Державна молодіжна політика на сучасному етапі

і реалізується на основі гарантій рівних можливостей для молоді. Молодим людям мають бути гарантовані рівні можливості розвитку і участі в громадському і державному будівництві, захист їх прав і законних інтересів [9, 87].

Повинні дотримуватися базові соціальні стандарти забезпечення молоді послугами, формуватися єдиний інформаційний простір для молоді, впроваджуватися загальні механізми економічної підтримки молоді і молодіжних ініціатив.

Необхідне створення інфраструктури реалізації державної молодіжної політики. Має бути сформована самостійна галузь державна молодіжна політика - з відповідними елементами: спеціалізованими установами, стандартами діяльності і методичним забезпеченням, переліком спеціальностей, штатом професійних працівників у сфері державної молодіжної політики, фінансово-організаційним механізмом, бюджетними статтями, матеріально-технічним забезпеченням, а також мобілізувати можливості інститутів соціалізації молоді, потенціалу громадянського суспільства.

4. Доктрина державної молодіжної політики — цілі та завдання

Зробити молодіжну політику ефективною, адекватною сучасним вимогам, такою, що враховує особливості сучасної держави, суспільства і молоді, наповнити її новими змістом і вмістом – першочергове завдання влади. При цьому у держави є реальна можливість зайняти в цій сфері лідируюче положення, забезпечивши собі тим самим передові позиції в глобальному розвитку.

Цілі, завдання, основні напрями, заходи і механізми реалізації державної молодіжної політики сформульовані в Доктрині державної молодіжної політики, яка покликана стати базовим документом в цій області на тривалий період часу.

Молодіжна політика України повинна реалізовуватися на всіх рівнях державної влади. Вона ґрунтується на визнанні за молоддю всієї повноти соціально-економічних, політичних, особистих прав та свобод, закріплених Конституцією України й іншими нормативними правовими актами, що діють на території України й муніципальних утворень.

Доктрина молодіжної політики України визначає стратегію й пріоритетними напрямками молодіжної політики; окреслює нові підходи держави до формування основних цілей і завдань, форм і методів реалізації молодіжної політики; формує новий погляд на молодіжну політику, відповідний сучасним уявленням про цілі і завдання, про внутрішні, зовнішні і глобальні виклики, що стоять перед українським суспільством; служить основою для підготовки пропозицій із вдосконалення правового, методичного, наукового, кадрового і організаційного забезпечення молодіжної політики; виступає в ролі основного документа при розробці цільових програм в сфері молодіжної політики [4, 186].

Доктрина державної молодіжної політики є зведенням офіційних поглядів і підходів держави до ролі і значення державної молодіжної політики, систему завдань і пріоритетних напрямів молодіжної політики.

Доктрина передбачає необхідність докорінної зміни підходів до формування, управління і реалізації державної молодіжної політики. Вона направлена на активізацію дій всіх органів державної влади і інститутів громадянського суспільства із забезпечення державних і суспільних інтересів в процесі соціального становлення молоді. Доктрина передбачає участь в програмах державної молодіжної політики неурядових, громадських організацій. Доктрина ґрунтується на положеннях Конституції України, законодавства України, на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Доктрина спрямована на створення правових, економічних і організаційних умов і гарантій для самореалізації особистості молодої людини, на розвиток і підтримку молодіжних і дитячих громадських об'єднань.

Молодіжна політика – складова частина соціально-економічної політики, що відбиває ставлення органів державної влади до проблем молоді, визначає правові, економічні, організаційні основи становлення й розвитку молодих громадян, сприяє найбільш повній реалізації їх здібностей в інтересах суспільства й держави, розвитку молодіжних рухів та ініціатив. Її внутрішні закони, система побудови та механізми сталого розвитку поки що не мають єдиних стандартів і традицій. Молодіжна політика здійснюється з врахуванням важливості залучення молодих людей до її формулювання, реалізації та розвитку.

Стратегічна мета молодіжної політики України полягає у створенні умов для самореалізації та творчого розвитку кожної молодої людини – громадян України, реалізації інноваційного потенціалу молоді у всіх сферах суспільного життя, вихованні покоління людей здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, зберігати й примножувати цінності народу України та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, демократичну, правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти.

Для досягнення мети необхідне вирішення наступних завдань: створення консолідованої системи управління державною молодіжною політикою, інтегрованою в загальну структуру органів державного управління; формування сучасної нормативної правової бази та удосконалювання нормативних правових актів у сфері молодіжної політики; створення системи і умов для підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів органів управління молодіжною політикою, а також науково-методологічного забезпечення молодіжної політики; розвиток інфраструктури соціальних установ для молоді; зміцнення і розвиток інститутів соціалізації, підвищення їх ефективності; формування єдиного інформаційного простору для молоді – створення спеціалізованих загальнодержавних електронних друкованих молодіжних засобів масової інформації, укладення громадського договору із засобами масової інформації, спрямованого на забезпечення молоді якісними інформаційними ресурсами; розвиток системи інформаційного супроводу й методичного забезпечення реалізації молодіжної політики; здійснення системного державного впливу на процеси соціалізації молодого покоління; створення умов і гарантій самореалізації молодих громадян; використання інноваційного потенціалу молоді для забезпечення стабільного розвитку держави і громадянського суспільства, гідного життя громадян, зміцнення національної безпеки і конкурентоспроможності країни; посилення ролі недержавної складової в реалізації державної молодіжної політики, активізація інститутів громадянського суспільства; розвиток і підтримка молодіжних і дитячих громадських об'єднань, рухів, сприяння реалізації суспільно-корисних ініціатив молоді.


Список використаної літератури

1. Атрощенко Б., Коваленко В. Історія молодіжної політики незалежної України пишеться вже зараз // Сіверянський літопис. – 2006. – № 6. – С. 112 – 114.

2. Балакірєва О. М., Головенько В. А. Державна молодіжна політика як важливий напрям діяльності владних інститутів щодо розв’язання проблем молоді в сучасній Україні // Укр. соціум. – 2006. – № 6. – С. 149 – 150.

3. Гадяцький Л. Державна молодіжна політика: поганяй до ями?: Виступ [нар. депутата України], що не прозвучав у парламенті // Новий час. – 1999. – 28 черв.– 4 лип. – С.3.

4. Зінченко А. Державна молодіжна політика: історія формування, проблеми, перспективи // Політ. менедж. – 2007. – № 1. – С. 185 – 186.

5. Головатий М.Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення. — К.: Наук. думка, 1993.

6. Кривчик Г. Г. Молодіжна політика в Україні у дзеркалі історизму і об’єктивності // Грані. – 2006. – № 6. – С. 153 – 155.

7. Перепелиця М.П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект). — Київ, Український інститут соціальних досліджень, Український центр політичного менеджменту, 2001. — 242 с.

8. Пилипчук І., Федусь С. Державна житлова молодіжна політика // Розробка державної політики: Аналіт. зап. / Уклад. О. І. Кілієвич. – К., 2002. – С. 137 –141.

9. Плахотнюк Н. Г. Проблеми і шляхи залучення молоді на державну службу в Україні // Укр. соціум. – 2005. – № 4. – С. 84 – 92.

10. Результати моніторингового опитування населення України стосовно соціального становища молоді. — К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. — 34 с.

11. Ченцов В., Колесніков К. Українська молодіжна політика від Кравчука до Кучми // Бористен. – 2006. – № 12. – С. 12 – 13.




10-09-2015, 15:08

Страницы: 1 2
Разделы сайта