Певну теоретичну, практичну, орієнтаційну цінність має для соціальних працівників такий перелік їх особистісних якостей:
а) емпатія — вміння бачити світ очима іншої людини;
б) повага, реагування на проблему клієнта так, щоб вселити йому впевненість у здатності подолати її;
в) конкретність і чіткість;
г) знання себе і вміння допомагати іншим у самопізнанні;
ґ) щирість, вміння природно поводитися у стосунках з клієнтом;
д) дотримання правила «тут і тепер», що зобов'язує до невідкладного розв'язання проблеми, задоволення потреб клієнта.
Фахова соціальна робота спирається на принцип гуманізму, відповідно до якого найвищою цінністю в суспільстві є людина. Гуманність соціальної роботи виявляється в різних формах, найпоширенішою з яких є альтруїзм.
Альтруїзм (лат. alter—інший) —моральнаякість, якахарактеризуєготовністьлюдинибезкорисливожертвувативласнимиінтересамизарадиблагаіншого.
Цей термін запровадив французький філософ і соціолог Огюст Конт (1798—1857), сформулювавши принцип «життя заради інших». Однак не всі мислителі дотримувалися такого його трактування. Наприклад, 3. Фройд вважав альтруїзм невротичною компенсацією його протилежності — первісного егоїзму, витіснення якого зі свідомості людини спричиняє виникнення у неї комплексів. Попри певні відмінності в тлумаченнях, всі філософи ведуть мову про альтруїзм як про дії, позбавлені себелюбства.
Альтруїзм є неодмінною умовою соціальної роботи. Якщо соціальний працівник не сповідуватиме його стосовно клієнтів, він не зможе бачити їхні інтереси першочерговими для себе, а тому не докладатиме зусиль для розв'язання їхніх проблем. У такому разі йому важко буде розраховувати на довіру клієнтів, без якої неможлива ефективна їх співпраця. Отже, професія соціального працівника, ґрунтуючись на альтруїзмі, вимагає від нього й такої моральної якості, як співчуття.
У формуванні якостей, необхідних соціальним працівникам для успішного виконання своїх обов'язків і спілкування з клієнтами, суттєву роль відіграють природні дані, прагнення до самовизначення, самоутвердження, бажання вчитися, ціннісні орієнтації і вольові зусилля людини, яка обрала цю професію.
Визначальним чинником придатності людини до соціальної роботи є система її цінностей, яка визначає ефективність її практичної діяльності. Переконаність в абсолютній цінності кожної людини має бути базисною психологічною установкою, підґрунтям ціннісної орієнтації соціального працівника. Якщо людина, вирішивши стати фахівцем у сфері соціальної роботи, на якомусь етапі виявила відчутні розходження між класними установками і системою цінностей соціальної роботи як фаху, їй краще присвятити себе іншій діяльності.
ЛІТЕРАТУРА
1. ГусляковаЛ. Г., ХолостоваЕ. И. Основытеориисоциальнойработы. —М.: Институтсоциальнойработы, 1997.
2. ЗаконУкраїни«Просоціальнуроботуздітьмитамолоддю»від 21.06.2001 р.
3. ЛукашевичМ. П., Мигович 1.1. Теоріяіметодисоціальноїроботи. — К.: МАУП, 2002.
4. МедведеваГ. П. Этикасоциальнойработы: Учеб. пособие. — М.: ВЛАДОС, 1999.
5. НойфельдИ. Методысоциальнойработы // Теорияипрактика социальнойработы: отечественныйизарубежныйопыт. —М. —Тула, 1993.
10-09-2015, 15:37