МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра міжнародної економіки

РЕФЕРАТ

З дисципліни «Аудит у зарубіжних країнах»

На тему:

«РОЗВИТОК АУДИТУ В РОСІЇ»

студента денної форми навчання

курсу IV, спеціальності „МЕК”

Мельниченко Валерії Сергіївни

Маріуполь – 2007

ЗМІСТ

ВСТУП.. 3

РОЗВИТОК АУДИТУ В РОСІЇ5

ВИСНОВОК.. 16

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 17

ВСТУП

Аудит - це вид діяльності, що полягає в зборі й оцінці фактів, що стосується функціонування і положення економічного об'єкта (самостійного господарського підрозділу) або інформації, що стосується, про таке положення і функціонування, і здійснюваний компетентною незалежною особою, що, виходячи з установлених критеріїв, виносить висновок про якісну сторону цього функціонування. Отже, під аудитом розуміється незалежна перевірка і вираження думки про фінансову звітність підприємства. Головна мета аудита складається у визначенні вірогідності і правильності фінансової звітності суб'єкта перевірки, контролю за дотриманням клієнтом законів і норм господарського права і податкового законодавства.

Потреба в послугах аудитора в Росії, як і в більшості випадків, виникла в зв'язку з відокремленням інтересів тих, хто безпосередньо займається керуванням підприємством (адміністрація, менеджери), хто вкладає кошти в його діяльність (власники, акціонери, інвестори), а також держави як споживача інформації про результати діяльності підприємств. Наявність достовірної інформації дозволяє підвищити ефективність функціонування ринку капіталу і дає можливість оцінювати і прогнозувати наслідку прийняття економічних рішень.

Проведення аудиторської перевірки навіть у тих випадках, коли вона не є обов'язкової, безсумнівно, має важливе значення. В умовах ринку підприємства, кредитні установи, інші суб'єкти, що хазяюють, вступають у договірні відносини по використанню майна, коштів, проведенню комерційних операцій і інвестицій.

Вірогідність інформації підтверджується незалежним аудитором. Власники і насамперед колективні власники - акціонери, а також кредитори не в змозі самостійно переконатися в тім, що всі операції підприємства, численні і найчастіше дуже складні, законні і правильно відбиті в звітності, тому що вони звичайно не мають доступу до облікових записів і відповідного досвіду, а тому мають потребу в послугах аудиторів. Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності підприємств і дотримання ними законодавства необхідно державі для прийняття рішень в області економіки й оподатковування. Аудиторські перевірки необхідні і державним органам, суддям, прокурорам і слідчим для підтвердження вірогідності цікавлячої їх фінансової звітності.

РОЗВИТОК АУДИТУ В РОСІЇ

Виникнення аудита зв'язане з поділом інтересів тих, хто безпосередньо займається керуванням підприємством (адміністрація, менеджери), і тих, хто вкладає гроші в його діяльність (власники, акціонери, інвестори). Останні не могли і не хотіли покладатися лише на ту фінансову інформацію, що надавали керуючі і підлеглі їм бухгалтери підприємства. Досить часті банкрутства підприємств, обман з боку адміністрації істотно підвищували ризик фінансових вкладень.

Акціонери хотіли бути упевнені в тім, що їхній не обманюють, що звітність, представлена адміністрацією, цілком відбиває дійсне фінансове становище підприємства. Для перевірки правильності фінансової інформації і підтвердження фінансової звітності запрошувалися люди, яким, на думку акціонерів, можна було довіряти. Головними вимогами, пропонованими до аудитора, були його бездоганна чесність і незалежність. Знання бухгалтерського обліку не мало спочатку основного значення, однак з ускладненням бухгалтерського обліку необхідною умовою стає і гарна професійна підготовка аудитора.

Історичною батьківщиною аудита вважається Англія, де з 1844 р. виходить серія законів про компанії, згідно яким правління акціонерних компаній зобов'язані запрошувати не рідше одного разу в рік спеціальної людини для перевірки бухгалтерських рахунків і звіту перед акціонерами.

У Росії звання аудитора було введено Петром 1. Посада аудитора сполучала в собі деякі обов'язки діловода, секретаря і прокурора. Аудиторів у Росії називали присяжними бухгалтерами. Усі три спроби організації інституту аудита (у 1889, 1912 і 1928 р.) виявилися невдалими.

Світова економічна криза 1929-1933 р. підсилив потребу в послугах бухгалтерів-аудиторів. У цей час різко озлобляються вимоги до якості аудиторської перевірки і її обов'язковості, збільшується ринкова потреба в такого роду послугах. Після закінчення кризи практично всі країни починають вводити обов'язкові вимоги до обсягу інформації, що утримується у річних звітах, і обов'язковості публікації цих звітів і висновків аудиторів. Аудит стає могутньою зброєю проти шахрайства, підтверджує записані грошові операції, і правильному угрупованню цих операцій у фінансових звітах. Це був так називаний підтверджуючий аудит.

Після 1949 р. незалежні аудитори стали більше уваги приділяти питанням внутрішнього контролю в компаніях, думаючи, що при ефективній системі внутрішнього контролю імовірність помилок незначна і фінансові дані досить повні і точні. Аудиторські фірми почали займатися більше консультаційною діяльністю, чим безпосередньо аудиторськими перевірками. Такий аудит одержав назву системно-орієнтованого.

Третій етап розвитку аудита - його орієнтація на можливий ризик при проведенні перевірок або при консультуванні, попередження і запобігання ризику; аудит, при якому виходячи з умов бізнесу клієнта перевірка проводиться вибірково, в основному там, де ризик помилки або шахрайства максимальний. На початку 70-х рр. почалася розробка аудиторських стандартів.

Розвиток і контроль у колишньому СРСР, у тому числі й у Російської Федерації, багато років і десятиліття були наглухо вмонтовані в адміністративно-командну систему. Разом з тим через об'єктивну необхідність наступного контролю за діяльністю будь-яких соціально-економічних (у тому числі господарських) систем малася велика практика контрольно-ревізійної діяльності і судово-бухгалтерської експертизи.

У чистому виді радянський і російський аудит як такий був відсутній. Так уже склалося, незважаючи на кілька історичних спроб його створення (у 1888 - 1889 р. - Інститут присяжних бухгалтерів, у 1907 - 1914 р. - Інститут бухгалтерів і в 1928 - 1930 р. - Інститут державних бухгалтерів-експертів), прийому відповідних кваліфікаційно-атестаційних іспитів та інше. Звичайно, окремі елементи даної області діяльності фахівців з обліку, контролеві й аналізові через їхню об'єктивну необхідність у СРСР і в Росії завжди мали місце. У переважній більшості випадків такі елементи були розрізнені і не представляли систематизованого цілого - аудита як невід'ємного елемента ринкової інфраструктури. Вони і не іменувалися аудитом.

Ті окремі дослідження і практичні розробки, що звичайно виконуються на Заході аудиторськими фірмами і супроводжуються конкретними рекомендаціями для адміністрації клієнтів в області керування, обліку й аналізу господарської діяльності, автоматизації обліково-аналітичних робіт, стали необхідні і новій Росії.

За роки перебудови першими ужили ці терміни представники професії аудитора в Казахстані і Естонії. У середині 80-х аудит почав розвиватися в інших великих містах СРСР, причому спочатку на кооперативній основі. Це були розрізнені спроби зістикувати попит, що зароджується, і пропозицію на функцію засвідчення аудиторів, що стала особливо актуальної при переході до ринкових відносин в економіці.

У 1989 р. Міністерство фінансів СРСР, Торгово-промислова палата СРСР і Центр по транснаціональних корпораціях ООН провели в Москві семінар із проблем бухгалтерського обліку й аудита на спільних підприємствах. Після цього семінару у декількох вузах СРСР, у тому числі і на базі Київського державного університету, Московського інституту народного господарства ім. Г.В. Плеханова і Ленінградського інституту радянської торгівлі ім. Ф. Энгельса, кілька років функціонувала система підготовки аудиторів і фахівців з обліку відповідно до міжнародних стандартів.

Одночасно в 1989 - 1991 р. у Москві і Ленінграді також були створені перші аудиторські фірми. Серед них - госпрозрахункові аудиторські організації "Контакт", "Руфаудит", "Ленаудит" і "Мосаудит", АТ "Інаудит", АТ "Балтійський аудит", кооператив "Аудитор", ТОО "Ленбанкаудит", "Інформаудит" і інші.

У сучасній Росії аудиторська діяльність як явище є достатнє новим, обумовленим переходом до ринкової економіки. На початку 90-х років, коли після акціонування підприємств скоротилася сфера державного контролю і відомчі ревізійні служби припинили своє існування, почався процес масового створення аудиторських фірм.

У 1990 р. у Москві було зареєстровано перше спільне підприємство в області аудита - "Эрнст і Янг Внешаудит". А в першій половині 90-х рр. у Москві і Санкт-Петербурзі з'явилися філії і представники інших великих західних аудиторських фірм. Найчастіше вони створювалися у виді спільного підприємства, де з російської сторони виступали представники Мінфіну, різних зовнішньоекономічних відомств, російські аудиторські фірми або просто імениті фахівці з бухгалтерського обліку, контролеві й аналізові господарської діяльності.

На Всеросійському з'їзді аудиторів, що проводився разом з Конгресом ділових кіл 1991 р., було присутнє близько 180 представників російських аудиторських фірм. А до середини 90-х рр. аудиторська діяльність уже була передбачена в статутах не менш двох тисяч нових спеціалізованих підприємств Росії, хоча в більшості випадків аудит як і раніше розвивався стихійно, з визначеними витратами, від яких можна і пора було рятуватися.

В даний час у Російській Федерації функціонує кілька тисяч аудиторських фірм. Ведучі московські і петербурзькі аудиторські фірми мають представництва в регіонах, є клієнти на Україні, у Сибіру, на Далекому Сході й в інших місцях. Практикуються виїзди фахівців в інші міста. Ведучі фірми Росії беруть участь у науково-практичних конференціях, де обговорюють питання по організації й удосконалювання методології вітчизняного аудита, практикують спільні семінари (у тому числі і російсько-американські), установлюють міжрегіональні професійні зв'язки між аудиторськими фірмами.

Діюча в Росії система нормативного регулювання аудиторської діяльності включає три основних рівні: Перший рівень - укази Президента РФ, постанова Уряду РФ, інші законодавчі акти (у перспективі - Закон про аудиторську діяльність), покликані забезпечити ефективне функціонування інституту вітчизняного аудита в ринкових умовах, його поступальний розвиток і удосконалювання, контроль за діяльністю аудиторів. Другий рівень - правила (стандарти) аудиторської діяльності, розроблювальні з метою встановлення норм аудита, що однозначно інтерпретуються усіма суб'єктами фінансово-господарської діяльності, включаючи арбітражний суд. Третій рівень - методичні вказівки, інструкції, положення й інші документи, що складаються з метою роз'яснення положень стандартів, надання допомоги в їхній технічній реалізації, у виробленні прийомів і способів виконання аудита. Ці документи розробляються в тому числі і самих аудиторських фірмах (наприклад внутрішні аудиторські стандарти), щоб забезпечити єдиний підхід до проведення перевірок і контролеві їхніх результатів у даній аудиторській фірмі.

Указом Президента Російської Федерації "Про аудиторську діяльність в
Російській Федерації" від 22 грудня 1993 р. № 2263 було затверджено
Тимчасові правила аудиторської діяльності в Російській Федерації (далі - Тимчасові правила). Передбачалось, що Тимчасові правила діятимуть до
прийняття закону, що регулює аудиторську діяльність.

Усі аудитори - фізичні особи повинні були до 1 жовтня 1994 р. пройти
атестацію на право здійснення аудиторської діяльності; а юридичні й фізичні
особи, що займаються аудиторською діяльністю самостійно, зобов'язані були
до 1 січня 1995 р. одержати відповідні ліцензії.

Проведення аудиторської діяльності без атестації. починаючи з 1 жовтня 1994 р. і без ліцензії, починаючи з 1 січня 1995 р., було заборонено. Для розробки відповідних документів координації робіт з атестації і ліцензування Указом передбачалось створення Комісії з аудиторської діяльності при Президенті Російської Федерації. Комісію не було наділено будь-якими адміністративними повноваженнями, її роль зводилась практично до організації підготовки для Уряду проектів нормативних актів і положень, необхідних для створення умов аудиторської діяльності в Росії.

Тимчасові правила визначають аудиторську діяльність як незалежний позавідомчий фінансовий контроль. Тепер основною метою аудиторської діяльності є встановлення достовірності і бухгалтерської (фінансової) звітності організацій і відповідності здійснених ними фінансових та господарських операцій нормативним актам, чинним в Російській Федерації. Встановлено, що аудиторська перевірка може бути обов'язковою або ініціативною. Обов'язкова аудиторська перевірка здійснюється тільки у випадках, прямо встановлених законодавством Російської і Федерації, а ініціативна - за рішенням організації. Крім того, відповідно до Тимчасових правил обов’язкова аудиторська перевірка може провадитися також за дорученням державних органів.

У Тимчасових правилах визначено "супутні" послуги, які можуть надаватися аудиторами: постановка, відновлення і ведення бухгалтерського (фінансового) обліку, складання декларацій про доходи, аналіз господарсько-фінансової діяльності, оцінка активів і пасивів, консультування з питань фінансового, податкового, банківського та іншого господарського законодавства Російської Федерації, а також навчання і надання інших послуг за профілем своєї діяльності. Тимчасові правила забороняють займатися аудиторам будь-якою підприємницькою діяльністю крім визначеної цими правилами. Неважко помітити, що список "супутніх" послуг далеко не повний. Так, очевидно, проведення аудитором консультацій з неросійського господарського законодавства, якщо формально застосовувати Тимчасові правила, може виявитися незаконним.

Оплата при проведенні перевірки за дорученням органів дізнання, прокурора, слідчого, суду й арбітражного суду, як визначено в Тимчасових правилах, має здійснюватися попередньо за рахунок організації, яку перевіряють, за ставками, щороку затвердженими Урядом Російської Федерації з врахуванням середньої ставки оплати, що склалася на ринку аудиторських послуг. Аудитори категорично заперечують проти такого способу, визначенні вартості їх послуг, оскільки для багатьох аудиторських фірм, і насамперед великих, де ставки суттєво вищі від середніх, це означає явно збиткові умови роботи.

Тимчасовими правилами встановлюються певні обмеження для аудиторів і аудиторських фірм на проведений аудиторських перевірок. Так, аудиторська перевірка не може провадитися аудиторами, якщо вони є засновниками, власниками, акціонерами, керівниками та іншими посадовими особами організації, яку перевіряють, або є із зазначеними особами родичами (батьки, подружжя, брати, сестри, сини, дочки). Аудиторські фірми не можуть здійснювати аудиторську перевірку щодо організацій, які є їх засновниками, власниками, акціонерами, кредиторами, страхувальниками, а також щодо яких ці аудиторські фірми є засновниками, власниками, акціонерами. Також забороняється проводити аудиторські перевірки в організаціях, де цією аудиторською фірмою надавались послуги з відновлення і ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності.

Аудитори можуть самостійно визначати форми і методи аудиторської перевірки, виходячи з вимог нормативних актів Російської Федерації, а також з конкретних умов договору з організацією або змісту доручення державного органу.

Результат аудиторської перевірки - висновок аудитора - складається з трьох частин - вступної, аналітичної й підсумкової. У вступній частині для аудиторської фірми зазначають: юридичну адресу і телефони; порядковий номер, дату видачі й назву органу, що видав ліцензію на здійснення аудиторської діяльності, а також строк дії ліцензії; номер реєстраційного свідоцтва; номер розрахункового рахунку; прізвища, імена і по батькові всіх аудиторів, що брали участь у перевірці. Для аудитора, який працює самостійно: прізвище, Ім'я і по батькові, стаж роботи аудитором; дату видачі й назву органу, що видав ліцензію на здійснення аудиторської діяльності, а також строк дії ліцензії; номер реєстраційного свідоцтва;
номер розрахункового рахунку.

В аналітичній частині вказують: назву організації і період діяльності її, за який здійснюється перевірка; результати експертизи організації бухгалтерського (фінансового) обліку, складання відповідної звітності і стану внутрішнього контролю; факти, виявлених у ході аудиторської перевірки суттєвих порушень встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що впливають на її достовірність також порушень законодавства Російської Федерації при здійсненні господарсько-фінансових операцій, які завдали або можуть завдати шкоди інтересам власників організації, держави і третіх осіб.

Підсумкова частина аудиторського висновку містить запис про підтвердження достовірності бухгалтерської (фінансової) звітності організації. Тільки підсумкова частина висновку призначена для публікації і подання заінтересованим користувачам. У випадку, якщо організацією-замовником у ході проведенні перевірки не виправлено суттєві порушення у веденні бухгалтерського (фінансового) обліку, складанні відповідної звітності та додержанні законодавства Російської Федерації, у підсумковій частині аудиторського висновку робиться запис про неможливість підтвердження достовірності бухгалтерської (фінансової) звітності.

Отже, Тимчасові правила визначають тільки два можливих варіанти: або позитивний, або негативний аудиторський висновок, що звичайно, не вкладається у норми міжнародних стандартів. Не досить чітким є ствердження про те, що "позитивний аудиторський висновок може бути тільки за умови усунення порушень законодавства", оскільки далеко не всяке порушення закону можна "виправити".

Порядок атестації аудиторів на право здійснення аудиторської діяльності, формування атестаційних комісій і розмір сплати за проведення атестації, а також порядок одержання ліцензій на здійснення аудиторської діяльності затверджуються Урядом Російської Федерат за поданням Комісії з аудиторської діяльності при Президенті Російської Федерації. До атестації допускаються особи, що мають економічну або юридичну (вищу або середню спеціальну) освіту, а також стаж роботи не менш як три роки з останніх п'яти як аудитора, спеціаліста аудиторської організації, бухгалтера-економіста, ревізора, керівника підприємства, наукового працівника або викладача з економічного профілю. До атестації не допускаються особи засуджені вироком суду із застосування покарання у вигляді позбавлення права посідати певні посади або займатися певною діяльністю у сфері фінансово-господарських відносин протягом відбуття покарання і в подальший період до погашення (зняття) судимості в установленому законом порядку.

Ліцензії видаються на здійснення: банківського аудиту, аудиту страхових організацій, аудиту бірж, позабюджетних фондів та інвестиційних інститутів: загального аудиту (аудиту інших економічних суб'єктів). Ліцензії на здійснення аудиторської діяльності можуть бути анульовані тільки органами, які видали їх. Такі основні положення Тимчасових правил, за якими регулюється аудиторська діяльність у Росії тепер.

У Росії розробка правил (стандартів) з аудиторської діяльності розпочалась більше десятиліття тому. Перші дев’ять проектів стандартів були розроблені й опубліковані у збірнику "Аудит у Росії". У квітні 1996 р. перший стандарт з аудиторської діяльності - "Порядок підготовки аудиторського висновку" було схвалено Комісією з аудиторської діяльності.

Значення стандартів полягає в наступному:

· сприяти забезпеченню високої якості аудиторської перевірки;

· встановлювати однакові вимоги при здійсненні обов'язкового аудита;

· сприяти впровадженню в аудиторську практику наукових досягнень;

· допомагати користувачам фінансової інформації зрозуміти сутність і методи аудиторської перевірки;

· забезпечити порівнянність якості роботи окремих аудиторів.

Усі стандарти розглядаються і затверджуються на засіданнях Комісії з аудиторської діяльності при Президенті РФ. Передбачається підготувати 39 стандартів аудита, що будуть підрозділятися на три основні групи:

1. Загальні правила (стандарти) являють


8-09-2015, 12:36