Соціальні інститути, соціальні організації, їх роль у житті суспільства

соціальний інститут, а тісно пов'язана з іншими соціальними сферами, зо­крема, вона безпосередньо зв'язана з економікою.

На сім'ю впливають і інші соціальні інститути: політика, система мора­лі, права, культура. Для жодного виду культури характерне переважання в сім'ї або інших рис.

Інститут сім'ї має конкретно-історичний характер, він постійно змінює­ться і розвивається у зв'язку з розвитком потреб суспільства. З свого боку, сім'я також впливає на всі сторони життя суспільства. Вона є своєрідною мікромоделлю суспільства. У сім'ї закладаються біологічні основи здоров'я, звички та потреби, основні духовні цінності та культурні традиції, сім'я стає осередком затишку та захищеності. Тому головне призначення сім'ї - забез­печити безперервність функціонування соціальних, економічних, культур­них традицій в суспільстві.

На реалізацію функції сім'ї впливають особливості пев­них періодів в життєдіяльності сім'ї. Єдиної точки зору з приводу визначен­ня періодів життєдіяльності сім'ї на сьогодні ще не склалось. Дослідники сім'ї виділяють, як правило, такі етапи: перший - від вступу в шлюб до народження першої дитини (цей період поділяють ще не три-чотири підперіоди); другий - закінчується вступом дитини до школи; третій - досягненням соціальної зрілості останньою дитиною; четвертий - створення власної сім'ї останньою дитиною.

Інститут сім'ї, як і інші соціальні інститути, має свою специфічну стру­ктуру. Згідно з Н.Смелзером, існують два основні типи сімейної структури або форми сім'ї. Нуклеарна сім'я складається з дорослих батьків і дітей, які від них залежать (матеріально, економічно, емоційно). Розширена сім'я включає нуклеарну сім'ю і родичів, наприклад, бабусю і дідуся, онуків, тіт­ку, дядька, двоюрідних братів і сестер. Така родина вважається важливим, а в багатьох суспільствах й основним соціальним об'єднанням, спільнотою, базою розвитку соціальних відносин і гарантом взаємодопомоги і підтрим­ки.

За характером шлюбу сім'ї бувають: моногамні та полігамні. Моногам­на сім'я складається з шлюбу між одним мужчиною і однією жінкою. Полі­гамна сім'я - це шлюб між одним та декількома індивідами. Полігамна сім'я має свої різновиди: полігінія (шлюб між одним мужчиною і кількома жінка­ми) і поліандрія (шлюб між однією жінкою і кількома мужчинами). Зустрі­чаються також групові, а також одностатеві шлюби. За типом владних стру­ктур виділяються патріархальні родини, (де переважає влада чоловіків) та матріархальні сімейні системи, (де влада належить жінці і матері). Останнім часом відбувається перехід від патріархальної до егалітарної сімейної сис­теми, (де вплив і влада розподілені між чоловіком і жінкою).

З точки зору сфери подружжя шлюби діляться на ендогамні (взяті у ме­жах власної спільності) та екзогамні (між представниками різних груп). Це призводить до виникнення двох видів сім'ї: соціальногомогенної (однорід­ної) та соціально-гетерогенної (різнорідної).

За вибором місця проживання молодих соціологи виділяються патрілокальне, (коли молода відходить з своєї сім'ї і живе у сім'ї чоловіка, або по­близу оселі його батьків), матрілокальне (коли молоді живуть з батьками жінки або поблизу них), неолокальне (коли молодята живуть окремо від своїх батьків). Неолокальне місце проживання вважається нормою на Захо­ді, але рідко зустрічається в Україні.

За складом сім'ї поділяються на розширену сім'ю, яка включає різні покоління, наклеарну (окрему, просту сім'ю, яку утворюють подружжя з дітьми) і неповну, коли відсутній один з подружжя.

За кількістю дітей виділяють там різновиди сім'ї: бездітні, однодітні, малодітні та багатодітні сім'ї.

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства соціальні проблеми сім'ї загострюються. Різко впала народжуваність дітей в Україні, погіршує­ться матеріально-економічне становище більшості сімей, зростає кількість розлучень, значно збільшилась кількість сиріт, про яких не має коштів на­лежно піклуватись навіть держава.

Існує хороший вислів: «Міцна сім'я - міцна держава». Однак, що є за­порукою міцної сім'ї? Яким чином ми зможемо оволодіти мистецтвом збе­реження кохання, вірності, самодисципліни, почуття обов'язку на довгі роки сімейного життя? Я. Шепанський називає такі критерії успішного шлюбу: 1) міцність шлюбу; 2) суб'єктивне почуття щастя у кожного з подружжя; 3) здійснення очікувань більш широких груп; 4) повний розвиток особистос­ті кожного з подружжя, їх активності, здібностей, виховання здібних та ак­тивних дітей; 5) досягнення внутрішньої інтеграції, відсутність конфліктів. -

Однак у кожній сім'ї можуть траплятися певні непорозуміння чи конф­лікти і подолати їх можна тільки шляхом спільних прагнень членів сім'ї до взаєморозуміння, терпимості та досягнення сімейної гармонії (4).

3. Зміст поняття “соціальна організація”.

Метр польської, і не тільки польської, соціології Ян Щепаньський у своїй праці «Елементарні поняття соціології» (1970) починає розгляд існуючих дефініцій організації з метафори. Він пише: «Можна порівня­ти соціальний зв'язок із системою шнурків і ниток, які зв'язують членів спільноти, керують їхніми діями, тримаючи їх у шорах, змушуючи їх ви­конувати певні дії і не даючи змоги робити інші. Такі шнурки і нитки не повинні плутатися, паралізувати одне одного. Вони мають доповнювати одне одного, аби регулювати процес упорядкованим засобом, - інакше кажучи, вони мають бути організовані» (5, ст. 138).

Спробуємо від метафори перейти до більш точного визначення змісту поняття соціальної організації. На заваді стає той факт, що термін «організація» набуває різних значень залежно від контексту його за­стосування.

В одному розумінні термін “організація" тлумачиться як цільова група, створена для реалізації певних цілей за допомогою раціональ­них засобів, економії зусиль, раціонального поділу праці між членами групи, координації їхніх дій за допомогою керівних органів. На думку Н. Смелзера, організація - це велика соціальна група, сформована для досягнення визначених цілей.

В іншому розумінні термін «організація» розглядається як комплекс засобів управління і керівництва людьми, координації їхніх дій, гармо­нізації зусиль, спрямованих на досягнення визначених цілей більшості індивідів, які виконують окремі завдання.

Нарешті, під організацією розуміють сам процес регуляції соціаль­них дій, спрямованих на реалізацію певних цілей, тобто підкреслюєть­ся поведінковий аспект процесу.

«Соціологізувати» визначення змісту поняття організації спробу­вав Щепаньський. На його думку, соціальна організація будь-якої спільноти - це така сукупність зразків поведінки, настанов, соціаль­них ролей, засобів соціального контролю, яка забезпечує співжиття членів спільноти, гармонізує множину їхніх прагнень і дій у процес задоволення потреб, а також сприяє розв'язанню проблем і конфлік­тів, які виникають під час спільного життя.

Своє визначення Щепаньський ілюструє прикладами з організації життя групи студентів. Тут ми маємо справу з елементами загальної організації навчального закладу, встановленої законами про освіту, такими як певний порядок занять, обов'язки студентів і викладачів, з прийнятими зразками поведінки і взаємовідносин, а також з нормами, що регулюють взаємини членів колективу вищого закладу освіти, та ін. Все це разом приводить до того, що студенти, які вступили до навчального закладу, керуючись особистим інтересом - здобути фа­хові знання і диплом, живуть і співпрацюють у групі упорядковано, не прагнучи реалізувати особисті інтереси за рахунок прав і прагнень ін­ших, і таким чином життя студентської групи йде упорядкованим, «нор­мальним» шляхом. Отже, соціальна організація - це комплекс засобів, за допомогою яких спільнота підтримує внутрішню рівновагу, певний порядок у своєму середовищі.

Аналізуючи сутність соціальної організації, А. Каміньський ілюструє її дії на прикладі упорядкування дорожнього руху. Правила дорожньо­го руху достатньо подані в Цивільному кодексі і обов'язкові для всіх водіїв та пішоходів. Допоміжну функцію в регулюванні руху виконують різні дорожні знаки. За дотриманням правил руху на дорогах стежать спеціальні служби (ДАІ, дорожня міліція). На роздоріжжі, де небезпека для транспорту і пішоходів зростає, з'являються міліціонери-регулювальники. Якщо поряд є кілька перехресть, дії регулювальників коор­динуються. Міліція узгоджує свої дії з роботою світлофорів, останні можна підключити до комп'ютера, щоб, скажімо, забезпечити «зелену хвилю» для транспорту, та ін.

Приклад організації дорожнього руху свідчить, що соціальна орга­нізація виявляється в різних вимірах суспільного життя. Не випадково автори, що оперують терміном «соціальна організація», позначають ним онтологічні аспекти суспільного буття. Залежно від контексту, де використовується цей термін, акцентуються його матеріальний (орга­нізація - це група), атрибутивний (організація - це упорядкованість) або поведінковий (організація - це процес) аспекти.

Отже, організація спільноти людей, наприклад соціальної групи, виявляється у:

1) розподілі соціальних дій відповідно до статусів та ролей у групі;

2) взаємодоповненні цих диференційованих дій;

3) стабільності, тривалості у часі статусної та ролевої структури;

4) відносній незалежності соціальних дій від персони, що їх виконує. Дія повинна відбуватися навіть тоді, коли повністю або частково
змінюється склад групи;

5) факті, що певні відхилення від встановлених дій викликають
негативні санкції, а деякі - позитивні або взагалі не беруться до
уваги. Негативні санкції - це осудження, іронія, догана, позбавлення волі, страта, виключення з групи. Позитивною санкцією може
бути визнання, похвала, нагорода та ін.

Ступінь відхилення від усталених зразків соціальної дії, зміст і мо­дальність санкцій різні в різних групах, неоднакові для окремих кате­горій у межах тієї самої соціальної групи, для індивідів з різними соці­альними статусами. Як ведеться: «що попові можна, то дякові - зась»(5).

4. Типи соціальних організацій.

Ще кілька століть тому все соціальне життя, задоволення соціаль­них потреб, турбота про здоров'я, навчання, піклування про старих відбувалися в межах родини, сусідської групи, сільської спільноти. Формування сучасних індустріальних та постіндустріальних суспільств з їхньою складною соціальною структурою, розгалуженим поділом праці, диференціацією соціальних потреб та інтересів вимагало нових форм задоволення їх, нових способів встановлення і збереження со­ціального порядку. Виникла потреба у створенні великої кількості ор­ганізацій. Як зауважив Н. Смелзер, ми починаємо наше життя в орга­нізації і організовано залишаємо цей світ. Пологовий будинок, ди­тячий садок, школа, виробництво або установа, армія, міліція, банки, магазини, установи охорони здоров'я, соціального захисту і наприкінці бюро ритуальних послуг - всі ці та багато інших організацій регламен­тують все публічне життя. Спробуємо упорядкувати цей різноманітний світ організацій.

Організації, які регулюють соціальне життя, можна передусім поді­лити на такі, що сформовані свідомо, рефлексивно, немовби заздале­гідь сплановано, та організації, які створюються поступово в процесі спільного життя, нагромадження соціального досвіду, коли рефлексія відіграє не плануючу, а швидше коригуючу роль.

Перший тип організації виникає як результат узагальнення в нор­мах і санкціях більш або менш раціонального аналізу соціальної дійс­ності, умов вирішення життєво важливих для спільноти завдань.

Другий тип створюється поступово і немовби несвідомо. Він міс­тить у собі, як стрижень, такі норми і санкції, які певний час вже функ­ціонували і визнавалися індивідами, але не були зафіксовані у кодек­сах, правилах чи загальних регламентах. Взагалі більшість таких норм не формулюється однозначно, хоча на практиці реалізується в діях ін­дивідів - членів групи. Про це свідчать санкції, негативні для тих, хто відхиляється у своїй поведінці від визнаної більшістю норми. Межа між першим і другим типами організації досить плинна. Оби­два типи організації - граничні, ідеальні. Організації в архаїчних суспіль­ствах, групи типу сусідської общини, сільської громади складаються спонтанно, як умова відтворення спільного життя і не мають прикмет, заздалегідь спланованих. У свою чергу, профспілки, установи охорони здоров'я, наукові товариства, взагалі великі групи, створені для реалі­зації визначених соціальних завдань, - це спільності, майже цілком сконструйовані, в яких усі основні норми і санкції чітко сформульовані у статутах. Однак слід зазначити, що кожна свідомо створена органі­зація ґрунтується на організації або організаціях, сформованих посту­пово, з малою участю рефлексій. Наприклад, керівництво промисло­вим підприємством свідомо встановлює норми організації процесу виробництва і міжособових стосунків під час праці, спираючись на думку, що робітники підприємства засвоїли певні норми соціального спів­життя, які були обов'язковими в середовищі, до якого вони належать, або на підприємстві, де вони раніше працювали.

Часто буває так, що організаційні норми, які спочатку були встановлені свідомо й ефективність яких була контрольованою, з часом настільки глибоко засвоюються індивідами, що реалізуються ними автоматично, без урахування можливості застосування санкцій. Це свідчить про ви­сокий ступінь соціалізації суспільства. Можна навести аналогію: у добре вихованої дитини поведінка визначена не страхом покарання, а тим, що сама думка про «поганий» вчинок для неї неприємна, тому емоцій­но відкидається.

Існуючі соціальні організації можна поділити на формальні і нефор­мальні.

Формальна організація - це система формалі­зованих приписів, статусів, ролей, яка встановлює раціональний поділ праці, а також забезпечує координацію дій індивідів. Натомість не­формальна організація - це спонтанне утворення зразків поведінки, які передаються за допомогою традиції, звичаїв. Неформальна органі­зація упорядковує повсякденне життя поза межами формальних організацій або ж доповнює і компенсує кодифіковані зразки поведінки; в ній функціонують переважно моральні санкції. Наприклад, на промис­ловому підприємстві формальна організація - це комплекс приписів, чітко сформульованих керівництвом, які регулюють поведінку персо­налу в процесі виробництва. Неформальну організацію становлять усі засоби регуляції соціальних стосунків і процесів, які існують або ство­рюються на підприємстві поряд з формальною організацією, а іноді і всупереч їй.

Одним з критеріїв, за якими формальну організацію відрізняють від неформальної, є принцип легальності. Формальним є все, що легаль­не, встановлене розпорядженнями чи за допомогою демократичних процедур волевиявлення. Інший критерій - незалежність організацій­ної структури від конкретних індивідів, які виконують регулюючі функ­ції. Слід зазначити, що за допомогою цих критеріїв не можна ясно і виразно визначитися, де формальна організація, а де неформальна. На практиці вони взаємно проникають, взаємно доповнюють одна одну.

Формування організаційних структур відбувається різними шляха­ми. Зважаючи на їхню специфіку, можна навести два антиподи - доб­ровільну і тотальну (примусову) організації. Прикладом добровільних організацій є професійні і релігійні об'єднання, політичні партії (за умов демократії), різні асоціації типу наукових товариств, клуби за ін­тересами, самодіяльні колективи тощо. Смелзер наводить три головні ознаки добровільних організацій: 1) вони створені для захисту спіль­них інтересів їхніх членів; 2) членство в організації є добровільним - люди можуть вільно входити до них і вільно залишати їх; 3) організації цього типу не пов'язані з державними органами. Щодо останньої ознаки, то вона властива далеко не всім добровільним організаціям, тому модифікується залежно від специфіки тієї чи іншої країни.

Протилежний тип організації - організація тотальна, або примусо­ва. Це таке об'єднання, входити до якого людей примушують, навіть якщо вони цього не бажають. Смелзер підкреслює: «Якщо добровільні організації створюються для захисту певних інтересів своїх членів, то примусова організація формується для «загального» суспільного бла­га, сутність якого формулюється державою, церквою, іншими органі­заціями, що мають право уособлювати загальний інтерес» (3, ст. 172).

До них можна віднести такі організації, як шпиталі, будинки і сана­торії для немічних людей, тюрми, виправні табори, різні типи приму­сових робіт для людей, небезпечних для суспільства, обов'язкову (не професіональну) армію, обов'язкову школу тощо.

5. Роль соціальних інститутів і соціальних організацій у житті суспільства.

Соціальні інститути та організації відіграють значну роль у житті суспільства.

Формальні інститути відіграють велику роль в згуртуванні суспільства. Неформальні соціальні інститути, хоч і регламентуються в соціальних діях, зв'язках, але не оформлені законом. Це свого роду певні неписані правила та норми поведінки, які існують, наприклад, в сільській місцевості. Неприйняття та ігнорування їх не карається певними законами чи іншими санкціями, однак люди, які відносяться до категорії порушників, навряд чи зможуть користуватися повагою або авторитетом у своїх земляків

Соціальні інститути виконують такі функції:

1) репродуктивну, закріплення, збагачення і відтворення на новому рівні чи в певній галузі суспільних відносин;

2)регулятивну і соціального контролю;

3)інтегративну, згуртування суспільства;

4)комунікативну або залучення людей до діяльності;

Кожна з цих функцій знаходить своє конкретне втілення у різноманітних соціальних інститутах. Розвиток суспільства визначається, насамперед, рівнем розвитку соціальних інститутів. Розвиток соціальних інститутів проходить: по-перше, шляхом виникнення нових соціальних інститутів, (інститути дипломатії, інститути людини, інститути фінансів і т.д.); по-друге, шляхом удосконалення вже існуючих соціальних інститутів. Так, в Україні із надр загальносудової системи розвивається Конституційний суд, в рамках інституту охорони здоров'я стає самостійним інститутом наркологічна служба і т.д..

Економіка як соціальний інститут виконує такі функцій:

1)підтримка і розвиток форм суспільного розподілу праці;

2)стимулююча, яка забезпечує посилення стимулів до праці, економіч­ну зацікавленість до праці;

3) інтегративна, яка виражається у забезпеченні єдності інтересів працюючих;

4) інноваційна, яка забезпечує оновлення форм та організації виробництва, систем стимулювання.

Політичні інститути є важливим джерелом соціальних і політичних змін, вони формують активність громадян, програми та альтернативи соці­ального і політичного розвитку.

Сім'я як інші соціальні інститути, виконує ряд функцій. Функції сім'ї - це способи прояву її активності, життєдіяльності сім'ї та її членів. В соціо­логії існує багато різних класифікацій функцій сучасної сім'ї. Спробуємо перераховувати деякі з них:

1) Репродуктивна функція, тобто функція дітонародження, відтворення
населення;

2) господарсько-побутова функція. Вона пов'язана із підтримкою на належному рівні господарських та побутових умов для підтримання фізичного
здоров'я членів сім'ї, догляд за дітьми;

3) економічна функція, яка передбачає накопичення матеріальних благ
одними членами сім'ї для інших у випадку непрацездатності чи в зв'язку з
іншими причинами;

4) виховна функція, що включає виховання батьками молодого поко­ління на основі збереження та передачі молоді основних духовних та куль­турних цінностей, трудових навичок;

5) функція соціалізації, котра охоплює допомогу сім'ї в складному про­
цесі входження дитини до складного світу соціальних зв'язків, прищепленні
їй певних звичок, поглядів, моральних установок, цінностей;

6) реактивна функція, яка передбачає роль сім'ї в процесі емоційної
стабілізації та психологічного розвантаження людини. У сім'ї можна отри­
мати підтримку, скинути напругу від соціальних контактів і т.д.;

7) комунікативна функція, в ході реалізації якої відбувається задово­лення потреб людини в спілкуванні на основі взаєморозуміння та підтримки,
в ізоляції, усамітненні;

8) регулятивна функція,, під час якої сім'єю здійснюється моральна регламентація поведінки членів сім'ї у спілкуванні один з одним та з


10-09-2015, 16:17


Страницы: 1 2 3
Разделы сайта