Формування собівартості готової продукції

облік. Допоможе в цьому бухгалтерові П(С)БО №9 ”Запаси”.

Підприємству дозволено вибирати один з методів на власний розсуд, причому відповідно до принципу послідовності, який закладений у Законі України від 16.07.99р. №996 “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, вибраним методом доведеться користуватися з року в рік. Якщо треба змінити метод, то таке рішення має бути обгрунтоване і розкрите у фінансовій звітності.

Нормативний метод може використовуватись у двох аспектах:

-Для оцінки і контролю діялбності підприємства, не будучи при цьому частиною офіційної бухгалтерської системи підприємства;

-Безпосередньо в бухгалтерських записах, будучи частиною офіційної бухгалтерської системи підприємства.

Суть методу обліку нормативних затрат на виробництво продукції полягає в тому, що всі виробничі затрати на виготовлення готової продукції – незавершене виробництво, сама готова продукція та її реалізація відображаються у фінансовому обліку за їх нормативними значеннями.

В ідеалі ми повинні протягом звітного періоду точно знати величину адміністративних затрат, затрат на збут та інших, які будуть понесені протягом місяця, у внутрішньогосподарському обліку можна визначити планову повну собівартість одиниці продукції, яка також буде дорівнювати фактичній.

На практиці ціни на матеріали можуть змінюватися, у процесі виробництва можливе використання більшої кількості матеріалів, ніж установлено нормативами, та ін. Тому виникають різниці між фактичними і нормативними затратами.

Журнал-ордер №10.

Собівартість формується у журналі-ордері №10. У ЖО №10 для кожного з витратних рахунків відводиться окрема сторінка. На кожній сторінці по вертикалі записують назви статей витрат, а по горизонталі відводять колонки кореспондуючих рахунків, які розшифровують статті по економічним елементах.

Сторінок у ЖО№10 повинно бути не менше кількості витратних рахунків у головній книзі; кількість кореспондуючих рахунків, з кредиту яких списуються різні витрати, також визначає головний бухгалтер у міру облікової необхідності.

Підсумки з кредиту кожного з кориспондуючих рахунків заносяться до головної книги на сторінку оборотів по дебету даного витратного.

Крім сторінок відведених для дебетових оборотів кожного з витратних рахунків, у ЖО №10 повинна бути сторінка, де можна побачити обороти по кредиту кожного з вказаних вище рахунків у дебет різних, з якими протягом місяця вони коресподувалися, в тому числі витратних, загальними підсумками.

Крім того, до ЖО №10 повинні додаватися ще й розрахунки суми витрат, що припадає на реалізацію, а також залишків незавершеного виробництва і готової продукції. Такі розрахунки виконуються на підприємствах, де прямий облік вартості незавершеного виробництва неможливий.

Таким є ЖО №10 – синтетичний реєстр оборотів по кредиту рахунків, які означають різні елементи витрат. Яка з можливих форм його ведення прийнята до конкретного підприємства, вирішувати головному бухгалтерові.

2.8 Визначення фінансових результатів.

Аналізуючи все вивчене , можна зробити висновок про те, що ні стан розрахунків жодним чином не впливають на формування фінансового результату підприємства. Це пояснюється принципом нарахувань, відповідно до якого доходи визнаються в обліку за фактом їх виникнення, а не за фактом оплати: чи то надходження від покупців, чи перерахування постачальникам. Прийнята в нашій країні методологія обліку виявилася якнайкраще пристосованою до цих вимог нових стандартів, оскільки вона дає змогу розрахункові операції розглядати окремо від формування доходів і витрат, і, таким чином, фінансовий результат формується незалежно від спрямованості грошових потоків. Інакше кажучи, якщо на підприємство надходить багато грошей, а з іншого боку, їх витрачання в цьому періоді невелике, - це аж ніяк не свідчить про прибутковість підприємства; і, навпаки, - якщо підприємство в тому або іншому періоді перераховує багато грошей, а з іншого боку, мало їх отримує, - це аж ніяк не свідчить про його збитковість.

В ч.2 Звіту про фінансові результати повинні відобразитися елементи саме витрат, тобто елементи, з яких складається собівартість активів, вже списаних з балансу в зв’язку з їх реалізацією, а не тих, що ще залишилися на балансі, оскільки ще не визнані як витрати, інакше кажучи – все ще відповідають критеріям активів.

Однак при цьому процес визначення сум витрат за кожним елементом був би більш трудомістким, оскільки всі ці елементи містяться і в статті адміністративних витрат, і в статті витрат на збут, і в статті інших операційних витрат.

На жаль, жодним іншим способом суми елементів витрат, визнаних у звітному періоді в зв’язку з отриманням відповідних доходів, визначити неможливо – тільки визначенням питомої ваги кожного елемента в загальній сумі витрат на виробництво і реалізацію. Треба однак уточнити, що у випадках, коли підприємство виробляє широкий асортимент продукції або займається різноманітними видами діяльності, робота з визначення питомої ваги кожного елемента витрат в загальній їх сумі ускладнюється, оскільки вимагає гнучкішого підходу.

Вважати, що в цій непростій справі могло б допомогти використання в обліку рахунків класу 8, - ілюзія.

Справа в тому, що в дебет кожного з рахунків класу 8, згідно з Інструкцією №291, записуються не витрати, фактично визнані в зв’язку з отриманням відповідних доходів (тобто те, що нам треба при заповненні ч.2 ф.№2), а витрати(точніше – величини, звані витратами), що реєструються на етапах: видачі в цех матеріалів для виробництва, нарахування зарплати на весь обсяг випуску, включаючи незавершене виробництво, тощо, одже, витрати, які формують собівартість не тільки собівартості не тільки реалізованої, але і всієї випущеної і навіть незавершеної і навіть незавершеної продукції. Так що розрахунку сум кожного елемента витрат, визнаних у звітному періоді в зв'я’ку з отриманням відповідних доходів, за допомогою визначення коефіцієнта питомої ваги не уникнути в будь-якому випадку. Однак із застосуванням в обліку рахунків класу 8 (паралельно з рахунками класу 9 або без них) ця робота може видатися бухгалтеру ще бульш трудомісткою.

Облік фінансових результатів в системі рахунків.

№зп Зміст господарської операції Дебет Кредит
1 Відпускна вартість відвантаженої продукції, яка підлягає до оплати покупцями. 63 70
2 Списання з балансу відвантаженої покупцям продукції за фактичною виробничою собівартістю. 90 26
3 Кошти, одержані від покупців за відвантажену (реалізовану) продукцію і зараховані на поточний рахунок підприємства. 31 63
4 Витрати пов’язані з процесом реалізації протягом звітного періоду відображаються на дебеті рахунка 93 “Витрати на збут” (в кориспонденції з кредитом відповідних рахунків), а на прикінці звітного періоду списуються з кредиту цього рахунка на дебет рахунка 79 “Фінансові результати”. 79 93
5 За рахунок доходу, одержаного від реалізації продукції, підприємства сплачують до бюджету Податок на додану вартість. 70 64
6 На кредит рахунка “Доходи від реалізації” 70 протягом звітного періоду відображають суми одержаного доходу, а на дебеті – сума Податку на додану вартість. Різниця між цими сумами в кінці звітного періоду списується на фінансові результати. 70 79

3. Розрахунково-таблична частина:

4. Охорона праці та навколишнього середовища.

5. Фінансово-економічний аналіз.

1. Завдання аналізу собівартості продукції.

Собівартість товарної продукції – це виражена в грошовій формі сукупність витрат по її виробництву та її реалізації.ї

Аналіз собівартості охоплює такі питання:

1. Проаналізувати виконання плану собівартості товарної продукції в цілому та за узагальненими показниками.

2. Знайти причини відхилень фактичних витрат від планових у розрізі статей, а також за окремими видами і групами продукції.

3. Знайти резерви зниження собівартості продукції та розробка конкретних захадів щодо їх використання.

Аналізуючи дані за рік використовують форми річного звіту: 5-е, 2-т, 22.

Залучаються також калькуляції на найважливіші види продукції і дані аналітичного бухгалтерського обліку. Аналізуючи собівартость слід згрупувати всі витрати по економічних елементах, що дозволяє вивчити склад витрат, визначити питому вагу кожного елемента, долю праці в загальних витратах, обгрунтувати і пов’язати план по собівартості з майбутніми змінами в умовах виробництва порівняно з минулим звітним періодом.

2. Аналіз витрат на виробництво.

Вплив економії по кожній статті на виконання плану по собівартості на виконання плану по собівартості залежить не тільки від темпів зниження витрат по даній статті, але і від питомої ваги цієї статті в загальній сумі собівартості продукції. Цей вплив вимірюється в відсотках шляхом ділення абсолютної величини відхилення на повну собівартість продукції.

Після попереднього ознайомлення з даними про собівартість продукції і її складовими переходять до фактичного аналізу, кожної статті зокрема і перш за все статей по яких виявлені перерозходи.

Порівняння фактичних рівнів собівартості з плановими не може дати повного уявлення про ступінь використання підприємством ресурсів. Слід забеспечити порівняння рівнів собівартості в динаміці, а також з даними інших підприємств та з середньо-галузевими показниками. Узагальнюючим показником, який характеризує завдання щодо зниження витрат є затрати на одну гривню товарної продукції.

3. Аналіз витрат на 1 грн. товарної продукції.

Затрати на 1 грн. товарної продукції обчислюють в копійках, як частку від ділення повної собівартості всієї товарної продукції на її обсяг виражений в оптових цінах підприємства.

Аналіз затрат на 1 грн. товарної продукції починають з порівняння фактичного рівня з рівнем затрат передбаченим плановим завданням. Таким чином встановлюються занальні відхилення від плану, на які впливають такі фактори:

-Структура асортименту товарної продукції;

-Рівень повної собівартості окремих видів продукції;

-Рівень оптових цін на споживані сировину і матеріали, а також тарифи на електроенергію і вантажні перевезення;

-Рівень оптових цін на вироблювану ними продукцію.

Для визначення впливу кожного з перерахованих факторів на зміну рівня затрат на 1 грн. товарної продукції порівняно з планом застосовують спосіб ланцюгових підстановок. Це означає, що крім планового показника витрат у звітному періоді треба розраховувати три варіанта підстановок:

1. За планом перерахованим за фактичний обсяг і асортимент продукції.

2. Фактично в цінах прийнятих у плані з урахуванням зміни цін на матеріали і тарифи.

3. Фактично в оптових цінах на продукцію прийняту в плані.

З 1грн. тов. Прод. = С/ ТП,

Де С – собівартість,

ТП – Величина товарної продукції.

№ з/п Найменування показників Фотма звітності Фактично Відхилення Питома вага витрат Відхилення в %
звітний відповідний

(+,-)

гр.4-

гр.5

%, гр.4/гр.5. Звітний відповідний
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1 Вартість продукції 5-с 1167,8 872,2 295,6 1,3 - - -
2 Витрати на виробництво , всього 011 1167,8 872,2 295,6 1,3
В т.ч.
Матеріальні витрати 012 945,2 654,1 291,1 1,4
Амортизація ОФ 014 16,9 12,8 4,1 1,3
Витрати на оплату праці 015 45,8 33,5 12,3 12,3
Відрахування на соц.страхування 017 20,1 12,3 7,8 1,6
Інші витрати 019 139,8 159,5 -19,7 08
3 Витрати на 1 грн. товарної продукції 53,32 28,41 24,91 1,8
4 Прибуток підприємства 2,4 2,2 0,2 1,09

Список використаної літератури:

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16”Витрати”, №9”Запаси”, №3”Звіт про фінансові результати”.

3. Бутинець Ф.Ф.”Бухгалтерський фінансовий облік.Практикум”Житомир ПП ”Рута”2001р.

4. Бутинець Ф.Ф. “Теорія бухгалтерського обліку” Житомир ПП ”Рута” 2001р.

5. Голов С.Ф., Костенко В.М.”Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами.”Київ.Екаунтінг2000р.

6. Грабова Н.М. “Теорія бухгалтерського обліку” Кийв. А.С.К. 2001р.

7. Довідник з бухгалтерського обліку. Ужгород . Інформаційно-видавниче агенство “Іва”2000р.

8. Додаток до тижневика “Дебет-кредит””Нова бухгалтерія 1” Документи.

9. Додаток до тижневика “Дебет-кредит””Нова бухгалтерія 2”

Каталог бухгалтерських проведень.

10. Додаток до тижневика “Дебет-кредит””Нова бухгалтерія 3” Про бухгалтерію по-людськи.

11. Додаток до тижневика “Дебет-кредит””Нова бухгалтерія 4”

Схеми бухгалтерських проведень.

12. Всеукраїнський бухгалтерський тижневик “Баланс”.Спецвипуск листопад-грудень ”Облікові регістри”.

13. Всеукраїнський бухгалтерський тижневик “Баланс”.

Спецвипуск 26 квітня 2001р. ”Калькулювання собівартості продукції у промисловості”.




8-09-2015, 15:26

Страницы: 1 2
Разделы сайта