44. Чуттєве пізнання та його елементи.
45. Абстрактне мислення та його форми.
46. Поняття істини. Об'єктивність істини. Рене Декарт та Бенедикт Спіноза вважали, що критерій істини шось та й виявляє. Скажімо, не можна ж довести науковим шляхом існування чи неіснування Бога. Істиною є таке твердження, що визнається більшістю людей. Демокрит вважав, що істинність людських знань не може вирішуватися більшістю голосів. Американські прагматичти Дьюї та Джемс вважали, що істиною є те, що корисне. Загальним критерієм істини слід вважати усю суспільно-історичну практику людей: 1. Практика виробництва матеріальних благ, що необхідні для існування людей. 2. Практика соціальних відносин між людьми всередині соціуму, гарантія роботи та гідної оплати. 3. Науковий експеримент, що ставиться в НДІ. 4. Індивідуальна, особиста, побутова практика. Практика як критерій істини водночас має і абсолютний, і відносний характери. Абсолютність полягає в тому, що іншої перевірки, окрім як на практиці, не буває. Те, що не підтверджується історичною практикою людей, має бути відкинуте. Відносна характеристика: розвиток, вдосконалення самої практики. Діалектичний підхід – критерій практики як критерій істини.
47. Діалектика абсолютної та відносної істини. Конкретність істини.
48. Проблема критерію істини.
49. Загальнологічні методи наукового пізнання. Наука – це система суворо логічно побудованих об'єктивних знань людини. Наукові заклади, організації, НДІ – важливі компоненти пізнання. Загальнологічні методи наукового пізнання – методи, що діють у будь-якій сфері наукового пізнання. 1. Аналіз+Синтез. Аналіз – реальне або уявне розділення цілого на складові частини з метою їх глибокого вивчення. Синтез – реальне або уявне з'єднання виділених частин у єдине ціле з метою глибокого вивчення цього цілого. 2. Дедукція та індукція, як загальнологічні методи. 3. Абстрагування – метод наукового пізнання, що полягає у відстороненні, відході від багатьох сторін, ознак, характеристик предмета та вивченні однієї або ряду ознак для більш глибшого вивчення саме їх. У абстрагуванні думка людини вихоплює частину дійсності. Абстрактне – це бік, частина цілого, однобічне, нерозвинене. Конкретне – складене, складне, багатобічне. 4. Ідеалізація – процес уявного конструювання об'єктів, що не існуютьі не можуть бути здійснені, але таких, що для них є прообрази в реальному світі (точка – об'єкт сконструйований, бо не має розмірів). 5. Моделювання – відтворення властивостей досліджуваного об'єкта на спеціально побудованому на тому аналозі. Цей аналог називають моделлю . Модель побудована за принципом фізичного моделювання, якщо має однакову з об'єктом фізичну природу. Математична модель має іншу природу, але її функціонування описується системою рівнянь, тотожною тій, що описує досліджуваний об'єкт.
50. Наукові методи емпірічного дослідження. Емпірія – це досвід. 1. Спостереження – це відносно тривале, цілеспрямоване і планомірне сприйняття предметів та явищ об'єктивного світу. Наукове спостереження завжди має певну визначену мету і ведеться систематично і планомірно. Аби спостереження проходило вдало, необхідно мати певний мінімум знань про об'єкт спостереження, а для цього необхідно заздалегідь ознайомитися з тими даними, що наявні в науці. Успіх спостереження залежить від чіткої фіксації результатів спостереження у формі протоколів, схем, креслень. Наукове спостереження може проводитися у природних та штучних умовах. Спостереження тісно пов'язане з експериментом.
51. Історичні та логічні методи наукового пізнання.
52. Співвідношення теорії та реальності у поясненні суспільних явищ.
53. Поняття суспільних відносин. Суспільство як система, що розвивається.
54. Філософські пошуки підстав виділення історичних типів суспільства. Формаційний та цивілізаційний аспекти історії.
55. Альтернативи діалектики. Альтернатива (альтер – один з двох) позначає необхідність вибору. Альтернативою діалектики називають сучасні форми діалектики. Екзистенціалізм є діалектикою Сартра. 1)Альтернатива діалектики “справа”. Коли абсолютно заперечується діалектика. Це догматизм та особливий вид метафізики (що, як перша філософія, займається проблемами, які мають надприродний характер). Виносить проблеми за рамки розуму. У Геґеля метафізика є антидіалектикою. Метафізика заперечує всезагальний зв'язок предметів, речей, світу. Нічого нового в світі немає і бути не може. Нове – лише кількісне зростання. 2. А)Софістика у сучасному розумінні – це абсолютизація гнучкості, рухомості, суперечливості, тягнучості та відносності понять. Софістика як протилежність діалектиці є однобічний суб'єктивістський довільний метод аргументації, коли використовують неістотну ознаку і шляхом хитрощів намагаються обґрунтувати та виправдати її в якості істотного, визначного. Одначе софістика – це мудрість. Софісти 5-4 століття до нашої ери – вчителі мудрості, з якими полемізував Сократ. Вихідний інтерес софістів до суспільства, людини знайшов своє втілення у положенні Протагора “людина є мірою всіх речей, існуючих, що вони існують”. Людина здійснює вплив на саме існування речей (відносність всього сущого). Протагор не уникнув крайнощів релятивізму. Справедливе те, що вигідно найсильнішому. Софісти дали підставу розуміти софістику у поганому сенсі. Б)Еклектика – це поверхове безпринципне механічне з'єднання в одному погляді різних позицій без виділення шаблонного визначного та смислоутворюючого положення. З'єднання прямо протилежних положень в одному погляді. Діалектика позначає визнання гнучкості понять, що застосовуються об'єктивно, тобто розглядається сам процес зміни. Діалектика являє собою суворо логічно побудовану систему категорій, що враховує всі досягнення діалектичної думки сучасності.
56. Матеріальне і духовне виробництво. Спосіб виробництва матеріальних благ.
57. Поняття виробничих сил та виробничих відносин, їх взаємодія.
58. Сутність суспільного процесу та його критерії.
59. Інтереси як сили, що заохочують людину до дії.
60. Суб'єкт та рушійні сили історичного процесу.
61. З. Фройд. Майбутнє однієї ілюзії.
62. Ж. П. Сартр. Екзистенціалізм – це гуманізм.
10-09-2015, 23:46