Сонця. Вона виражається відношенням кількості відбитої енергії до кількості енергії, яка досягла поверхні ґрунту (альбедо, А, %). Чим менше альбедо, тим більше поглинає ґрунт сонячної радіації. Альбедо залежить від кольору, вологості, рослинного і снігового покриву, структурного стану і вирівняності поверхні ґрунту. Темні вологі ґрунти поглинають більше сонячної радіації, ніж світлі і сухі. Так, альбедо вологого чорнозему становить 8, а сухого сірозему - 25 - 30%.

Теплоємність - кількість тепла, потрібного для нагрівання 1г ґрунту (питома теплоємкість) або 1см³ ґрунту (об'ємна теплоємність) на 1°С. Теплоємність залежить від мінералогічного і механічного складу ґрунту, вмісту речовин, вологості і пористості ґрунту. Найбільшу теплоємність мають вологі глинисті ґрунти, оскільки вода і глинисті мінерали мають найбільшу теплоємність серед інших компонентів ґрунту. Для нагрівання таких ґрунтів потрібно багато тепла. Швидко нагріваються сухі піщані ґрунти тому, що кварц і повітря мають низьку теплоємність.

Теплопровідність - здатність ґрунтової маси проводити тепло. Вимірюється кількістю тепла, яке проходить за 1сек через 1 см³ ґрунту завдовжки 1см. найбільшу теплопровідність мають кварцовий пісок і вода, найменшу - повітря і органічні речовини. В середньому теплопровідність мінеральної частини в 100 разів більша теплопровідності повітря і в 28 разів теплопровідності води. Тому пухкі ґрунти мають малу теплопровідність, а вологі - велику.

Для характеристики теплового режиму ґрунту використовують добовий і річний хід температури на певних глибинах, тепловий баланс і глибину промерзання даного ґрунту.

Залежно від середньорічної температури і характеру промерзання ґрунту В.М. Дімо (1972) виділила 4 типи температурного режиму ґрунтів: мерзлотний, тривало сезоннопромерзаючий, сезоннопромерзаючий і непромерзаючий. Мерзлотні ґрунти характерні для територій з багаторічною мерзлотою. Їх середньорічна температура є мінусовою. В тривало сезоннопромерзаючих ґрунтах переважають плюсові середньорічні температури. Тривалість їх промерзання 5 місяців і більше. Сезоннопромерзаючі ґрунти мають плюсову середньорічну температуру. Тривалість їх промерзання не більше 5 місяців. Непромерзаючі ґрунти мають плюсову середньорічну температуру профілю і не промерзають. Характерні для субтропічного і тропічного поясів та для теплової південноєвропейської фації помірного поясу.

У практиці землеробства широко застосовують прийоми регулювання теплового режиму ґрунтів. Так, приток сонячного тепла до поверхні ґрунту і його випромінювання регулюють шляхом затінення рослинністю, мульчуванням, розпушенням, влаштуванням утеплених грядок, гребенів, снігозатримання тощо.

Література

1. Ковриго В.П., Кауричев И.С. Почвоведение с основами геологии. - М.: Колос, 2000. - 416 с.

2. Добровольский В.В. География почв с основами почвоведения. - М.: ВЛАДОС, 1999. - 384 с.

3. Чорний І.Б. Географія грунтів з основами ґрунтознавства: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1995. - 240 с.

4. Лозе Ж., Матье К. Толковый словарь по почвоведению: Пер. с франц. - М.: Мир, 1998. - 398 с.

5. Атлас почв Украинской ССР / Под ред. Н.К. Крупского, Н.И. Полупана. К.: Урожай, 1979.

6. Веденичев П.Ф. Земельные ресурсы Украинской ССР и их хозяйственное использование. - К.: Наукова думка 1979.

7. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. - К.: Либідь, 1993. - 300 с.

8. Білявський Г.О., Фурдуй Н.С. Практикум із загальної екології. - К.: Либідь, 1997.

9. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування. Львів: "Новий світ", 2003. - 248 с.

10. Лабораторний та польовий практикум з екології / Під. ред.В.П. Замостяна, та Я.П. Дідуха. - Київ: Фітосоціоцентр, 2000. - 216 с.

11. Перельман А.И. Геохимия биосферы. - М.: Наука, 1973. - 168 с.

12. Якушова А.Ф., Хаин В.Е., Славин В.И. Общая геология. - М.: Изд. МГУ, 1988. - 448 с.

29-04-2015, 00:31