202 “Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби” - призначений для відображення та руху купівельних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів (включаючи у будівельних організаціях будівельні конструкції та вироби - дерев’яні, залізобетонні, металеві та інші), придбані для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці з їх обробки або збирання. Вироби, придбані для комплектації готової продукції, вартість яких не включають до собівартості продукції цього підприємства, відображаються на рахунку 28 “Товари". Науково-дослідні та конструкторські організації придбані необхідні їм комплектуючі вироби для проведення наукових робіт за визначеною науково-дослідною або конструкторською темою спеціальне обладнання та інструменти, пристрої та інші прилади обліковують на субрахунку 202. Обладнання і прилади загального призначення на цьому субрахунку не обліковуються, а відображаються на рахунку 10 “Основні засоби”, 11 “Інші необоротні матеріальні активи” або на рахунку 22 “Малоцінні швидкозношувані пристрої” за видами предметів.
203 “Паливо" - призначений для обліку та наявності палива, що придбається чи заготовлюється для технологічних потреб виробництва, експлуатацію транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель. Тут також обліковуються оплачені талони на нафтопродукти і газ.
Якщо деякі види палива використовують одночасно і як матеріали, і як паливо, то їх можна обліковувати на субрахунку 201 і на субрахунку 203 - за ознакою пере важності використання на цьому підприємстві.
Якщо на підприємстві для технологічних та експлуатаційних потреб, для вироблення енергії та опалення будівель створюються запаси газу (у газосховищах), то їх облік ведеться на субрахунку 203.
204 “Тара й тарні матеріали" - призначений для відображення наявності та руху всіх видів тари, крім тари, яка використовується як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які використовують для виготовлення тари та її ремонту (деталі для збирання ящиків, бочкова клепка тощо).
Матеріали, які використовуються для додаткового обладнання вагоні, барж, суден з метою забезпечення збереження відвантаженої продукції, не відносяться до тари і обліковуються на субрахунку 201 “Сировина й матеріали".
205 “Будівельні матеріали" - підприємства - забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.
На даному субрахунку не обліковується обладнання, яке не потребує монтажу: транспортні засоби, вільно розміщені верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади, виробничий інвентар та інше. Витрати на придбання такого обладнання, що не потребує монтажу, відображаються безпосередньо на рахунку 15 “Капітальні інвестиції” в міру надходження їх на склад чи інше місце зберігання, експлуатації. Устаткування й будівельні матеріали, що передані підряднику для монтажу й виконання будівельних робіт, списується з субрахунку 205 на рахунок 15 “Капітальні інвестиції” після підтвердження їх монтажу й використання.
206 “Матеріали передані в переробку" - призначений для обліку матеріалів, що передані в переробку на сторону та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів.
Затрати на переробку матеріалів, які оплачуються стороннім організаціям, відображаються безпосередньо по дебету рахунків, на яких ведеться облік виробів, отриманих з переробки.
Аналітичний облік матеріалів, переданих в переробку, ведеться в розрізі, який забезпечує інформацію про підприємства - переробників і контроль за операціями з переробки, за відповідними витратами.
Передача матеріалів у переробку відображається тільки на субрахунках рахунку 20.
207 “Запасні частини" - призначений для обліку придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються, для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті.
На цьому ж субрахунку ведеться облік обмінного фонду повно комплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.
По дебету субрахунку відображаються залишок та надходження, по кредиту - витрачання, реалізація та інше вибуття запасних частин.
Автомобільні шини, що є на колесах та в запасі при автомобілі, які враховані в ціні автомобіля та включені в його інвентарну вартість, обліковуються у складі основних засобів.
Аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями зберігання та однорідними групами (механічна група, електрична група тощо).
Аналітичний облік машин, обладнання, двигунів, вузлів та агрегатів обмінного фонду також ведеться за групами: придатні до експлуатації (нові та відновлені); що підлягають відновленню (на складі); що знаходяться в ремонті.
208 “Матеріали сільськогосподарського призначення" - призначений для обліку мінеральних добрив, отрутохімікатів для боротьби зі шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур, біопрепаратів, медикаментів, хімікатів, що призначені для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин.
Тут також відображаються саджанці, насіння й корми (покупні й власного вирощування), що використовуються для висаджування посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.
209 “Інші матеріали" - призначений для обліку відходів виробництва (обрубків, обрізків, стружки тощо), невиправного браку, матеріальних цінностей, що одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), зношених шин тощо.
Типова кореспонденція по обліку запасів наведена в таблиці.
№ п/п |
Зміст г/о | Дебет | Кредит |
| 1. | Оприбутковано запаси від постачальника (без ПДВ) на суму ПДВ |
20 64 |
63 63 |
| 2. | Прийнято до оплати рахунок за посередницькі послуги при придбанні запасів (без ПДВ) на суму ПДВ |
20 64 |
685 685 |
| 3. | Висунуто претензію постачальнику за нестачу вантажу | 374 |
63 |
| 4. | Відпущено запаси: для загально виробничих витрат на виробництво продукції для потреб будівництва |
91 23 15 |
20 20 20 |
| 5. | Відображено нестачу запасів виявлену при інвентаризації | 947 |
20 |
| 6. | Проведено уцінку запасів | 946 | 20 |
| 7. | Повернуто на склад не використані у виробництві запаси | 20 |
23 |
4. Методи оцінки запасів при їх вибутті
Згідно з П (с) БО 9 “Запаси" виділяють такі головні причини вибуття виробничих запасів із балансу:
відпуск у виробництво;
списання за невідповідності критеріям активу;
списання у звיязку з псуванням, крадіжок тощо;
реалізація на сторону.
На підприємстві ВАТ “Рівнеазот” при відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінку їх здійснюють за двома методами:
Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
Ціни продажу для роздрібної торгівлі.
Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів використовується у випадку виконання спеціальних замовлень і проектів при невеликій номенклатурі запасів а також для видів запасів, які не замінюють один одного. Отже цей метод передбачає ведення індивідуального обліку з кожного виду запасів.
Його доцільно застосовувати, коли існує можливість визначення (ідентифікації) собівартості кожної списаної одиниці матеріалів, а також коли номенклатура матеріалів відносно не велика і їх можна розглядати як окремі одиниці та легко ідентифікувати. Метод ідентифікованої собівартості дає найточніші результати, якщо є певність, що собівартість ідентифікується правильно.
За неперервної системи обліку він забезпечує оперативне і точне визначення вартості активів, собівартості продукції (робіт, послуг), фінансового результату. Однак цей метод потребує значних витрат на складський облік, а тому застосовується лише у складних дорогих виробництвах, в торгівлі дорогими індивідуально визначеними товарами.
Цей метод облічується за її фактичною первісною вартістю, залежить від того яку саме з одиниць запасів буде використано чи продано. При цьому на кожну одиницю має бути виготовлено ярлик і вказано його собівартість. Недолік цього методу - одинакові запаси облічуються за різною вартістю. Метод ідентифікованої собівартості не залежить від дати оприбуткування запасів.
Метод ціни продажу, суть даного методу полягає в тому що оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торгівельної націнки товарів. Застосовується підприємствами що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгівельної націнки. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норм витрати ціни регулярно переглядається. Цей метод застосовують промислові підприємства, з технічних причин не можуть достовірно визначити фактичне витрачання запасів (передусім рідких, газоподібних, сипких матеріалів).
Вартість витрачених запасів визначається за допомогою розрахунку:
Собівартість реалізованих товарів = продажна вартість реалізованих товарів - суму реалізованої торгівельної націнки;
Сума реалізованої торгівельної націнки = продажна вартість реалізованих товарів х середній % торгівельної націнки / 100 %
Середній % торгівельної націнки = (ЗТНц+НТНц) / (ЗТПВ + НТПВ) х 100%,
де: ЗТНц - сума залишку торгівельних націнок на початок звітного місяця; НТНц - отримання торгівельних націнок у звітному місяці; ЗТПВ - залишок товарів на початок по продажній вартості; НТПВ - надійшло у звітному місяці товарів за продажною вартістю.
Вартість залишку визначається розрахунковим шляхом. Метод ціни продажу не залежить від дати оприбуткування запасів.
Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки на ці товари.
При відпуску запасів у виробництво, продажу чи вибутті оцінка їх може здійснюватися ще за такими методами:
середньозваженої собівартості;
собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);
нормативних затрат.
Метод середньозваженої собівартості. Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.
Запаси з однаковими вхідними параметрами обліковуються в одній інвентарній картці не залежно від ціни придбання. Облік по партіях не ведеться.
При розрахунку ціни вибуття, при періодичній оцінці беруться до уваги всі дані по надходженню запасів за звітний період, а при постійній - лише дані за період, що передував даті останнього вибуття запасів.
Цей метод можна застосовувати для списання взаємнозамінних запасів, коли для списання запасів не потрібно проводити їх ідентифікацію (на відміну від методу ідентифікованої собівартості). Проблема даного методу полягає, головним чином, в складності відстежування за середньою ціною в умовах, коли виробничі запаси витрачаються щоденно, а також надходять досить часто.
Метод ФІФО. Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахуванню у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.
Одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, оцінюються за цінами останніх надходжень товарів.
Даний метод найчастіше застосовується для таких запасів як фрукти, овочі та інші продукти харчування, коли перші запаси, що надійшли повинні повинні реалізовуватись в першу чергу, щоб уникнути збитків від псування.
Перевага методу ФІФО полягає в тому, що він простий, систематичний і обיєктивний, а також перешкоджає маніпулюванню даними в сторону штучного завищення або заниження вартості запасів, тобто запобігає можливості маніпулювання прибутком, забезпечує відображення у балансі суми запасів, яка приблизно збігається з поточною ринковою вартістю.
Саме відображення не реальних доходів, що призводить до не виправданого завищення прибутку є недоліком методу.
Метод ЛІФО. Оцінка запасів за методом ЛІФО базується на припущенні що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахуванню в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх
за часом надходження запасів.
При застосуванні методу ЛІФО запаси (за видами), як і при застосуванні ФІФО, поділяються на рівні, або групи, в залежності від вартості одиниці даного запасу. Партія, що надійшла, відображається в обліку як самостійна партія, і залежить від тих, що вже відображені в обліку.
Перевага цього методу полягає в тому, що більш висока собівартість проданої продукції в більшій мірі відповідає вартості поповнення запасів, необхідних для продовження функціонування підприємства. Даний метод ігнорує фізичне старіння запасів і забезпечує правильні результати при обліку запасів, які швидко псуються (наприклад фрукти). Для запасів тривалого зберігання можна використовувати інші способи оцінки.
Недолік методу ЛІФО полягає в тому, що запаси в балансі відображаються за більш давніми цінами.
Метод нормативних затрат. Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норм затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися. Зазначений метод на практиці застосовується досить рідко.
8-09-2015, 12:21