Облік розрахунків з різними дебіторами

МІНІСТЕРВСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ТА НАУКИ

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ДЕРЖАВНИЙ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ПРОФЕСІЙНИЙ АГРАРНИЙ ЛІЦЕЙ» м. КОБЕЛЯКИ

КУРСОВА РОБОТА

На тему: «Облік розрахунків з різними дебіторами»

м. Кобеляки

2011р.

ВСТУП

Докорінна перебудова економічних відносин в агропромисловому комплексі на сучасному етапі потребує раціональної організації бухгалтерського обліку та підвищення його ролі в управлінні господарською діяльністю. Це дозволяє не тільки виявляти приховані резерви, викривати порушення режиму економії, паливної та фінансової дисципліни, але й попереджувати та вчасно усувати можливі витрати та необґрунтовані витрати. Бухгалтерський облік створює передумови до максимального використання виявлених резерві, соціального та економічного витрачання виявлених резервів, цільового та економного витрачання коштів відповідно до затверджених кошторисів витрат.

Бухгалтерський облік на сільськогосподарський підприємствах повинен бути організований таким чином, виходячи з зазначених вимог, щоб забезпечити повноту даних про наявність основних засобів, тварин, насіння та кормів, мінеральних добрив, отрутохімікатів, пального та мастил, запасних частин, інших матеріалів на будь-яку дату, а також про всі їх надходження і вибуття за певний проміжок часу; своєчасність проведення розрахунків з постачальниками за придбані запаси чи надані послуги (виконані роботи), а також по сплаті кредитів і податків; чітке відображення витрат виробництва, повне оприбуткування виробленої продукції, достовірність її калькуляції і оцінку при переробці та реалізації для вивчення фінансових результатів; чіткий контроль за виконання договірних зобов’язань щодо обсягів і строків реалізації продукції, правильності застосування реалізаційних цін, знижок і націнок до них, складання точної, повної та своєчасної звітності.

Бухгалтерський облік як система передбачає використання такої його підсистеми як управлінський облік, що дає змогу надати керівництву підприємства оперативну економічну інформацію, яка створює можливості планування та контролю ефективності використання засобів підприємства.

Управлінський облік – це підготовка, інтерпретація, узагальнення, накопичення, оформлення та передача інформації управлінському персоналу для прийняття ним відповідних рішень.

Дана інформаційна система має внутрішній характер і пристосована до потреб конкретного підприємства, тобто є індивідуалізованою.

Удосконалення бухгалтерського обліку, посилення його контрольних функцій за господарською діяльністю підприємств є основою зміцнення фінансової дисципліни. Здійснюючи суцільне та безперервне відображення всіх операцій, пов’язаних з веденням господарської діяльності, бухгалтерський управлінський облік дозволяє не тільки систематично зіставляти їх з затвердженими нормативами, але й встановлювати причини відхилень фактичних витрат від затверджених нормативів, визначити найбільш ефективні норми витрат, підвищувати рівень бюджетного та кошторисного планування.

Бюджетна установа відповідно до діючого законодавства не повинна мати ніяких боргових зобов’язань. Однак у практичній діяльності трапляються випадки утворення дебіторської заборгованості. Вона виникає у зв’язку з тим, що бюджетна установа має право перераховувати гроші авансом.

Під дебіторами розуміють підприємства, організації, фізичних осіб, які мають відносно даної установи дебіторську заборгованість.

Дебіторська заборгованість – це заборгованість інших організацій, фізичних осіб, підприємств перед даною установою.


1. РОЗРАХУНКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

1.1 Загальні положення бухгалтерського обліку

16.07.1999р. Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Цей закон зокрема закріпив використання при реформуванні бухгалтерського обліку в нашій країні міжнародних стандартів фінансової звітності.

Бухгалтерський облік – це спосіб документального спостереження, відображення й контролю за господарською і фінансовою діяльністю виробників і господарників (підприємств, організацій, спільних підприємств, акціонерних товариств), а також система збирання, вимірювання, обробки, інтерпретації та передачі інформації про господарську діяльність підприємства, установи, організації внутрішнім та зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень. Облік ведеться у вартісному, натуральному та трудовому вимірниках. Він ґрунтується на суворому дотриманні документації та здійснюється на основі державних правових актів, тобто на основі правових чинників, що передбачає виникнення виробничих госпрозрахунків підрозділів.

Завданнями бухгалтерського обліку є:

- Виявлення обсягу випуску продукції;

- Придбання товарів і сировини, виявлення фактичних витрат на виготовлення продукції;

- Реалізація товарів;

- Аналіз та контроль за собівартістю продукції;

- Зниження собівартості;

- Визначення та аналіз кінцевих результатів діяльності підприємства.

Предметом бухгалтерського обліку є господарські факти, явища та процеси, що зумовлюють рух господарських засобів, а також джерел їх утворення.

Процес бухгалтерського обліку охоплює усе виробництво, розподіл, обіг та споживання продукції, що виготовляється.

Метод бухгалтерського обліку – це сукупність прийомів та процесів, за допомогою яких в обліку відображається уся господарська діяльність підприємства.

Метод бухгалтерського обліку має ряд елементів. Головні з них:

Документація. За допомогою документації відображаються господарські операції підприємства у визначених носіях – на технічних носіях чи паперових бланках.

Інвентаризація. Це спосіб перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів шляхом обміру, оцінки, перерахування всіх залишків господарських засобів і порівняння з даними бухгалтерського обліку.

Бухгалтерські рахунки. Вони призначені для обліку руху та наявності господарських засобів, коштів та їх джерел.

Подвійний запис. Подвійний запис випливає із фінансово-економічної суті відображення господарських операцій.

- Оцінка. Це відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх в цілому по підприємству;

- Калькуляція. В перекладі з латинської мови означає «набирати», тобто набирати витрати з метою визначення собівартості товарів та послуг, як в цілому так і по одинці;

- Баланс. Він складається на підставі звірених даних аналітичного і синтетичного обліку на кінець кварталу. Дані статей Балансу «На початку року» повинен мати такі ж дані, як у Балансі «На кінець року» за попередній рік.

Побудова бухгалтерського обліку залежить від розвитку всіх чинників, що зумовлюють його суть. Так, застосування ПЕОМ дає можливість одному працівникові оперувати нормативною технологічною, обліковою правовою інформацією, що підносить інтегрованість бухгалтерського обліку в системі управління на вищий рівень, породжуючи нову якість обліку й нові чинники його побудови.

На відміну від інших видів обліку бухгалтерський облік забезпечує суцільну реєстрацію всіх господарських операцій на підставі документів первинного обліку.

Бухгалтерський облік базується на документуванні всіх господарських процесів і проведення періодичних інвентаризацій, забезпечує виявлення та мобілізацію резервів підприємства з метою зниження собівартості продукції (робіт, послуг).

Основними умовами правильної організації бухгалтерського обліку є підвищення його технічного озброєння.

Бухгалтерський облік у промисловості, як і в інших галузях народного господарства, є одним з найважливіших джерел економічної інформації, засобом контролю з роботою підприємства і знаряддям охорони власності.

Дані поточного бухгалтерського обліку (облікові документи, записи) потрібні насамперед працівникам самих підприємств у їхній повсякденній роботі, також вони є основою для складання фінансової звітності підприємств.

На виконання Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1706 від 28 жовтня 1998р., бухгалтерський облік має задовольняти певним вимогам.

Перша вимога – раціональність та економічність побудови бухгалтерського обліку.

Раціонально організаційний і добре поставлений облік – основа правильного ведення господарства.

Для виконання вимоги бухгалтерського обліку облікові працівники мають бути добре обізнані у своїй справі, набуваючи для цього необхідні теоретичні та практичні знання й постійно підвищувати кваліфікацію.

Друга вимога – ясність і зрозумілість обліку.

Третя вимога – простота, чіткість, точність і повнота поточних і звітних даних, усунення серйозних недоліків в організації бухгалтерського обліку і посилення його ролі в здійсненні контролю за господарською діяльністю, надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Четверта вимога – дійовість і достовірність поточних і звітних даних згідно з Положенням (стандартом) 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", схваленим Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України.

Помилки, породжувані неуважним ставленням працівників бухгалтерського обліку до своїх обов'язків призводять до за планування облікових даних, а це створює можливість для зловживань та крадіжок власності підприємства.

П'ята вимога – порівнювання звітних даних періоду з даними за минулі звітні періоди, планами, прогнозами даними бізнес-планів підприємства. При цьому необхідна єдина оцінка об'єктів, єдність показників за об'єктами обліку та фінансової звітності.

Предметом бухгалтерського обліку є окремі сторони багатогранного процесу розширеного відтворення: господарські факти, явища і процеси (операції), що зумовлюють рух господарських засобів, а також джерел їх утворення. Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процес відтворення – тобто виробництва, розподіл, обіг та споживання. Так, на цукровому заводі предметом бухгалтерського обліку є процес виробництва, реалізації цукру тощо; на машинобудівельному підприємстві – процес виробництва машин, обладнання та їх відтворення. Таким чином, предмет бухгалтерського обліку вивчає стан і використання засобів підприємства в процесі господарської діяльності та джерел їх утворення.

Об'єктами бухгалтерського обліку підприємства є господарські засоби й джерела господарських засобів.

Згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку в Україні господарські засоби підприємства групують за трьома ознаками:

- Необоротні активи.

- Оборотні активи.

- Витрати майбутніх періодів.

- До необоротних активів належить:

а) Нематеріальні активи – це придбані права користування природними ресурсами, майном, об'єктами, інтелектуальної власності.

б) Основні засоби, до яких належать будівлі, споруди, машини, обладнання, транспортні засоби, тварини робочі й продуктивні.

в) Інші необоротні активи до яких належать:

- незавершене будівництво;

- довгострокові фінансові інвестиції;

- довгострокова фінансова заборгованість;

- відстрочені податкові кредити;

- інші необоротні активи.

2. До оборотних активі належать:

а) Засоби;

б) Дебіторська заборгованість;

в) Грошові кошти та їхні еквіваленти.

3. До витрат майбутніх періодів належать витрати, що здійснені у даному звітному періоді, але відносять до наступних звітних періодів.

1.2 Загальна характеристика установи

Кобеляцька міська рада знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Кобеляки, вулиця Леніна, 29.

Кобеляцька міська рада – представницький орган місцевого самоврядування, що обраний членами територіальної громади і відповідно до Закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Загальний склад Кобеляцької міської ради визначений в межах, визначених Законом України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» і налічує 33 депутати.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.

Для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належить до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету рада створює постійні комісії. Постійні комісії обираються радою з числа депутатів ради на строк її повноважень у складі голови і членів комісії.

Міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста, селища, міста. Він здійснює три основні функції:

1) представляє територіальну громаду у відношеннях з іншими територіальними громадами, органами державної влади, підприємствами, установами і організаціями;

2) головує на пленарних засіданнях міської ради;

3) очолює виконавчий комітет міської ради.

Виконавчий комітет ради утворюється відповідною радою на строк її повноважень і складі відповідно, міського голови, заступника міського голови, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів. До складу виконавчого комітету міської ради входить також за посадою секретар міської ради.

Кількісний склад виконавчого комітету Кобеляцької міської ради визначається радою і налічує 8 осіб. Персональний склад виконавчого комітету затверджується відповідною радою за пропозицією міського голови (п. 2 т. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Основною формою роботи виконавчого комітету ради є його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно міським, а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції – заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.

Виконавчий орган Кобеляцької міської ради несе відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними та фізичними особами.

Повноваження міської ради може бути припинено громадою тоді, коли вона приймає рішення з порушенням Конституції та законів України, прав і свобод громадян, не вирішує питань, віднесених до її відома, не поводить без повноважних причин сесій міської ради, у встановлені законом строки. Рішення про це приймає міський референдум, який проводиться на вимогу не менш як однієї десятої частини громадян, що мають право голосу, або з ініціативи міського голови.

1.3 Первинний облік

Облік дебіторської заборгованості в бюджетних установах ведеться на рахунку 36 “Розрахунки з іншими дебіторами ”.

Основними видами дебіторської заборгованості в бюджетних установах є:

- розрахунки в порядку планових платежів;

- розрахунки з підзвітними особами;

- розрахунки за відшкодування завданих збитків;

- розрахунки з іншими дебіторами.

Розрахунки в порядку планових платежів

Розрахунки в порядку планових платежів у бюджетних установах застосовуються за наявності постійних господарських зв’язків з різними установами та організаціями за поставками матеріальних цінностей і наданням послуг, наприклад, при розрахунках з продовольчими базами за продукти харчування, з госпрозрахунковими аптеками за медикаменти, з організаціями громадського харчування за отримані талони на харчування учнів, з автопідприємствами за послуги автотранспорту.

Розрахунки з постачальниками в порядку планових платежів здійснюються не за кожною окремою угодою, пов’язаною з відвантаженням товару чи наданням послуг, а шляхом періодичного перерахування постачальнику коштів з поточних чи реєстраційних рахунків шляхом виписування платіжних доручень у строки і в розмірах, наперед обумовлених сторонами.

Сума кожного планового платежу і строки перерахування встановлюються сторонами на поточний місяць (квартал) виходячи з періодичності платежів і з обсягів поставок, закупок чи надання послуг за договорами чи угодами або фактичної поставки за минулий місяць.

Щомісячно постачальник і бухгалтерія платника уточнюють стан розрахунків відповідно до вартості фактично отриманих матеріальних цінностей чи наданих послуг і здійснюють перерахунок і відповідний платіж в порядку, обумовленому в договорі чи угоді. Звірка розрахунків оформляється актом і забезпечує відповідність перерахованих плановими платежами сум вартості отриманих товарів чи наданих послуг, запобігає порушенням платіжної і фінансової дисципліни.

Для обліку розрахунків з постачальниками в порядку планових платежів передбачено субрахунок 361 “Розрахунки в порядку планових платежів”. За дебетом цього субрахунку записуються суми перерахованих планових платежів, за кредитом – записується вартість отриманих матеріальних цінностей, прийнятих робіт і послуг.

Векселі отримані - це заборгованість за розрахунками з покупцями, замовниками та іншими дебіторами з відвантаженої продукції (товарів), вико­наних робіт і наданих послуг, які забезпечені одержаними векселями.

Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання особи, що його видала (векселедавця), сплатити певну суму по настанні встановленого терміну на користь власника векселя (векселеотримувача).

Застосовуються два види векселів: прості та переказні.

Простий вексель виписується позичальником (векселедавцем) і містить нічим не обумовлене зобов’язання сплатити певну суму грошей кредитору (векселеотримувачу).

Переказний вексель (тратта) виписується кредитором (векселедавцем) і містить нічим не обумовлену пропозицію позичальникові сплатити певну суму грошей третій особі.

Для обліку векселів одержаних використовуються:

― субрахунок 162 «Довгострокові векселі одержані»;

― рахунок 34 «Короткострокові векселі одержані».

На субрахунку 162 «Довгострокові векселі одержані» ведеться облік векселів, отриманих як забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості.

На рахунку 34 «Короткострокові векселі одержані» ведеться облік заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи, надані послуги та за іншими операціями, які забезпечені векселями.

Рахунок 34 «Короткострокові векселі одержані» має такі субрахунки:

― 341 «Короткострокові векселі, одержані в національній валюті»;

― 342 «Короткострокові векселі, одержані в іноземній валюті».

За дебетом рахунка 34 «Короткострокові векселі одержані» відображається отримання векселя за продані товари (роботи, послуги) та за іншими операціями, за кредитом - отримання коштів для погашення векселів, погашення отриманим векселем кредиторської заборгованості, продаж векселя третій стороні тощо.

1.4 Аналіт ичний та синтетичний облік

Аналітичний облік розрахунків за субрахунком 361 “Розрахунки в порядку планових платежів ” ведеться в меморіальному ордері № 7, в якому для кожного постачальника відводиться необхідна кількість рядків для відображення операцій протягом місяця. Записи у відомість здійснюються за кожним документом (платіжне доручення, накладна, рахунок) в міру здійснення операцій, але не пізніше наступного дня після надходження документів до бухгалтерії.

Облік розрахунків з постачальниками в порядку планових платежів може також вестись на картках ф. № 292-а або у книгах ф. № 292.

Розрахунки за відшкодування завданих збитків

У практичній діяльності бюджетних установ мають місце випадки, коли в результаті перевірок, ревізій, інвентаризацій виявляються суми нестач, розкрадання матеріальних цінностей, грошових коштів, а також суми від псування матеріальних цінностей, які повинні бути відшкодовані за рахунок винних осіб.

Облік розрахунків за зазначеними сумами ведеться на субрахунку 363 “Розрахунки за відшкодування завданих збитків ”. У дебет цього субрахунку на підставі оформлених належним чином документів (актів перевірки, ревізії, інвентаризаційних описів, порівняльних відомостей) записується сума завданих збитків; за кредитом – записуються суми, що надійшли в касу або утримані із заробітної плати, стипендій на відшкодування завданих установі збитків.

Розмір збитків від розкрадання, нестач, псування матеріальних цінностей, включаючи м’ясо і м’ясопродукти, молоко і молочні продукти, визначається за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням зносу), але не нижче 50 % балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Держкомстат, відповідного розміру податку на додану вартість і розміру акцизного збору за формулою:

Рз = [ (Бв – А) * Іінф + Азб + ПДВ] * 2

де, Рз – розмір збитків, грн.;

Бв – балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, псування матеріальних цінностей, грн.;

А – амортизаційні відрахування (знос), грн.;

Іінф – загальний індекс інфляції, що розраховується на підставі визначених Держкомстатом індексів інфляції;

Азб – розмір акцизного збору, грн.;

ПДВ – розмір податку на додану вартість, грн.

Сума збитків від нестачі іноземної валюти визначається в трикратному розмірі в перерахунку на грошову одиницю України за курсом НБУ.

Виявлені нестачі відносяться на винних осіб у сумі, яка вказана в акті перевірки чи ревізії. Протягом п’яти днів після встановлення нестач і розкрадання матеріали повинні бути подані в слідчі органи для пред’явлення цивільного позову. При отриманні рішення суду суми збитків, віднесені на матеріально відповідальних осіб, мають бути уточнені відповідно до виконавчого


8-09-2015, 13:05


Страницы: 1 2 3
Разделы сайта