Душа та тіло в філософії Стародавнього Сходу

імені її засновника Мо-цзи (Мо Ди) (близько 475 - 395 рр.. До н. е.). У ранні роки Мо-цзи був послідовником Конфуція, але потім порвав з його школою і заснував новий, протилежний їй напрямок - моізм. Свого часу Мо-цзи користувався такою ж славою, як і Конфуцій, про те й інше говорили: «знамениті вчені Кун і Мо». Моізм поширився в Китаї в V - III ст. до н. е. Ця школа була подібна до суворо побудованої воєнізованої організації, члени якої неухильно дотримувалися наказів її голови.

Назви розділів трактату «Мо-цзи» («Трактат вчителя Мо») відображають основні положення концепції філософа: «шанування мудрості», «шанування єдності», «загальна любов», «про економію у витратах», «заперечення музики і веселощів», «заперечення волі Неба» і т.д. Основні ідеї філософії Мо-цзи - це загальна любов, обов'язок, успішність і взаємна користь (вигода). Відповідно до його навчання, загальна, любов і людяність повинні бути обов'язковими для всіх людей у державі і всі повинні дбати про взаємні вигоди. Він стверджує єдність людинолюбства і обов'язку з принесеної ними вигодою і тим самим розходиться з конфуціанцями. Розглядаючи вигоду як зміст і мета людинолюбства і обов'язку, Мо-цзи розвиває концепцію утилітаризму, від якого було вільно вчення Конфуція. Для останнього саме борг, гуманність стояли на першому місці.

Головну увагу Мо-цзи приділяв соціальній етиці, яка за допомогою суворої організації пов'язується у нього з деспотичною владою глави держави. Виступаючи проти Конфуція, він стверджував, що теоретизування - це даремне заняття, головне полягає в прагматичній доцільності, трудової діяльності.

Легізм. Ця школа виникла й оформилася в VI - II ст. до н. е.. Легізм (від лат. Lex - рід. Відмінок від legis - закон) - це вчення школи законників, в якому розкривається етико-політична концепція про управління людиною, суспільством і державою. Найбільш відомі представники його Шан Ян, Шень Буха, Шень Дао, Хань Фей. Найбільш видатний його представник - Хань Фей, який завершив побудову теоретичної системи легізму.

Становлення легізму відбувалося у гострій боротьбі з раннім конфуціанством. Хоча і та, і інша школи прагнули до створення потужної, добре керованої держави, однак вони по-різному обгрунтовували принципи і методи її побудови. Конфуціанство виходило, як відомо, з моральних якостей людей, робило акцент на ролі і значенні ритуалу, моральних норм у затвердження порядку в країні та принципів управління. Легісти ж, навпаки, виходили із законів, стверджуючи, що політика несумісна з мораллю. На їхню думку, головний вплив на маси правителю слід здійснювати за допомогою нагороди і покарання. При цьому покаранню належить основна роль. Управління державою та її розвитком повинно здійснюватися не на основі благих побажань, а шляхом розвитку землеробства, зміцнення армії і разом з тим обдурювання народу.

Концепція держави, створена легістами, була теорією деспотичної держави. Перед законом повинні бути рівні всі, крім самого правителя, який є єдиним творцем законів. Саме легізм зіграв вирішальну роль у формуванні цісарсько-бюрократичної системи управління в Китаї, що проіснувала до початку XX століття. Замість традиційного принципу спадкування посад вони запропонували систематичне оновлення державного апарату шляхом призначення на посади чиновників, рівні можливості при висуванні на адміністративні посади, уніфікацію мислення чиновників, їх особисту відповідальність.

Висновок

Характеризуючи філософію Стародавнього Сходу людини, відзначимо, що найважливішою рисою її є орієнтація особистості на вкрай шанобливе і гуманне ставлення як до соціального, так і природного світу. Разом з тим ця філософська традиція орієнтована на вдосконалення внутрішнього світу людини. Поліпшення суспільного життя, порядків, моралі, управління і т. д. пов'язується перш за все зі зміною індивіда і пристосуванням його до суспільства, а не зі зміною зовнішнього світу і обставин. Людина сама визначає шляхи свого вдосконалення і є своїм богом і рятівником. Не можна при цьому забувати, що характерною рисою філософського антропологізму є трансценденталізм - людина, його світ і доля неодмінно пов'язуються з трансцендентним (позамежним) світом.

Філософія людини Стародавнього Сходу справила величезний вплив на подальший розвиток вчень про людину, а також на формування способу життя, способу мислення, культурних зразків і традицій країн Сходу. Суспільна та індивідуальна свідомість людей у цих країнах до цих пір знаходиться під впливом зразків, уявлень та ідей, сформульованих в той далекий період.

Список літератури:

1. ДРЕВНЯЯ ИНДИЙСКАЯ ФИЛОСОФИЯ Сатисчандра ЧАТТЕРДЖИ, Дхирендрамохан ДАТТА

2. http://www.fillek.ru/drevind.html




10-09-2015, 23:54

Страницы: 1 2 3
Разделы сайта