КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
АРТЕМ’ЄВА Ольга Олександрівна
УДК 167+165.12:396
ГЕНДЕРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В КОНТЕКСТІ ПОСТНЕКЛАСИЧНОЇ РАЦІОНАЛЬНОСТІ
Спеціальність 09.00.09 — філософія науки
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук
Київ-2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі філософії та методології науки філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник: доктор філософських наук, професор
СИДОРЕНКО Лідія Іванівна,
Київський національний університет імені Тараса
Шевченка, професор кафедри філософії та
методології науки.
Офіційні опоненти: доктор філософських наук, старший науковий
співробітник
ГАРДАШУК Тетяна Василівна,
Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН
України, старший науковий співробітник відділу філософських проблем природознавства та екології;
кандидат філософських наук, доцент
СУХОДУБ Тетяна Дмитрівна,
Центр гуманітарної освіти НАН України,
професор кафедри філософії науки та культурології.
Захист відбудеться “17” березня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.17 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, Україна, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці імені М. О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал № 12.
Автореферат розісланий “14” лютого 2008 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Л. О. Шашкова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. У ХХІ століття людство ввійшло з вантажем складних проблем буття та цивілізаційних викликів, які необхідно осмислити та якнайскоріше розв’язати. Переважна більшість цих проблем спровокована самою людиною, її ставленням до природи та, власне, до самої себе. Зміна ситуації на краще потребує нового щабля самопізнання та іншого типу раціональності як основи світовідношення людини. Для цього необхідне творення цілісного образу людини, в якому враховано багатоманітність виявів людського. Поміж них традиційно визнані (соціокультурні, цивілізаційні, пізнавальні та інші), а також такі, що ще потребують пошуку свого місця в загальній картині людини.
Серед останніх слід назвати гендерну визначеність людини. У філософській літературі останнього десятиліття особливо наголошується на важливості гендерних досліджень і необхідності їхнього введення в сферу філософсько-методологічного осмислення (С. Л. Бем, Г. А. Брандт, О. О. Вороніна, І. А. Жеребкіна, Е. А. Здравомислова, А. А. Тьомкіна).
З появою гендерних досліджень як нової галузі знання було багато дискусій з приводу їхнього статусу (Дж. Батлер, А. Оеклі, Г. Рубін), зв’язку з новітніми тенденціями науки та потенціалу для оновлення методологічної та епістемологічної бази науки (Е. М. Джаггар, Х. Ф. Келлер, Л. Коуд, Х. Лонгіно, С. Хардінг, Д. Харавей). На наш погляд, обговорювати ці проблеми необхідно в тісному зв’язку з тими змінами та трансформаціями, що відбуваються в сучасній науці, де намітилась тенденція відмови від принципів класичного мислення — в бінарних опозиціях, формування постнекласичної раціональності, введення аксіологічних вимірів у наукове пізнання, розробки апарату досліджень, який би слугував вивченню складних систем, що самоорганізуються та саморозвиваються (живе, екологічні системи, соціум, людина).
Людиновимірність гендерних досліджень, їх міждисциплінарність, регульованість етичними принципами, — це ті істотні ознаки, що потребують осмислення в сфері постнекласичної раціональності. Здійснення гендерних досліджень дозволяє подолати абстрактне розуміння людини — як позастатевої істоти — у головних виявах її суспільного життя та сформувати толерантне ставлення до світу як чоловічого, так і жіночого. Саме тому осмислення специфіки гендерних досліджень у контексті постнекласичної науки актуальне.
У сучасній західній та вітчизняній філософсько-методологічній літературі ґрунтовно досліджено витоки, напрями та певні галузі гендерних досліджень. Слід відзначити, що гендерні дослідження широко вивчаються в багатьох аспектах, основні з них наведено нижче.
По-перше, гендерні дослідження вивчаються у міждисциплінарному аспекті, тому останнім часом з’явилось багато робіт, в яких предмет обговорення стосується одночасно різних галузей науки — лінгвістики, економіки, соціології, політології, історії та багатьох інших (О. А. Здравомислова, А. А. Тьомкіна, Н. Л. Пушкарьова, Т. М. Мельник, І. С. Кон). Втім, у контексті нових зв’язків, що утворюються між дисциплінами в сучасній науці, міждисциплінарність не досліджувалась.
По-друге, гендерні дослідження вивчаються в епістемологічному та методологічному аспектах, розглядається внутрішня будова гендерних досліджень, їх методи і понятійний апарат, окреслено проблему специфіки суб’єкта та об’єкта пізнання та потреби врахування ціннісних складових у процесі наукового пізнання (В. А. Гайденко, Л. Коуд, Х. Лонгіно, Д. Харавей, С. Хардінг). У той же час, гендерні дослідження не вивчались як система, що об’єднує різноманітні епістемологічні практики, які потребують адекватних методологічних засобів дослідження власного об’єкта — гендерних вимірів людини — як складної системи, що самоорганізується.
По-третє, аналізуються соціокультурні проблеми гендерної визначеності — питання продукування гендерної нерівності та гендерних відмінностей у суспільстві, відтворення уявлень про чоловіче та жіноче в культурі, підкреслюється роль етики, заснованої на турботі та відповідальності (Дж. Батлер, С. Бенхабіб, О .О. Вороніна, К. Гілліган, Л. Ірігарей, Дж. Б. Елштайн, М. С. Кіммел, Ш. Муфф, Г. Рубін, С. А. Ушакін, Н. Фрезер). Поза вивченням залишився ціннісний потенціал гендерного мислення з точки зору можливості його впливу на процес трансформації цінностей техногенного суспільства та перспектива формування на цій основі розуміння людини в контексті постнекласичної раціональності.
Осмислюючи гендерні дослідження в постнекласичному контексті, ми спиралися на роботи В. І. Аршинова, В. Г. Буданова, Гардашук Т. В., І. С. Добронравової, Л. П. Киященко, Є. Н. Князєвої, С. П. Курдюмова, І. Пригожина, Л. І. Сидоренко, В. С. Стьопіна, Суходуб Т. Д., Г. Хакена та інших, в яких наводяться суттєві відмінності постнекласичної раціональності від класичної та некласичної, головні риси постнекласичної раціональності. Специфіка гендерних досліджень як сфери постнекласичної раціональності в зазначених роботах не вивчалась.
Таким чином, хоча важливі проблеми епістемологічного, методологічного та соціокультурного характеру в предметі гендерних досліджень вивчались, загальна приналежність їх до постнекласичної раціональності, їх специфіка в означеному аспекті, що виявляється в пізнавальному, методологічному та аксіологічному вимірах, не досліджувалась.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась в межах досліджень, які проводить кафедра філософії та методології науки філософського факультету в рамках комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми сталого державного розвитку України” НДР № 06БФ041-01 „Філософія та політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання”.
Мета і завдання дослідження: мета полягає в осмисленні гендерних досліджень у контексті постнекласичної раціональності як системи знань, епістемологічних і методологічних практик та сукупності ціннісних настанов.
Для досягнення мети було сформульовано такі завдання:
проаналізувати змістовну багатоманітність гендерних досліджень з точки зору контекстуальної визначеності розуміння людини;
дослідити особливості гендерних досліджень з точки зору їх відповідності постнекласичній раціональності;
вивчити специфіку структурної організації гендерних досліджень як постнекласичної міждисциплінарної галузі та властиві їй методології;
розкрити соціокультурні можливості гендерних досліджень в утвердженні ціннісних настанов постнекласичної раціональності.
Об’єкт дослідження — гендерні дослідження.
Предмет дослідження — постнекласичні пізнавальні, методологічні та аксіологічні можливості гендерних досліджень.
Методологічна основа дослідження. Для реалізації мети базовою стала концепція постнекласичної раціональності, яка дозволила проаналізувати гендерні дослідження як складну систему з урахуванням нелінійних процесів, які притаманні як суспільству, так і власне гендерним дослідженням. З урахуванням мети, специфіки об’єкта та предмета використовувалися такі методи та підходи. Порівняльний метод застосовувався при співставленні різноманітних течій та напрямів гендерних досліджень. Системний метод дозволив розглянути формування гендерних досліджень як систему взаємопов’язаних рівнів. Історичний підхід використовувався при розгляді ціннісних аспектів гендерних досліджень.
Наукова новизна отриманих результатів. У дисертаційному дослідженні обґрунтовано концепцію, в якій специфіка гендерних досліджень, що виявлена в епістемологічному, методологічному та ціннісному аспектах, дозволяє репрезентувати їх як галузь постнекласичної раціональності, необхідної для формування сучасного філософського образу людини як багатовимірної сутності. Серед одержаних у дисертаційному дослідженні нових наукових результатів наступні виносяться на захист:
показано, що гендерні дослідження багатовекторні та представлені сукупністю відносно самостійних напрямів. Основні характеристики означених досліджень, такі як варіативність предметної сфери, розуміння гендеру в багатьох контекстах, які залежать від норм і правил соціокультурної визначеності людської статі, усвідомлення значущості гендеру в осмисленні сутності людини — це вияви постнекласичної раціональності;
встановлено, що особливості організації та розвитку гендерних досліджень як наукової галузі дозволяють говорити про їх відповідність саме постнекласичному типу наукової раціональності. Виокремлено такі постнекласичні характеристики галузі: по-перше, їх об’єкт — складні людиновимірні системи та складні суспільні взаємодії (враховуються не лише статеві характеристики людини, а й культурні, релігійні етнонаціональні); по-друге, суб’єкт істотно впливає на об’єкт дослідження, обидва є складними системами, що самоорганізуються; по-третє, ціннісні складові, моральні принципи впливають на розуміння майже всіх характеристик людини в гендерних дослідженнях;
виявлено міждисциплінарність гендерних досліджень, що характеризує їх як постнекласичні. Вона здійснюється на трьох взаємопов’язаних рівнях: на практико-емпіричному встановлюється варіативність предмета та фіксується ідеологічна спрямованість досліджень, яка впливає і на інші рівні. Теоретичний рівень не усталений, оскільки міждисциплінарність гендерних досліджень потребує побудови багатовимірної теорії–моделі для опису суспільства. Методологічний рівень, що є своєрідною рефлексією над практико-емпіричним і теоретичним, репрезентує багатоманітність методологічних схем і підходів, яка пов’язана з варіативністю предмета, понятійного апарату та норм дослідження;
показано, що ціннісні орієнтації, які внутрішньо притаманні гендерним дослідженням як галузі постнекласичної науки, зумовлені їх спрямованістю на пізнання людини в її різноманітності — як єдності загального та особливого, суспільного та особистісно-індивідуального. Потреба в модифікації цінностей техногенного суспільства призводить до введення в смислові контексти загальнолюдських орієнтацій ґрунтовних цінностей гендерного мислення. Так, етика турботи, перетворюється з власне „жіночої етики” в етику загальнолюдських взаємин, яка включає вимогу відповідальності, турботи, толерантності в спектр моральних імперативів, що діють на практиці.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретичне та практичне значення дослідження розкривається через новизну одержаних результатів. Зокрема, аналіз міждисциплінарної організації гендерних досліджень показує шляхи до інтеграції різних галузей гуманітарних наук, до комплексного вивчення людини та збагачення методології сучасної науки новими підходами. Матеріал дослідження може бути використаний для підготовки спецкурсів і нормативних курсів із гендерних досліджень, філософії науки та методології соціальних досліджень.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації обговорювались на науково-теоретичних семінарах кафедри філософії та методології науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також були оприлюднені на щорічних міжнародних конференціях філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Дні науки —2005”, “Дні науки —2006”, “Дні науки —2007”.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено у 3 статтях у фахових наукових виданнях із філософії, затверджених ВАК України, та тезах 3 виступів на наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що містить 157 найменувань (з них 29 іноземною мовою). Обсяг основного тексту дисертації становить 163 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, окреслено його джерельну базу та ступінь розробки, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано наукову новизну отриманих результатів, відображено теоретичне та практичне значення роботи, містяться відомості про апробацію результатів і список тематичних публікацій автора дисертації.
Перший розділ — “Гендерні дослідження в сучасній науці ” — присвячений загальній характеристиці гендерних досліджень, проблемам їх появи. Його мета полягає у визначенні суб’єкта та об’єкта цієї галузі для окреслення місця названих досліджень серед інших дисциплін та їх зв’язку зі становленням постнекласичної раціональності. Оскільки базою для виникнення гендерних досліджень був феміністський рух та його ідеологія, то значна увага приділялася аналізу його різноманітних течій. У результаті виділено основні ідеї та концепції, які послужили для становлення гендерних досліджень як окремої наукової галузі. Широке розгалуження гендерних досліджень поставило, з одного боку, питання про існування їх як самостійної галузі, а, з другого, дало підстави для вивчення їх у контексті постнекласичної науки як міждисциплінарної галузі знання.
У підрозділі 1.1 — “Витоки та змістовна багатоманітність” — аналізуються різноманітні концепції, в яких осмислюються течії феміністського руху, а саме ліберальна, марксистська, радикальна, постмодерністська та інші, а також особливості вітчизняного фемінізму та гендерних досліджень. Цей огляд базується на роботах західних і вітчизняних авторів З. Айзенстайн, Дж. Батлер, М. Гатенс, Дж. Б. Елштайн, К. Клінгер, К. Маккіннон, К. Мілет, Л. Ніколсон, Дж. Мітчелл, І. А. Жеребкіної, О. С. Забужко, С. Д. Павличко та багатьох інших. Передумовою становлення гендерних досліджень був фемінізм у різних своїх виявах — як рух, як ідеологія та як теорія. Також значного впливу гендерні дослідження зазнали завдяки розвитку дисциплін, в яких вивчались питання і проблеми пов’язані зі статтю (соціобіологія, сексологія, репродуктивна біологія). Становлення теоретичної бази фемінізму описується в дисертаційній роботі як шлях від соціально-політичного руху через ідеологію до спроб побудувати єдину теорію. Основними завданнями кожної з феміністських течій при переході до теоретичної структури стали пошук і представлення суб’єкта і об’єкта. Для фемінізму, принаймні на початковому етапі, і суб’єктом, і об’єктом була жінка.
У роботі було виділено дві точки зору на суб’єкт і об’єкт у різних течіях фемінізму. Перша — це погляд на жінок як на соціальне ціле, „колективну ідентичність”, де жінки розглядались як категорія або група, яка має спільний досвід, інтереси та цілі. Такий погляд характерний для ліберальної, радикальної та марксистської течій фемінізму й відображає ідеологічну спрямованість фемінізму.
Він стає сумнівним із введенням додаткових параметрів для вивчення людини, таких як раса і клас. Тому в іншому підході, в межах психоаналітичної та постмодерністської течій увага приділяється таким поняттям, як ідентичність і суб’єктивність. Аналіз зазначених концепцій показав, що проблема з визначенням суб’єкта й об’єкта пов’язана з проблемами універсалізації теоретичних конструкцій фемінізму. Це привело до появи нових досліджень — гей-лесбійських, квір, чоловічих і, врешті-решт, до гендерних, які об’єднали ці практики. Об’єднувальною ланкою між ними стають вивчення гендеру, статі, норм суспільства, стереотипів, а не конкретного суб’єкта чи об’єкта. Така початкова розгалуженість гендерних досліджень стала причиною їх міждисциплінарності. У роботі показано, що гендерні дослідження вже мають відношення не лише до конструювання жіночої суб’єктивності, а й до людини будь-якої статі, до її ролі в суспільстві та стосунках зі світом.
Аналіз становлення та розвитку гендерних досліджень показав, що вони являють собою складну багаторівневу структуру. Різні напрями цих досліджень складні, внаслідок чого виникає варіативність предметної сфери. У підрозділі було показано складність визначення таких досліджень в межах класичної науки. Крім того, таке широке розгалуження гендерних досліджень, з одного боку, поставило питання про їх самостійний статус, а, з іншого, — дало підстави для вивчення їх у контексті постнекласичної науки як міждисциплінарної галузі знання.
У підрозділі 1.2 — “Вплив тенденцій постнекласичної раціональності на гендерні дослідження ” — ставиться мета окреслити основні точки дотику розвитку гендерних досліджень та постнекласичної раціональності. Теоретичною базою такого аналізу була концепція постнекласичної раціональності, розроблена зарубіжними та вітчизняними авторами В. І. Аршиновим, В. Г. Будановим, І. С. Добронравовою, Л. П. Киященко, Є. Н. Князєвою, С. П. Курдюмовим, І. Пригожиним, Л. І. Сидоренко, В. С. Стьопіним, Г. Хакеном та іншими. Розглядається процес становлення постнекласичної раціональності та розкриваються ті її особливості, які, на наш погляд, пов’язані з гендерними дослідженнями. У ході аналізу було показано кілька причин, згідно з якими можемо класифікувати гендерні дослідження як постнекласичну галузь. Зокрема, проблеми спостереження і введення цінностей в наукове дослідження. У гендерних дослідженнях увага спрямована на цінності суспільного життя, розподіл ролей між чоловіками і жінками, на взаємозв’язок між соціальними інститутами, а також на уявлення про ідеали чоловіка і жінки в окремих суспільствах. Об’єктами розгляду гендерних досліджень є, в першу чергу, ціннісні аспекти. У гендерних дослідженнях введення цінностей в наукове дослідження зумовлене необхідністю врахування позиції дослідника.
Об’єктами вивчення в постнекласичній науці є складні системи, що самоорганізуються та саморозвиваються. Саме такий об’єкт гендерних досліджень, тому інтерес становить апарат постнекласичної науки, розроблений для таких систем, а саме такі його поняття, як нелінійність, складність, самоорганізація, хаос, біфуркація тощо, і можливість його застосування для суспільних процесів. Гендерні дослідження в усіх своїх проявах налаштовані на побудову нового знання, нового образу людини, критику існуючих класичних позицій науки. Тому місце, в якому вони могли б існувати в науці, загалом повинно бути особливим, націленим на нове знання, на зміни, на руйнування стереотипів та усталених норм. Саме таким вимогам відповідає постнекласична наука. Вона характеризується нелінійним стилем мислення, який для опису суспільства використовує ідеї становлення, цілісності, відкритості. Саме в контексті постнекласичної науки гендерні дослідження вийшли на інституціональний рівень. Можна сказати, що міждисциплінарність як особлива характеристика організації сучасної науки, послужила поштовхом для цього. Для гендерних досліджень було неприйнятним існування в межах класичних понять і вимог до дисципліни. Міждисциплінарність дозволила вихід за межі існуючих дисциплінарних устоїв у пізнанні і організації знання, що було заборонено в умовах класичної науки і критикувалось в межах гендерних досліджень і практик, що до них належать.
Гендерні дослідження також становлять інтерес як нова дисципліна, яка знаходиться на етапі свого формування, в якій існують специфічна методологія і підходи. Означене робить актуальним їх розгляд в контексті постнекласичної науки як такої, що ставить питання про появу нових методологій і засобів, які б узгоджувались з ціннісною базою. Гендерні дослідження також є спробою додати у глобальний масив знань про людину, які вже існують в таких галузях,
10-09-2015, 23:02