Однак, убивство, що перетворилося в пересічну повсякденність, теж має потребу у філософському поясненні. Видимо, і воно входить у саме людську природу, специфіка якої в тім, що людина - «єдина істота, що відмовляється бути тим, що воно є». Убивство, думає Камю, випливає з людського прагнення змінити мир. Ми, міркує Камю, прагнемо перетворити дійсність, зробити з хаосу порядок, ми бунтуємо проти безглуздої, безладної дійсності. «Бунт хоче, бунт кричить і вимагає, щоб скандальний стан миру припинилося й нарешті-те запам'яталися слова, які неспинно пишуться вилами по воді. Ціль бунту - перетворення. Але перетворювати - значить діяти, а дія вже завтра може означати вбивство, оскільки бунт не знає, законно воно або незаконно». Причини бунту можуть мінятися, але сам він з'являється як істотний вимір людської природи. «Звичайно, людина не зводиться до повстання. Але сьогоднішня історія, з її звадами, змушує нас визнати, що бунт - це один з істотних вимірів людини. Він є нашою історичною реальністю. І нам потрібно не бігти від її, а знайти в ній наші цінності».
Почати з того, що сама соціальність, точніше, солідарність людей як умова соціальності, проявляється в бунті й виростає з бунту. «...Для себе самого індивід зовсім не є тією цінністю, що він хоче захищати. Для створення цієї цінності потрібні всі люди. У бунті, виходячи за свої межі, людина зближається з іншими, і із цього погляду людська солідарність є метафізичної.
Бунтар Камю - це індивідуаліст, для якого сенс життя полягає в тому, щоб проявляти свою бунтарську натуру. Якби не було проти чого бунтувати, він відчув би себе без справи.
По цьому питанню між Сартром і Камю виникли розбіжності. Сартр навіть назвав Камю буржуа, що, звичайно, було несправедливо. Якби Камю дожив би до молодіжних виступів 60-ых років, він напевно став би їхнім лідером. Але до цього часу він не дожив.
Екзистенціалізм Сартра й Камю був своєрідним розвитком ідей Гайдеггера і Ясперса в специфічних умовах, що зложилися після трагедії першої світової війни, революції в Росії, тимчасової перемоги німецького фашизму, другої світової війни, окупації Франції, нарешті, розгрому фашистського режиму й перетворення комуністичного Радянського Союзу в домінуючу силу в Європі.
Екзистенціалізм - дуже складне й суперечливе явище духовного життя, що не піддається однозначній оцінці. Багато ідей його представників увійшли в золотий фонд філософської й взагалі духовної культури людства.
Література
1.Камю А. Бунтующий человек. М., 1990.
2.Людина: Філософське-енциклопедичний словник / Під ред. І.Т.Фролова. – К., 2000.
3.Це людина. Антологія. – К., 2005
4.Арефьева Г. С. Общество, познание, практика. М., 1994.
10-09-2015, 23:03