3. Задача :
« Тарасов систематически пропивал свою зарплату. Не брал участие в семейных затратах, продавал свои вещи. Жена Тарасова обратилась в суд с просьбой об ограничении дееспособности своего мужа с предоставлением права получения и распоряжения его зарплаты. Каким должно быть решение суда?»
Для того, щоб відповісти на це запитання требя розглянути саме поняття дієздатності громадянина.
Цивільна дієздатність. В цивільному законодавстві вона визначається як здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки (ст.11 ЦК України). Цивілістична література дає більш широке визначення. Відповідно до нього зміст дієздатності складається з таких елементів:
а) здатність своїми діями набувати цивільні права і створ вати для себе цивільні обов'язки (правонабувальна здатність)
б) здатність своїми діями здійснювати належні даній осі цивільні права і покладені на неї цивільні обов'язки (правоздійснювальна або правовиконавча здатність),
в) здатність своїми діями розпоряджатися належними осі правами (праворозпорядча здатність),
г) здатність нести цивільно-правову відповідальність за в'ї нення цивільних правопорушень (деліктоздатність)[7]
З наведеного змісту цивільної дієздатності випливають висновки:
1. Цивільна дієздатність істотно відрізняється від цивільної правоздатності. Остання - це здатність мати права і обов'язки незалежно від того, хто її здійснює: сам правоздатний громадянин чи батьки або опікуни неповнолітніх у віці до 15 років. Надання цивільної дієздатності громадянам свідчить про те, що то вони здатні вчиняти дії, які породжують цивільно-правові наслідки: набуття цивільних прав і обов'язків, їх здійснення, розпорядження ними тощо. Отже, 5-річна дитина навряд чи може бути дієздатною особою, оскільки за рівнем розвитку психіки вона не може розуміти значення своїх дій чи керувати ними.
2. Виникнення цивільної дієздатності залежить від віку і стану здоров'я. Розрізняють дієздатність: а) повну; б) часткову в)мінімальну; г) обмежену; д) визнання громадянина недієздатним.
Обмежена дієздатність. ЦК України передбачає обмеження дієздатності громадян при настанні певних умов (ст.15):
а) зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами;
б) як наслідок цього — тяжке матеріальне становище самого громадянина та його сім'ї.
Під зловживанням слід розуміти як систематичне пияцтво (вживання наркотиків), так і надмірне вживання алкоголю (наркотиків)
Кілька слів щодо другої умови. Дослівне тлумачення — обмеження дієздатності можливе при наявності в алкоголіка чи наркомана сім'ї, тобто тоді, коли він своїми зловживаннями ставить в тяжке матеріальне становище одночасно сім'ю і себе. По суті справи зазначена норма виключає обмеження дієздатності громадянина, якщо він ставить у тяжке матеріальне становище тільки себе. Обмеження дієздатності громадянина здійснюється у судовому порядку. Справа про визнання громадянина обмежено дієздатним може бути порушена лише за заявою осіб, зазначених у ст. 256 ЦПК України. При підготовці справи до судового розгляду від заявника необхідно витребувати такі дані:
Акти міліції і громадських організацій, рішення товариських судів та інші докази, які підтверджують факти зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, а також характеризують майновий стан сім'ї. Справа розглядається з обов’язковою участю прокурора і представника органу опіки та піклування. В резолютивній частині рішення слід зазначити лише висновок суду про визнання громадянина обмежено дієсдатним або про відмову в задоволенні заявлених про це вимог. До компетенції суду не належить вирішення інших питань, у тому числі щодо призначення піклувальника.
Суд повинен надіслати копію рішення, яке набрало законної сили, органові опіки та піклування для призначення піклувальника. В разі потреби копія рішення відсилається за місцем роботи чи проживання особи, визначеної обмежено дієздатною, для організації і здійснення контролю за її поведінкою. Обмежено дієздатний громадянин може лише за згодою піклувальника:
а) укладати угоди по розпорядженню майном (купівлі-продажу, дарування, позики, майнового найму, комісії тощо);
б) одержувати заробітну плату, пенсію або інші види доходів і розпоряджатися ними.
Практика застосування зазначених правил свідчить про те що вони не виправдовують себе. Обмежено дієздатний громадянин одержує безпосередньо заробітну плату, пенсію, інші доходи і розпоряджається ними за згодою піклувальника, яка практично завжди є. Піклувальник не буде проти одержання доходів, що витрачаються на потреби сім'ї та самого обмежено дієздатного. Тим часом обмежено дієздатний, одержавши заробітну плату, пенсію, витрачає їх на придбання спиртних напоїв, наркотичних засобів. Сім'я і він сам залишаються без засобів до існування.
Обмежено дієздатний громадянин вправі самостійно вчиняти дрібні побутові угоди, в тому числі по придбанню спиртних напоїв. З позиції діючого законодавства перешкодою тут має бути нагляд піклувальника.
Обмеження дієздатності за ст.15 ЦК України не викликає обмеження деліктоздатності, тобто обмежено дієздатний громадянин несе цивільну відповідальність за загальними правилами (ст.ст.440, 450 ЦК України).
Обмеження в дієздатності скасовується, якщо є дані про припинення громадянином зловживань спиртними напоями або наркотичними засобами. Такі справи розглядаються в судовому порядку з обов'язковою участю прокурора і представника органу опіки та піклування за місцем проживання обмежено дієздатного та за заявою осіб, зазначених у ст.256 ЦПК України, піклувальника, самого обмежено дієздатного громадянина, а також за власною ініціативою суду.
Таким чином можна зробити тільки один висновок: якщо жінка Тарасова зможе надати докази що її муж зловживає спиртними напоями та ставить своїми діями свою сім’ю у тяжкий матеріальний стан, то суд швидше за все визначить Тарасова обмежено дієздатним. Усі судові витрати у такому разі відносяться за рахунок держави. Суд передасть справу органові опики та піклування, який і призначить піклувальника, яким швидше за все буде жінка Тарасова.
Список використованої літератури:
1. Кримінальне право України. За редакцією П.С. Матишевського., Київ, Юріком Інтер, 1999
2. Цивільне право України, Київ, Юріком Інтер, 1999
3. Цивільно процесуальний кодекс України. Відповідальний редактор П.І. Шевчук., К., Юріком Інтер, 1999, с. 34 - 35
4. Цивільно процесуальний кодекс України. Відповідальний редактор П.І. Шевчук., К., Юріком Інтер, 1999, с. 198- 200
5. Игнатов А.И., Костарева Т.А. Уголовное право. Общая часть: Курс лекций. — М., 1996. — С. 7—18.
[1] Див. докладніше: Игнатов А.И., Костарева Т.А. Уголовное право. Общая часть: Курс лекций. — М., 1996. — С. 7—10.
[2] Див. докладніше: Игнатов А.И., Костарева Т.А. Уголовное право. Общая часть: Курс лекций. — М., 1996. — С. 11—18.
[3] Див. докладніше: Игиатов А.И., Костарева Т.А. Уголовное право. Общая часть: Курс лекций. — С. 12—16.
[4] Тільки у випадках, передбачених у ст. 145 ЦК України, особа, що купила річ не у власника, може набути права власності на неї, але підставою для цього буде не договір, а закон
[5] Ст. 146 ЦК України втратила чинність (Закон від 16 грудня 1993р.)
[6] Маються на увазі випадки, коли відсутня вина набувача майна.
[7] Суб ’ екти гражданского права // Под ред. С.Н.Братуся. – М.,1984 с. 10-31.
29-04-2015, 04:40