Житомирський державний університет імені Івана Франка
Кафедра соціальної педагогіки і педагогічної майстерності
Реферат на тему „ Форми і методи робрти з людьми похилого віку „
Виконала
Студентка 32 групи
Спеціальність „соціальна педагогіка”
соціально-психологічний факультет
Ткач Анна Володимирівна
Житомир - 2007
План:
1. Вступ
2. Загальна характеристика старості
2.1. Емоційна сфера людини у старості
2.2. Значення сім’ї для людини похилого віку
3. Соціальна робота з людьми похилого віку
3.1 Будинки- інтернати для людей похилого віку
3.2 Територіальні центри обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян і відділення соціальної допомоги вдома
4. Особливості підготовки соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку
4.1. Психологічна допомога людям похилого віку
5. Висновок
1. Вступ
Старість є останнім етапом онтогенезу людини. Головною її особливістю є генетично зумовлений процес старіння, який проявляється в іволюційних змінах в організмі та психіці , послабленні їх функціонування. Фізіологічні перетворення, а також соціально- психологічні чинники впливають на особистісну сферу, поведінку, спосіб життя старої людини.
У період старості розвиток і функціонування духовної, інтелектуальної, емоційної, фізичної сфер людини набувають специфічного характеру. На цьому віковому етапі особистіть припиняє трудову діяльність , обмежуються її соціальні контакти, спостерігаються зміни у її поведінці. [ 4; 323]
2. Загальна характеристика старості
Період старіння часто називають геронтогенезом ( грец. Geron – стара людина і genesis – походження ). Більшість дослідників вважає, що починається вона з 60 років і триває до смерті. Міжнародна класифікація виокремлює такі періоди геронтогенезу:
- похилий вік ( для чоловіків 60 – 74 роки, для жінок 55 – 74 роки )
- старечий вік ( 75 – 90 років )
- вік довгожительства ( 90 років і старші ).
На цьому етапі життя людина помітно втрачає фізичну силу, енергійність, погіршується її здоров’я та психофізіологічні показники. Знижується функціонування судинної та імунної систем, еластичність тканин організму. Шкіра стає твердішою, чутливішою до подразнень. Стара людина адаптує свою поведінку до фізіологічних обмежень.
Про початок старіння людини свідчить припинення трудової діяльності, обмеження системи соціальних відносин. У більшості дорослих вихід на пенсію мало змінює задоволеність життям. У деяких сім’ях набуває вищої значущості сімейне життя , особливо, якщо чоловік працює, а дружина вже на пенсії. Припинення роботи теж сприймається позитивно. Однак частина старих людей опиняється перед проблемою залежності від інших людей.
Кожна людина по-своєму долає період старості, що зумовлене генетичними та особистісними чинниками, статевою належністю, способом життя на попередніх етапах, атмосферою в родині, соціально- економічною ситуацією в країні.
Старіння людей є одним з основних показників демографічної ситуації в країні. Для України характерна тенденція до зменшення народжуваності і з’явилася тенденція до скорочення тривалості життя.
Отже, старість є віковим етапом ( у деяких людей досить тривалим ), який завершує життя. Для нього характерні фізіологічні обмеження, зміни в усіх сферах особистості. [ 4; 323-324 ]
2.1. Емоційна сфера людини у старості
Зі старістю пов’язані і специфічні зміни в емоційній сфері людини, які проявляються в некерованому посиленні мимовільних реакцій ( сильному нервовому збудженні ), схильності до безпричинного суму, сльозливості. У більшості людей з’являється тенденція до ексцентричності ( дивацтва ), знижується чутливіть, здатність знаходити вихід зі складних ситуацій, вони часто заглиблюються у свої думки, переживання, тривоги.
На схилі літ люди рідше переживають радість , здивування, багато з них втрачає почуття гумору, інтерес, допитливість. Вони часто відчувають тривогу , пов’язану з очікуванням смерті, із захворюваннями, самотністю, фізичною неспроможністю. Їхня тривога , як правило , не має конкретної причини . У ній страх поєднується з гнівом, почуттям вини, соромом. Страх може бути зумовлений фізіологічними процесами в організмі, усвідомленням життєвих небезпек, що реально загрожують людині. Прояви ображеності здебільшого є емоційною реакцією на несправедливе ставлення до себе, незаслужане приниження власної гідності.
Часто людина відчуває сум , який є породженням пережитого горя, самотності, хвороби, розчарування у житті,втрати значущої людини, перспективи. Сум супроводжується зумовленою звуженням кровоносних судин загальмованість рухів. Складні переживання змушують її оглянутися, по-новому відчути цінність життя, кожного прожитого дня і навіть години.
Нудьга і пов’язана з нею стан монотонії ( зниження загального рівня активності ) Виникають у зв’язку з відсутністю яскравих сенсорних вражень, спричиненою послабленням слуху, зору та інших видів чутливості; інтелектуальною пасивністю , зумовленою зниженням рівня інтелекту та мотивації пізнавальної діяльності; руховою пасивністю, спричиненою зниженням фізичних можливостей організму.
Емоційні переживання також пов’язані з очікуванням смерті. Люди у старості спокійніше роздумують про смерть, ніж відносно молодші. Думки про неї навідуються часто, але вже не викликають такої тривоги, як раніше. Головне для них, щоб процес умирання не був тривалим і болісним.
Емоційне життя літніх людей суттєво змінюється. Частіше виникають у них негативні переживання, які здебільшого пов’язані із пристосуванням до старості й наближенням смерті. Однак і в цьому віці люди нерідко переживають позитивні емоції. [4; 335-337 ]
2.2. Значення сім’ї для людини похилого віку
З певного віку непересічною цінністю для людини стає сім’я, задля єдності і благополуччя якої вона живе і працює, обстановка в якій може додавати їй сил і відчуття усіх барв життя або пригнічувати , кидати її в депресивні стани. Особливо важливе значення має сім’я для людей похилого віку, хоч багато з них зустрічають свою старість одинокими.
Слід сказати, що старі люди більше прагнуть активної взаємодії з членами сім’ї, а усамітнення забезпечує їм особистісну свободу. Сім’я для них є опорою. Однак не завжди сім’я здатна вирішувати їхні проблеми . Нерідко опікуни є також уже не молодими людьми ( одне із подружжя ) аба людьми зрілого дорослого віку ( діти ). Їх переслідують свої проблеми, в багатьох ослаблене здоров ’я. Тому інколи люди старого віку відчувають розчарування через нереалізовані сподівання, що може зруйнувати стосунки в родині.
У зв’язку зі зниженням рівня народжуваності літні люди мають менше родичів, від яких можуть очікувати підтримки. В такому разі їхнє становище значною мірою залежить від рівня пенсійного забезпечення та добробуту в державі.
Великою радістю на старості є онуки і правнуки.У багатьох бабусь і дідусів налагоджуються з ними дружні стосунки . Ці стосунки часто відіграють домінуючу роль у спонукальній сфері людей похилого віку , дають їм відчуття особистісного та сімейного оновлення , вносять різноманітність у їхнє життя, надають йому сенсу, є ознакою довголіття, яким можна гордитися. Дідусі і бабусі виконують важливі соціальні ролі, які мають різну мотиваційну спрямованість :
1. присутність. Зумовлена прагненням бабусі і дідуся створити спокійну обстановку, особливо за наявності загрози розпаду сім’ї;
2. сімейна „ національна гвардія „. Деякі бабусі і дідусі охоче беруть активну участь у житті родини , віддаючи себе вихованню підростаючого покоління;
3. арбітри. Бабусі і дідусі прагнуть зберегти сімейні духовні цінності, підтримувати цілісність, спадкоємну єдність родини, намагаються владнати конфлікти між своїми дорослими дітьми і внуками;
4. зберігачі сімейної історії.Багато бабусь і дідусів , дбаючи про наступність між поколіннями , передають онукам сімейну спадщину і традиції. [4; 340-341 ]
3. Соціальна робота з людьми похилого віку
Соціальна робота з людьми пізньої старості і людьми похилого віку займає пріоритетне місце в системі соціалного захисту населення.
У різних суспільствах старі люди часто сприймаються крізь призму стереотипів. За результатами опитувань населення в різних країнах світу виявилось, що існують як позитивні, так і негативні уявлення про старих людей, що впливає на ставлення до них суспільства. Ці стереотипи заважають сприймати людей похилого віку деференційовано, як індивідумів, які дійсно мають між собою певні розбіжності .
Негативні стереотипи :
· більшість старих людей бідні;
· більшість старих людей не можуть звести кінці з кінцями через інфляцію;
· у більшості старих людей є житлові проблеми;
· старі люди, як правило, слабі і хворі;
· більшість старих людей живуть в соціальній ізоляції і страждають від самотності, утримуються в будинках для престарілих.
Позитивні стереотипи:
· старі люди відносяться до досить заможної частини населення, працюючи члени суспільства щедро забезпечують їх пенсіями і допомогами.
· Старі легко зходяться з іншими людьми , вони добрі і привітні.
· Більшість з них відрізняється зрілістю. Життєвим досвідом і мудрістю. Вони цікаві люди.
· Більшість старих людей вміють слухати і особливо терплячі відносно дітей.
· Більшість старих людей відрізняються добротою і щирістю щодо своїх дітей і онуків.
У соціальній роботі з людьми похилого віку вирішуються такі завдання:
· Попередження причин , які породжують проблеми літніх людей;
· Сприяння практичній реалізації прав і законних інтересів , забезпеченню можливостей самореалізації і самовиявлення людей похилого віку і попередження соціальної ізоляції , відсторонення від активного життя;
· Додерження рівності і врахування можливостей літніх людей при отриманні соціальної допомоги і послуг;
· Виявлення індивідуальних потреб людей похилого віку в соціальній допомозі і обслуговуванні;
· Використання нових технологій соціальної допомоги , яка спрямована на задоволення потреб людей похилого віку.
Соціальна робота з людьми похилого віку проводиться у таких напрямках:
1. соціальне забезпечення, соціальна допомога, створення необхідних матеріальних і фінансових умов для підтримання нормальної життєдіяльності;
2. догляд і соціальна допомога в стаціонарних установах Міністерства праці і соціальної політики;
3. соціальна робота з людьми похилого віку в територіальних центрах і відділенняхденного перебування;
4. догляд і соціальна підтримка на дому.
Соціальна допомога людям похилого віку – це забезпечення у грошовій чи натуральній формах , у вигляді послуг чи пільг, які надаються із врахуванням законодавчо закріплених державою соціальних гарантій із соціального забезпечення. Соціальна допомога має характер періодичних чи разових доплат до пенсій і допомог, натуральних видач та послуг з метою надання адресної , диференційованої підтримки різним категоріям літніх людей , ліквідації чи нейтралізації критичних життєвих ситуацій, які викликані важкими соціально-економічними умовами життя.
Виділяють термінову соціальну допомогу, адресну соціальну допомогу, бригадну соціальну допомогу для важкохворих.
Термінова соціальна допомога являє собою надання допомоги разового характеру людям похилого віку, які її гостро потребують . Вона включає разове забезпечення безкоштовним гарячим харчуванням чи продуктовими наборами ; забезпечення одягом, взуттям, предметами першої необхідності; разове надання матеріальної допомоги; сприяння в отриманні тимчасового житла;надання екстреної соціально-психологічної підтримки за Телефоном довіри і юридичної допомоги у рамках компетенції служби.
Адресна соціальна допомога надається літнім людям, які знаходяться в особливо складній життєвій ситуації. Їх відвідують соціальні працівники, які надають необхідну побутову чи соціально- психологічну допомогу.
Бригадна форма допомоги важкохворим пенсіонерам – це комплексне обслуговування з наданням соціальних і медичних послуг . Соціальні працівники надають пенсіонерам послуги побутового характеру, а медичні сестри здійснюють сестринський догляд. [5;326-327,333-334]
3.1. Будинки- інтернати для людей похилого віку
Будинок-інтернат системи соціального захисту – стаціонарна соціально-медична установа для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни і праці, інвалідів. Які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговувуння.
Завданнями будинку-інтернату є : матеріально-побутове забезпечення громадян похилого віку та інвалідів, створення для них сприятливих умов життя, наближених до домашніх, організація догляду, надання їм медичної допомоги, здійснення заходів, спрямованих на соціально-трудову реабілітацію, організація раціонального і дієтичного харчування з урахуванням їхнього віку і стану здоров’я, забезпечення інвалідів і старих, які того потребують , протезуванням і немоторними засобами пересування, проведення культурно-масової роботи.
До будинків-інтернатів приймають на повне державне забезпечення громадян похилого віку ( жінок з 55 років, чоловіків з 60 років ) та інвалідів I і II груп, старших 18 років.
Пенсіонерів у будинках – інтернатах забезпечують одягом, взуттям, м’яким інвертарем , чотириразовим харчуванням. В усіх будинках – інтернатах є медпункти, ізолятори, карантинні кімнати, які обладнені необхідною медичною апаратурою та інструментарієм.
З метою соціальної адаптації і трудової реабілітації людей похилого віку при стаціонарних установах створено 252 лікувально- виробничі майстерні. Для організації трудової реабілітації громадян похилого віку та інвалідів та для поліпшення харчування літніх людей при будинках-інтернатах системи функціонують 233 підсобних сільських господарств, які за рахунок власного виробництва забезпечують від 60 до 100 відсотків потреби інтернатних установ в основних продуктах харчування - м’ясі, молоці, овочах, картоплі.[5;334-335]
3.2. Територіальні центри обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян і відділення соціальної допомоги вдома
Практично в кожному місті і районі функціонують територіальні центри соціального обслуговування, які опікуються непрацездатними громадянами. Вони обслуговують понад 402 тис. осіб, у тому числі 36 тис. інвалідів війни. Органи праці і соціального захисту населення обслуговують близько 260 тис. одиноких інвалідів, з них майже 137 тисяч отримують послуги в територіальних центрах.
Територіальний центр соціального обслуговування є спеціальною установою, яка надає громадянам похилого віку та самотнім непрацездатним громадянам послуги, спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності і соціальної активності.
Територіальні центри мають у своїй структурі: відділення соціальної допомоги вдома, відділення соціально- побутової реабілітації;відділення гуманітарної та благодійної допомоги; відділення організації харчування; відділення денного перебування; лікувально – оздоровчий комплекс; відділення медично-соціальної реабілітації; стаціонарне відділення для постійного або тимчасового проживання;спеціальні житлові будинки для самотніх непрацездатних громадян; лікувально-виробничі майстерні, спеціальні цехи, дільниці, підсобні сільські господарства, в тому числі на госпрозрахунковій основі;дієтичні їдальні. Територіальний центр утримують за рахунок коштів, виділених з місцевого бюджету на соціальний захист населення, інших надходжень , в тому числі у вигляді прибутку від діяльності підсобних сільських господарств, спеціальних цехів і діяльність центру, а також коштів благодійних фондів, пожертвувань тощо.
Напрямки роботи територіального центру :якісне надання різних видів ( до 40 ) побутових , медично – соціальних послуг громадян похилого віку;придбання та доставка товарів з магазину або ринку за рахунок обслуговуваних громадян, приготування їжі, доставка горячих обідів, годування; виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів; оплата платежів; читання вголос преси; обробіток присадибних ділянок; організація надання різних видів протезно- ортопедичної допомоги тощо.[5;335-336]
4. Особливості підготовки соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку
Підготовка соціальних педагогів до професійної діяльності в цілому і , зокрема, з людьми похилого віку зумовлена багатьма чинниками , в тому числі потребами суспільства, соціальних служб у кваліфікованих фахівцях, які вільно орієнтуються у фундаментальних проблемах старості та здатні до їх професійного осмислення і розв’язання у соціальній сфері.
Робота з людьми похилого віку вимагає від спеціаліста відповідного рівня знань та умінь. Спеціаліст, призначений для роботи з людьми похилого віку, повинен володіти знаннями:
· про похилу людину як об’єкт та суб’єкт соціальної роботи, його вікові, індивідуальні особливості, соціальні фактори, що впливають на розвиток особистості у похиллому віці;
· про цілі , завдання, зміст, форми та методами роботи з людьми похилого віку;
· про своєрідність соціальних, психологічних, медичних проблем похилого та старого віку;
· про особливості адаптації до пенсійного періоду життя;
· про основи догляду за немічною людиною тощо.
Відповідно до знань соціальний педагог повинен уміти:
· аналізувати та оцінювати рівень потреб старої людини у соціальній допомозі;
· вибирати доцільні форми, методи та засоби роботи з людьми похилого віку;
· планувати та організовувати роботу з людьми похилого віку;
· спілкуватися з людьми похилого віку тощо.
Ось чому важливими сьогодні є питання, пов’язані з підготовкою спеціалістів у галузі соціальної роботи з людьми похилого віку, які могли б компетентно , творчо вирішувати соціальні проблеми літніх та старих людей.[1;26]
4.1. Психологічна допомога людям похилого віку
Спілкування з вітчизняними психологами – практиками показує, що сьогодні серед основних проблем, з якими доводиться їм стикатись, все частішою стає проблема геронтологічного суїциду. Це вимагає посилення уваги до професійної підготовки психологів щодо роботи з людьми похилого віку.
Завдання психологічної допомоги людям похилого віку полягає:
1. в адаптації до статусу пенсіонера, допомозі клієнту розглянути і оцінити свої інтереси та життєві ресурси , обрати для себе захоплюючу справу;
2. у допомозі у прийнятті старості і всього минулого життя в цілому , у пошуку нових орієнтирів ( формування позитивного образу старості як часу для щастя, розвитку внутрішнього спокою, обговорення всього хорошого, шо є в актуальній життєвій ситуації );
3. у підвищенні загального фону настрою;
4. у підвищенні самооцінки.
До особливих ситуацій , у яких проводиться надання психологічної допомоги людям похилого віку, відносять: втрату близьких, глибоку дипресію, наближення смерті.
1. Втрата близьких. Про переживання клієнтом горя , за О.В. Красновою , свідчать такі ознаки:
· Фізичні страждання( коротке дихання, постійні зітхання, сухість у роті та ін. )
· Поглинутість образом померлого;
· Почуття провини;
· Ворожі реакції;
· Втрата моделей поведінки.
2. Глибока дипресія людей похилого віку. Психолог повинен показати клієнту, що він не може взяти на себе відповідальність за стан клієнта, а може лише допомогти його самовизначенню. Варто показати клієнту, що його песимістичний погляд на світ – результат його депресивного стану; можна полегшити стан , і картина світу покращиться. Слід підтримати клієнта і допомогти йому у психологічному поясненні його труднощів, при цьому активно розпитувати про переживання та обставини життя клієнта.
3.
Наближення смерті.
Бесіда з помираючою людиною похилого віку не є у повному значенні слова психологічним консультуванням. У кінці життя людина часто звертається думками до вічного, до Бога. Підводячи підсумки свого життя, вона шукає закон людського існування і знаходить його у вірі. У людини похилого віку віра може
10-09-2015, 16:33