Розміщення продуктивних сил

Район має потужну будівельну індустрію, підприємства якої переважно розміщуються в малих і середніх містах. (Пригадайте, чи є сировинна база для цієї галузі в Донбасі.) Найбільшого розвитку досягла цементна і скляна промисло­вість. Виробляють також покрівельні матеріали (толь, шифер), керамічні вироби, залізобетонні конструкції.

Високий рівень територіальної концентрації характерний для цементної промисловості району. Працює цементний ком­бінат у Амвросіївці, цементні заводи в Макіївці, Єнакієвому і Краматорську.

У Донецькому районі зосереджена значна частка вироб­ництва віконного і технічного скла в країні. Найбільшим підприємством галузі є Костянтинівський завод «Автоскло».

Природні умови і потреби міського населення сприяли формуванню в районі потужного АПК. Близько 80 % сільськогосподарських угідь припадає на орні землі. Вони займа­ють площу понад 3 млн 'гектарів. З них близько 50 % зна­ходиться під зерновими культурами, 35 % — під кормовими.

Особливістю сільського господарства району є переважання тваринництва над рослинництвом. Тваринництво має молоч­но-м'ясний напрям. (Чому?) Розвинуто також свинарство і птахівництво. В найбільш індустріальній частині району сіль­ське господарство має приміський характер. Південь і північ Донецького району спеціалізуються на вирощуванні зерна, насамперед озимої пшениці та соняшнику.

Підприємства, що переробляють сільськогосподарську про­дукцію, переважно зосереджені у найбільших промислових вузлах. Серед них виділяються борошномельно-круп'яна, м'яс­на, молочна, пивоварна, виноробна, хлібопекарська та конди­терська. (Розміщення яких галузей визначається сировинними чинниками, а які тяжіють до споживача?)

Розвинута в районі соляна галузь, що належить до харчової. промисловості. Тут зосереджено 75% видобутку солі в країні.

Легка промисловість використовує як місцеву сировину, так і девізну. В галузі зайняті здебільшого жіночі трудові ресурси. Найбільшими підприємствами в районі є Донецький бавовняний та Луганський тонкосуконний комбінати, трико­тажні підприємства Луганська, Донецька, Маріуполя, шкіря­но-взуттєві — Донецька, Луганська, Костянтинівки, Артемів-ська. В багатьох містах району знаходяться швейні цехи і фабрики.

Значно розвинутий в районі транспортний комплекс. За об­сягами перевезень район посідає перше місце в країні. Провідне місце за цим показником займає залізничний транспорт.

Висока густота міських поселень і великі обсяги пере­везень сировини і' готової продукції зумовлюють найгу-стішу в країні мережу залізниць, що становить 56 км на 1 000 км² території.

Основними електрифікованими: залізницями є Ясинувата— Чаплине—Дніпропетровськ—Кривий Ріг, їловайськ—Слов'­янськ— Лозова—Харків, Слов'янськ—Донецьк—Маріуполь.

Друге місце за обсягами перевезень у районі займає авто­мобільний транспорт. Основними магістралями є: Донецьк— Дніпропетровськ, Донецьк—Артемівськ—Харків, Луганськ— Дебальцеве—Донецьк—Запоріжжя.

Промисловими вузлами району є: Донецько-макіївський, Маріупольський, Горлівсько-Єнакіївський, Луганський, Кра-маторсько-Костянтинівський, Стаханово-Алчевський, Лисичан-сько-Рубіжанський.

Провідними галузями Донецько-макіївського проми слового вузла є вугільна промисловість і чорна металургія Основні центри вузла — Донецьк (1 млн 121 тис. чоловік) Макіївка (424 тис. чоловік).

У межах вузла знаходяться підприємства чорної металургії, представлені Донецьким і Макіївським металургійними заво­дами, Харцизьким трубним заводом.

Машинобудівні підприємства розташовані в Донецьку, Ма­кіївці, Ясинуватій тощо. Розвинуті також легка та харчова галузі промисловості. Донецьк — важливий залізничний ву­зол, що об'єднує 6 станцій.

Маріупольський промисловий вузол розміщений на півдні району на березі Азовського моря. Найбільшим центром вузла є Маріуполь (549 тис. чоловік). Тут працюють два великих металургійних комбінати. Зосереджено виробництво залізничних цистерн і металургійного устаткування, коксохі­мія. В місті є підприємства легкої (швейна, взуттєва, трико­тажна) та харчової (м'ясна, молочна, рибоконсервна, борош­номельна, хлібопекарська, кондитерська) галузей промислово­сті. Маріупольський порт — найбільший на Азовському морі.

До Горл і всько - Єн ак іївс ького промислового вузла належать Горлівка, Єнакієве, Дебальцеве, Пантелей-монівка та Ясинівка.

У промисловому вузлі зосереджені вугільна, хімічна, кок­сохімічна, металургійна і машинобудівна галузі промисловості. В Горлівці (336 тис. чоловік) та на її околицях працює кілька великих шахт потужністю понад 1 млн тонн вугілля на рік.

На газі Горлівського і Єнакіївського коксохімічних заводів виробляють аміак і гранульовані добрива (Горлівське ВО «Сти­рол»).

Великий машинобудівний завод в Горлівці випускає ву­гільні комбайни та інше шахтне устаткування. На території вузла знаходиться Микитівський ртутний комбінат. Для за­безпечення потреб населення міста і збалансованого викорис­тання трудових ресурсів в Горлівці виникли підприємства легкої і харчової промисловості.

Єнакієве (120 тис. чоловік) майже втричі менше Горлівки за кількістю населення. Місто є значним центром ву­гільної, коксохімічної, металургійної та цементної промисло­вості.

До складу Краматорсько-Костянтинівського про­мислового вузла входять Краматорськ, Слов'янськ, Арте-мівськ, Часів Яр та ін. Вузол знаходиться на півночі Донецької області і спеціалізується на важкому машинобудуванні, чорній і кольоровій металургії. Розвинуті тут також хімічна проми­словість, промисловість будівельних матеріалів, видобуток во­гнетривких глин і кам'яної солі. Промисловість вузла працює на електроенергії Слов'янської і Миронівської ДРЕС.

Найбільшим промисловим центром вузла є Краматорськ (204 тис. чоловік). Серед галузей переважає важке машино­будування. Три машинобудівні заводи виробляють машини і обладнання для чорної металургії, хімії, енергетики, вугільної промисловості: блюмінги, слябінги, ротори для турбін, мостові крани, крокуючі екскаватори, потужні преси, шахтні підйом­ники тощо. Працюють також заводи: металургійний, коксовий, будівельних матеріалів.

Важливим центром Краматорсько-Костянтинівського вузла є Слов'янськ (138 тис. чоловік) — досить своєрідне за своєю спеціалізацією місто. Місцеві ресурси солі і крейди є основою для розвитку хімічної і соляної промисловості (ВО «Хімпром»). Розвинуті також важке і електротехнічне машинобудування, виробництво обладнання для чорної металургії і коксохімії та арматурно-ізоляційного устаткування, будівельних машин. Місто — найбільший в країні центр, що виробляє олівці. Поряд із Слов'янськом розташований Слов'яногірськ — важ­ливий рекреаційний центр, що використовує грязі і соляну ропу Торських соляних озер.

На південь від Краматорська знаходиться Костянтинівна (106 тис. чоловік) — потужний центр чорної і кольорової металургії, хімічної і будівельної індустрії. В місті працюють металургійний і цинковий заводи, виробляють фосфорні доб­рива і сірчану кислоту (яка це галузь?), віконне, кольорове і автомобільне скло, мінеральну вату, дзеркала тощо.

Центром гірничодобувної промисловості (кам'яна сіль, крей­да, гіпс, вогнетривкі глини) є Артемівськ (92 тис. чоловік). Працює кілька соляних шахт. Розвинуті машинобудування і металообробка, промисловість будівельних матеріалів. У місті знаходиться завод шампанських вин. Легка промисловість представлена взуттєвою і швейною галузями.

Між Краматорськом і Костянтинівкою знаходиться Друж-ківка (75 тис. чоловік) — центр важкого машинобудування і будівельної індустрії. В місті виробляють породонавантажу­вальні машини, електровози і вагонетки для шахт і рудників, механізовані кріплення для вугільних шахт. Фарфоровий завод здебільшого використовує жіночі трудові ресурси.

У місті Часів Яр видобувають найкращі за якістю в країні вогнетривкі глини, налагоджено виробництво вогнетривких матеріалів.

До Луганського промислового вузла входять Лу­ганськ (504 тис. чоловік) і навколишні селища. Основою виробничої спеціалізації вузла є транспортне (тепловозобудів­ний завод), а також важке машинобудування, виробництво інструментів, верстатів, деталей до автомобілів і сільськогос­подарських машин, санітарно-технічного обладнання, труб.

Легка промисловість представлена швейною, текстильною, взуттєвою галузями. Розвинута меблева і харчова промисло­вість (молочна, м'ясна і кондитерська).

ДоЛисичансько-Рубіжанського промислового ву­зла входять Лисичанськ, Сіверськодонецьк, Рубіжне і Кре­мінна.

Центром хімічної промисловості є Сіверськодонецьк (Ї35 тис. чоловік), де працюють підприємства ВО «Азот» і ВО «Склопластик». Доповнюють виробничий комплекс міста приладобудування, легка і харчова промисловість.

У Лисичанську (127 тис. чоловік) розвинуті вугільна, хі­мічна, скляна галузі промисловості і промисловість будівель­них матеріалів. У місті і поблизу нього є кілька шахт. Хімічна промисловість представлена содовим заводом, заводами гумо-технічних виробів та нафтопереробним. У Лисичанську вироб­ляють скло для автомобілів, телевізорів, вагонів тощо. Роз­винута також легка і харчова промисловість.

Центром хімічної промисловості є Рубіжне (76 тис. чоловік). У місті знаходиться хімічний комбінат (виробництво синте­тичних барвників, отрутохімікатів тощо). Працюють підпри­ємства промисловості будівельних матеріалів (виробництво си­лікатної цегли), легкої (швейне і панчішно-шкарпеткове ви­робництва) і харчової промисловості.

До Стаханово-Алчевського промислового вузла входять міста Стаханов, Алчевськ, Брянка, Первомайськ та ін.

Центром вугільної і коксохімічної промисловості є Стаха­нов (114 тис. чоловік). У місті і поблизу нього є вугільні шахти. Розвинута чорна металургія (завод феросплавів). Хі­мічна промисловість представлена коксохімічним заводом і заводом технічного вуглецю, машинобудівна — виробництвом бурового устаткування і металоконструкцій, легка — комбі­натом шовкових тканин із штучного волокна. Є підприємства харчової промисловості.

Алчевськ (129 тис. чоловік) — центр металурги і коксохімії. Одне з найзабрудненіших міст України. Тут також розвинуті машинобудування, промисловість будівельних матеріалів, лег­ка і харчова промисловість.

З Донецького економічного району експортують в інші райони вугілля, кокс, чорні метали, електроенергію, різнома­нітні машини і устаткування, добрива, продукцію АПК. З Придніпров'я в Донбас надходять залізна і марганцева руди, з Карпатського району — калійні добрива, ліс, автобуси, те­левізори, із Столичного — різноманітні машини і обладнання, продукція легкої промисловості. Значну кількість продуктів харчової промисловості дістає район з Причорноморського та Подільського районів.

Проблеми Донецького району можна розділити на соціаль­но-економічні і екологічні. Такий поділ досить умовний, ос­кільки всі вони взаємопов'язані.

Важливою проблемою є нерівномірність розвитку окремих частин району. Передусім це стосується Луганської області, на півночі якої багато слаборозвинутих малих міст. (Помір­куйте, що може стати основою їх економічного розвитку в ринкових умовах.)

Ще одна проблема пов'язана з раціональним використанням трудових ресурсів. Для Донбасу гострою є також проблема розвитку малих і середніх міст, селищ міського типу, госпо­дарство яких тісно пов'язане з вуглевидобутком. Закриття шахт, скорочення обсягів будівництва нових підприємств при­зводять до того, що населення працездатного віку починає залишати такі міста і селища. (Чи впливає на це явище екологічна ситуація в містах району?)

Проблемою є також технічне переозброєння і реконструкція металургійних підприємств району, де знаходяться найстаріші заводи України. Гостроти набула і соціальна проблема, оскільки умови праці на таких підприємствах дуже важкі.

Надзвичайно гострою є також проблема водопостачання промисловості та сільського господарства. Здебільшого підпри­ємства району дуже водомісткі. Не вистачає води і на побутові потреби населення.

Багато проблем у розвитку сільського господарства району. Насамперед необхідно збільшити вирощування свіжих овочів, картоплі, фруктів, ягід, виробництво незбираного молока для промислових районів і міст. Ґрунти стають менш родючими. Великі площі в Донбасі і Приазов'ї займають еродовані землі.

Азовське море, в минулому одне з найчистіших і найпро­дуктивніших на рибу морів світу, поступово втрачає своє значення. (Поміркуйте, чому так сталось.)

Проведіть прес-конференцію на тему «Проблеми соціаль­но-економічного розвитку нашого села (міста)».

Придніпровський район

Район розташований у центральній і південно-східній ча­стинах країни, в басейні Дніпра.

Площа його становить 59,1 тис. квадратних кілометрів. Населення — 6,0 млн чоловік. Район охоплює територію Дні­пропетровської і Запорізької областей (див. мал. 109).

За рівнем економічного розвитку Придніпровський район поступається тільки Донецькому. За вартістю виробленої продукції промисловість значно, переважає над сільським госпо­дарством. Її частка досягає 80 %.

Найрозвинутішими галузями району є чорна металургія, машинобудування та металообробка, хімічна промисловість та електроенергетика.

На відміну від Донецького району в Придніпровському виробляється більший обсяг сільськогосподарської продукції, тут більша розораність земель і більші її площі зрошуються. Рослинництво розвинуте краще, ніж тваринництво. У районі розгалужена транспортна мережа, конфігурацію якої визна­чають розміщення головних промислових центрів і географічне положення району.

Район має сприятливі природні умови, різноманітні й багаті природні ресурси. Окремі з них за якістю і кількістю мають світове значення.

За кількістю населення Придніпровський район посідає шосте місце в країні. Проте він досить густо заселений (понад 103 чоловіка на 1 км² ). (Визначте за картами, яка частина району і чому найменш заселена.)

За рівнем урбанізації район поступається лише Донбасу. Разом з тим за кількістю міст, де проживає понад 700 тис. чоловік, він не має собі рівних у країні. (Які це міста? Знайдіть їх на карті. Чому саме в цьому районі вони виникли?)

Однією з провідних галузей промисловості Придніпров'я є чорна металургія. За виробництвом чорних металів (більша частина загального обсягу) район посідає перше місце в країні. Тут виник цикл виробництв, що складається з добування коксівного вугілля (Західний Донбас), залізної і марганцевої руд, нерудної сировини, виробництва коксу, вогнетривів, ча­вуну, сталі, сплавів, прокату. (Накресліть у зошиті схему циклу виробництв чорної металургії.)

Коксохімія району розвивається в комплексі з чорною ме­талургією. Основними її центрами є Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Новомосковськ, Нікополь. Кольорова металургія представлена виробництвом алюмінію, магнію і титану (Запоріжжя).

Машинобудування і металообробка поступається тільки чорній металургії. Провідну роль відіграє важке метало­містке машинобудування, але воно все ж поволі втрачає свої позиції, поступаючись трудомістким його галузям — ви­робництву інструментів, верстатів, приладобудуванню тощо. Металургійне і гірничошахтне устаткування виробляють у Дніпропетровську, Кривому Розі, Марганці, електротехнічне — в Запоріжжі і Бердянську, будівельно-шляхове — в Бер­дянську, Дніпропетровську, Нікополі. Транспортне машинобу­дування зосереджено в Дніпродзержинську і Запоріжжі, ви­робництво металоконструкцій — у Кривому Розі і Дніпропет­ровську.

Підприємств хімічної промисловості в районі порівняно небагато, але їх продукція значна за обсягом.

Шини для автомобілів виробляють у Дніпропетровську, мінеральні добрива — у Дніпродзержинську, лаки і фарби — у Кривому Розі і Дніпропетровську, пластмаси — У Дніпро­петровську.

У Придніпров'ї дуже розвинута будівельні індустрія (чо­му?), яка використовує значну і різноманітну сировинну базу (яку?). Основні підприємства розміщено у найбільших містах (назвіть їх).

У великих містах району розміщується також деревообробна промисловість (чому?).

Велику роль у розвитку господарства Придніпров'я відіграє АПК. За валовою продукцією сільського господарства район посідає шосте місце серед економічних районів країни. А за загальною земельною площею, площею сільськогосподарських угідь і площею орних земель він переважає донецький район. Значно більші тут і площі зрошувальних земель.

Головною галуззю сільськогосподарського виробництва є рослинництво. Під зерновими культурами зайнято близько 50 % посівних площ. Більша частина посірів зернових при­падає на озиму пшеницю. Провідними технічними культурами є соняшник, цукрові буряки, південні коноплі. Поблизу ве­ликих міст створено приміські господарства-Потреби населення індустріальних центрі-в визначають спе­ціалізацію тваринництва. Провідну роль відіграє молочно-м'яс­не скотарство. Дістали розвиток також свинарство, птахів­ництво, вівчарство. У водосховищах Дніпра і в Азовському морі виловлюють рибу. Особливу цінність мають осетрові Азов­ського моря.

На місцевій, а також частково девізній сировині працюють підприємства легкої і харчової промисловості,, основні потужності яких зосереджено у великих містах. Найрозвинутішими галу­зями легкої промисловості є швейна, трикотажна і взуттєва.

Підприємства харчової промисловості району розміщено повсюдно. Основні її галузі — м'ясна, молочна, олійно-жирова, борошномельно-круп'яна, цукрова, консервна, крохмале-патокова, хлібопекарська, кондитерська.

Підприємства яких галузей харчової промисловості і чому (із зазначених) тяжіють у розміщенні до сировинних зон, а яких — до споживача?

Придніпровський район має добре розвинуті всі види тран­спорту, але перше місце належить залізничному. За густотою залізниць, що становить 38 км на 1 ОО'О км² , район посту­пається тільки Донбасу. Тут є кілька великих залізничних вузлів: Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Апостолове, Пологи, П'ятихатки, Синельникове.

У внутрішньообласних перевезеннях на невеликі відстані першість веде автомобільний транспорт. Найбільшими вузлами є Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Нікополь, Мелі­тополь, Новомосковськ.

Велике значення мають річковий і морський транспорт. Найбільшими портами на Дніпрі є Дніпродзержинськ, Дніп­ропетровськ, Нікополь. У Запоріжжі працюють два великих річкових порти. Найбільший порт на Азовському морі — Бердянськ.

У різних напрямах район перетинають трубопроводи, що йдуть переважно від газових родовищ Шебелинки до найбіль­ших міст.

Основними промисловими вузлами району є Дніпропетровсько-Дніпродзержинський, Нікополь-Марганецький, Павлоградсько-Петропавлівський, Запорізький.

Найпотужніший промисловий вузол Придніпров'я — Дніпропетровсько-Дніпродзержинський. До його складу входять Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Новомосковськ, Підгородне, Таромське, Придніпровськ та ін.

Значним промисловим центром вузла є Дніпропетровськ (1 млн 186 тис. чоловік). Він має винятково зручне географічне положення. СУ чому його зручність?)

Основою промислового комплексу міста є чорна металургія, машинобудування і хімічна промисловість. Тут знаходяться чотири металургійних заводи, які виплавляють чавун, сталь, виробляють сталевий лист, труби і різноманітний прокат. Чорна металургія є базою для розвитку важкого машинобу­дування.

Машинобудівні і металообробні підприємства міста вироб­ляють металеві конструкції, металургійне устаткування для доменного і прокатного виробництва, шахт, рудників, збага­чувальних фабрик, тюбінги для шахт метрополітенів та інших підземних споруд, обладнання для целюлозно-паперової про­мисловості, ковальсько-пресові машини і штампувальні преси. Відомою продукцією є також бурякозбиральні комбайни, елек­тровози, електротехнічні вироби, інструменти тощо.

Дніпропетровськ займає провідні позиції в країні за рівнем розвитку військово-промислового комплексу. Останнім часом тут інтенсивно відбувається конверсія оборонної промисловості. Одним з реальних її здобутків є випуск дефіцитних у нашій країні тролейбусів.

Хімічна промисловість міста досить тісно пов'язана з чор­ною металургією. Тут виробляють різноманітні продукти кок­сування, пластмаси, смоли. Найбільшим в Україні щодо ви­робництва лаків, фарб, емалей, білил, оліфи є Дніпропетров­ський лакофарбовий завод. ВО «Дніпрошина» спеціалізується на виробництві шин для великовантажних автомобілів, куль­тиваторів, сівалок тощо.

На довізній сировині розвиваються деревообробна, меблева і паперова галузі промисловості.

Як і в кожному великому місті, в Дніпропетровську є підприємства легкої і харчової промисловості. До легкої на­лежать швейна, трикотажна і шкіряно-взуттєва галузі. Хар­чова представлена майже всіма галузями, що обслуговують населення великого міста. (Які це галузі?)

Сприятливе географічне положення Дніпропетровська пе­ретворило місто у важливий транспортний вузол. (Які види транспорту і чому дістали тут найбільший розвиток?)

Вище за течією Дніпра від Дніпропетровська знаходиться Дніпродзержинськ (217 тис. чоловік). Господарська спеціалі­зація міста дещо відмінна від Дніпропетровська передусім через значно меншу частку машинобудування у галузевій структурі.

Основними галузями промисловості міста є чорна металур­гія, машинобудування, хімічна та цементна промисловість. Дніпродзержинський


29-04-2015, 04:48