Соціальна робота з військовослужбовцями

- для членів сімей військовослужбовців "Соціально-правовазахищеність військовослужбовцівта членів їхніх сімей у з'єднанні (частині) та заходи щодо її посилення".

Обробка результатів опитування дозволяє визначити основні проблеми та негаразди, які турбують військовослужбовців,а саме: прояви нестатутних взаємин, рівень військової підготовки, ставлення офіцері до виконання своїх обов'язків, рівень задоволення умовами життя і відпочинку тощо. Результати опитування доводяться до керівництва військовою частиною, що має сприяти поліпшенню умов проходження військової служби молоді, усуненню негативних явищ у колективі.

Діяльність щодо адаптації військовослужбовців до умов прохо­дження військової служби є досить довготривалим процесом (від 2 до 7 місяців). Перший її етап передбачає проведення загальної діагности­ки особистості солдата на визначення готовності до проходження ним строкової служби та контролю за процесом адаптації до неї, а саме: особистісних якостей, емоційно-вольової сфери, пізнавальних власти­востей.

Водночас за отриманими результатами з числа військовослужбов­ців визначаються групи ризику, з якою в подальшому проводиться ін­дивідуальна робота, та формуються групи для корекційної роботи з метою налагодження спілкування в колективі, зняття психологічної напруги, сприяння згуртованості команди, сприяння особистісному ро­сту тощо.

Одним із напрямів роботи з військовослужбовцями є падання соціально-психологічноїпідтримки в адаптації до військової служби. Оп­тимально ця робота може здійснюватися під час проведення соціально-психологічних тренінгових занять, що сприяє розвитку рефлексії і конструювання процесу спілкування у військовослужбовців строкової служби на стані адаптації.

Тренінгові програми щодо адаптації молодого поповнення до вій­ськової служби мають вміщувати такі моменти:

- адаптація нового поповнення до військової служби;

- навички конструктивного спілкування;

- згуртування військового колективу.

Визначення соціально-психологічного клімату в колективі. Соціа­льно-психологічний клімат - стійкий психічний настрій, що виявляєть­ся у ставленні людей один до одного, до спільної справи. До пока­зників соціально-психологічного клімату відносять також самопочуття особистості в колективі, ставлення до самого себе як до члена колективу.

В умовах військового колективу формування Соціально-психологіч­ногоклімату окремих груп і військової частини в цілому має важливе значення, оскільки цей чинник безпосередньо впливає на самопочуття і рівень бойової підготовки військовослужбовців. Вирішальним чинни­ком формування стосунків у колективі є позиція командира стосовно підлеглих, рівень вміння командного складу впливати на формування стосунків у військовому колективі.

Враховуючи специфіку військових взаємин: певна ізольованість від суспільства, підпорядкованість підлеглих керівництву, чітка регла­ментація стосунків тощо, визначення рівня задоволеності людини від належності даному колективу — це можна розглядати як основний кри­терій успішної адаптації молодої людини до військового колективу, формуваннядоброзичливих стосунків між військовослужбовцями.

Діяльність спеціалістів ЦСССДМ щодо вивчення соціально-психоло­гічного клімату військового колективу стосується двох напрямів діаг­ностики: взаємин військовослужбовців між собою; командирів і підлеглих різного рівня. Саме на визначення цих двох позицій спря­мовані психодіагностичні методики, що використовуються в практичній роботі з військовослужбовцями:

- вивчення міри задоволення людини від приналежності даному колективу;

- вивчення соціально-психологічного клімату в колективі;

- оцінка морально-психологічногоклімату взводу або роти

Аналіз причин грубих порушень у підрозділі, частині. Умови життя і спілкування у військових частинах мають специфічний харак­тер. Молода людина, потрапляючи у військо, півтора року перебуває в ізоляції від зовнішнього, звичного оточення, підпадає під вплив внутрішньовійськових,нерідко негативних або неприйнятних для неї чинників. Це все супроводжується великими фізичними та моральними навантаженнями.

Важкий психологічний стан, в якому опиняється військовослужбо­вець строкової служби, врешті-решт може призвести до непередбачених наслідків: формування позастатутних відносин, суїцидальних вчинків, втечі з військових частин.

Діагностика причин, які спонукають військовослужбовців до по­рушення військової дисципліни, що базується на результатах опитування різних категорій військовослужбовців, спрямована саме на виявлення негативних чинників, які провокують тактику поведінки військовослужбовців, що дозволяє провести корекцію умов армійського життя з метою зменшення ризику порушень у подальшому:

- анкета для виявлення військовослужбовців, потенційно спромо­жних залишити частину (СЗЧ-4);

- анкета для всіх солдатів і сержантів (СЗЧ-1);

- анкета для тих, хто вже самовільно залишав частину (СЗЧ-2);

- анкета для військовослужбовців, які відбувають покарання у дисциплінарномубатальйоні за ухилення від військової служби (СЗЧ-3);

- анкета для військових, які припустилися нестатутних взаємосто­сунків (НУВ-2.95);

- анкета з проблем викорінювання нестатутних взаємин в армії (НВО-К-1).

Результати опитування дозволяють визначити основні причини по­рушень у військових частинах і спроектувати соціальну роботу у військовій частині на усунення причин.

Профілактика суїцидальних проявів. Проблема самогубств існує її Збройних силах вже давно. У військовому середовищі існує багато по дій, які можуть ініціювати суїцидальні роздуми і навіть спроби суїциду. Це можуть бути учбові тривоги, марші, навчання, інші учбове бойові завдання, пов'язані з раптовою напругою фізичних і духовних сил. Деякі військовослужбовці в таких випадках особливо гостро відчувають свою професійну непідготовленість, слабкість, безвихідь. Вони приховують свої почуття від товаришів по службі, соромляться попрохати в них підтримки, замикаються в собі, шукають спроби відволікатися від своїх думок і переживань. Але стрес не проходить, а, навпаки, посилюється, службові обов'язки виконуються все гірше, помилки і прорахунки стають більш серйозними і тяжкими. З цією метою пропонується структура програми профілактики суїцидальних проявів:

виявлення групи суїцидального ризику;

- орієнтація командування підрозділу у вирішенні проблеми про­філактики суїциду;

- оптимізація позитивної спрямованості, емоційних факторів середовища та життєдіяльності;

- формування переконаності у вищій цінності людського життя, у принциповому подоланні перешкод;

- проведення психологічних та психопрофілактичних заходів;

- виявлення і вирішення суїцидогениих ситуацій;

- індивідуальна бесіда з військовослужбовцями, включеними до суїцидогенних ситуацій;

- допомога у подоланні перешкод, вирішення суперечностей. Кваліфіковану допомогу щодо більш глибокого вивчення клієнта

можуть дати медичні працівники. Проводячи амбулаторні прийоми, постійно спілкуючись з усім особовим складом, військовий лікар має можливість систематично спостерігати за поведінкою солдатів і матросів строкової служби, відзначати їхні особливості і виявляти їх причини або інших відхилень в їхній поведінці.

Багато потрібних даних можна отримати завдяки листуванню з батьками, зі школою, підприємствами, військкоматами. Достовірність методики підвищується завдяки розширенню джерел інформації і способів вивчення особистості.

Обов'язковою складовою роботи з профілактики суїцидальних проявів серед громадян обов'язковою є профілактична бесіда, необхід­ність якої виникає з моменту виявлення клієнтів, які перебувають у передсуїцидальному стані.

Для запобігання спроби самогубства важливо вчасно встановити з особою, яка потрапила у біду, людяний, довірливий контакт, вступити і ним у товариське спілкування.

Бесіди з клієнтом, який перебуває у стані психологічної кризи, справа дуже тонка, специфічна і потребує старанної попередньої підготовки. Така бесіда складається кількох послідовних етапів, кожний з яких має своє специфічне завдання і передбачає використання специ­фічних прийомів, про що йшлося вище.

Військово-патріотичне виховання молоді, підготовка призовної мо­лоді до проходження служби у Збройних силах України, соціальна адаптація військовослужбовців строкової служби, профілактика нега­тивних явищ у військовому середовищі, сприяння змістовному дозвіл­лю військовослужбовців, адаптація молодих людей, які звільнилися з лав Збройних сил, до цивільного життя, є на сьогодні актуальними аспектами в системі реалізації соціальної молодіжної політики.

Соціальна робота центрів соціальних служб для молоді з призов­ною молоддю, військовослужбовцями та членами їхніх сімей є комплекс­ною та інтегративною. Водночас із вирішенням специфічних проблем, пов'язаних із проходженням молоддю військової служби, соціальні працівники впроваджують систему заходів соціальної профілактики негативних явищ (схильності до девіантної, адитивної, деліквентної поведінки, розповсюдження хвороб, що передаються статевим шляхом, та ВІЛ/СНІДу), злочинності та правопорушень, пропагують здоровий спосіб життя, вирішують питання змістовного відпочинку, дозвілля, вторинної зайнятості допризовної та призовної молоді, військовослуж­бовців та юнаків, які звільнилися з лав Збройних сил, надають психолого-консультативну, інформаційну допомогу військовозобов'язані! молоді та членам їхніх сімей, а також науково-методичну та практичну допомогу офіцерам з питань виховної роботи.

Список використаної літератури:

1, Закон України "Про загальний обов'язок і військову службу"

2, "Технологии соцыальной работы", под. ред. Холостовой, Инфра-М, Москва, 2003 год.

3, "Соціальна робота: технологічний аспект", творчий колектив, Київ, 2004 рік.