях окремого випадку, а також в дослідженнях, які не вимагають великого обсягу вибірки.

Експеримент - це загальнонауковий метод одержання в контролюючих і управляючих умовах нового знання. В соціологію він прийшов із галузі наук про природу.

До операцій, які становлять експеримент, можна відвести:

- постановку і уточнення завдання і основної гіпотези;

- вибір емпіричного об^’ єкту, в межах якого передбачається провести експеримент;

- вироблення загального плану експериментальної і контрольної групи;

- формулювання робочих гіпотез і їх уточнення шляхом побудови операційних визначень;

- створення експериментальної ситуації через запровадження в дію гіпотетичної причини і проведення періодичних вимірювань функціонуючого об’єкта;

- аналіз результатів.

Розрізняють натурний /лабораторний, польовий/ і уявний /модельний/ експерименти. Кожний з них має позитивні і негативні сторони.

Проведення натурних експериментів в соціології, су спільному житті справа далеко не проста. Вона обмежена природою соціальних об'єктів дослідження, які складаються із людей і вимагають від дослідника суворого дотримання моральних і юридичних принципів і норм, суть яких зводиться до одного: не нашкодити об’єкту дослідження. Тому більшість натурних соціологічних експериментів здійснюються на малих групах і мав багато спільного з соціально-психологічними експериментами.

Уявні соціологічні експерименти розповсюджені досить широко. Практично вони присутні в кожному соціологічному дослідженні , де є методи статистичного аналізу .Уявні експерименти є основними при моделюванні соціальних процесів на ЕОМ.В цьому випадку експеримент характеризується двома групами елементів: Формалізованим і неформалізованими параметрами. Формалізовані параметри представлені системою мови машин, а неформалізовані параметри - це концепції, цінні сні орієнтації людини. Вони взаємодіють і з формальною стороною в діалоговому режимі.

Підкреслюю, що в наш час, коли відбувається системна трансформація здійснюється чимало експериментів. За характером об^’ єктів, що можуть бути і об'єктами експериментів, виділяють: економічні , правові ,педагогічні ,політичні, демографічні, естетичні та інші.

За специфікою поставленого завдання експерименти поділяються на:

- науково-дослідні, в ході яких перевіряється гіпотеза, яка містить нові відомості наукового знання;

- практичні, які мають на меті запровадження корисної новизни в масових масштабах.

За характером логічної структури доказу гіпотези розрізняють експерименти:

- паралельні яких існують як експериментальна, так і контрольна група, і в яких доказ здійснюється на порівнянні стану двох об’єктів (експериментального і контрольного) в один і той же час. Прикладом такого експерименту можуть бути досліди професора Е. Мейо /1924-1936 рр./;

- послідовні, й яких контрольна група, як самостійно існуючий, поруч розташований з експериментальною групою об’єкт, відсутня. В цьому випадку одна й та ж експериментальна група виступає як контрольна, до введення імпульсу, і як експериментальна - після того, як імпульс здійснив передбачену дію.

Звертаю увагу курсантів на те, що для виявлення ефективності експерименту доцільні його багаторазові проведення, в ході яких відпрацьовується чистота експерименту і перевіряються основні варіанти розв’язання однієї соціальної проб лем й. У свій час Джон Стюарт Мілль не вважав можливим здійснення експерименту в суспільних науках. Сьогодні ми бачимо, що соціальний експеримент - це світова практика .Його основною метою є одержання нового, по можливості більш точного знання про соціальну реальність Зміна соціальної дійсності здійснюється тут опосередковано, Головним чином через розвиток теорії або через підтвердження істинності окремих її положень в даних специфічних умовах.

Звертаю увагу курсантів на те, що одержані після проведення опитування емпіричні дані підлягають інтерпретації, тобто поясненню. Соціолог має зробити висновки, виявити тенденції, перевірити висуненні в програмі соціологічного дослідження гіпотези. Одержану первинну соціологічну інформацію йому треба узагальнити, проаналізувати, науково пояснити, згрупувати одержану дані.

Підкреслюю, що головним підсумковим документом соціологічного дослідження є звіт про науково-дослідну роботу. Він включає ряд обов’язкових розділів: титульний лист, список виконавців, реферат, зміст, перелік умовних позначень і символів, вступ, основна частина, заключення, список використаної літератури, додатки. Загальними вимогами до цього документу є: чіткість і логічність викладу, аргументованість основних положень, висновків, точність формулювань, конкретність викладу результатів роботи, обґрунтованість рекомендацій і пропозицій.

Здобуваючи об’єктивну інформацію про ті або інші сторони суспільного життя, конкретні соціологічні дослідження можуть допомогти соціологу виявити суттєві суперечності, а також тенденції розвитку певних соціальних явищ і процесів. Те і інше дуже важливе для наукового розуміння і вирішення соціальних проблем, регулювання суспільних процесів або для їх всебічного врахування. Головне в конкретному соціологічному дослідженні - одержати об’єктивну інформацію про те, що відбувається в суспільстві, якій його сфері і як це сприймається людьми.

Література:

1. Бутенко Й.А. Анкетный опрос как общение социолога с респондентом. – М, 1989.

2. Гречихин В.Г. Лекции по методике и технике социологических исследований. – М., 1988.

3. Городяненко В.Г. Социологический практикум.Учебно-методическое пособие. – Н.: ІУстУ.

4. Зміст і методика проведення військово-соціологічного опитування. - К., 1993.

5. Как провести социологическое исследование. - М., 1990.

6. Краткий словарь


10-09-2015, 14:52