Технология изготовления печатных форм

Для оброблення копій машинним способом пропонується широ­кий вибір процесорів, які переважно випускають фірми-виробники ЗОП. Так, фірма_Du Pont пропонує напівавтомати VS 534 та VS 536, автомати з операцією коригування форм А 660 та А 851.

Процесори серії Qarts оснащені мікропроцесорними засобами керування і контролю. Система керування дозволяє оперативно змі­нювати температуру проявника, контролювати рівень робочих роз­чинів і положення пластини у процесорі, економне та рівномірно на­носити гумуючий розчин. Процесори Qarts є чотирьох моделей з рі­зним розміром оброблюваної пластини та методом подавання проявника на пластину - зануренням чи розпиленням через форсунки.

Фірма Lastra випускає також чотири моделі процесора: SМ 65, SМ 85, SМ 90 та 140 з різними форматами оброблювальних плас­тин і мають більшість таких же характеристик, як і процесори Qarts.

Форми, виготовлені у процесорах, відповідають жорстким вимо­гам щодо якості друку.

Всім ЗОП виробництва вище зазначених фірм властива досить велика широта експонування при низькій енергоємності, тривалості експонування 30-90 с. Їх застосування є економічно вигідним (витрати слабо лужного проявника - 100-120 г/м²) і екологічно прийнятним.

Репродукційно-графічні показники високоякісних офсетних форм відповідають вимогам образотворчої та книжково-журнальної про­дукції І та ІІ-го класів .

Тиражостійкість форм, виготовлених на ЗОП, переважно пере­вищує 50 тис. відбитків. У багатьох вона - у межах 100-200 тис. від­битків. Підвищити цей показник у 2-3 рази можна термообробленням протягом 8-Ю хвилин при температурі 160-200° С. Перед термооб­робленням на поверхню форми наносять захисне покриття, так зва­ний "екран", для запобігання втрати потрібних фізико-хімічних влас­тивостей форм.

5.Оперативна технологія виготовлення офсетних форм. Різновиди технології та їх особливості.

З усіх існуючих технологій виготовлення друкарських форм, що базуються на виведенні інформації з комп'ютера безпосередньо на формну пластину (computer-tu-plate) найпростішим варіантом, який не потребує дорогих вивідних пристроїв (насвітлювачів), є техноло­гія формування друкувальних елементів за допомогою принтерів (ла­зерних, струминних тощо). Такі системи складаються, в основному, з: комп'ютера та принтера і відносяться до систем початкового рівня, які не потребують значних інвестицій і не пов'язані з глобальним технічним переоснащенням формного виробництва.

Така технологія успішно застосовується на малих та середніх під­приємствах, що друкують форматами А4, АЗ або А2 для випуску нормативної, технічної, акцидентно-бланкової, учбової продукції, яка має невеликі обсяги та друкується в 1-2 фарби.

Існує декілька різновидів цієї технології.

Варіант технології №1. Виготовлення форми плоского друку фор­муванням друкувальних елементів на гідрофільному папері або полі-ефірній плівці лазерним принтером.

Застосовують комп'ютер, оснащений програмами для верстання та спуску полос і принтер. Правильний спуск полос забезпечують спеціальні програми, які передбачають розміщення на формі техно­логічних полів, що входять у формат друкування і необхідні для встановлення позначок (хрестів) суміщення, міток для обрізування і фальцювання аркуша та шкал контролю друкарського процесу. При­кладом можуть слугувати програми електронного спуску полос Impostrip фірми Ultimate, Impress або програма SТRІР ІТ, яка пра­цює у будь-якій операційній системі у комп'ютерах як РС так і Мас .Застосовують комп'ютер, оснащений програмами для верстання та спуску полос і принтер. Правильний спуск полос забезпечують спеціальні програми,які передбачають розміщення на формі техно­логічних полів, що входять у формат друкування і необхідні для встановлення позначок (хрестів) суміщення, міток для обрізування і фальцювання аркуша та шкал контролю друкарського процесу. При­кладом можуть слугувати програми електронного спуску полос Impostrip фірми Ultimate, Impress або програма SТRІР ІТ, яка пра­цює у будь-якій операційній системі у комп'ютерах як РС так і Мас .

Зображення на формному матеріалі формують лазерним прин­тером. Такий принтер є універсальним, бо може застосовуватись як для одержання коректурних відбитків, так і виготовлення форм; є високопродуктивним, надійним і недорогим. Після створення друкува-пьних елементів формну основу гідрофілізують або підсилюють гід­рофільні властивості ослаблені чи втрачені при одержанні зображення.

Репродукційно-графічні пока-чники таких форм значно поступа­ються традиційним у першу чергу через неоднакову щільність країв і центру друкувальних елементів. При друкуванні необхідні спеціальні зволожувальні розчини. Виникає необхідність узгодження форматів друкарських машин та принтера, на якому виготовляють форми. Фо-змат принтера повинен бути більшим за формат друкарської маши-

-ги, оскільки більшість принтерів залишають на краях паперу смугу, іка обмежує реальний розмір зображення.

При роздуковуванні використовують матеріал спеціально при-іначений для виготовлення форм. Зображення форми повинно бути дзеркальним при прямому плоскому друці, або прямим - офсетний їрук. Не рекомендуються контрастні шрифти кеглів 6 і 7 п, а лише )ублені гарнітури світлого накреслення. При невеликих кеглях (6-ІОп) виключається набір шрифтами жирного та напівжирного накре-:лення. У виданнях з "виворітками" (білий текст на чорному фоні) сраще застосовувати растрований фон (75%). Розміри плашок повин-п бути не більші за 2х3 см.

Технологія може успішно застосовуватись для виготовлення |)орм для машин, орієнтація подавання аркуша у яких співпадає з

•рієнтацією аркуша при виведенні з принтера. Наприклад, звичайні іринтери, які використовуються для одержання коректурних відбит-;ів, з друкарськими машинами з подаванням аркуша вужчою сторо-юю. При подаванні аркуша ширшою стороною (наприклад, машина 'омайор, формату 450х370 мм) необхідні спеціальні принтери. Такі [ринтери мають покращені характеристики: забезпечують якіснішу радацію, відтворюють шрифти малих кеглів як прямого так і обер-геного зображення, друкують без полів та на збільшений формат фо-ми (АЗ+, А4+). Крім того, такі принтери комплектуються інтерпре-атором - мовою PostScript Level 2 (3), повним комплектом мережевих інтерфейсів для роботи у мультиплатформовому середовищі, оз'ємом для підключення зовнішнього SCSI-диску. Бажано застосо-увати рідкий тонер, який рівномірніше заповнює друковане зобра-:ення. Принтер повинен мати площинну аркушепротяжну систему ля беззгинного переміщення формного матеріалу, систему захисту ід статичної електрики та ефекту "стікання зарядів". Прикладом можуть слугувати принтери серії Elite фірми GСС. Аналогічне устаткування випускає фірма ХАNТЕ. Наприклад, ла­зерний принтер Plate Maker II створений суто для виведення зобра­ження полос на полімерну основу Miraid. Максимальна роздільна здатність принтера - 1200х1200 сірі, формат виведення 306х635 мм, пам'ять - 16 Мб з можливістю розширення до 64. Якість зображення на поліестерових плівках Мугаігі покращують спеціальним олійним покриттям, яке заповнює проміжки між частинками тонера.

Розроблені інші, більш універсальні формні матеріали і техноло­гії. Наприклад, зображення на паперових офсетних формних пласти­нах Тессо може створюватись як на лазерному принтері так і у копі­ювальному апараті. Перед друкуванням форму достатньо змочити зволожувальним розчином.

Схема технологічного процесу виготовлення форм на паперовій основі (Policel, Tecco) із застосуванням лазерного принтера:

1. Підготовка файлів електронного спуску зверстаних полос видання та запис інформації у Post Script форматі.

2. Підготовка лазерного принтера до роботи (включення, перевір-а наявності тонера та завантаження гідрофільного паперу у лоток [ринтера).

3. Одержання прямого зображення полос на гідрофільному папе-іі (створення друкувальних елементів).

4. Хімічне та термічне оброблення форми для закріплення тонера а збільшення його оптичної щільності у спеціальному пристрої (на-риклад, Оепзіїопе 4600) та у термошафі.

5. Контролювання якості форми та видалення тонера вручну з рогалинних ділянок спеціальним розчином.

6. Пробивання отворів для приведення форми.

7. Закріплення форми у друкарській машині та зволожування її одою.

8. Друкування тиражу. Зволожувальні розчини для даного типу юрм - традиційні.

Форми, одержані за наведеною технологією, витримують тираж о 7000 відбитків.

Варіант технології №2. Виготовлення форм плоского офсетного руку за допомогою струминного принтера.

Технологія розроблена італійською фірмою Lastra із застосуван-ям спеціальної лінії Extrema Ink Jet.

Схема технологічного процесу:

1. Нанесення зображення чорною фарбою струминним прин-іром на копіювальний шар позитивної офсетної формної пластини, сий покритий прозорим полімером.

2. Загальне експонування (зображення, нанесене струминним зинтером, слугує маскою і захищає копіювальний шар від опромі-овання).

3. Зняття водою нанесеного струминним принтером зображення з отії разом з полімерним покриттям.

4. Проявлення копії.

5. Промивання форми водою.

6. Контроль якості форми.

7. Гідрофілізування прогалинних елементів.

8. Нанесення захисного колоїду.

9. Контроль якості.

10. Сушіння друкарської форми .

6.Зв'язок параметрів технологічного процесу виведення зо­браження з технічною характеристикою принтера.

Півтонові зображення, виведені на формну пластину принтерами раструють за допомогою RІР. Мінімальна роздільна здатність вивід­ного пристрою (принтера) для одержання друкарської форми - 600 крапок/ дюйм, максимальна - 2400. Не менш важливий фактор для принтера - кількість відтінків сірого, які він здатний відтворити. Од­на з вимог, яка ставиться до принтерів у поліграфії - наявність влаш­тованого оригінального інтерпретатора Adobe PostScript Level 2 (3), як такого, що є стандартом у видавничій галузі та підтримується усі­ма розробниками устаткуїння. Стандартне число градацій, визначе­не у PostScript - 256 відтінків. Принтери типу І ІР, Ерзоп відтворюють до 50 відтінків сірого, більш спеціалізовані типу Хante - 90-96 і тіль­ки спеціальні технології дозволяють досягти рівня більшого за 115-120 відтінків сірого.

Роздільна здатність вивідного пристрою (принтера) залежить від кількості відтінків сірого, або від "глибини крапки" (розрядності пристрою) і визначається

R=2.54КкерхЛ, (1)

де Л - поліграфічна лініатура растру, лін/см;

2,54 - коефіцієнт переведення сантиметрів у дюйми;

Ккер - число, що показує кількість елементів керування, які за­стосовуються у принтері для утворення растрової крап­ки (при кількості відтінків сірого 256 Ккер⁼ 16).

У свою чергу, число півтонів або "глибина крапки" - це кількість біт інформації, які надаються крапці при оцифровуванні зображення. 256 рівнів градації одержують при "глибині крапки" 8 біт (2⁸), 4096 рівнів - 12 біт і т.п. Але, оскільки не кожний принтер відтворює 256 градацій, зручніше користуватись формулою

R=(Г-1)х(2,54Л)², (2)

де Г - число градацій, які може передати принтер,

Л - поліграфічна лініатура растру, лін/см,

2,54 - коефіцієнт переведення сантиметрів у дюйми;

R - роздільна (паспортна) здатність принтера, dpi.

Наприклад, при градації рівній числу 120, максимальна роздільна здатність принтера при лініатурі растру 48 лін/см - 1330 dpi; при Г=96, R=1200 dpi, а для принтера типу НР IY Laser Master Win Printer 600 ХL при роздільній здатності 600 dpi можна одержувати зобра­ження по якості аналогічні до поліграфічних зображень з лініатурою растру 24-33 лін/см з можливістю передавання біля 75 відтінків сіро­го. Принтер з роздільною здатністю 300 гірі при відтворенні зобра­ження з лініатурою растру 24 лін/см може передати 25 градацій. Під­вищення лініатури зображення до 54 лін/см при R=300 dpi зменшує число градацій до 6, що недостатньо при відтворенні тонових зобра­жень. Отже, збільшення градації можливе тільки з одночасним рос­том як лініатури растру зображення , так і роздільної здатності вивідного пристрою (принтера).

Взамін лазерних принтерів. пропонують застосовувати при виготовленні фотоформ та форм, особливо, для трафаретного друку та для друкування газет струминні принтери. Більшість RІР струмин­них принтерів дозволяють працювати зі стохастичними растрами. Струминні великоформатні принтери (плоттери) застосовують тех.-нологіїо тришарового друку, згідно з якою кожна растрова крапка друкується у три проходи (принтер ENCAD) спеціальними чорнила­ми, непрозорими в УФ області (0=3,5 Б). При виведенні зобра­ження за допомогою струминного принтера-плоттера зі зростанням лініатури растру можлива втрата градації у темних ділянках. Для усунення цього - лініазують принтер, а для уникнення протиріч між лініатурою виведення і числом відтворюваних градацій користують­ся технологією Dithering (дробіння). Кожну комірку растру з низькою лініатурою (без сходинок) розбивають на дрібніші підкомірки. Кожна підкомірка може забезпечити відтворення потрібного числа градацій, тому растровий процесор керує всіма підкомірками разом. Підкомірки растрової структури не так помітні, як великі комірки низьколініатурного растру. Перевага цієї технології - відтворення однієї окремої крапки, що неможливе для насвітлювача. Для покращання відтворення градації застосовують також технологію псевдостохастичного растрування.

При недоліку інформації проблему вибору вирішуємо, покладаючись на чи випадки монетку. Ну а там уже, як доля розпорядиться - чи орел решка. На жаль, приблизно в таке ж положення попадають і багато поліграфістів, вибираючи необхідні видаткові матеріали. І якщо раніш у друкарень був невеликий вибір, то зараз купити будь-як матеріали не проблема. Інша справа — як у них розібратися. І тут виробничникам приходиться орієнтуватися в основному на зведення, почерпнуті з рекламних чи проспектів коротких анотацій, наданих фірмами-продавцями.

Усе це повною мірою відноситься і до прямопозитивным офсетних пластин. Коли переглядаєш публикуемую в журналах і проспектах інформацію, то не залишає відчуття, що усе написано по одному шаблоні. Наприклад, спробуйте (як часто пишуть під забавними малюнками-головоломками) знайти не десять, а хоча б одна відмінність у властивостях між аналогічними по тиражестойкости пластинами Agfa Ozasol P5S, Fuji VPS, Lastra Futura Oro, Kodak Polychrom Graphics EasyPrint чи PP3, Horsel Capricorn Gold, не говорячи вже про Plurimetal, EFY, Saverio Riff і багатьма іншими. У кращому випадку приводяться тільки дані по шорсткості і товщині анодируваного і копіювального шару. Тому, як правило, вибір такого досить дорогого і важливого матеріалу, як пластини ведеться примітивним методом проб і помилок: купив невелику партію, спробував зробити друковані форми і дивишся, що виходить. На жаль, такий підхід не дає гарантованого результату і надійності. У результаті вибираються далеко не самі придатні видаткові матеріали.

Однак у пластин є кілька основних характеристик, що і визначають їхню якість. Про ці характеристики ми і поговоримо. Далі по тексту будемо час від часу посилатися на офіційні дані аналітичних досліджень, проведених компанією Agfa у дослідницькому центрі у Висбадене в Бельгії (див. авт. довідку на с. 14). Пластини оцінювалися по довгому списку (15 пунктів) позначених властивостей, однак ми зупинимося на деякі, на мою думку, найбільш важливих.

6.1.Надійність і стабільність.

На початку поговоримо про надійність і стабільність. Відразу помітимо, що під цими поняттями мається на увазі незмінність усіх властивостей офсетних пластин, у тому числі часу копіювання, що дозволяє здатності, тиражестойкости, чистоти пробілів, широти інтервалів експозиції і прояви, коротше, усього ряду властивостей, що значаться на діаграмах. Причому маються на увазі стабільність властивостей пластин як у межах її площі, так і в межах пачки, партії і навіть наступних партій, випущених через рік. Уявіть собі, що, відкриваючи нову пачку з пластинами, Ви не упевнені, що вона поведеться при копіюванні, чи прояві при печатці тиражу так, як завжди. Процес офсетної печатки і так не простій. Будь-якому виробничнику знайомі постійні суперечки між працівниками формного цеху і друкарями про причини шлюбу і те, як важко часом у них розібратися. У випадку нестабільності пластин не тільки сам процес стає непередбаченим — можуть виникнути технологічні збої, що обійдуться дуже дорого. 

Нехай мене вибачать читачі «за високий штиль», але стабільність і надійність — от на що треба молитися в сучасному виробництві. Без надійності устаткування і матеріалів неможливо грамотно і з мінімальними утратами вибудувати технологічний цикл. Для цієї мети розроблені різні жорстко регламентовані стандарти, наприклад, ISO і інші. Я не говорю вже про необхідність стабільності при впровадженні таких «просунутих» технологій, як система керування кольором з побудовою ICC-профілів. Ці якості важливі завжди, для будь-якого підприємства, але особливо коштовні вони для великих друкарень з їхнім різноманіттям друкованого устаткування, форматів пластин, твердими строками виконання замовлень.

Якщо судити по діаграмах, лідером серед пластин описуваного класу по надійності і стабільності є Agfa Ozasol P5S. Досить близько до них підходить тільки Fujifilm VPD.Всі інші пластини помітно відстають. Треба помітити, що це приблизно погодиться і з тими практичними даними, що автор напрацював на практиці.

Аналіз пластин різних фірм показує, що стабільність залежить не тільки від технологічного рівня виробника (зроблене устаткування, лазерний контроль та інше), воно зв'язано і з іншими властивостями. Причому все це легко з'ясовно. Наприклад, чим вище світлочутливість, тим нижче стабільність копіювальних властивостей. Звичайно, це не правило, а скоріше, тенденція, тому що технологія виготовлення пластин розрізняється. І все-таки, вибираючи пластини більш високої світлочутливості, приготуйтеся до того, що для різних партій час копіювання може відрізнятися і прийдеться час від часу проводити додаткові калібровані заходи. Менш світлочутливі пластини в цьому відношенні надійніше. 

7.Офсетний друк без зволожування

Винайдення способу офсетного друку без зволожування стало одним з найважливішіх етапів у вдосконаленні друкарського процесу. Фундатором методу вважається амерканська компанія DIC Americas. Вже за кілька років після відкриття методу чимало виробників друкарського обладнання („Heidelberg”, „MAN Roland”, „Didde”, „A.B.Dick”, „Komori”, „Metronic” тощо) випустили моделі для роботи новим способом.

Останнім часом розробленно стабільні технологічні системи, що забезпечили впровадження способу з використанням аналового відтворення зображення.

Офсетний друк без зволожування поєднує особливості глибокого друку – неперевершеного щодоякості поліграфічної продукції – з відомими перевагами офсетного. Його особливості полягають також у конструкції формних пластин (друкувльні елементи розташовані нижче проміжних).

Актуальність і перспективність способу підтверджується створенням Європейської асоціації друку без зволожування (EWPA).

7.1.Основи технологічного процесу офсетного друку без зволожування

У традиційному офсетному друці в зоні друкарського контакту наявні два полярні рідкі середовища – фарба й зволожувальний розчин, взаємодія між якими робить процес друкування нестабільним.

На рисунку 1 показана друкарська форма для традиційного офсетного друку. Вона складається з декількох шарів, основні з яких – зернена або анодована поверхня алюмінієвої пластини та шар діазосполук, отриманий після задубленого фоточутливого покриття. Перший шар у пластин деяких виробників складається ще з декількох підшарів (наприклад, у англійських Spectrum або німецьких Ozasol це алюмінієва підкладка, зернений і анодований підшарки). Під час друку зволожувальний розчин змочує нерівну поверхню алюмінію та відштовхується від маслянистої поверхні діазосмол. Фарба ж, навпаки, добре лягає на верхній шар друкувльних елементів і не може потрапити на змочену поверхню пластиниДосить дрібні друкувльні елементи через велике поверхневе натягнення зволожувального розчину повністю покриваються водяною плівкою. А насичені ділянки зображення з незначними проміжками між друкувальними елементами, в свою чергу, не можуть втримати потрібну кількість вологи. Це спричиняє нерівномірне розподілення фарби на відбитку внаслідок нерівномірної в’язкості фарб.

Тому в офсетному друці нормальним вважається дотримання растра з 4- та 96-відсотковим заповненням, шо не забезпечує ідеальної якості. Технологічна дисципліна, підтримка потрібного складу зволожувального розчину, контроль його кислотності, жорсткості й електропровідності води поліпшують становище, але лише певною мірою.

Тому вже близько чотирьох десятиліть науковці намагаються створити друкарську форму, на поверхні якої практично на одному рівні були б розміщені ділянки з різними поверхневими властивостями. Основні проблеми винкають з розробкою матеріалів для проміжних елементів, які б не вступали у фізико-хімічну взаємодію з фарбою без попереднього зволожування. З усієї палітри матеріалів, що задовольняють цим вимогам, експериментально був обраний клас кремнійорганічних полімерів.

Розглянемо типову будову друкарської форми офсетного друку без зволожування (рис.2). Її нижній шар теж алюмінієвий або зроблений з іншого жорсткого матеріалу, що зберігає свої розміри під час розтягнення. Зверху на пластину нанесений полімерний шар, що добре втримує фарбу. В якості верхнього шару використовується силіконове покриття, що відштовхує фарбу. Створені навіть такі чутлиі до УФ-випромінювання матеріали з вмістом силікона, які дозволяють працювати як за негативною (під дією випромінювача задублюються друкувальні елементи, а потім під час проявлення змивається все зайве), так і за позитивною технологією (випромінювання руйнує фотошар, який потім змивається проявними реактивами).

Отже, під час друкування офсетним друком без зволужування замість п’яти поверхневих контактів (зволожувальний розчин – алюміній, зволожувальний розчин – діазосполука, фарба – алюміній, фарба – друкувальний елемент, зволожувальний розчин – фарба) відбуваються лише два: фарба – друкувальний елемент, фарба – полімерне покриття. Це значно спрощує друкарський процес. Спеціальна фарба утримується на полімерній поверхні друкувальних елементів, а ділянки з вмістом силікона, що злегка підносяться, запобігають потрапленню фарби на проміжні елементи. Саме цим і пояснюється можливість збільшення лініатури растра з підвищенням якості друку. Тиражестійкість друкарських форм, виготовлених на основі цих пластин, сягає до 200 тис. відбитків.

Для роботи з друкарськими формами офсетного друку без зволожування використовується стандартне обладнання:традиційна копіювальна рама зі

звичайною ультрафіолетовою лампою та звичайні проявні процесори. Форми сухого офсету не потребують гумування. Проте слід часто змінювати реактиви для проявлення, використовувати якісні хімічні речовини для очищення цих форм на друкарській машині й консерванти.

Нині випускаються пластини для офсетного друку без зволожування всіх поширених форматів, завтовшки 0,15-0,35 мм. Двома основними виробниками таких пластин є японські фірми „Toray” і „Konica”. Розроблені також форми для офсетного друку без зволожування з використанням УФ-сушарки.

Системи Toray Waterless фірми „Toray Industries INC.”

У фотомеханічному способі виготовлення друкарських форм на алюмінієву основу з копіювальним шаром додатково наносять шар полісилоксанового каучуку. В копіювальній рамі здійснюють експонування та проявляють копію в стандартному проявнику. З незадублених ділянок форми полісилоксановий шар видаляється разом з копіювальним шаром і на цьому місці утворюються друкувальні елементи. Вадою цього методу є обов’язкова наявнісь мікропор у каучуковому покритті для проникнення проявного розчину до копіювального шару, що може зменшитизносостійкість проміжних елементів друкарської форми.

Така технологія досить давно застосовується японською фірмою „Toray”, яка у 1977 році створила систему Toray Waterless. Система включала попередньо сенсибілізовані пластини Toray Waterless Plate мають багатощарову конструкцію: підкладка із зерненого алюмінію, світлочутливий шар на основі діазосполук, шар олеофобного силіконового каучуку завтовшки декілька мікрон і тонка захисна поліетилентерефталантна плівка.

Фірмою розроблений метод виготовлення форм позитивним способом копіювання на пластинах Toray Waterless Plate, оснований на фотоіндукційній адгезії між шаром силіконової гуми й сввітлочутливим шаром; експонування здійснюється через захисну плівку. При цьому на освітлених ділянках посилюється адгезія між світлочутливим шаром і шаром силіконової гуми, відбувається процес фотоадгезії – утворються зв’язки між двома шарами – світлочутливим та силіконовим.

Світлочутливий шар містить фотополімеризаційноздатні вінілові мономери, в молекулах яких є гідрооксигрупи. Під час нанесення на цей шарневулканізованого силіконового шару, що має елементи з поперечними зв’язками, відбувається вулканізація. На межі між двома шарами елементи з двома поперечними зв’язками вступають у реакцію згідрооксигрупами світлочутливого шару. Під час експонування гранична зона твердіє і, таким чином, утворюються проміжні елементи форми.

Експонування здійснюється на звичайному устаткуванні. Час експонування за допомогою ртутної лампи потужністю 3 кВт становить 60-120 сек.

Зняття силіконового з непроекспонованих ділянок здійснюється в проявних щіткових машинах. На експонованих (проміжних) ділянках шар залишається. Друкувальним елементам відповідає відкритий фотополімерний шар.

При негативному способі копіювання світлочутливий шар підлягає фотолізу, який викликає руйнування експонованих ділянок силіконового шару, що знаходиться над ним.

На міжнародній виставці „Drupa 2000” фірма „Toray Industries Inc” представили пластини Toray Waterless Plate з новими виробничими характеристиками.

Пластини Toray мають високу роздільну здатність, забезпечують якісну градаційну передачу та високу оптичну щільність відбитків.

Дефомація друкувальних елементів на формі не перевищує 6-7%, що значно менше, ніж у традицйійному офсетному друці.

Форми забезпечують ввідтворення растрових градацій у діапазоні відносних площ растрових цяток від 2 до 98%.

Відомі також друкарські форми для офсетного друку без зволожування фірм „Fuji Foto Film Co”, „Hoeglist.AG”, які запантували свої винаходи.

Системи з використанням стандартних світлочутливих композицій

За другим варіантом друкарську форму, отриману стандартним методом, покривають шаром кремнійорганічного каучуку. Потім, за допомогою органічних розчинників, на ділянках друкувальних елементів видаляють копіювальний шар разом з верхнім органічним покриттям. Цей спосіб приводить до збільшення кількості технологічних операцій у порівнянні з першим варіантом.

На поверхню формної пластини наносять композицію, до складу якої входять світлочутливі складники та полісилоксановий полімер. Під час експонування в результаті дії світла відбувається структуризація полімерного шару. Ділянки, що не зазнали перетворень, вимиваються в процесі проявлення. Цей метод застосовується фірмою „ЗМ” та вимагає спеціального добору компонентів композиції, оскільки кремнійорганічні сполуки мають дуже низьку хімічну активність і практично не змішуються з основними світлочутливими сполуками.

Фірма „ЗМ” (США) ще на початку 80-х років розробила систему виготовлення форм для офсетного друку без зволожування Driography. Система включала попередньо сенсибілізовані пластини Dry Plate зі світлочутливим діазошаром, прозорим силіконовим шаром та захисною плівкою; технології виготовлення форм і друкування.

Друкування способом Driography здійснювалося на звичайних офсетних машинах з відключеним апаратом для зволожування. Тиражестійкість форм – 30-50 тис. відбитків.

Нестабільність характеристик пластин та фарб компенсувалася якістю друкування. На думку фахівців, для забеспечення незмочування проміжних ділянок були потрібні спеціальні фарби з високими когезійними властивостями.

8.Характеристика контрольних шкал.

Висока якість друкованої продукції можлива при умові відтво­рення усіх деталей фотоформи при виготовленні друкарської форми і оптимальному друкарському процесі. Оперативний контроль форм­них і друкарських процесів здійснюють за допомогою контрольних шкал, які дозволяють встановити об'єктивні показники якості на різ­них стадіях технологічного процесу .

В залежності від технології формного процесу шкали оператив­ного контролю поділяють на два типи: для аналогової технології (у вигляді фотоформ) та для технології прямого запису інформації з комп'ютера на формну пластину (в оцифрованому вигляді).

Характеристика, особливості будови та методика застосу­вання шкал оперативного контролю додрукарського процесу СПШ-К та РШ-Ф.

СПШ-К — півтонова шкала, призначена для визначення та конт­ролю часу експонування. Містить 10 полів з інтервалом 0,15 Б (від D1 = 0,15 Б до D10 = 1,5 Б і додаткове 11 поле зі щільністю D11 = 2,00 ± 0,1 Б. Поля розділені розмежувальними смугами з оптичною щільні­стю D 2,00 Б.

Правильність вибраного часу експонування контролюється за номером повністю проявленого поля шкали СПШ-К. На монометале­вих формах повністю проявленим полем вважають поле, яке не сприймає фарбу. Номер проявленого поля в залежності від типу пла­стин може бути різним. Переважно це 3-4 поля (0,45-0,60 Б) шкали СПШ-К.

Оптичні щільності полів шкали СПШ-К

РШ-Ф - призначена для оцінювання якості друкарської форми. Оперативне оцінювання можна здійснювати як візуально, так і з за­стосуванням засобів вимірювальної техніки. З її допомогою кількісно оцінюють спотворення растрових елементів у межах від 3 до 9%. Шкала РШ-Ф застосовується разом зі шкалою СПШ-К. Шкала РШ-Ф складається із 7 контрольних високолініатурних растрових полів (3+, 2+, 1+, 0, 1-, 2-, 3-) вписаних в низьколініатурний растро­вий фон і двох додаткових полів для контролю найсвітліших ділянок зображення (№4 - Sвідн = 2,6%; №5 -Sвідн = 4,3%; Л = 67 лін/см). Для визначення максимальних спотворень растрових елементів знаходять таке контрольне поле з числа основних, яке візуально зливається з низьколініатурним фоном, що пояснюється відносно більшими спо­твореннями високолініатурних растрових елементів у порівнянні з низколініатурним.

Шкала РШ-Ф

3+ 2+ 1+ 0 1- 2- 3-

Визначення оптимальної експозиції при виготовленні офсетних форм. Сучасні пластини плоского офсетного друку при відтворенні зображення з лініатурою 60 лін/см повинні забезпечувати на формі видільну здатність меншу за 10 мкм. Для визначення оптимальної експозиції шкали УОКА і РОСКА РМ8 розміщують емульсією до пластини та експонують так, щоб кожна наступна експозиція (час) була більшою за попередню у постійне число разів (ступінь прогре­сії). Такий ряд може мати один або два інтервали, наприклад, двоін-тервальний ряд - 10, 14, 20, 28, 40, 56, 80, 112... або одноінгерваль-йий - 1, 2, 4, 8, 16, 32... Найменша експозиція вибирається такою, щоб пластина була недоекспонованою, тобто у випадку позитивних пластин на полях шкали після проявлення залишався тонкий копію­вальний шар, а на негативних пластинах - плашки мають бути непо­вними, тобто частково зруйнованими. Найкраще відтворювання мікроліній буде у тому випадку, коли вони чітко читаються та розрізня­ються як окремо розташовані. Оптимальною вважається така експо­зиція, за якої відтворюються на одній ділянці як позитивні так і нега­тивні мікролінії. Оскільки тривалість експозиції для кожної наступ­ної пластини зростає, а ширина позитивних ліній зменшується, вони стають більш чіткими. На негативних пластинах спостерігається та­кий же ефект з відповідними лініями- На деяких марках негативних пластин одночасне відтворення позитивних і негативних ліній немо­жливе навіть за найменшого недоекспонування. У такому випадку за показник видільної здатності приймається ширина найтоншої окремо розміщеної прозорої лінії.

Новітні технологічні процеси внесли суттєві вдосконалення у методи виготовлення друкарських форм. Цифрові технології забезпечили мржливість обробки ілюстраційної та текстової інформації на компютері, полегшили трудомісткі процеси ретушування, маскування кольорокорекції тощо.

У технології “computer-tu-film” – з компютера на фотоплівку – традиційна фотоформа залишилася, але одночасно були розроблені й нові надійні джерела світла, про які давно мріяли технологи – лазери, ртутні лампи, лампи зонального випромінювання. Нові досягнення в галузі копіювальних шарів сприяли розробці новітьнього технологічного процесу – технології “computer-tu-plate”.

9.Преваги технології CTP.

Оскільки обладнання для технології є досить дорогим, для споживача цілком природньо задатися питанням: які ж переваги він отримає, інвестуючи кошти у цю технологію? Адже більшість підприємств вже має добре відлагоджений традиційний формний процес з використанням фотоформ. Устаткування для експонування та проявки, фотоматеріал і копіювальна рама коштують не так вже й дорого, а на ринку праці є висококваліфіковані фахівці, які можуть з ними працювати.

9.1.Що ж дає впровадження технології CTP?

• Скорочується тривалість технологічного циклу виготовлення друкарських форм (виключаються операції експонування та обробки фотоматеріалу, копіювання фотоформ на формні пластини й, у деяких випадках, обробки експонованих формних пластин). Ліквідація трудомісткого ручного монтажу плівок істотно впливає на тривалість усього виробничого циклу.спуск шпальт повного аркушу здійснюється на станціях електронного монтажу, тому проблеми, пов’язані з неточністю монтажу або помилками. Повністю виключені. У свою чергу, скорочення витрат часу на технологічний цикл забезпечує найшвидше повернення інвестицій, а також дозволяє до останнього моменту залишати відкритими публікації для розміщення рекламних матеріалів.

Якщо виробництво крупномасштабне (випуск щоденних багатошпальтових газет, особливо - повноколірних), то скорочення часу на додрукарську підготовку стає суттєвим аргументом на користь CTP. Актуальною стала ця технологія й для підприємств, що спеціалізуються на виготовленні аркушевої рекламної продукції.

• З виробництва виключаються фотовивідні автомати, устаткування для обробки фотоформ, копіювальне обладнання та хімікати, а це – економі виробничих площ, витрат на експлуатацію техніки і матеріалів, на електроенергію.

• Підвищується якість зоображення на друкарських формах завдяки зниженню рівня випадкових і систематичних прешкод, що виникають при експонуванні й обробці традиційних фотоматеріалів та копіюванні монтажів на формні пластини.

• Поліпшуються екологічні умови на поліграфічному підприємстві через відсутність хімічної обробки плівок, підвищується культура виробництва й удосконалюється організація технологісного процесу.

• Стандартизується та автоматизується технологічний процес, підвищується ефективність використаня друкарського обладнання.

• Скорочується чисельність пкрсоналу, хоча в наших умовах це поки що не має важливого значкння.

Вади технології CTP.

Однак, незважаючи на явні переваги технології CTP пред традиційною, швидке її освоєння для багатьох поліграфічних підприємств викликає труднощі через низку проблем.

• Якщо у виробництві використовуються друкарські машини великого формату (від А1 і більше), при впровадженні технології CTP потрібні значні початкові інвестиції. Пов’язане це з тим, що для повноцынного використання друкарської машини треба експонувати форми повного формату. Відповідно, придбання истеми CTP такого формату обійдеться недешево (не менше за 300 тис. у. о.). з одного боку, це означає тривалий термін окупності системи, з іншого – труднощі з одноразовим виділенням такої суми. Одночасно, маючи фотонасвітлювач навіть невеликого формату, можна вручну змонтувати будь-який спуск шпальт, а потім напорівняно недорогій копіювальній рамі виготовити форми повного формату. Для малоіорматної (до А2) продукції та друкарських машин пряме експонування економічно більш виправдано: ціновий діапазон устаткування становить 150-200 тис. доларів США.

• Значні проблеми спричяняє контроль будь-якого типу друкарських відбитків. Наприклад, отримання коректурного відбитка спуску шпальт великого формату надто складне, оскільки немає принтерів, які можуть забезпечити їхнє виведення навіть форматом А2. доводиться роздруковувати шпальти на принтері форматом А3 з великим зменшенням , що не завжди прийнятно, оскільки при зменшенні в 4-5 разів звичайний текст перестає читатись. Для превірки можна роздруковувати кожну сторінку видання окремо, алі використання іншого растрового процесора (архітектура растрових процесів, що використовуються в принтерах, ФВА і системах CTP, як правило, суттєво різниться ) може бути причиною появи помилок, які виявляться тільки на формі. Крім того, посторінкове роздруковування не дає змоги конролювати виконня таких операцій, як установка спуска шпальт, обрізних, фальцювальних та інших міток, шкал контролю друку тощо. Якщо при виведенні фотоформ великого формату можливий візуальний контроль, те читати друкарську форму незручно ,оскыльки зображення на ный не контрастніше. Проконтролювати отриману форму можна або на прободрукарській машині, що економічно досить ризиковано. Бу-яка неточність, помічена на відбитку, призводить до повторення всіх технологічних операцій, і, як наслідок, до підвищення собівартості додрукарської підготовки (повторне еспонування фотоформ обходитися дешевше). Томові при викорстанні системи CTP потрібна уважніша робота всіх ланків технологічного ланцюжка, особливо оператора з підготовки до виведення. Часто всі це може перекреслити повністю економію години, пов'язаною з ліквідацією стадії виготовлення фотоформ.

• Отримання кольоропроби в технології CTP також не просте. Виводити можна хіба що цифрову кольоропробу. Це, як відомо, не дає достовірного уявлення про кінцевий результат.

• У технології CTP додрукарська підготовка має здійснюватися значно прискіпливіше, ніж у традиційній. Друкарська форма винна містити всі потрібні елементи зображення в тому порядку, у якому смороду мають бути на папері. Треба створити повний спуск шпальт, встановити всі мітки обрізки й фальцювання, розмістити шкали конролю друкарського процесу. Завдання це не просте, тому кваліфікація оператора має бути високою, бо його помилки дорого коштуватимуть.

10.Вибір способу друкування.

Офсетний спосіб друку все більше використовується при тиражуванні ілюстрованих художніх видань. Це тому, що офсетний (непрямий) метод переносу фарби на матеріал має ряд переваг порівняно з прямим контактним. Пружно-еластична ланка різних розмірів або геометричної форми дає змогу друкувати на рулонних та аркушевих матеріалах різної товщини і конфігурації, а також залежно від типу друкарської форми офсетний спосіб друку має різні техніко-економічні показники, а значить і неоднакові впровадження у виробництво.

Враховуючи перелічені можливості офсетного способу друку та технічну характеристику видання доцільно проектувати друкування видання саме офсетним способом друку.

11.Вибір типу друкарської машини та складання схеми друкування.

Для друкування продукції згідно завдання проектується офсетна аркушева друкарська машина фірми ADAST моделі Dominant 745.

Машина Dominant 745 - призначена для друкування високоякісної продукції.

Стандартні приналежності

- передній упор з роликами
- двосистемна голівка самонакладу
- форгрейфер з роликами (комір)
- плівкова система зволоження з циркуляцією ADAST
- формний циліндр зі швидким затиском форми
- програмована система керування FANUC
- лічильник відбитків з попереднім настроюванням тиражу
- повітряний компресор BECKER T 3.60
- противідмарювальний пристрій PRINTAX
- вивідний пристрій із пневматичним розгладженням аркушів
- високий аркушевивідний пристрій
- пристрій для друку з переворотом

12.Вибір доцільних технологій формних


29-04-2015, 04:17