Переказний вексель може бути в іноземній валюті відповідно до чинних нормативних актів у країні платежу.
Вексельне законодавство передбачає порядок передавання векселів; на зворотній стороні векселя роблять спеціальний напис — індосамент. Він може бути іменним, коли зазначають ім'я нового власника, бланковим — фіксують лише факт передавання векселя без зазначення особи. Подальше передавання векселя здійснюється простим врученням - безоборотний індосамент ("без обороту на мене"), що дає: змогу передавати вексель, не беручи на себе відповідальність за акцепт і платіж перед наступними векселедержателями.
Векселедавець по простому векселю має ті самі зобов'язання, що й при розрахунках переказними векселями.
Вексель широко застосовується у міжнародній торгівлі, в експортно-імпортних операціях, що здійснюються підприємствами. У тих випадках, коли боржник першого порядку не сплачує вексель, власник векселя заявляє протест, тобто офіційно засвідчує, як правило, у нотаріуса факт відмови від оплати. Своєчасне оформлення протесту протягом кількох днів, наступних за днем платежу, дасть змогу власнику векселя подати позов до всіх осіб, які несуть відповідальність за головного боржника.
Ревізору й аудитору під час контролю цінних паперів необхідно виходити з того, що викладений порядок бухгалтерського обліку цінних паперів (крім векселів) не поширюється на спільні підприємства з іноземним капіталом, міжнародні об'єднання й організації за участю юридичних осіб і громадян, акціонерні об'єднання і товариства з обмеженою відповідальністю, що створюються в Україні. Для цих суб'єктів діють інші методики обліку і контролю обігу та збереження, а також проведення операцій із використанням цінних паперів.
Висновки
Зміни структури управління господарством та розвиток різних форм власності значно скоротили сферу відомчого контролю, обмежили втручання державних органів у фінансову діяльність підприємств. проте в умовах конкуренуції зростає потреба в незалежному від держави контролі щодо достовірності, повноти бухгалтерської звітності та відповідності її законодавству.
Достовірна інформація необхідна акціонерам, банкам, страховим компаніям тощо.
В Україні аудит проходить стадію становлення та розвитку на базі Закону України “Про аудиторську діяльність” (22.04.97). крім цього закону прийнято ряд документів, що регулюють аудиторську діяльність, встановлено порядок атестування на право проведення аудиту та видачі ліцензії на здійснення аудиторської діяльності; визначено суб’єкти, які підлягають обов’язковому аудиту; створено спеціальні центри, що проводитимуть кваліфікаційні екзамени; розроблено і введено в дію ряд національних нормативів з аудиту тощо.
Загальна правова основа аудиту конкретно втілюється у практику аудиторських перевірок економічних суб’єктів різних напрямків діяльності.
Список використаної літератури
1) Андреев В.Д. “Практический аудит”. – М.-1994
2)Лоббєк Дж. “Аудит” – 1995
3)Білуха М.Т. “Курс аудиту” – К.-1998
4)Бычкова С.М. “Доказательства в аудите” – М.-1999
5)Бычкова С.М “Аудит: ситуации, примеры, тесты” – М.-1999
6)Зубілевич С.Я. “Основи аудиту” – К.-1996
7)Дерій В.А. “Аудит. Курс лекцій” 2001
8)Дорош Н.І. “Аудит методологія і організація” – К. –2001
9)Завгородній А.Г., Усач Б.Ф. “Бухгалтерський облік тв аудит підприємницької діяльності” – Л.-1995
10) Иващук В. «Финансовый аудит предприятий» - К.-1995
11) Кулаковська Л.П. “Основи аудиту. Курс лекцій” – Ж.-2000
12) Кулаковська Л.П. “Основи аудиту. Збірник задач і вправ” – Ж.-1999
13) Попович П.Л. “Економічний аналіз та аудит на підприємстві” – Т.-1998
14) Редько А. “Аудит: просто о сложном или введение в практический аудит”
8-09-2015, 14:48