боротьба зі злочинністю в паливно-енергетичному комплексі, інших базових галузях економіки та державних бюджетних установах, на спожив­чому ринку та в аграрному секторі економіки, в процесі приватизації, економічної реформи та оподаткування.

Міліція громадської безпеки. Завдання, що сто­ять перед міліцією громадської безпеки, мають досить широкий діа­пазон і є одним з найбільш об'ємних напрямів роботи міліції. Це ад­міністративна діяльність, яка полягає в захисті прав і свобод люди­ни і громадянина, забезпеченні громадського порядку, спокою та безпеки, попередженні і припиненні правопорушень у містах та інших населених пунктах держави, а також боротьба зі злочинністю, здійснення провадження в справах про адміністративні правопору­шення. Основу міліції громадської безпеки складає служба охорони громадського порядку, до якої входять підрозділи патрульно-посто­вої служби, «Беркут». Патрульно-постова служба здійснює нагляд за виконанням окремими громадянами і посадовими особами правил, що регулюють громадський порядок, з метою запобігання та припи­нення правопорушень, а також притягнення правопорушників до відповідальності. Значну роботу проводять дільничні інспектори міліції, які забезпечують безпеку громадян і громадський порядок на закріплених за ними дільницях. Міліція громадської безпеки організує роботу спеціальних установ, а саме: приймальників-розподіль-ників для затриманих за бродяжництво та спеціальних приймаль­ників для осіб, підданих адміністративному арешту, забезпечує без­пеку працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. В систему підрозділів цієї міліції входить дозвільна система, до компетенції якої належать пи­тання забезпечення правил виготовлення, реалізації, придбання, збе­рігання, обліку, охорони, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної зброї та інших предметів на об'єктах дозвільної сис­теми, організація роботи щодо ліцензування підприємницької діяль­ності по виробництву, ремонту і реалізації спортивної, мисливської, вогнепальної зброї та ін.

Транспортна міліція, її діяльність полягає в органі­зації та практичному здійсненні заходів щодо охорони громадсько­го порядку і охорони вантажів, що перевозяться на залізничному, водному (річковому, морському) та повітряному транспорті.

Державна автомобільна інспекція має підроз­діли, які регулюють рух транспорту та пішоходів на вулицях і доро­гах, виявляють і припиняють порушення правил дорожнього руху, здійснюють контроль за технічним станом автомототранспортних засобів, що експлуатуються, а також за утриманням автомобільних доріг, вулиць, ведуть облік дорожньо-транспортних пригод, здійсню­ють розшук викрадених автомашин, приймають державні іспити на отримання права керування транспортними засобами, видають по­свідчення на право керування цими засобами, здійснюють держав­ну реєстрацію та облік транспортних засобів, видають реєстраційні документи і державні номерні знаки та ін.

Міліція охорони. На підставі договорів міліція охоро­ни бере під охорону майно громадян, підприємств, установ незалеж­но від форм власності, громадських об'єднань, іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних громадян, юридичних осіб, а також осіб без громадянства.

Спеціальна міліція. Здійснює функції забезпечення громадського порядку на об'єктах і територіях, що мають важливе народногосподарське значення або постраждали внаслідок стихій­них лих, катастроф, а також забезпечує охорону громадського поряд­ку під час проведення масових заходів як на місцевому рівні, так і в загальнодержавному масштабі і т.под.

Для виконання обов'язків, покладених на міліцію України, відповідно до чинного законодавства передбачені різноманітні засо­би як переконання, так і примусового впливу (припинення, запобі­гання, стягнення) на свідомість і поведінку людей.

Законодавством встановленіі умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї.

Конкретні повноваження органів місцевого самоврядуван­ня в галузі внутрішніх справ знайшли відображення в Законі Украї­ни «Про місцеве самоврядування в Україні», в якому передбачені два види повноважень: власні (самоврядні) та делеговані.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо створення відпо­відно до закону міліції, яка утримується за рахунок коштів місцевого са­моврядування, вирішення питань про чисельність працівників такої міліції, про витрати на їх утримання, здійснення матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, створення для них необхідних житлово-по­бутових умов; сприяння діяльності органів внутрішніх справ.

Делеговані повноваження мають більш широкий діапазон і полягають в наступному: вжиття у разі стихійного лиха, екологічних катастроф, епідемій, епізоотій, пожеж, інших надзвичай­них ситуацій необхідних заходів щодо забезпечення державного і гро­мадського порядку, життєдіяльності підприємств, установ і органі­зацій, врятування життя людей, захисту їх здоров'я, збереження ма­теріальних цінностей; вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортив­них, видовищних та інших масових заходів, здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку; розгляд справ про адміністративні правопорушення, віднесені законом до їх відан­ня; утворення служб у справах неповнолітніх та спостережної служ­би, спрямування їх діяльності; вирішення разом з відповідними орга­нами МВС України питань щодо створення належних умов для служ­би та відпочинку особовому складу органів внутрішніх справ та ін.

Державний нагляд за безпекою дорожнього руху

Безпека дорожнього руху є врегульований правовими нормами процес руху, експлуатації транспортних засобів, що виключає мож­ливість заподіяння фізичної або майнової шкоди. Ці норми містять­ся в Законі України від ЗО червня 1993 р. «Про дорожній рух»1 (з на­ступними змінами і доповненнями), правилах, положеннях і інструк­ціях, настановах і правилах дорожнього руху.

Органами влади і управління різних рівнів розробляються, зат­верджуються і реалізуються програми забезпечення безпеки дорож­нього руху. Безпосереднє забезпечення державного нагляду за безпе­кою дорожнього руху покладено на Державну автомобільну інспекцію МВС України (далі — Державтоінспекція). Основним нормативним актом, що регулює її діяльність, є Положення про Державну автомобільну інспекцію[5] -

Висновок

У висновку хотілося б відзначити актуальність розгляду проблеми адміністративно-правових методів які використовуються державною виконавчою владою. Вона загострена в даний час у зв'язку з конституційною реформою, із серйозними змінами в механізмі державного управління й в організаційно-правовому статусі багатьох суб'єктів, .

Активність і ефективність економічних і інших факторів реформ багато в чому визначається характером впливу з боку держави на розвиток насамперед економічних процесів.

Воно знаходить своє вираження не тільки в законодавстві, але й в управлінській діяльності, методах її практичного здійснення. Відповідно в ще більше актуалізуються проблеми адміністративно-правових методів

Розглянувши тему “ Методи здійснення державної виконавчої влади хотілося б зробити такі висновки:

Методи діяльності виконавчої влади - способи здійснення управлінських функцій і кошту впливу органів і виконавчої влади на керовані об'єкти. Складовими частинами методів діяльності виконавчої влади є:

• способи впливу однієї людини на іншого, одного колективу на іншій, людини на колектив;

• способи забезпечення переваги волі суб'єкта влади;

• способи організації, упорядкування процесів, що відбуваються, прийоми здійснення управлінських функцій, що виникають при організації спільної діяльності;

отже властивості методів державного управління:

• передусім це різноманітні засоби практичного досягнення певного управлінського результату, способи здійснення управлінських функцій;

• вони виражають цілеспрямований управлінський вплив з боку керуючого суб'єкта на поведінку керованого об'єкта з метою вирішення певних управлінських завдань;

• застосування окремих методів повинно здійснюватися в межах компетенції органу виконавчої влади чи іншого повноважного суб'єкта;

• методи управління як способи вираження юридично-владних повноважень органів виконавчої влади носять правовий характер; здебільшого вони виражаються в правових формах управління;

• управлінські методи відображають характер взаємовідносин між суб'єктом та об'єктом управління;

• ті чи інші методи управління втілюються у відповідних формах управлінської діяльності.

Отже, управлінські методи безпосередньо і нерозривно пов'язані з такими елементами управління, як правова основа, компетенція, функції', мета, зміст та форми управлінської діяльності.

Управлінські методи реалізуються шляхом:

• адміністративної нормотворчості (встановлення певних нормативів, тобто загальнообов'язкових правил поведінки);

• адміністративного розпорядництва (видання індивідуальних управлінських актів щодо конкретних випадків);

• загального керівництва підпорядкованими об'єктами певної галузі чи сфери;

• безпосередньої організації та односторонньо-владного вирішення поточних питань, що виникають з ініціативи підпорядкованих об'єктів;

• нагляду та контролю за поведінкою учасників управлінських стосунків, у т. ч. шляхом надання їм необхідної допомоги;

• застосування роз'яснювальних заходів, а також заходів морального та матеріального заохочення;

• застосування опосередкованих організаційно-правових заходів, у т. ч. комплексу заходів економічного впливу;

• застосування в передбачених законом випадках заходів адміністративного примусу та ін.

Універсальними способами впливу на свідомість і волю людей є методи переконання, заохочення і примусу.

Що стосується теми “Управлінські методи в органах МВС” то головним є те ,що управління у галузі внутрішніх справ і його особ­ливість полягають в тому, що в процесі такого управління здійс­нюється безпосередня охорона прав і свобод громадян, а також за­безпечується громадський порядок та громадська безпека.

Список літератури.

1. Конституція Украіни

2. Адміністративне право України. Підручник.

3.Радянське адміністративне право: Підручник за редакцією Василенкова П.Т. - М. Юрид. літ., 1990 р.

4.Политологический словарь. - К.: ИнноЦентр. - 1991.

5.Юридический энциклопедический словарь. - М.: СЭ. - 19846. Коваль Л.В. Адміністративне право України: Курс лекцій - К. 1998.

7.Колпаков В.К. Адміністративне право України. - К. Юрінком Інтер. 1999

8.Атаманчук Г.В. Управление: социальная ценность и эффективность. М.: РАГС, 1995.

9.Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право: Учебник. М.: ЗЕРЦАЛО, ТЕИС, 1996.

10.Пикулькин А.Б. Система государственного управления. М., 1997.

11.Севрюгин В.Е. Проблемы административного права: Учебное пособие. - Тюмень: ТВШ МВД 1994

.

12.Еропкина М.И. Советское административное право. Часть общая и особенная. - Киев, 1988.

13. Соціологія праці МАУП 2002 р.

[1] Коваль Л. Адміністративне право України К. 1995 р.

[2] Радянське адміністративне право підручник за ред Василенкова М. 1990

[3] Адміністративне право України Колпаков В.К. К. Юрінком 1999р.

[4] Адміністративне право України Курс лекцій К 1998р.

[5] ( Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1993. № 31. Ст. 33