«Радянська імперія» відрізнялася від класичних колоніальних держав Заходу. Тут була відсутня привілейована «біла еліта». У міру одержання утворення з'явилися місцева інтелектуальна еліта й керівні кадри. Командні пости займали й вихідці з місцевих етносів. Простий народ, як місцевий, так і російськомовний, жив скрізь більш-менш однаково. З'явилися національна наука й місцева інтелігенція, пов'язана з росіянці. Зрозуміло, не слід ідеалізувати дружбу народів того часу, але такої ксенофобії, як тепер, не було.
СРСР був і геополітичною реальністю, і соціокультурною спільністю, де людина, будь він росіянином або татарином, християнином або мусульманином, ідентифікував себе з державою. Поняття «радянський» у закордонному паспорті мало й загальногромадянське значення. Росіянин і якут, осетин і азербайджанець, татарин і інгуш з'являлися як громадяни Союзу, залишаючись при своїй національності. Ця тенденція нагадує те, що відбувається зараз у ЄС, де виробляється таке поняття, як «європеєць».
Як висновки приведемо складні в історії філософії й культури зразкові історичні характеристики людини, що відповідають тій або іншій епосі всесвітньої історії. «Homo Naturalis» (первісна єдність, злиття людини із природою й соціумом) - «Homo Politicus (людина громадянин - античність) - « Homo Moralis (релігійно-феодальний етап розвитку людини) - «Homo Esteticus» (людина епохи Відродження в європейській культурі) - «Homo Economicus» (людина буржуазної епохи) - «Homo Existentialis» (перехід від однобічності особистості до цілісної, що переборює панування над собою економічних і політичних факторів) - «Homo Humanus» (еволюція в напрямку ідеї єдності людського роду, початок торжества руху за права й волі людини). Поява останнього типу в ряді історичних типів особистості знаменує собою вступ суспільства в епоху інформаційної цивілізації. Це сучасний етап розвитку людини раціональної - гомо сапієнс. Людина, створюючи свій мир і змінюючи його історично, змінює й свій внутрішній мир, орієнтації, тип мислення й коло значимостей. Уміння накладати свій значеннєвий і ціннісний порядок на мир фактів і явищ поширюється на все більше число людей, що вимагає розвитку демократії, плюралізму думок, взаємної терпимості, толерантності в ситуаціях соціальної взаємодії.
Література
1.Тойнбі А.Дж. Збагнення історії. - К., 1997.
2.Бергер П., Лукман Т. Соціальне конструювання реальності. - К., 1997
3.Ерасов Б.С. Социальная культурология. М., 1994.
4.Курелла А. Своє й чуже. К., 1996.
10-09-2015, 17:13