Прогнозування фін діяльності підприємства та планування її результативності

114

131

127

127

Потім розраховується прибуток за вирахуванням податків та чистий при­буток до виплати дивідендів за акціями. Дивіденди за акціями перенесені зі стовпчика 1. Вони залишаються постійними, поки підприємство не прийме рішення про додатковий випуск акцій у 2000 році. Потім розраховується чис­тий прибуток.

Етап 2. Прогнозування балансу. Якщо обсяг продажу продукції підприєм­ства повинен зрости, то й активи також мають збільшитися. Оскільки у 1999 році підприємство максимально використовувало виробничі потужності, то для досягнення вищого рівня продажу кожна стаття активів має збільшитися. Для проведення операцій потрібно буде мати більше готівкових коштів. Збільшення продажу зумовить накопичення дебіторських рахунків, додаткового оборотного капіталу, придбання нового обладнання та верстатів.

Якщо зростає продаж, то таким же чином зростатиме закупівля сировини, що автоматично приведе до збільшення кредиторських рахунків. Відповідно для виконання більшого обсягу робіт буде залучена додаткова робоча сила, що приведе до збільшення оподатковуваного прибутку. Тому зростатимуть і нара­хована заробітна плата, і податкові платежі. Взагалі, ці автоматичні (спонтан­ні) пасивні рахунки зростатимуть настільки, наскільки й продаж. Нерозподі­лені прибутки також збільшуються, але не так, як продаж.

Наприклад, якщо підприємство одержує прибуток і спрямовує його час­тину у виробництво, нерозподілені прибутки зростатимуть навіть тоді, коли продаж спадатиме. Тому новий обсяг нерозподілених прибутків складати­меться з попереднього рівня плюс доповнення до нерозподілених прибутків.

Узагальнюючи, можна зазначити:

— вищий рівень продажу необхідно зміцнювати вищим рівнем активів;

— деяке зростання активів може бути профінансоване внаслідок автома­тичного збільшення кредиторських рахунків, рахунків накопичених платежів і за допомогою нерозподілених прибутків;

— нестача має фінансуватися із зовнішніх джерел шляхом отримання по­зичок чи продажу звичайних акцій нового випуску.

Таблиця 1 містить фактичний баланс 1999 року та проектований баланс на 2000 рік.

Для прогнозу балансу використовуємо таку ж саму методику, яку вико­ристовували при розробці прогнозованого звіту про прибуток. Ті статті балан­су, що, як очікується, зростатимуть прямо пропорційно до продажу, мно­жаться на коефіцієнт 1,10 для отримання первісного прогнозу на 2000 рік.

Таким чином, готівкові кошти у 2000 році заплановані у розмірі 11 млн. грн.: 10 млн. грн. (1,10) = 11 млн. грн. Дебіторські рахунки — у розмірі 412 млн. грн.: 375 млн. грн. (1,10) = 412 млн. грн. і так далі. У нашому прик­ладі всі активи зростають разом із продажем, тому, як тільки буде закінчено прогнозування окремих статей активів, ці статті можуть бути сумовані для от­римання прогнозованої величини сукупних активів у балансі підприємства.

Прогноз рахунків пасивів, що автоматично зростають (кредиторські ра­хунки та рахунки накопичених платежів), поданий у стовпчику 3. Прогноз су­купних активів встановлено на рівні 2 млрд. 200 млн. грн., якій указує на те, що підприємство має додати 200 млн. грн. нових активів для підтримки вищо­го рівня продажу. Однак валові прогнози статті пасивів та акціонерного капі­талу, як показано у нижній частині стовпчика 3, дорівнюють 2 млрд. 88 млн. грн. Через те, що баланс повинен сходитися, підприємство повинно отрима­ти додаткові 112 млн. грн.: 2200 млн. грн. — 2088 млн. грн. = 112 млн. грн. Цю суму ми визначаємо як додатково необхідні фонди. Останні будуть отримані за рахунок позичок банку, випуску довгострокових облігацій, продажу звичайних акцій нового випуску або за рахунок комбінації цих трьох джерел.

Етап 3. Утворення додатково необхідних фондів. Підприємство свої рі­шення щодо джерел фінансування ґрунтуватиме на кількох факторах, що включають:

Фактичний та прогнозований баланс підприємства (в грн.) Таблиця 2.

- цільову структуру капіталу підприємства;

- вплив короткострокових позичок на поточний коефіцієнт підприємства;

- умови, що склалися на ринку боргових зобов'язань та акціонерного капіталу;

- обмеження, притаманні борго­вим договорам, що накладаються підприємством.

Прогноз був би завершеним — первісна нестача була б встановлена і під­приємство змогло б отримати необхідну суму, якби зміни не приводили до подальших зрушень у будь-якій статті звіту про прибуток або у рахунках ба­лансу. Однак, коли підприємство вирішує проводити фінансування за рахунок нового боргу, його відсоткові витрати зростатимуть, або за рахунок випуску додаткових акцій, що викличе підвищення сукупних платежів за дивідендами. Ці зміни приведуть до такого ефекту фінансування, як "зворотне оживлення".

Етап 4. Фінансування "зворотного оживлення ". При проведенні фінансово­го прогнозування виникає проблема, пов'язана із фінансуванням "зворотного оживлення", яке визначається як результат проведення дій із фінансування зростання активів, що впливає на звіт про прибуток і баланс. Отримані для фінансування нових активів зовнішні фонди створюють додаткові витрати, які мають бути відображені у звіті про прибуток та які занижують первісне прог­нозування доповненнями до нерозподілених прибутків.

Для розв'язання цієї проблеми ми пропонуємо прогнозувати додаткові витрати за нарахованими відсотками та додаткові дивідендні платежі, які мо­жуть бути сплачені в результаті фінансування із зовнішніх джерел.

Доповнення до нерозподілених прибутків зменшується на 7 млн. грн. за рахунок фінансування "зворотного оживлення", тобто від 68 млн. грн. до 61 млн. грн. Це зменшення у додатку до нерозподілених прибутків, в свою чергу, знижує прогнозовану величину нерозподілених прибутків у балансі на таку ж суму. Тому у таблиці 2 — другий прогноз нерозподілених прибутків у балансі на 2000 рік становить 766 млн. грн. + 61 млн. грн. = 827 млн. грн., або на 7 млн. грн. нижче первісного прогнозу. Таким чином, нестача 87 млн. грн. матиме місце як прямий результат впливу фінансування "зворотного оживлення" — додаткові платежі за нарахованими відсотками та дивідендами зменшують прогнозовану величину нерозподілених прибутків на 7 млн. грн. від рівня первісного прогнозу. Саме тому існує додаткова нестача. Ця сума та­кож збільшує ДНФ від 112 млн. грн. до 119 млн. грн. і показана у нижній час­тині стовпчика 5 таблиці 2.

Можна побудувати третій прогноз балансу, використовуючи цю ж струк­туру фінансування, додаючи ці 7 млн. грн. до пасивних рахунків та акціонер­ного капіталу. Але нестача й надалі матиме місце, тільки вона буде значно меншою, ніж у другому прогнозі. Можна побудувати і четвертий прогноз звіту про прибуток і баланс, п'ятий прогноз звітів і так далі. У кожному пов­торенні величина ДНФ зменшується. Приблизно після п'ятого повторюван­ня величина ДНФ стане незначною, і тоді можна розглядати завершеність прогнозу.

Отже, при плануванні необхідно розробляти попередній прогноз, ґрунтуючись на продовженні минулих трендів і видів політики у майбутньому, що забезпечить керівників базовим прогнозом. Потім модифікується модель із метою визначення, який ефект матимуть різні операційні плани, що можуть вплинути на фінансовий стан підприємства та його прибутки. Альтернативні операційні плани можуть також розглядатися при різних темпах зростання продажу з використанням цієї моделі для аналізу дивідендної політики і рі­шень щодо структури капіталу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Журнал “Фінанси” 2000-2001г.г.

2. Уилсон П. Финансовый менеджмент в малом бизнесе.

Под ред. В. А. Микрюкова. - М.: Аудит, ЮНИТИ. – 1995г.

3.

[1] Уилсон П. Финансовьій менеджмент в малом бизнесе: Пер. с англ./ Под ред. В. А. Мик-рюкова. - М.: Аудит, ЮНИТИ. - 1995.